Постанова

від 16.11.2020 по справі 640/15827/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/15827/19 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Добрівська Н.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 листопада 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Єгорової Н.М.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до Приватного підприємства Микулин-Кава про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС у Тернопільській області звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства Микулин-Кава , в якому просить стягнути з рахунків у банках, що обслуговують платника та за рахунок готівки кошти у розмірі податкового боргу - 245386,03 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем обліковується податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 244002,11 грн та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 1383,92 грн, що утворився у зв`язку з несплатою у добровільному порядку у визначені податковим законодавством терміни податкових зобов`язань, визначених в податкових повідомленнях-рішеннях №0027995305 від 27.02.2019, №0045635305 від 03.04.2019, №0048505305 від 11.04.2019 року та самостійно визначені платником у декларації №9033796566 від 28.02.2018.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства Микулин-Кава суму податкового боргу у загальному розмірі 245386,03 грн, шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих Приватного підприємства Микулин-Кава , з них: з податку на додану вартість у розмірі 244002,11 грн; з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 1383,92 грн. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю. Апелянт вказує, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх обставин у справі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги наголошує, що позивач звернувся до суду в порядку ст. 95 ПК України, заходи зазначені в цій статті надають право контролюючому органу здійснювати стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків. Тому вважає, що висновки суду першої інстанції стосовно того, що контролюючим органом не доведено факту наявності у відповідача готівки, за рахунок якої можливо буде виконати рішення суду є помилковим.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що загальна сума заборгованості відповідача, що рахується за платником податків у сумі 245386,03 грн (з них: з податку на додану вартість - 244002,11 грн, з податку на майно, відмінне від земельної ділянки - 1383,92 грн) підтверджується даними облікових карток платника податку.

Позивач звернувся до суду в порядку ст. 95 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) із позовом про стягнення податкового боргу.

Суд першої інстанції задовольняючи частково позовні вимоги, виходив із того, що наявні у справі докази підтверджують наявність та несплату відповідачем спірної заборгованості. Разом з тим, оскільки відповідачем не доведено факту наявності у відповідача готівки, за рахунок якої можливо буде виконати рішення суду, або доказів на підтвердження здійснення платником податків в своїй діяльності розрахунків в готівковій формі, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення податкового боргу за рахунок готівки було відмовлено.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

За визначенням пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 цього Кодексу встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків (п. 56.11 ст. 56 ПК України).

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пп. 95.2 цієї статті).

Судом першої інстанції встановлено, що позивач надіслав на адресу відповідача податкову вимогу №17246-53 від 22.04.2019, яка повернулась не врученою з поштовою відміткою ПП Микулин-Кава не розшукано .

Згідно з абз. 1 п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (пункту 95.4 цієї статті).

За встановлення у судовому процесі обставин наявності у відповідача суми податкового боргу, який виник внаслідок самостійного узгодження сум податкового зобов`язання із податку на додану вартість, отримання відповідачем суми податкової вимоги, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог, проте дійшов помилкового висновку щодо неможливості стягнення податкового боргу за рахунок готівки.

Норми п. 95.4 ст. 95 ПК України передбачено, що стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Таким нормативно-правовим актом є Порядок стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу , затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1244, який визначає механізм стягнення готівки, належної платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу.

Суть спору полягає в правомірності заявлених вимог щодо стягнення грошових коштів, що перебувають на рахунках підприємства, а також готівкових коштів у рахунок погашення податкового боргу.

В той же час, норми п. 95.4 ст. 95 ПК України та постанови Кабінету Міністрів України № 1244 не ставлять у залежність можливість задоволення позову про стягнення коштів з рахунків платника, або готівкових коштів в рахунок погашення податкового боргу з самим фізичним існуванням таких коштів.

Вказана позиція узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 05.11.2019 у справі № 808/2619/16, від 28.05.2019 у справі № 808/2916/16.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, що стосуються стягнення податкового боргу за рахунок готівки.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов Головного управління ДПС у Тернопільській області до Приватного підприємства Микулин-Кава про стягнення податкового боргу задовольнити повністю .

Стягнути з Приватного підприємства Микулин-Кава (код ЄДРПОУ - 30003791, адреса: 04107, місто Київ, вулиця Нагірна, будинок 10, офіс 1) суму податкового боргу у загальному розмірі 245386 (двісті сорок п`ять тисяч триста вісімдесят шість) гривень 03 коп., шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих Приватного підприємства Микулин-Кава та за рахунок готівки, з них: з податку на додану вартість у розмірі 244002 (двісті сорок чотири тисячі дві) гривні 11 коп.; з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 1383 (одна тисяча триста вісімдесят три) гривні 92 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Єгорова

Суддя І.В. Федотов