Постанова

від 09.11.2020 по справі 757/33354/20-п

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/33354/20-пПровадження № 33/824/3969/2020

Головуючий в суді першої інстанції:Константінова К.Е.

Доповідач: Трясун Ю.Р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2020 року місто Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Трясун Ю.Р., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Печерського районного суду міста Києва від 21 серпня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП,-

за участю прокурораКорнієнка О.О.,захисникаСнідевича О.С.

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Печерського районного суду міста Києва від 21 серпня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 6800 гривень.

Відповідно до постанови, ОСОБА_1 в період з 02 червня 2017 року по 20 січня 2019 року обіймаючи посаду командира батальйону оперативного призначення (резервного батальйону) військової частини НОМЕР_1 Північного оперативно-територіальне об`єднання Національної гвардії України, будучи суб`єктом відповідальності за правопорушення пов`язані з корупцією, відповідно до підпункту «г» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог пункту 2 частини 1 статті 25 даного Закону, оскільки у цей період входив до складу органу правління, а саме був співзасновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ЧОТИРИ А.К. - БЕЗПЕКА» (ЄДРПОУ 41116239), чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 172-4 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Печерського районного суду міста Києва від 21 серпня 2020 року та закрити щодо нього провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою.

Вказує, що 23 березня 2020 року він був звільнений з посади командира батальйону та з військової служби за станом здоров`я, відтак не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-4 КУпАП.

ОСОБА_1 зазначає, що жодних дій, передбачених диспозицією ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, не вчиняв. З моменту створення ТОВ «Чотири А.К.-Безпека» та по даний час він не входив до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, чи наглядової ради зазначеного ТОВ. Це підтверджується, зокрема, довідкою, виданою ТОВ «Чотири А.К.-Безпека», копія якої наявна в матеріалах справи.

Апелянт звертає увагу на те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення виходив з того, що засновництво або корпоративні права є входженням до складу правління підприємства, однак, на думку апелянта, такий висновок суду є необґрунтованим, що підтверджується рішенням Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини першої статті 7, пункту 2 розділу VIII«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

ОСОБА_1 вказує. що у цьому рішенні Конституційний Суд України зробив висновок, що особи, уповноважені на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, мають право на придбання акцій (часток, паїв) господарського товариства, управляти ним, беручи участь у загальних зборах учасників (акціонерів), отримувати дивіденди, інформацію щодо діяльності товариства, частину його активів у разі ліквідації товариства тощо і зазначене не є порушенням законодавства. Порушенням є лише участь особи у виконавчих, контрольних чи наглядових органах підприємства, якими загальні збори товариства з обмеженою відповідальністю не є.

Крім того в апеляційній скарзі ОСОБА_1 звертає увагу на те, що навіть за умови вчинення ним інкримінованого правопорушення, строки притягнення його до адміністративної відповідальності пропущені.

Апелянт зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

В той же час, як зазначає ОСОБА_1 , про те що він був власником ТОВ «ЧОТИРИ А.К.- БЕЗПЕКА» (мав у власності частку у 20% у статутному фонді цього ТОВ) Національне агентство з питань запобігання корупції (далі НАЗК) дізналося ще у 2019 році. Однак, жодних дій, спрямованих на притягнення його до адміністративної відповідальності, НАЗК не вчинило.

Апелянт підсумовує, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КпАП, відтак є підстави для скасування постанови Печерського районного суду міста Києва від 21 серпня 2020 року та закриття провадження у справі.

Переглянувши справу за апеляційною скаргою, заслухавши пояснення захисника Снідевича О.С., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора Корнієнка О.О., який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, суд виходив із того, що він, як особа на яку розповсюджується дія Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VIIпорушив обмеження, встановлені п. 2 ст. 25 цього Закону, оскільки обіймаючи посаду командира батальйону оперативного призначення (резервного батальйону) Національної гвардії України в період часу з 02 червня 2017 року по 20 січня 2019 року входив до складу правління, а саме був засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ЧОТИРИ А.К. - БЕЗПЕКА».

Оскаржуючи постанову суду, ОСОБА_1 звертає увагу на те, що виходячи з буквального розуміння закону відповідальність за ч. 2 ст. 172-4 КУпАП настає тоді, коли особа, всупереч встановленим обмеженням входить до складу правління, інших виконавчих чи контрольних органів, наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

Однак ОСОБА_1 до вказаних у диспозиції наведеної норми закону виконавчих, контролюючих органів чи наглядової ради Товариства не входив, а той факт, що він є його співзасновником не утворює складу інкримінованого йому правопорушення.

Наведені доводи апеляційний суд вважає такими, що заслуговують на увагу, оскільки вони ґрунтуються як на доказах, наявних у матеріалах справи, так і на положеннях закону.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції цих вимог закону в повній мірі не дотримався.

Відповідно до змісту постанови, дійшовши висновку про винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому правопорушенні, суд обмежився лише переліком доказів, не давши їм оцінки. Також суд, спростовуючи доводи сторони захисту, послався на положення ч. 3 ст. 36 Закону України «Про запобігання корупції», якою передбачені дії особи, якій належить підприємство та корпоративні права для запобігання конфлікту інтересів та не звернув уваги на те, що за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів чинний КУпАП місить окрему норму.

Відповідно до статуту ТОВ «ЧОТИРИ А.К. - БЕЗПЕКА», його засновниками є чотири фізичні особи, серед яких і ОСОБА_1 .

В статті 9 статуту визначено, що в Товаристві створюються такі органи управління: Вищий орган Загальні Збори Учасників; виконавчий орган Директор.

За даними, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (далі Реєстр), директором Товариства значиться ОСОБА_2 керівник з 20 вересня 2017 року.

Щодо ОСОБА_1 , то в Реєстрі він зазначений як кінцевий бенефіціарний власник (контролер), що не заперечується сторонами провадження.

Апеляційний суд зазначає, що для вирішення питання про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, слід встановити, що він входив до складу правління, інших виконавчих чи контролюючих органів, чи наглядової ради створеного ним та іншими учасниками Товариства.

Однак матеріали справи не містять жодних доказів про його входження до наведених у диспозиції ч. 2 ст. 172-4 КУпАП органів.

Відтак, створення товариства з обмеженою відповідальністю, та входження до нього на правах учасника не утворює складу інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Такі висновки апеляційного суду ґрунтуються на положеннях, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 відповідно до якого особи, уповноважені на виконання функцій держави мають право на придбання акцій (часток, паїв) господарського товариства, управляти ним, беручи участь у загальних зборах учасників (акціонерів), отримувати дивіденди, інформацію про діяльність підприємства, частину його активів у разі ліквідації товариства.

Однак, за наявності конфлікту інтересів дії осіб, зазначених зокрема у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» (серед яких військові посадові особи інших утворених відповідно до законів військових формувань), врегульовані положеннями ч. 3 ст. 36 цього Закону. За невиконання визначених законом дій передбачена адміністративна відповідальність за ст. 172-7 КУпАП.

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до загальних принципів судочинства, суд розглядає як кримінальну так і справу про адміністративну відповідальність лише в межах висунутого особі обвинувачення.

З огляду на це суд самостійно не може вийти за межі об`єктивної сторони інкримінованого особі правопорушення.

Аналізуючи зміст викладених судом у постанові від 21 серпня 2020 року встановлених фактичних обставин, апеляційний суд зазначає, що судом ОСОБА_1 визнаний винуватим за те, що він входив до складу органу правління, а саме був співзасновником та кінцевим бенефіціарним власником Товариства. Тобто суд ототожнює такі поняття як орган правління підприємства (хоча в диспозиції ч. 2 ст. 172-4 вказано "входження до правління"); співзасновник підприємства; особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння) кінцевим бенефіціаром.

Однак встановлені судом фактичні обставини не відповідають диспозиції ч. 2 ст. 172-4 КУпАП.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення, тому провадження підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП, суд,-

П ОС Т АН О ВИ В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Печерського районного суду міста Києва від 21 серпня 2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-4 КУпАП, скасувати, провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.Р.Трясун