Постанова

від 16.11.2020 по справі 640/852/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/852/20 Суддя першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Бужак Н.П., Костюк Л.О.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Міжрічинське на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Міжрічінське до Державної екологічної інспекції України, третя особа - Державне підприємство Чернігівський військовий лісгосп , про визнання протиправним та скасування припису в частині,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Міжрічінське (далі - ТОВ "Міжрічінське", позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної екологічної інспекції України (далі - Держекоінспекція України, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати пункти 2 та 4 припису Державної екологічної інспекції України від 24 грудня 2019 року №5/6-15-7.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства Державним підприємством Чернігівський військовий лісгосп Держекоінспекцією України винесено припис від 24 грудня 2019 року №5/6-15-7, яким у строк до 15 лютого 2020 року на зазначене підприємство покладено обов`язки щодо ліквідування порушення природоохоронного режиму на території РЛП Міжрічінський шляхом демонтажу мисливських веж у кв.345 вид.4, кв.343 вид.15, кв.311 вид. 3, кв.2018 вид.16, кв.250 вид.9.

Зазначений припис ДП Чернігівський військовий лісгосп передано до виконання ТОВ Міжрічінське , яке, вважаючи пункти 2 та 4 припису протиправними, та такими, що порушують його права, зокрема, на безперешкодне ведення господарської діяльності та розміщення оглядових веж, що входять до комплексу біотехнічних споруд ТОВ Міжрічінське з 2013 року, стверджує, що приймаючи оскаржуваний припис відповідачем не надано правової оцінки фактичним обставинам у справі.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому апелянт вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що оскаржуваними приписом не порушено охоронюваних законом прав та інтересів позивача, оскільки припис винесений стосовно Державного підприємства Чернігівський військовий лісгосп , який вправі ставити питання щодо його правомірності. Проте, як зазначає апелянт, біотехнічні споруди (оглядові вежі), щодо яких йдеться в пункті 2 та 4 оскаржуваного припису, розміщені в господарській зоні РЛП Міжрічінський для виконання завдань, задля яких створювався Регіональний ландшафтний парк Міжрічінський , на що не звернув уваги суд першої інстанції.

На думку ТОВ Міжрічінське , у такий спосіб його позбавлено права на захист законних інтересів, оскільки припис в частині пункту 2 та 4 надійшов товариству для виконання від Державного підприємства Чернігівський військовий лісгосп , чим здійснює негативний вплив та утворює умови для неможливості подальшого виконання окремих функцій ТОВ Міжрічінське .

Окрім того, за твердженнями апелянта судом першої інстанції у рішенні не надано оцінки фактичним обставинам справи, зокрема, тому, що в оскаржуваному приписі, як підставу для прийняття зазначено статтю 15 Закону України Про мисливське господарство і полювання , водночас, заперечуючи проти позову, відповідач посилається на статтю 15 Закону України Про природно-заповідний фонд України . Також позивач вважає, що в Акті позапланової перевірки не наведено детального опису виявлених порушень та відсутні посилання на відповідні вимоги законодавства.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі №640/852/20, встановлено строк до 04 вересня 2020 року для подання відзиву на апеляційну скаргу. Іншою ухвалою від 17 серпня 2020 року призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 04 вересня 2020 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання Благодійної організації Благодійний фонд Дніпровського району м. Києва Київський еколого-культурний центр про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, та про розгляд справи в судовому засіданні.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року продовжено строк розгляду справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Міжрічінське до Державної екологічної інспекції України, третя особа - Державне підприємство Чернігівський військовий лісгосп про визнання протиправним та скасування припису в частиніна строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи.

Від Держекоінспекції України надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржуваний припис адресований директору ДП Чернігівський військовий лісгосп з вимогою щодо ліквідування порушень природоохоронного режиму на території РЛП Міжрічінський шляхом демонтажу мисливських веж, який у подальшому передано для виконання ТОВ Міжрічінське - господарського підрозділу РЛП Міжрічінське . Під час організації та проведення позапланового заходу будь-яких перевірок, які б стосувалися ТОВ Міжрічінське не здійснювалося, тому, на думку відповідача жодних прав та законних інтересів товариства не порушено. Окрім іншого, відповідач стверджує, що неважливо які споруди побудовано на території парку, що відповідно до установчих документів входить до складу природно-заповідного фонду України, біотехнічні чи мисливські, чи будь-які інші, оскільки таке будівництво прямо заборонено законом, зважаючи на правовий статус РЛП Міжрічінський .

Виходячи з такого, апелянт вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, у задоволенні апеляційної скарги просить відмовити.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за відсутності об`єктивного порушення прав чи законних інтересів особи її вимоги не підлягають задоволенню. Оскільки Держекоінспекцією України в рамках досліджуваних правовідносин не приймалося будь-яких рішень, які б впливали на права та інтереси позивача, ураховуючи недоведеність позивачем обставин порушеного права внаслідок винесення припису директору ДП Чернігівський військовий лісгосп , суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Разом з тим, оцінюючи такі висновки суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що умовою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльності будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 №6-зп щодо офіційного тлумачення частини другої статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо вважають, що ці рішення, дія чи бездіяльність порушують їхні права і свободи або перешкоджають здійсненню цих прав і свобод, а тому потребують правового захисту в суді.

З викладеної правової позиції Конституційного Суду України випливає, що умовою для звернення особи до суду з позовом щодо оскарження рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб є наявність у позивача переконання в порушенні його прав або свобод чи в існуванні перешкод у здійсненні цих прав.

Порушенням суб`єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб`єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона має право розраховувати в разі належної поведінки зобов`язаної особи.

Отже, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків особи, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Таким чином, якщо особа вважає, що її суб`єктивне право у певних правовідносинах не може бути реалізованим належним чином, або на неї протиправно поклали певний обов`язок, така особа має право звернутися за судовим захистом.

У разі відповідного звернення особи суд повинен розглянути питання щодо наявності порушення суб`єктивного права заявника у конкретних правовідносинах і на підставі цього розв`язати спір.

Крім того, судовому захисту підлягає також охоронюваний законом інтерес.

У Рішенні від 01 грудня 2004 № 18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто не випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушенням охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

Як вбачається з матеріалів справи №640/852/20, відповідно до рішення другої сесії двадцять четвертого скликання Чернігівської обласної ради від 20 червня 2002 року на території Козелецького району Чернігівської області створено ландшафтний парк "Міжрічинський", який відповідно до Положення про регіональний ландшафтний парк "Міжрічинський" є природоохоронною рекреаційною установою регіонального значення та входить до складу природно-заповідного фонду України.

Положення про регіональний ландшафтний парк Міжрічінський затверджено 07 липня 2004 року начальником Держуправління екології та природних ресурсів в Чернігівській області. Відповідно до пункту 2.2 зазначеного Положення на РЛП Міжрічінський покладається виконання таких завдань: збереження цінних природних комплексів та об`єктів РЛП Міжрічінський ; відтворення біологічного різноманіття; проведення науково-дослідної роботи по вивченню природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання; охорона і раціональне використання державного мисливського фонду; створення умов для ефективного туризму, полювання, риболовлі, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах, з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об`єктів; проведення екологічної навчально-виховної роботи.

Відповідно до пункту 3.2 Положення про РЛП Міжрічінський генеральний директор РЛП Міжрічінський суміщає посаду директора ТОВ Міжрічінське і несе персональну відповідальність за виконання покладених на парк завдань.

У 2013 році задля виконання покладених на парк завдань та ураховуючи фактичні потреби парку, прийнято рішення про встановлення в парку комплексу біотехнічних споруд (годівниць, солониць, кормосховищ, біотехнічних (оглядових) веж, тощо).

Листом від 25 вересня 2013 року №29 (т.1 а.с.23) РЛП Міжрічінський надано ТОВ Міжрічінський погодження на розташування біотехнічних споруд, зокрема на території господарської зони РЛП Міжрічінський у межах ДП Остерський військовий лісгосп у лісових кварталах:176, 177, 178, 210, 250, 311, 344, 345, 370, 371, 389 за умов дотримання усіх норм чинного природоохоронного законодавства та режиму охорони об`єкту природно-заповідного фонду України - РЛП Міжрічінський .

У погодженні окремо приділено увагу питанню функціонального використання оглядових веж та вказано з цього приводу: особливо звертаємо вашу увагу на те, що оглядові вежі, з числа перелічених споруд, відповідно до чинного законодавства, можуть використовуватися виключно для спостереження і обліку тварин та не можуть застосовуватися для проведення полювань.

Листом від 13 грудня 2013 року №36 РЛП Міжрічінський надано ТОВ Міжрічінське погодження на розташування відтворювальної ділянки у заповідних межах за умови, що ТОВ Міжрічінське в межах зазначених ділянок здійснить комплекс біотехнічних та інших заходів, спрямованих на охорону та відтворення мисливських тварин.

