Ухвала

від 17.11.2020 по справі 420/2269/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

17 листопада 2020 р.м. ОдесаСправа № 420/2269/19

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача - Шеметенко Л.П., суддів - Стас Л.В., Турецької І.О., розглянувши питання про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Юг-Монтаж до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Юг-Монтаж до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Згідно матеріалів справи, оскаржуване рішення було прийнято в порядку письмового провадження та складено 04.07.2019 року, копію якого отримано апелянтом 08.07.2019 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, 30.07.2019 року Головним управлінням ДФС в Одеській області було подано апеляційну скаргу.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року вказану апеляційну скаргу повернуто скаржнику у зв`язку з неусуненням її недоліків.

30.06.2020 року відповідачем було повторно подано апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року, тобто, після закінчення строку, встановленого ст. 295 КАС України.

Разом з апеляційною скаргою апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що ним було подано первісну апеляційну скаргу у строки, визначені КАС України, проте, ця скарга була повернута скаржнику у зв`язку з несплатою судового збору за її подання. Водночас, апелянт зазначає, що бюджетні асигнування на сплату судового збору виділяються для податкової інспекції не своєчасно та не в повній мірі. Також, апелянт вказує, що протягом великого проміжку часу на його рахунки кошти по сплаті судового збору не надходили. Вказані обставини, на думку апелянта, є поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Проте, апелянтом не надано жодного доказу неможливості оплати судового збору з моменту отримання оскаржуваного рішення у липні 2019 року та до моменту подання даної апеляційної скарги у червні 2020 року, та відповідно не підтверджено поважність причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою.

Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що апелянтом не надано доказів сплати судового збору до поданої апеляційної скарги.

На підставі наведеного, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2020 року визнано неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, вказані Головним управлінням ДФС в Одеській області у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року, апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року залишено без руху, надано апелянту строк до 10.08.2020 року для направлення на адресу П`ятого апеляційного адміністративного суду: заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку та доданими доказами на підтвердження викладених обставин; оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 28815 грн.

На виконання вимог наведеної ухвали, апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та про відстрочення сплати судового збору.

Надаючи оцінку доводам вказаного клопотанню щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів виходить з наступного.

Так, колегія суддів зазначає, що у вказаному клопотанні апелянтом наведені аналогічні обставини для поновлення строку на оскарження судового рішення у даній справі, що були наведені у клопотанні при поданні апеляційної скарги, та які, в свою чергу, були визнані неповажними.

Апелянт повторно вказує на неможливість оплати судового збору у даній справі у строк, встановлений для подання апеляційної скарги та наданий судом для усунення недоліків апеляційної скарги, у зв`язку з відсутністю бюджетних асигнувань на сплату судового збору та наявністю арешту рахунків.

Однак, посилаючись, як на поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду у даній справі, на відсутність коштів на оплату судового збору, як під час звернення із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження разом з апеляційною скаргою, а так само звертаючись із таким клопотанням на виконання вимог ухвали суду про залишення скарги без руху, апелянтом не надано доказів щодо неможливості оплати судового збору у даній справі з моменту отримання оскаржуваного рішення у липні 2019 року та до моменту подання даної апеляційної скарги у червні 2020 року, тобто, зі сплином близько одинадцяти місяців від наведеної дати, та відповідно не підтверджено поважність причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою.

Так, до клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке подано разом з апеляційною скаргою, апелентом не було надано жодного доказу.

На наведені обставини судом апеляційної інстанції було звернуто увагу в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху та надано відповідний строк для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення та надання відповідних доказів на підтвердження цих обставин.

Проте, навіть при представленні судом строку, апелянтом не надано таких доказів.

До клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке подано на виконання вимог ухвали суду, також не надано жодного доказу.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що апелянтом не підтверджено поважність причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою з моменту отримання оскаржуваного рішення у липні 2019 року та до моменту подання даної апеляційної скарги у червні 2020 року.

Окрім цього, обставини, на які посилається апелянт, щодо подання ним попередньої апеляційної скарги та її повернення у зв`язку з неусуненням недоліків поданої апеляційної скарги, також не можуть бути визнані судом апеляційної інстанції в якості поважних причин пропуску апелянтом строку звернення із апеляційною скаргою, оскільки первісна апеляційна скарга відповідача була повернута ухвалою суду апеляційної інстанції від 15 жовтня 2019 року, а з повторною скаргою апелянт звернувся лише у червні 2020 року.

