Ухвала

від 17.11.2020 по справі 2-231/2010

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/821/1790/20Головуючий по 1 інстанції Пономаренко В.В. Доповідач в апеляційній інстанції Бондаренко І.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року Черкаський апеляційний суд в складі:

суддів Бондаренка С. І., Храпка В.Д., Новікова О.М.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Асоціації керівників шкіл міста Черкаси та заяву заступника керівника Черкаської обласної прокуратури про приєднання до апеляційної скарги на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 09 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, третя особа громадське об`єднання Дачний кооператив Дніпро про визнання права власності на будинок, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Свидівоцької сільської ради, третя особа - Громадське об`єднання Дачний кооператив Дніпро про визнання права власності на будинок.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він являється членом Громадського об`єднання Дачний кооператив Дніпро , і з дозволу інших членів на місці старого будиночку під літерою N-1, у відведеному йому на те місці, позивач у 2009 році за власні кошти збудував новий будинок відповідно до плану старого будинку, загальною площею 39,8 квадратних метрів.

27 грудня 2005 року ГО Дачний кооператив Дніпро отримало від виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради свідоцтво про право власності на нерухоме майно, зокрема й на будинок збудований позивачем.

На підтвердження права користування землею, на якій знаходиться база відпочинку, 01 березня 2008 року між Свидівоцької сільською радою та ГО Дачний кооператив Дніпро було укладено угоду №114 про плату за фактичне користування землею, загальною площею 1,67 гектарів за адресою АДРЕСА_1 .

Оскільки право власності на новозбудований позивачем будинок належить ГО Дніпро , вважає, що такими діями порушуються його майнові права на будинок, який він збудував власними силами та за власні кошти.

На підставі викладеного, позивач просив суд частково скасувати свідоцтво про право власності від 27 грудня 2005 року, видане виконавчим комітетом Свидівоцької сільської ради.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок літера N-1 по АДРЕСА_1 .

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 09 березня 2010 року позов ОСОБА_1 до Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області задоволено.

Скасовано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 , видане 27 грудня 2005 року Свидівоцької сільською радою Черкаського району, в частині визнання за Громадським об`єднанням Дачний кооператив Дніпро права власності на будинок відпочинку, позначений в технічній документації літерою І N , розташований по АДРЕСА_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на будинок відпочинку, позначений в технічній документації літерою І N , розташований по АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів справи вбачається, що ГО Дачний кооператив Дніпро на підставі угоди про плату за фактичне користування землею від 01 березня 2008 року орендує у Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області земельну ділянку загальною площею 1,67 гектарів за адресою АДРЕСА_1 для проведення культурного відпочинку та дозвілля членів кооперативу і їх сімей у відповідності зі статутом об`єднання.

Позивач, який є членом громадського об`єднання на зазначеній земельній ділянці побудував будинок для відпочинку, а згідно з п. 3.4 статуту ГО Дачний кооператив Дніпро споруди, встановлені на земельній ділянці громадського об`єднання, є власністю його членів.

Таким чином, судом встановлено, що позивач на земельній ділянці, яка належить Свидівоцькій сільській раді, і яка перебуває в користуванні ГО Дачний кооператив Дніпро побудував будинок відпочинку, який зареєстрований в КП ЧООБТІ за дачним кооперативом і позначений в технічній документації літерою І N . Так як судом встановлено, що саме позивачем збудовано даний будинок, а відповідач і третя особа не заперечують проти визнання за позивачем права власності на нього, і визнання такого права не суперечить положенням статуту громадського об`єднання, суд вважав можливим визнати за позивачем право власності на такий будинок.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Асоціацією керівників шкіл міста Черкаси було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що у серпні 2020 року звернулось до Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради із проханням надати дозвіл на проведення 28 серпня 2020 року освітянського заходу до Дня знань за адресою: АДРЕСА_1 . Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради листом від 06 жовтня 2020 року вих.№1713-12-4/1 відмовив у проведенні вищезазначеного заходу за адресою АДРЕСА_1 , оскільки доступ до цілісного майнового комплексу бази вчителів є обмеженим, так як згідно рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 09 березня 2010 року у справі №2-231/2010 за громадянином ОСОБА_1 визнано право власності на будинок відпочинку, що входив до комунальної власності - цілісного майнового комплексу бази відпочинку вчителів.

