Ухвала

від 17.11.2020 по справі 718/2250/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

17 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 718/2250/17

провадження № 61-16209ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Штелик С. П., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Чернівецької області від 07 серпня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , третя особа - приватне підприємство Афто-Форвард , про визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора, скасування записів про проведену державну реєстрацію права, витребування майна з чужого незаконного володіння ,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Чернівецької області від 07 серпня 2018 року, яка здана до відділу поштового зв`язку 29 жовтня 2020 року.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За правилами частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Зазначений строк є присічним (преклюзивним), який не підлягає поновленню. Зі спливом строку особа втрачає право на касаційне оскарження безвідносно до поважності причин його пропуску, за виключенням випадків визначених у частині третій статті 394 ЦПК України.

У цій справі суд апеляційної інстанції не зазначає коли було складено повний текст постанови, натомість у згідно інформації постанову суду апеляційної інстанції надіслано до Єдиного Державного реєстру судових рішень 07 серпня 2018 року та оприлюднено 09 серпня 2018 року. Отже , з дня оприлюдненняповного тексту судового рішення (07 серпня 2018 року) до дня звернення із касаційною скаргою (29 жовтня 2020 року) сплинуло більше одного року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що не брав участь у судових засіданнях та не отримував оскаржуваних судових рішень. Крім того, тривалий час перебував за кордоном. Копію повного тексту оскаржуваної постанови апеляційного суду отримав лише 29 вересня 2020 року. До касаційної скарги заявником додано фотокопію заяви про видачу копій оскаржуваних судових рішень першої та апеляційної інстанцій від 02 вересня 2020 року, копію супровідного листа про направлення судом першої інстанції копії рішення, копію акта комісії дільничного комітету ТОВ Укрвторресурс від 21 вересня 2020 року про те, що ОСОБА_1 не проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначені обставини не свідчать про наявність випадків, перелічених у частині третій статті 394 ЦПК України, оскільки доказів того, що заявник не був повідомлений про розгляд справи та не перебував на території України не надано.

Зі змісту оскаржуваного судового рішення першої інстанції вбачається, що ОСОБА_1 належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, проте не з`явився в судове засідання.

Європейський суд з прав людини з цього приводу вказав на те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі Пономарьов проти України ).

За правилами статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Отже, ОСОБА_1 необхідно подати до суду касаційної інстанції заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести підстави для його поновлення та надати відповідні докази, оскільки безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, у порушення вимог частини другої статті 392 ЦПК України - не зазначено підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Згідно з вимогами частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках :

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційна скарга не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено обґрунтування підстав (підстави), на яких подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати уточнену редакцію касаційної скарги, копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

У касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України та/або пункт (абзац та/або пункт) статей 392 та/або 411 ЦПК України який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) подачі цієї касаційної скарги та обґрунтування (мотивування) наявності цієї підстави.

Крім того, у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України, оскільки до касаційної скарги не додано документу, що підтверджує сплату судового збору в установленому порядку і розмірі.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України Про судовий збір .

Відповідно до статті 4 Закону України Про судовий збір за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір у редакції, чинній на момент пред`явлення позову, у разі подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору, що підлягає сплаті, становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб .

Згідно зі статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2018 року визначено в розмірі 1 762 грн 00 коп.

Позовна заява містить вимоги немайнового (визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора, скасування записів про проведену державну реєстрацію права власності) та майнового характеру (витребування майна із чужого незаконного володіння), тому враховуючи, що ОСОБА_1 оскаржує судові рішення у повному обсязі та максимальний розмір судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, судовий збір за подання касаційної скарги становить 17 620 грн (1 762 х 5 х 200%).

Ураховуючи викладене, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 17 620 грн.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено за наступними реквізитами: Отримувач коштів: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; код банку отримувача (МФО) 899998, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача (стандарт ІВА N): UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету : 22030102; найменування податку, збору, платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055) .

На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтею 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 02 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Чернівецької області від 07 серпня 2018 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. П. Штелик