Постанова

від 16.11.2020 по справі 461/774/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/774/20 Головуючий у 1 інстанції: Романюк В.Ф.

Провадження № 22-ц/811/1740/20 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

Категорія:37

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2020 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Мельничук О.Я., Шандри М.М.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м.Львова від 28 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства Охоронна -юридична фірма Аутпост-1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, -

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог.

В січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Приватного підприємства Охоронна - юридична фірма Аутпост - 1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

В обґрунтування позову посилався на те, що 06 квітня 2017 року у м. Львові на пр. Чорновола, 2 сталась дорожньо - транспортна пригода за участю службового автомобіля ПП Охоронна - юридична фірма Аутпост - 1 марки Рено Логан д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та пішохода ОСОБА_1 , який отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження за ознаками тривалого розладу здоров`я. На підставі зазначеного було почато досудове розслідування кримінального провадження № 12017140050001426 від 06 квітня 2020 року, за ознаками ч. 2 ст. 286 КК України. Яке, 30 грудня 2019 року було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (підозрюваний ОСОБА_3 помер). Внаслідок ДТП позивач отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров`я та перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги у м. Львові з 06.04.2017 по 25.04.2017, а в подальшому перебував на амбулаторному лікуванні 6 місяців та проходив періодичні обстеження у зв`язку з фізичним дискомфортом в результаті завданої травми до даного часу. Період лікування позивача включав в себе комплекс медичних препаратів та надання платних послуг спеціалістів з травматології, витрати на реабілітацію (масаж, фітопроцедури) загальна сума, яких складає 75 000,55 гривень. Витрати на ліки підтверджуються квитанціями на суму 4459,0 гривень. Крім того, позивач просить стягнути моральну шкоду у розмірі 95000,0 гривень. Покликаючись на те, що в момент дорожньо-транспортної пригоди переніс значний фізичний біль, переживав емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, тривоги, безпомічності, страху за своє здоров`я, життя. Зазначає, що проблеми з здоров`ям продовжуються у вигляді періодичних болів, обмеження фізичної активності та пересування, відсутність можливості працювати і забезпечувати сім`ю. Крім того, вказує, що водій ОСОБА_3 знаходився в трудових відносинах з ПП Охоронна - юридична фірма Аутпост - 1 в момент настанні ДТП і був при виконанні службових обов`язків і знаходився за кермом, тому підприємство несе відповідальність в повному об`ємі щодо наслідків його дій. На підставі викладено, просить позов задоволити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 28 квітня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного підприємства Охоронна - юридична фірма Аутпост - 1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявленої матеріальної шкоди у розмірі 75000,55 грн. а також не доведено завдання моральної шкоди з боку відповідача.

За таких обставин суд першої інстанції вважав, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, тому прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її доводи.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задоволити позов повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи, що призвело до ухвалення незаконного і необґрунтованого рішення суду.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що усі касові чеки та накладні за період з 06.04.2017 року до 25.04.2017 року на загальну суму 1250, 73 грн містять назви медичних препаратів та засобів, які необхідні для лікування травм або забезпечення догляду за знерухомленим пацієнтом, придбані у аптечному кіоску за адресою АДРЕСА_1 , що співпадає з адресою та періодом місця лікування позивача. Окрім цього, в розмір матеріальної шкоди було включено втрачений дохід ОСОБА_1 за час його лікування в сумі 22 400грн.

Вказує, що в позовній заяві чітко аргументовано та доведено, що фактично факт фізичного болю та страждань, яких позивач зазнав у зв`язку з каліцтвом та подальшим лікуванням і реабілітацією, а також душевних страждань - у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього самого через участь у дорожньо - транспортній пригоді як потерпілого від злочину, повністю відповідає нормативним ознакам моральної шкоди, визначеним у п.п.1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України.

Представник ПП Охоронно-юридична фірма Аутпост-1 - Івашків Л.В. подав відзив на апеляційну скаргу, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги а рішення Галицького районного суду м.Львова від 28 квітня 2020 року залишити без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

06 квітня 2017 року у м. Львові на пр. Чорновола, 2 сталась дорожньо - транспортна пригода за участю службового автомобіля ПП Охоронна - юридична фірма Аутпост - 1 марки Рено Логан д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та пішохода ОСОБА_1 , який отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Слідчим управління Головного управління Національної поліції у Львівській області було розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 12017140050001426 від 06 квітня 2020 року, за ознаками ч. 2 ст. 286 КК України.

Постановою слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області від 30 грудня 2019 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017140050001426 від 06 квітня 2017 року, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. (а.с. 9-12)

З виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого) ОСОБА_1 , вбачається діагноз закритий перелом великогомілкової кістки. (а.с.14)

Позиція Апеляційного суду.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження матеріальної та моральної шкоди.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду зважаючи на наступне.

Згідно ст. 22 ЦК України - особа, який завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ч.2 ст.1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту гл.82 ЦК вбачається, що законодавець розрізняє поняття особа, яка завдала шкоду та особа, яка відповідає за шкоду . За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч.1 ст.1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 05 вересня 2018 року № 534/872/16-ц .

Як вбачається з постанови про закриття кримінального провадження в ході проведення досудового розслідування було призначено та проведено комплексну судово-медичну і транспортно - трасологічну експертизу №116/2017 від 18.04.2017 року, згідно Висновку експерта №116/17, даних медичної карти стаціонарного хворого №9420 у гр.. ОСОБА_1 , 1983 р.н., виявлені тілесні ушкодження: закритий поздовжній перелом надвиростка лівої великогомілкової кістки, синець на повіках лівого ока. Враховуючи характер ушкоджень та їх локалізацію слід вважати, що найбільш ймовірний механізм їх утворення міг бути наступним: удар виступаючими частинами автомобіля у ліву нижню кінцівку, від чого при первинному контакті міг утворитись закритий перелом над виростка лівої великогомілкової кістки з наступним відкиданням тіла і ударом об дорожнє полотно. В момент первинного контакту з автомобілем гр-н, ОСОБА_1 , міг перебувати у вертикальному чи близькому до нього положенні повернутий лівою поверхнею тіла до автомобіля. При судово-медичній експертизі у відділенні судово-медичної криміналістики одягу гр.-на ОСОБА_1 було виявлено: на правій полі куртки під верхньо - зовнішнім краєм планки кишені один не наскрізний розрив, який утворився внаслідок зачепу верхньо - зовнішнього краю планки правої кишені за якийсь виступаючий предмет з наступним пере розтягом даної ділянки куртки, що і призвело до не наскрізного її розриву. Виключити чи підтвердити можливість утворення даного розриву внаслідок ДТП не надається можливим.

Крім того, в ході проведення досудового розслідування було призначено та проведено судову - автотехнічну експертизу №1/375 від 15.05.2017 року згідно висновку, якої вбачається, що під час експертного огляду досліджуваного автомобіля Рено Логан реєстраційний номер НОМЕР_1 не було виявлено будь - яких технічних несправностей його робочого гальма та системи рульового управління, які б негативно вплинулина їх працездатність до ДТП, зазначені питання слідства стосовно цих систем втрачають технічний зміст.

Крім того, в ході проведення досудового розслідування було призначено та проведено судову - автотехнічну експертизу №1/1823 від 28.12.2018 року, згідно висновку з технічної точки зору, при заданих вихідних даних, причиною настання даної дорожньо - транспортної пригоди стала суперечність дій водія автомобіля марки Рено Логан реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , технічним вимогам п.п. 10.1 та 18.1 чинних Правил дорожнього руху.

Таким чином в ході проведення досудового розслідування було встановлено, що зібрано достатньо доказів, щодо причетності ОСОБА_3 , до вчинення вказаного злочину , однак в той же час було встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 від 06.12.2018 року, а тому кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Відповідно до п.п. 4-7,11,16,17 Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 р. № 4 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки - розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166,1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини . З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки (в тому числі якщо така шкода завдала смерть фізичної особи), завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується шкода, у тому числі якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Оскільки сам факт дорожньо-транспортної пригоди сторонами не спростовується та підтверджується постановою про закриття кримінального провадження від 30 грудня 2019 року, якою зокрема встановлено, що зібрано достатньо доказів, щодо причетності ОСОБА_3 , до вчинення вказаного злочину , колегія суддів вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

ОСОБА_1 просив стягнути на його користь 75 000 грн. матеріальної шкоди, яка включає в себе витрати на придбання медичних препаратів та засобів, які необхідні для лікування травм або забезпечення догляду за знерухомленим пацієнтом, суму втраченого доходу за час лікування.

Проте, колегія суддів приходить до висновку, що до стягнення на користь ОСОБА_1 підлягає лише 1274 грн. 08 коп. витрат на лікування за період з 06.04.2017 року по 25.04.2017 року, що підтверджуються чеками та накладними та 22 400 грн. втраченого доходу.

Статтею 1195 ЦК України визначено - фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала - розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв`язку з втратою здоров`я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів. Договором або законом може бути збільшений обсяг і розмір відшкодування шкоди, завданої потерпілому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 не працював, тому розмір втраченого доходу розраховується з розміру мінімальної заробітної плати, що станом на 2017 рік становила 3200 грн.

У відповідності до вимог ст..76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Докази повинні бути належними, допустимими та достовірними. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження матеріальної шкоди на суму 75 000 грн, а тому матеріальна шкода відшкодовується частково.

Відповідно до приписів ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В постанові Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина 2 ст. 23 ЦК України).

Відповідно до частини 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Разом з тим, з огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Апеляційний суд не погоджується із висновками суду першої інстанції, в частині відмови у задоволенні відшкодування моральної шкоди та аналізуючи причини та спосіб завдання моральної шкоди позивачу, визначаючи характер, глибину душевних страждань, зважаючи на вимоги розумності та справедливості, вважає, що з ПП Охоронна -юридична фірма Аутпост-1 на користь ОСОБА_1 слід стягнути моральну шкоду у розмірі 50 000 гривень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню з постановленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п.13 ст. 142 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто 73 647 грн. 08 коп., що становить 43% від 170 000 грн. 55 коп. суми заявлених вимог, таким чином, стягненню з ПП Охоронна -юридична фірма Аутпост-1 в користь ОСОБА_1 підлягає 43% від суми сплачених судових витрат, що становить 731 грн. за подання позовної заяви та 1096 грн. 50 коп. за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367,368, п.1.ч.1 ст.374,376,381,382,384 ЦПК України, суд-

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м.Львова від 28 квітня 2020 року - скасувати.

Постановити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства Охоронна -юридична фірма Аутпост-1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства Охоронна -юридична фірма Аутпост-1 на користь ОСОБА_1 - 23 647 грн. 08 коп. матеріальної шкоди та 50 000 грн. моральної шкоди.

Стягнути з Приватного підприємства Охоронна -юридична фірма Аутпост-1 на користь ОСОБА_1 731 грн. судових витрат за подання позовної заяви та 1096 грн. 50 судових витрат за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 16.11.2020 року.

Головуючий : Ванівський О.М.

Судді: Мельничук О.Я.

Шандра М.М.