Більш того, при зверненні з повторною апеляційною скаргою апелянтом не було сплачено судовий збір, тобто, отримання платіжного доручення про сплату судового збору не було передумовою для її подання.

З огляду на викладене, наведені апелянтом у заявленому клопотанні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження жодним чином не обґрунтовують поважність причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження рішення суду у даній справі, є неповажними.

Такий висновок суду апеляційної інстанції відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у справі Пономарьов проти України (рішенні від 03 квітня 2008 року, заява № 3236/03) Європейський суд з прав людини нагадав про необхідність розуміння права на справедливий розгляд судом з урахуванням принципу юридичної визначеності, який є одним із аспектів верховенства права. В цьому рішенні ЄСПЛ тлумачив гарантії пункту 1 статті 6 Конвенції в контексті того, що Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (див., mutatis mutandis, рішення у справі Рябих проти Росії (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-X). . Далі ЄСПЛ наголосив, що ця справа стосується не екстраординарного перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду в порядку нагляду чи за нововиявленими обставинами (див., серед інших справ, рішення у справі Трегубенко проти України (Tregubenko v. Ukraine), заява № 61333/00, пп. 34-38, рішення від 2 листопада 2004 року; та рішення у справі Правєдная проти Росії (Pravednaya v. Russia), заява № 69529/01, пп. 27-34, рішення від 18 листопада 2004 року), а відновлення провадження через значний період часу шляхом поновлення строку на ординарне апеляційне оскарження. Суд зазначає, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито (див. пункти 19 та 20 вище), таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі Олександр Шевченко проти України (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та Трух проти України (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року)…Суд зазначає, що стороні у провадженні було поновлено строки, не дивлячись на те, що товариство було поінформовано про рішення від 5 жовтня 2001 року якщо не одразу ж після його винесення, то в найкоротші строки. Товариство подало першу апеляційну скаргу у листопаді 2001 року, але вона не була розглянута з низки причин, і несплата державного мита була лише однією із них (див. пункт 11 вище). Через два роки товариство подало нову апеляцію, стверджуючи, що воно не могло сплатити державне мито в той час, коли рішення суду першої інстанції могло б бути оскаржене відповідно до законодавства…У такій ситуації, надаючи дозвіл товариству подати повторну апеляційну скаргу зі спливом значного проміжку часу та після початку виконання рішення суду на підставах, які, на думку Суду, мали на меті не виправлення серйозних судових помилок, а лише перегляд та нове вирішення справи, національні суди порушили принцип юридичної визначеності та право на суд заявника, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції. .

Частиною 3 статті 298 КАС України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно вимог п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

За таких обставин, оскільки у апелянта закінчився строк для надання заяви та доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду, а наведені апелянтом у клопотаннях підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

На підставі наведеного, а також враховуючи, що апелянтом не надано будь-яких доказів на підтвердження викладених обставин щодо відсутності у апелянта коштів на здійснення оплати судового збору, а також необґрунтовано підстави для відстрочення апелянту сплати судового збору згідно вимог ст. 133 КАС України та ст. 8 Закону України Про судовий збір , колегія суддів приходить до висновку, що заявлене скаржником клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання даної апеляційної скарги задоволенню не підлягає.

Так, до клопотання про відстрочення сплати судового збору апелянтом надано кошторис ГУДФС в Одеській області на 2020 рік та листи, адресовані ДФС України від 27.01.2020 року, 27.02.2020 року, від 27.03.2020 року, від 27.04.2020 року.

Проте, кошторис на 2020 рік жодним чином не свідчить про відсутність у апелянта коштів для проведення оплати судового збору на момент подання даної апеляційної скарги.

Також, колегія суддів не приймає до уваги надані апелянтом листи, адресовані ДФС України від 27.01.2020 року, 27.02.2020 року, від 27.03.2020 року, від 27.04.2020 року щодо необхідності виділення додаткових асигнувань для сплати судового збору у наведеному у цих листах переліку справ, оскільки дана справа не входить до цього переліку справ.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що апеляційна скарга в даному випадку подана у червні 2020 року, а тому, наведені листи від 27.01.2020 року, 27.02.2020 року, від 27.03.2020 року, від 27.04.2020 року не свідчить про відсутність у апелянта коштів для проведення оплати судового збору на момент подання даної апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 133, 243, 248, 299, 325, 328, 329 КАС України, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання Головного управління ДФС в Одеській області про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року - відмовити.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2019 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Юг-Монтаж до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку статті 328 КАС України до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька