Постанова

від 11.11.2020 по справі 321/621/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 321/621/17

провадження № 61-30795св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області,

третя особа - Михайлівська районна державна адміністрація Михайлівського району Запорізької області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області - Нікогосян Людмили Варданівни, на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 28 серпня 2017 року в складі судді Олійника М. Ю. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12 жовтня 2017 року в складі колегії суддів: Бєлки В. Ю., Онищенка Е. А., Полякова О. З.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

15 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, третя особа - Михайлівська районна державна адміністрація Михайлівського району Запорізької області, про визнання договору оренди поновленим.

Позовна заява мотивована тим, що 03 грудня 2005 року між Михайлівською районною державною адміністрацією Запорізької області та рідним братом позивача - ОСОБА_2 , було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 9,9956 га, місце розташування - Запорізька область, Михайлівський район, Роздольська сільська рада, кадастровий номер: 2323386600:05:008:0001.

Договір був зареєстрований у Михайлівському районному відділі Запорізької філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель було вчинено запис від 12 лютого 2007 року за № 040727300001.

Таким чином терміном закінчення строку дії договору - 12 лютого 2012 року.

Підставою для надання в оренду ОСОБА_2 земельної ділянки із земель державної власності, було Розпорядження голови Михайлівської районної державної адміністрації від 28 листопада 2005 року № 590.

ІНФОРМАЦІЯ_1 попередній орендар за договором оренди землі помер.

Згідно з постановою Михайлівського районного суду Запорізької області

від 30 липня 2009 року право оренди земельної ділянки перейшло до нього як до спадкоємця, про що була складена додаткова угода від 04 вересня 2009 року, державна реєстрація якої відбулась 24 березня 2010 року за № 04102730002.

12 березня 2012 року у зв`язку із закінченням строку договору оренди землі, що мало місце 12 лютого 2012 року, та на підставі Розпорядження голови Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області від 17 жовтня 2011 року № 492, між ним як орендарем, та Михайлівською районною державною адміністрацією Запорізької області як орендодавцем, була укладена додаткова угода, якою були внесені зміни зокрема й до пункту 8 договору оренди землі.

Відповідно до зазначених змін, строк дії договору було поновлено на п`ять років, тобто до 12 лютого 2017 року, додаткова угода була зареєстрована у відділі Держкомзему у Михайлівському районі про що у Державному реєстрі земель було вчинено запис від 08 червня 2012 року за № 232330004001212.

14 березня 2017 року, тобто через два дні після спливу місячного строку з моменту закінчення строку договору, він звернувся до відповідача з листом, в якому виклав пропозицію укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі на новий строк.

19 квітня 2017 року він отримав лист ГУ ДГК у Запорізькій області від 14 квітня 2017 року, яким у поновленні договору оренди земельної ділянки від 03 грудня 2005 року на новий строк було відмовлено.

ОСОБА_1 просив визнати поновленим договір оренди землі б/н від 03 грудня 2005 року, зареєстрований у Михайлівському районному відділі Запорізької філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель було вчинено запис

від 12 лютого 2007 року за № 040727300001, на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 12 березня 2012 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Михайлівського районного суду Запорізької області від 28 серпня

2017 року позовні вимоги задоволено.

Визнано поновленим договір оренди землі б/н від 03 грудня 2005 року, зареєстрований у Михайлівському районному відділі Запорізької філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель було вчинено запис від 12 лютого 2007 року за № 040727300001, на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором з урахуванням змін, унесених додатковою угодою від 12 березня 2012 року, яка була зареєстрована у відділі Держкомзему у Михайлівському районі, про що у Державному реєстрі земель було вчинено запис від 08 червня 2012 року за № 232330004001212.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із таких фактів: позивач продовжував користуватися земельною ділянкою, що є об`єктом оренди після закінчення строку дії договору, належно виконував свої обов`язки за договором оренди, письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди протягом місяця після закінчення його строку відсутнє, а тому визнав вимоги позивача обґрунтованими та задовільнив їх.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 12 жовтня 2017 року апеляційну скаргу представника ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області - Нікогосян Л. В., відхилено.

Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 28 серпня

2017 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу представника ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області - Нікогосян Л. В., апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для поновлення договору оренди, з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі .

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У листопаді 2017 року представник ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області - Нікогосян Л. В. подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 28 серпня

2017 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12 жовтня

2017 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що орендарем не виконане зобов?язання, передбачене частиною другою статті 33 Закону України Про оренду землі в частині необхідності повідомлення орендодавця до спливу строку оренди землі у строк, встановлений цим договором, про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди землі. Під час звернення позивача, яке мало місце 14 березня 2017 року, до ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області із заявою про продовження терміну договору оренди земельної ділянки, позивачем не було надано проекту додаткової угоди, чим було порушено частину третю статті 33 Закону України Про оренду землі .

Доводи інших учасників справи

16 січня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 28 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12 жовтня 2017 року залишити без змін.

Рух касаційних скарг та матеріалів справи

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Михайлівського районного суду Запорізької області.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

29 травня 2018 року касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами та матеріали цивільної справи передано до Верховного Суду.

Розпорядженням від 10 червня 2019 року № 643/0/226-19 за касаційним провадженням № 61-30795св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 10 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року зупинено касаційне провадження у справі № 321/621/17.