Асоціація керівників шкіл міста Черкаси планує використовувати цілісний майновий комплекс бази відпочинку вчителів, але враховуючи те, що відповідний будинок відпочинку безпідставно перейшов у приватну власність позивача, тому вказане рішення перешкоджає реалізації статутної діяльності скаржника. Крім того, розміщення приватної власності на земельній ділянці, яка використовується під освітню діяльність суперечить законодавству, що регулює правовідносини у сфері освіти.

Рішення першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки підставою для прийняття такого рішення стало свідоцтво ГО Дачний кооператив Дніпро про право власності на нерухоме майно від 27 грудня 2005 року, видане Свидівоцької сільською радою Черкаського району на підставі рішення виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області від 29 листопада 2005 року №128 Про надання дозволу на оформлення права власності на нерухоме майно громадського об`єднання Дачний кооператив Дніпро . Однак, постановою Соснівського районного суду міста Черкаси від 17 вересня 2010 року по справі №2а-2584/10 визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області від 29 листопада 2005 року №128 Про надання дозволу на оформлення права власності на нерухоме майно громадського об`єднання Дачний кооператив Дніпро на підставі якого останньому було видано свідоцтво на право власності на нерухоме майно від 27 грудня 2005 року, у зв`язку з тим, що таке рішення прийнято з перевищенням повноважень.

Оскільки свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 27 грудня 2005 року є похідним від рішення Свидівоцької сільської ради, тому воно втратило чинність з моменту визнання рішення (на підставі якого воно видано) протиправним та його скасування.

Вищезазначеним судовим рішенням було доведено, що виконавчим комітетом сільської ради не враховано право користування Департаментом освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради (правонаступник управління освіти) земельною ділянкою, на якій розташована база відпочинку.

Таким чином, право власності на приміщення, позначені в технічній документації літерою І N , визнано за ОСОБА_1 безпідставно, відтак скасування оскаржуваного рішення апеляційним судом надасть змогу повернути у користування Черкаської міської ради вищезазначене приміщення, і апелянт зможе безперешкодно виконувати статутну діяльність.

Суд першої інстанції прийняв рішення що стосується прав та інтересів Черкаської міської ради, як власника майна цілісного майнового комплексу - бази відпочинку вчителів, та Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, в управлінні якого знаходиться зазначене майно, та є його балансоутримувачем, а також в постійному користуванні якого знаходиться земельна ділянка на якій воно розміщено, однак які не були залучені до участі у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечує щодо задоволення апеляційної скарги, обґрунтовуючи це тим, що ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині оскаржуваного рішення судом не вирішувалося питання про права та обов`язки Асоціації керівників шкіл міста Черкаси. В матеріалах апеляційної скарги та доданих до неї документів відсутні докази того, що оскаржуване рішення порушує права скаржника. З наданих документів неможливо встановити характер порушеного права апелянта.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Асоціації керівників шкіл міста Черкаси щодо скасування рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 09 березня 2010 року по справі №2-231/2010 з підстав, що рішенням Черкаського районного суду від 09 березня 2010 року не вирішувалося питання про права, свободи та обов`язки Асоціації керівників шкіл міста Черкаси.

17 листопада 2020 року заступником керівника Черкаської обласної прокуратури подано заяву про приєднання до апеляційної скарги, в якій посилаючись на незаконність ухваленого рішення, прокурор просив скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про необхідність закриття апеляційного провадження, виходячи з наступного.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За змістом частини 1 статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 статті 129 Конституції України).

Отже, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. При цьому, реалізація конституційного права зокрема на апеляційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.

За змістом частини 1 статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (ч.1 ст. 352 ЦПК України).

Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави стверджувати, що особи, які не брали участі у розгляді справи, мають право оскаржити таке рішення в апеляційному порядку, однак за умови, що таким рішенням суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Отже, звертаюсь з апеляційною скаргою, особи, які не брали участі у справі повинні довести той факт, що оскаржуваним судовим рішенням вирішено питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року по справі № 911/2635/17.

В даній справі предметом спору є захист права власності, шляхом часткового скасування свідоцтва про право власності від 27 грудня 2005 року видане виконавчим комітетом Свидівоцької сільської ради та визнання за позивачем права власності на будинок літера N-1 по АДРЕСА_1 .

Таким чином, для доведення порушення оскаржуваним рішенням, прав апелянта, останній мав надати докази, на підставі яких в нього виникало право власності чи право користування зазначеним майном чи земельною ділянкою на якій знаходиться спірний будинок, а відтак таке право і могло б бути порушеним.

Однак таких доказів апелянтом не надано, більше того, ним самим в поданій апеляційній скарзі зазначається про те, що Черкаська міська рада, є власником цілісного майнового комплексу бази відпочинку вчителів за адресою АДРЕСА_1 , який включає в себе зокрема й будинок відпочинку, позначений в технічній документації літерою І N , а в департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, майно перебуває в оперативному управлінні і департамент є постійним користувачем земельної ділянки на якій воно розміщено.

Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності (ч.3 ст. 137 ГК України).

Повноваження на звернення до суду в інтересах Черкаської міської ради та департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради апелянт не має.

В той же час, скаржник звертаючись з апеляційною скаргою зазначає, що оскаржуване рішення перешкоджає Асоціації керівників шкіл реалізації її статутної діяльності.

Статут є установчим документом товариства. (ч.2 ст.87 ЦК України)

Згідно частини 1 статті 88 ЦК України у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

Із зазначеного слідує, що визначена в статуті юридичної особи її діяльність не є підставою набуття будь-яких майнових прав, крім майнових прав, які передаються її засновником (ст..102 ЦК України), але навіть в цьому випадку в установчому акті зазначається таке майно.

Із наданого апелянтом статуту Асоціації керівників шкіл міста Черкаси, затвердженого установчими зборами 29 жовтня 2003 року, не вбачається набуття права останнім щодо земельної ділянки чи майна розміщеного за адресою АДРЕСА_1 .

Таким чином, судом встановлено, що правовідносини у даній справі стосувалися права власності на частину майнового комплексу - бази відпочинку вчителів, а саме будинку відпочинку, позначеного в технічній документації літерою І N . Апелянт не є ні власником такої нерухомості, не володіє й речовими правами на таке майно, а статутна діяльність Асоціації керівників шкіл міста Черкаси жодним чином не пов`язана із вищезазначеним майновим комплексом, відтак суд приходить до висновку, що питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки Асоціації керівників шкіл при вирішенні спору по суті не вирішувалися. Ні мотивувальна, ні резолютивна частина оскаржуваного рішення не містить будь-яких висновків щодо прав та обов`язків скаржника.

За змістом п.3 ч.1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, зокрема якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

З огляду на те, що саме приєднання до апеляційної скарги є взаємозв`язаним із правом на апеляційне оскарження і похідним від нього та враховуючи, що таке приєднання можливе лише за наявності права на апеляційне оскарження у особи яка подає апеляційну скаргу, не підлягає розгляду і заява заступника керівника Черкаської обласної прокуратури про приєднання до апеляційної скарги. (Постанова Верховного Суду від 1 жовтня 2019 року справа №5016/1284/2012(5/45)

За таких обставин апеляційне провадження підлягає закриттю.

Керуючись ст. 362 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Асоціації керівників шкіл міста Черкаси та заявою заступника керівника Черкаської обласної прокуратури про приєднання до апеляційної скарги на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 09 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, третя особа громадське об`єднання Дачний кооператив Дніпро про визнання права власності на будинок - закрити.

Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст ухвали складено 17 листопада 2020 року.

Судді