З викладеного вбачається, що оглядові вежі входять до комплексу біотехнічних споруд ТОВ Міжрічінське з 2013 року, виконують спостережну та охоронну функцію, їх наявність на балансі товариства підтверджується інвентарним списком основних засобів; інвентарним описом необоротних активів; звіряльною відомістю результатів інвентаризації необоротних активів; балансом ТОВ Міжрічінське на 31 грудня 2019 року; розшифровкою статті 1011 Основні засоби, первісна вартість ; погодженням РЛП Міжрічінський від 25 вересня 2013 року №29; погодженням РЛП Міжрічінський від 13 грудня 2013 року №36.

В період з 23 по 24 грудня 2019 року інспекторами Держекоінспекції України проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Державним підприємством Чернігівський військовий лісгосп , за результатами якої винесено припис від 24 грудня 2019 року №5/6-15-7, пунктом 2 якого у строк до 15 лютого 2020 року вимагається ліквідувати порушення природоохоронного режиму на території РЛП Міжрічінський шляхом демонтажу мисливських веж у кв.345 вид.4, кв.343 вид.15, кв.311 вид.3, кв.2018 вид.16, кв.250 вид.9. У пункті 4 міститься вимога відкликати погодження на установку мисливських веж на території РЛП Міжрічінський .

За встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що положення пункту 2 та 4 оскаржуваного припису від 24 грудня 2019 року хоча й адресовані ДП Чернігівський військовий лісгосп , але одночасно стосуються прав та інтересів ТОВ Міжрічінське , оскільки оглядові вежі, щодо яких йдеться у приписі, розміщуються на території господарської зони парку, яка закріплена за ТОВ Міжрічінське , перебувають на його балансі, а окрім цього припис переданий для фактичного виконання саме до ТОВ Міжрічінське , при цьому його дія впливає на господарську діяльність та функціонування товариства.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо відсутності рішень, які б впливали на права та інтереси позивача, у зв`язку з чим останнім обрано невірний спосіб захисту, є невірними.

Окрім того, як вбачається з оскаржуваних пунктів припису від 24 грудня 2019 року №5/6-15-7 Держекоінспекція України встановила порушення статей 21, 24 Закону України Про природно-заповідний фонд України , статті 15 Закону України Про мисливське господарство і полювання , разом з тим, у приписі не зазначено у чому саме полягають конкретні порушення зазначених положень законів.

Відповідно до вимог статті 24 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" на території регіональних ландшафтних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей проводиться зонування з урахуванням вимог, встановлених для територій національних природних парків.

Згідно з вимогами статті 21 цього Закону на території національних природних парків з урахуванням природоохоронної, оздоровчої, наукової, рекреаційної, історико-культурної та інших цінностей природних комплексів та об`єктів, їх особливостей встановлюється диференційований режим щодо їх охорони, відтворення та використання згідно з функціональним зонуванням:

заповідна зона - призначена для охорони та відновлення найбільш цінних природних комплексів, режим якої визначається відповідно до вимог, встановлених для природних заповідників;

зона регульованої рекреації - в її межах проводяться короткостроковий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам`ятних місць; у цій зоні дозволяється влаштування та відповідне обладнання туристських маршрутів і екологічних стежок; тут забороняються рубки лісу головного користування, промислове рибальство, мисливство, інша діяльність, яка може негативно вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони;

зона стаціонарної рекреації - призначена для розміщення готелів, мотелів, кемпінгів, інших об`єктів обслуговування відвідувачів парку; тут забороняється будь-яка господарська діяльність, що не пов`язана з цільовим призначенням цієї функціональної зони або може шкідливо вплинути на стан природних комплексів та об`єктів заповідної зони і зони регульованої рекреації;

господарська зона - у її межах проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань, знаходяться населені пункти, об`єкти комунального призначення парку, а також землі інших землевласників та землекористувачів, включені до складу парку, на яких господарська та інша діяльність здійснюється з додержанням вимог та обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників.

На території зони регульованої рекреації, стаціонарної рекреації та господарської зони забороняється будь-яка діяльність, яка призводить або може призвести до погіршення стану навколишнього природного середовища та зниження рекреаційної цінності території національного природного парку.

Зонування території національного природного парку, рекреаційна та інша діяльність на його території провадяться відповідно до Положення про національний природний парк та Проекту організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Забороняється проведення рубок головного користування та всіх видів поступових та суцільних рубок, вирубування дуплястих дерев, а також добування піску та гравію в річках та інших водоймах у заповідній зоні національних природних парків.

Виходячи з положень частини шостої статті 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт та зазначає про стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що зазначені відповідачем у приписі норми регламентують функціональне зонування регіональних ландшафтних парків та не містять будь-яких приписів відносно біотехнічних споруд, а також заборони їх розміщення на території парків.

Також відповідачем не доведено, що оглядові вежі є саме мисливськими та використовуються задля мисливських цілей, а посилання на те, що оглядові вежі нічим не відрізняються на вигляд від мисливських, тому їх слід вважати саме мисливськими, є лише припущеннями та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Натомість позивачем доведено, що оглядові вежі розміщені в межах господарської зони РЛП Міжрічінський та за допомогою цих веж проводиться діяльність, спрямована на виконання покладених на парк завдань. Зокрема, суду надані посадові інструкції єгерів мисливського господарства Міжрічінське , з яких вбачається, що серед завдань та обов`язків єгерів передбачено проведення заходів з регулювання чисельності диких тварин (знищення шкідливих тварин), охорона мисливських угідь; організація роботи з обліку чисельності мисливських тварин, птахів в мисливському угідді, вжиття заходів для збільшення чисельності диких звірів і птахів; робота з винищення вовків та інших шкідливих в мисливському господарстві звірів і птахів; ведення мисливського угіддя, забезпечення заходів щодо облаштування єгерського кордону, хатинок, зупиночних пунктів, кормосховищ (сараїв для зберігання кормів, силосні ями та т.і.)організація та здійснення охорони державного мисливського фонду, патрулювання теритлрії проживання мисливських тварин з метою запобігання браконьєрству.

Враховуючи вказане та зважаючи на наявні у справі погодження щодо розміщення біотехнічних (оглядових) веж на території РЛП Міжрічинське , суд вважає доведеними ті твердження позивача, що демонтаж оглядових веж унеможливить виконання ТОВ Міжрічінське цілого ряду завдань, що може негативно позначитися на діяльності парку в цілому, призвести до браконьєрства, зменшення популяції диких тварини та інших негативних наслідків.

Колегія суддів зазначає також, що стосовно ТОВ Міжрічінське вже виносився припис Державної екологічної інспекції у Чернігівській області від 05 квітня 2019 року №13/06, яким приписувалося забезпечити демонтаж та винесення за межі РЛП Міжрічінський вежі оглядові в мисливських угіддях ТОВ Міжрічінське , які знаходяться в кварталах 176, 250, 280, 312, 389, 345 ДП Чернігівський військовий лісгосп .

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02 липня 2019 року у справі №620/1247/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року, зазначений припис від 05 квітня 2019 року визнано протиправним та скасовано.

В зазначених судових рішеннях суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги ТОВ Міжрічінське , дійшли аналогічних висновків.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, судом апеляційної інстанції встановлено, що доводи апелянта про порушення судами першої інстанції норм матеріального права знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку. Виходячи із змісту принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві саме на суд покладається обов`язок визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Ураховуючи, що доводи апелянта стосовно порушення судом першої інстанції норм матеріального права знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким визнати протиправним та скасувати пункти 2 та 4 припису Державної екологічної інспекції України від 24 грудня 2019 року №5/6-15-7.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, апелянту підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати в сумі 2 102,00 (сплачені в суді першої інстанції згідно квитанції від 13 січня 2020 року (т.1 а.с.64) та 3 153,00 грн, сплачені в суді апеляційної інстанції згідно квитанції від 05 червня 2020 року(т.1 а.с.194).

Керуючись статтями 243, 244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою віжповідальністю Міжрічінське задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2020 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати пункти 2 та 4 припису Державної екологічної інспекції України від 24 грудня 2019 року №5/6-15-7.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції України (01042, м. Київ, Новопечерський провулок, 3, корпус 2, код ЄДРПОУ 37508533) на користь Товариства з обмеженою віжповідальністю Міжрічінське (17028, Чернігівська область, Козелецький район, село Отрохи, вул. Лісова, 1, код ЄДРПОУ 31187167) судові витрати в розмірі 5 255,00 (п 'ять тисяч двісті п 'ятьдесят п 'ять) гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Н.П. Бужак

Л.О. Костюк