Постанова

від 16.11.2020 по справі 640/19513/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19513/19 Суддя (судді) першої інстанції: Донець В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача: Аліменка В.О.

суддів: Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління ДПС у м. Києві та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумфаторс" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумфаторс" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріумфаторс" звернулось до суду з позовом про:

- визнання протиправними та скасування рішень Головного управління ДПС у м. Києві про відмову реєстрації податкових накладних №1272003/42183458, №1271998/42183458, №1271999/42183458, №1272000/42183458, №1272001/42183458, №1272002/42183458 від 09.09.2019;

- зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати податкові накладні №25 від 16.07.2019, №28 від 18.07.2019, №33 віл 24.07.2019, №39 від 29.07.2019, №42 від 30.07.2019, №45 від 31.07.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних, і вважати їх прийнятими та зареєстрованими з здати направлення.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2020 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріумфаторс", посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення в частині вирішення питання щодо судових витрат на правничу допомогу та прийняти нове, яким стягнути судові витрати на правову допомогу, понесені ним на загальну суму 25000 грн. 00 коп. з відповідачів.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів, дійшла наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивачем сформовано податкові накладні від 16.07.2019 №25, від 18.07.2019 №28, від 24.07.2019 №33, від 29.07.2019 №39, від 30.07.2019 №42, від 31.07.2019 №45 та направлено їх на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних, яка була зупинена згідно з квитанціями контролюючого органу від 13.08.2019.

Позивачем направлено повідомлення від 03.09.2019 №1 про подання письмових пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригувань, реєстрацію яких зупинено.

Відповідно до позовної заяви позивачем разом із письмовими поясненнями надіслано первинні документи бухгалтерського обліку, а саме: акти прийому-передачі від 08.05.2019 №181, від 01.05.2019 №144; видаткові накладні від 08.05.2019 №181, від 01.05.2019 №144; договір від 11.02.2019 із специфікаціями; платіжні доручення від 16.07.2019 №234, від 18.07.2019 №237, від 24.07.2019 №240, №244, від 29.07.2019 №248, №250, від 30.07.2019 №251, №252, від 31.07.2019 №255, №256, №259.

Рішеннями комісії Головного управління ДПС у м. Києві від 09.09.2019 №1272000/42183458, №1271999/42183458, №1271998/42183458, №1272001/42183458, №1272003/42183458, №1272002/42183458 відмовлено в реєстрації податкових накладних від 16.07.2019 №25, від 18.07.2019 №28, від 24.07.2019 №33, від 29.07.2019 №39, від 30.07.2019 №42, від 31.07.2019 №45 відповідно.

Підставою для відмови в реєстрації податкових накладних зазначено: "Ненадання платником податку копій документів, первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи) у тому числі рахунки фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні, розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків".

Вважаючи такі дії та рішення відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (надалі за текстом - ПК України) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Підпунктом 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України встановлено, що реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі за текстом - Порядок № 117).

Пунктом 3 Порядку № 117 передбачено, що податкові накладні / розрахунки коригування, що подаються на реєстрацію в Реєстрі до проведення моніторингу, за результатами якого можливе зупинення їх реєстрації, перевіряються відповідно до таких ознак: 1) податкова накладна, яка не підлягає наданню отримувачу (покупцю) та/або складена за операцією, що є звільненою від оподаткування; 2) обсяг постачання, зазначений платником податку в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної / розрахунку коригування, становить менше 500 тис. гривень та керівник - посадова особа такого платника податку є особою, яка займає аналогічну посаду не більше ніж у трьох (включно) платників податку; 3) одночасно значення показників D та P, розрахованих у наведеному у цьому підпункті, мають такі розміри: D > 0,03, P < P м х 1,4, де: D - розрахункова величина, яка дорівнює S/T; S - загальна сума сплачених за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну / розрахунок коригування, сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої під час ввезення товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами; T - загальна сума постачання товарів/послуг на митній території України, що оподатковуються за ставками 0, 20 і 7 відсотків, зазначеними платником податку в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну / розрахунок коригування; P - сума податку на додану вартість, зазначена платником податку в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі у звітному (податковому) періоді, з урахуванням поданої на реєстрацію в Реєстрі податкової накладної / розрахунку коригування; P м - найбільша місячна сума податку на додану вартість, зазначена у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих платником податку в Реєстрі за останні 12 календарних місяців, що передують місяцю, в якому складено податкову накладну / розрахунок коригування. Значення показника D за останні 12 календарних місяців обраховується ДФС станом на перше число календарного місяця та кожного 10 числа стає доступним платнику податку в електронному кабінеті.

Положення пунктів 5,7 Порядку № 117 визначають, що податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Згідно пункту 13 Порядку 13 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Пунктами 19-21 Постанови № 117 визначено, що Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення, серед іншого, про реєстрацію податкової накладної в Реєстрі або відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Абзацом сьомим пункту 201.16.3 пункту 201.16 статті 201 ПК України платнику податків надано можливість оскаржити Рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в адміністративному або судовому порядку.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку (за Переліком документів); надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Разом з тим, у квитанціях про зупинення реєстрації податкових наладних відповідачем не зазначено конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений пунктом 14 Порядку №117.

Натомість платником податків надано до податкового органу первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій.

Всупереч визначеній у рішенні підставі їх прийняття, податковим органом у рішенні не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства, та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Щодо апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Тріумфаторс колегія суддів, зазначає наступне.

Відповідно до частини першої ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо зокрема судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною першою ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з п. 1 частини третьої ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини сьомої ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Більш того, Позивачем на підтвердження розміру витрат надано: Договір про надання правової допомоги №03-223 від 25 вересня 2019, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, копія акту наданння послуг на загальну суму 25 000, 00 грн.

Згідно з частиною п`ятою ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин шостої, сьомої ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною п`ятою ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

А як зазначено в Постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця Київського виконавчого округу Юхименко Ольги Леонідівни про визнання протиправною та скасування постанови, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України лише за наявності клопотання іншої сторони.

Проте, у даній справі Відповідачем Клопотання щодо зменшення суми витрат на оплату правничої допомоги Позивачу подано не було.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку зазначені витрати підлягають стягненню повністю у сумі 25000,00 грн. співмірно з відповідачів.

Відповідно до частини першої ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

А згідно з частиною другою ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Тріумфаторс - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2020 року в частині вирішення питання щодо судових витрат на правничу допомогу скасувати.

Ухвалити в цій частині новее, яким сиягнути судові витрати на правову допомогу, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю Тріумфаторс на загальну суму 25000 грн. 00 коп. з відповідачів.

Стягнути солідарно з Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, Код ЄДРПОУ 43005393) та Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тріумфаторс (004053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37/41, офіс 35, код ЄДРПОУ 42183458) 25000 (двадцять пять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Л.В. Бєлова

А.Ю. Кучма

Повний текст постанови складено 16 листопада 2020 року.