Рішення

від 17.11.2020 по справі 908/2423/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/92/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2020 Справа № 908/2423/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченко М.В.,

При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2423/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський олійноекстракційний завод» (72310, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Гетьмана Сагайдачного, буд. 31)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроплюс - Сервіс» (69032, м. Запоріжжя, вул. Доківська, буд. 3)

про стягнення суми

За участю представників сторін:

від позивача - Гуракова М.Г. - довіреність № 2039 від 04.11.2020

від відповідача - не з`явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

18.09.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 1962/23 від 15.09.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський олійноекстракційний завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроплюс - Сервіс» про стягнення 137468,49 грн. процентів за користування грошовими коштами.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 18.09.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2423/20 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.09.2020 суддею Мірошниченко М.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2423/20 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 33/92/20. Судове засідання призначено на 20.10.2020.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.10.2020 відкладено розгляд справи на 17.11.2020

У судове засідання 17.11.2020 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

У судовому засіданні 17.11.2020 справу розглянуто по суті, оголошено і підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання щодо поставки товару за договором № 01М/ООО-243 від 27.12.2018 на поставку насіння соняшника. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.01.2020 з ТОВ «Агроплюс - Сервіс» на користь ТОВ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» було стягнуто 240000,00 грн. попередньої оплати, 42338,63 грн. пені. Вказані суми були перераховані відповідачем 01.09.2020. Згідно п. 7.3 договору № 01М/ООО-243 від 27.12.2018 постачальник зобов`язався виплатити відсотки за користування грошовими кошами з розрахунку 35% річних від отриманих грошових коштів до повного фактично здійснення поставки товару або повернення зазначених коштів покупцю. Таким чином, позивач нарахував за період з 12.01.2019 по 31.08.2020 проценти у сумі 137468,49 грн., які просив стягнути з відповідача. Позов обґрунтований ст.ст. 16, 536, 612, 693, 712, 1214 ЦК України.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання письмового відзиву не скористався, відзив на позов не подав, у судові засідання не з`являвся.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі отримана представником відповідача за довіреністю 01.10.2020. Відтак, встановлений судом строк для подання відзиву на позов закінчився 16.10.2020.

Клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, що надійшло до суду 20.10.2020, судом було задоволено ухвалою від 20.10.2020.

Натомість, представник відповідача у судове засідання з розгляду справи по суті 17.11.2020 не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини третьої даної статті, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, встановлений строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача у порядку ст. 165 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

27.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський олійноекстракційний завод» (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроплюс - Сервіс» (постачальник за договором, відповідач) укладений договір поставки насіння соняшнику № 01М/ООО-243, відповідно до п. 1.1 якого постачальник передає у власність покупця насіння соняшника (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених цим договором.

Як встановлено рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.01.2020 у справі № 908/2563/19, яке в цій частині набрало законної сили, товар за договором № 01М/ООО-243 від 27.12.2018 мав бути поставлений до 11.01.2019. На виконання умов договору ТОВ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» перерахувало 80% суми договору у вигляді попередньої оплати у сумі 240000,00 грн. платіжним дорученням № 16849 від 27.12.2018. Проте, ТОВ «Агроплюс - Сервіс» прийняті на себе зобов`язання з поставки товару в кількості 30 тонн на загальну суму 288000,00 грн. не виконав, суму 240000,00 грн. попередньої оплати не повернув. Вказаним рішенням з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроплюс - Сервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський олійноекстракційний завод» стягнуто 240000 (двісті сорок тисяч) грн. 00 коп. попередньої оплати, 42338 (сорок дві тисячі триста тридцять вісім) грн. 63 коп. пені, витрати зі сплати судового збору у розмірі 4235 грн. (чотири тисячі двісті тридцять п`ять) грн. 08 коп.

На виконання вказаного рішення суду Господарським судом Запорізької області у справі № 908/2563/19 був виданий відповідний наказ від 23.07.2020.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, обставини щодо несвоєчасної поставки товару та неповернення ТОВ «Агроплюс - Сервіс» суми 240000,00 грн. попередньої оплати за договором № 01М/ООО-243 від 27.12.2018 є такими, що встановлені рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.01.2020 у справі № 908/2563/19, яке в цій частині набрало законної сили, та не мають доказуватися при розгляді дійсної справи.

Як встановлено судом при розгляді дійсної справи, відповідач перерахував позивачу 01.09.2020 суму 286573,71 грн. з призначенням платежу: оплата згідно наказу Господарського суду Запорізької області від 23.07.2020 у справі № 908/2563/19.

Таким чином, сума попередньої оплати була повернута (перерахована) відповідачем позивачу 01.09.2020.

Посилаючись на пункт 7.3 договору № 01М/ООО-243 від 27.12.2018, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 137468,49 коп. процентів за користування грошовими коштами.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є договір.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 762 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За умовами ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як встановлено судом при розгляді справи № 908/2563/19, ТОВ «Агроплюс - Сервіс» не виконало взяті на себе зобов`язання з поставки товару за договором № 01М/ООО-243 від 27.12.2018, сума 240000,00 грн. попередньої оплати повернута не була.

Відповідно до змісту ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Положення цієї статті застосовуються до боржника у разі порушення ним грошового зобов`язання в не залежності від наявності вини в його діях.

Згідно статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Після ухвалення Господарським судом Запорізької області рішення від 22.01.2020 у справі № 908/2563/19 грошове зобов`язання боржника не припинилось, оскільки кредитор грошові кошти реально не отримав.

Грошові кошти (240000,00 грн.) попередньої оплати були отримані позивачем 01.09.2020.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

У пункті 7.3 договору № 01М/ООО-243 від 27.12.2018 сторони встановили, що постачальник зобов`язаний виплатити відсотки за користування грошовими коштами з розрахунку 35% річних від отриманих грошових коштів покупця за період з моменту настання строку поставки і до повного фактичного здійснення поставки товару належної якості на зазначену суму або повернення зазначених коштів покупцю.

Позивач згідно з розрахунком нарахував проценти за користування грошовими коштами у сумі 137468,49 грн. за період з 12.01.2019 по 31.08.2020.

Розрахунок позивача перевірений судом та визнається правильним.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказів сплати позивачу суми 137468,49 грн. матеріали дійсної справи не містять, відповідачем не подані. Відповідач проти позову не заперечив, контррозрахунку суми не подав.

Відтак, вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 137468,49 грн. процентів за користування грошовими коштами заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного вище, позов задовольняється судом повністю.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 2102,00 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроплюс - Сервіс» (69032, м. Запоріжжя, вул. Доківська, буд. 3, код ЄДРПОУ 33471898) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський олійноекстракційний завод» (72310, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Гетьмана Сагайдачного, буд. 31, код ЄДРПОУ 39376884) 137468 (сто тридцять сім тисяч чотириста шістдесят вісім) грн. 49 коп. процентів за користування грошовими коштами, 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 18 листопада 2020.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя М.В. Мірошниченко