Ухвала

від 17.11.2020 по справі 420/4682/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 420/4682/19

адміністративне провадження № К/9901/29459/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Желтобрюх І.Л., Усенко Є.А.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, яке є правонаступником Головного управління ДФС в Одеській області, на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.11.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2020 у справі №420/4682/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гюріш до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

06.11.2020 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС), направлена до суду поштою 02.11.2020.

Відповідно до частини першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини другої вказаної статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене 24.03.2020, повний його текст складено того ж дня, відповідно останнім днем його оскарження було 23.04.2020, проте касаційну скаргу направлено до суду поштою лише 02.11.2020, тобто з пропуском строку встановленого для цього.

ГУ ДПС подало клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке вмотивоване тим, що вперше касаційна скарга у цій справі подана в межах строку, передбаченого КАС України для оскарження судових рішень, натомість, касаційну скаргу було повернуто ухвалою Верховного Суду від 28.04.2020 з підстав, встановлених статтею 332 КАС України. Зазначає, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Просить суд надати можливість захистити свої права, а як наслідок і державні інтереси, так як однією з функцій відповідача є наповнення дохідної частини Державного бюджету. Інші доводи зводяться до неможливості сплати судового збору при зверненні з касаційною скаргою.

Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, колегія суддів вважає їх неповажними з огляду на таке.

Судом встановлено, що вперше касаційну скаргу у цій справі ГУ ДПС подало в межах строків, проте ухвалою Верховного Суду від 28.04.2020 її було повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила викладення передбачених Кодексом підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Як вбачається з відомостей реєстраційної картки поштового повідомлення (провадження №К/9901/11493/20) ухвалу Верховного Суду від 28.04.2020 про повернення вперше поданої касаційної скарги у цій справі скаржником отримано 04.05.2020, проте повторно цю касаційну скаргу направлено до суду поштою лише 02.11.2020, тобто майже ніж через шість місяців після повернення первісної касаційної скарги, що свідчить про необґрунтоване зволікання з боку скаржника щодо повторного звернення до касаційного суду з цією касаційною скаргою.

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб`єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.

Сама по собі сплата судового збору суб`єктом владних повноважень при повторному зверненні до касаційного суду не може бути безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб`єктом дій, спрямованих на забезпечення касаційного оскарження судового рішення.

Враховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, яка не залежить від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України, касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків на касаційне оскарження і підстави, вказані у заяві про поновлення строку, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на наведене, подана касаційна скарга підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу повідомити суд про інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження.

Крім того, касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, відповідно до якої у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, скаржником у касаційній скарзі процитовано норму частини четвертою статті 328 КАС України без визначення конкретної підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку та належного її обґрунтування.

При цьому, цитуючи частину четверту статті 328 КАС України, скаржник формально зазначає що судами попередніх інстанцій застосовано неправильно норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду. В обґрунтування таких доводів скаржник посилається на постанови Верховного Суду України від 01.07.2017 у справі №21-3123а16 та від 06.12.2016 у справі № 21-1440а16.

Разом з тим, у касаційній скарзі не наведено постанов Верховного Суду у взаємозв`язку із посиланням: 1) на норму матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) який саме висновок викладено у постановах Верховного суду з питання застосування такої норми; 3) на висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Посилання на лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11 є безпідставним, оскільки цей лист носив інформативний характер. Зазначений лист не є висновком Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах в розумінні статті 328 КАС України.

Фактично, обґрунтування касаційної скарги зводиться до викладення обставин справи, цитування висновків акта перевірки та норм Податкового кодексу України з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

У зв`язку з викладеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судового рішення має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі.

Колегія суддів звертає увагу на необхідність врахування скаржником, що відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Відповідно до частин другої і шостої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 329-330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, яке є правонаступником Головного управління ДФС в Одеській області, на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.11.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2020 у справі №420/4682/19 - залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:

- вказати інші (поважні) причин пропуску строку на касаційне оскарження;

- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судового рішення має бути викладено з урахуванням мотивів, викладених у цій ухвалі.

Роз`яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.

Роз`яснити, що відповідно до пункту 3 Розділу VI Прикінцеві положення КАС України, в редакції Закону України від 18.06.2020 №731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.Л. Желтобрюх Є.А. Усенко