Ухвалою Верховного Суду від 11 листопада 2020 року поновлено касаційне провадження у справі № 321/621/17.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області - Нікогосян Л. В., на рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 28 серпня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12 жовтня 2017 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи

03 грудня 2005 року між Михайлівською районною державною адміністрацією Запорізької області та ОСОБА_2 , рідним братом позивача ОСОБА_1 , було укладено договір оренди землі земельної ділянки, площею 9,9956 га, місце розташування - Запорізька область, Михайлівський район, Роздольська сільська рада, кадастровий номер: 2323386600:05:008:0001. Договір був зареєстрований у Михайлівському районному відділі Запорізької філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель було вчинено запис від 12 лютого 2007 року за № 040727300001.

Підставою для надання в оренду ОСОБА_2 земельної ділянки із земель державної власності, було Розпорядження голови Михайлівської районної державної адміністрації № 590 від 28 листопада 2005 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 попередній орендар за договором оренди землі

ОСОБА_2 помер.

Згідно з постановою Михайлівського районного суду Запорізької області

від 30 липня 2009 року право оренди земельної ділянки перейшло до позивача ОСОБА_1 , як до спадкоємця, про що була складена додаткова угода

від 04 вересня 2009 року, державна реєстрація якої відбулась 24 березня

2010 року за № 04102730002.

12 березня 2012 року у зв`язку із закінченням строку договору оренди землі, що мало місце 12 лютого 2012 року, та на підставі Розпорядження голови Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області № 492

від 17 жовтня 2011 року, між ОСОБА_1 як орендарем та Михайлівською районною державною адміністрацією Запорізької області як орендодавцем, була укладена додаткова угода, якою були внесені зміни.

Відповідно до зазначених змін, строк дії договору було поновлено на п`ять років, тобто до 12 лютого 2017 року.

Додаткова угода була зареєстрована у відділі Держкомзему у Михайлівському районі про що у Державному реєстрі земель було вчинено запис від 08 червня 2012 року за № 232330004001212.

Згідно пункту 36 договору оренди землі, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Пунктом 38 договорів оренди землі визначено підстави припинення договору оренди землі, а саме: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря.

14 березня 2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача з листом, в якому виклав пропозицію укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі на новий строк.

19 квітня 2017 року позивач ОСОБА_1 отримав Лист ГУ ДГК у Запорізькій області від 14 квітня 2017 року № III-2663-2458/6-17, яким у поновленні договору оренди земельної ділянки від 03 грудня 2005 року на новий строк було відмовлено.

Відповідно до пункту 8 договору оренди землі після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Листом від 14 квітня 2017 року ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області відмовлено позивачу у поновленні договору оренди.

Відмова мотивована тим, що до заяви не додано проект угоди у відповідності до діючого законодавства. Крім того, позивача було повідомлено, що згідно статті 643 ЦК України, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку, тобто протягом 20 днів, як вказано в листі. Проте з моменту отримання пропозиції Головного управління пройшло більше року. На підставі зазначеного, Головне управління повідомило про заперечення у внесенні змін до договору оренди землі в частині продовження строку.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України Про оренду землі .

Згідно з частинами першою - п`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі , у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється з уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді (частини восьма, дев`ята статті 33 Закону України Про оренду землі ).

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (частина десята статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею 33 Закону України Про оренду землі визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк та поновлення договору оренди землі , використовуючи конструкцію поновлення договору оренди землі як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України Про оренду землі ).

У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України Про оренду землі ).

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі відповідно до частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі . І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як мовчазну згоду орендодавця на поновлення договору та той самий строк, і на тих самих умовах, що були передбачені договором.

Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17 (провадження № 14-330цс18), згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

У постановах від 22 вересня 2020 року у справі № 313/350/16-ц (провадження № 14-97цс20) та у справі № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17, зокрема стосовно тверджень про необов`язковість повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі .

У справі, яка розглядається, встановлено, що позивач не дотримався вимог частин другої, третьої статті 33 Закону України Про оренду землі , не надав проект додаткової угоди, що не надає підстав для застосування правил частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі .

Сам по собі факт продовження користування ОСОБА_1 орендованою земельної ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі, та направлення відповідачем повідомлення позивачеві лише 14 квітня 2017 року про відсутність у нього наміру продовжувати зазначений договір на новий термін, не має самостійного правового значення для вирішення питання про можливість поновлення договору оренди землі на підставі частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі у зв`язку з тим, що позивач не дотримався вимог частини другої статті 33 Закону України Про оренду землі , яка надає орендареві підстави розраховувати на можливість такого поновлення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українипостанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про ухвалення у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову, судові витрати понесені відповідачем за подання апеляційної скарги у розмірі 704,00 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 768,00 грн, а всього - 1 472,00 грн слід стягнути із

ОСОБА_1 на користь ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області - Нікогосян Людмили Варданівни, задовольнити.

Рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 28 серпня

2017 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12 жовтня

2017 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, третя особа - Михайлівська районна державна адміністрація Михайлівського району Запорізької області, про визнання договору оренди поновленим, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області 1 472,00 грн судових витрат, понесених заявником у зв?зку з переглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанцій.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані рішення Михайлівського районного суду Запорізької області від 28 серпня

2017 року та ухвала апеляційного суду Запорізької області від 12 жовтня

2017 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун