Постанова

від 19.03.2021 по справі 908/2423/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2021 року м.Дніпро Справа № 908/2423/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Чус О.В.,

судді: Орєшкіна Е.В. , Кощеєв І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроплюс - Сервіс» на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.11.2020р., (повний текст складено 18.11.2020 року. суддя Мірошніченко), у справі №908/2423/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський олійноекстракційний завод» (72310, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Гетьмана Сагайдачного, буд. 31)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроплюс - Сервіс» (69032, м. Запоріжжя, вул. Доківська, буд. 3)

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст і підстави позовних вимог

18.09.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 1962/23 від 15.09.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський олійноекстракційний завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроплюс - Сервіс» про стягнення 137468,49 грн. процентів за користування грошовими коштами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання щодо поставки товару за договором № 01М/ООО-243 від 27.12.2018 на поставку насіння соняшника. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.01.2020 з ТОВ «Агроплюс - Сервіс» на користь ТОВ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» було стягнуто 240000,00 грн. попередньої оплати, 42338,63 грн. пені. Вказані суми були перераховані відповідачем 01.09.2020. Згідно п. 7.3 договору № 01М/ООО-243 від 27.12.2018 постачальник зобов`язався виплатити відсотки за користування грошовими кошами з розрахунку 35% річних від отриманих грошових коштів до повного фактично здійснення поставки товару або повернення зазначених коштів покупцю. Таким чином, позивач нарахував за період з 12.01.2019 по 31.08.2020 проценти у сумі 137468,49 грн., які просив стягнути з відповідача. Позов обґрунтований ст.ст. 16, 536, 612, 693, 712, 1214 ЦК України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.11.2020р. стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроплюс - Сервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський олійноекстракційний завод» 137468 грн. 49 коп. процентів за користування грошовими коштами, 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення мотивовано тим, що матеріалами справи доведено факт невиконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій відповідно до вимог закону.

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроплюс - Сервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський олійноекстракційний завод» 136320,95грн.

Вважає, що розглядаючи дану справу судом першої інстанції та позивачем невірно визначено розмір заявлених відсотків до стягнення з ТОВ Агроплюс-Сервіс .

Узагальнені доводи інших учасників справи.

Позивачем надано відзив на апеляційну скагу відповідача в якому зазначено, що судом першої інстанції належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачені законом підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України відсутні. У зв`язку із чим, апеляційна скарга є такою, що не підлягає задоволенню.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.12.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроплюс - Сервіс» на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.11.2020р. у справі №908/2423/20; з урахуванням положень ч.2 ст.271 ГПК України справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, за наявними матеріалами, в порядку письмового провадження; надано сторонам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами

27.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський олійноекстракційний завод» (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агроплюс - Сервіс» (постачальник за договором, відповідач) укладений договір поставки насіння соняшнику № 01М/ООО-243, відповідно до п. 1.1 якого постачальник передає у власність покупця насіння соняшника (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених цим договором.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.01.2020 у справі № 908/2563/19, яке в цій частині набрало законної сили, товар за договором № 01М/ООО-243 від 27.12.2018 мав бути поставлений до 11.01.2019. На виконання умов договору ТОВ «Мелітопольський олійноекстракційний завод» перерахувало 80% суми договору у вигляді попередньої оплати у сумі 240000,00 грн. платіжним дорученням № 16849 від 27.12.2018. Проте, ТОВ «Агроплюс - Сервіс» прийняті на себе зобов`язання з поставки товару в кількості 30 тонн на загальну суму 288000,00 грн. не виконав, суму 240000,00 грн. попередньої оплати не повернув. Вказаним рішенням з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроплюс - Сервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольський олійноекстракційний завод» стягнуто 240000 (двісті сорок тисяч) грн. 00 коп. попередньої оплати, 42338 (сорок дві тисячі триста тридцять вісім) грн. 63 коп. пені, витрати зі сплати судового збору у розмірі 4235 грн. (чотири тисячі двісті тридцять п`ять) грн. 08 коп.

На виконання вказаного рішення суду Господарським судом Запорізької області у справі № 908/2563/19 був виданий відповідний наказ від 23.07.2020.

Відтак, обставини щодо несвоєчасної поставки товару та неповернення ТОВ «Агроплюс - Сервіс» суми 240000,00 грн. попередньої оплати за договором № 01М/ООО-243 від 27.12.2018 є такими, що встановлені рішенням Господарського суду Запорізької області від 22.01.2020 у справі № 908/2563/19, яке в цій частині набрало законної сили, та не мають доказуватися при розгляді дійсної справи.

Як встановлено судом при розгляді дійсної справи, відповідач перерахував позивачу 01.09.2020 суму 286573,71 грн. з призначенням платежу: оплата згідно наказу Господарського суду Запорізької області від 23.07.2020 у справі № 908/2563/19.

Таким чином, сума попередньої оплати була повернута (перерахована) відповідачем позивачу 01.09.2020.

Посилаючись на пункт 7.3 договору № 01М/ООО-243 від 27.12.2018, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 137468,49 коп. процентів за користування грошовими коштами.

Рішення місцевого господарського суду задоволено вимоги позову щодо стягнення 137468,49 грн. процентів за користування грошовими коштами.

Відповідач вважає, що судом першої інстанції та позивачем невірно визначено розмір заявлених відсотків до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроплюс - Сервіс.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб`єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України.

За визначенням ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності зі ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 530, ст. 599 ЦК України).

Згідно зі ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати (ч. 5 ст. 694 ЦК України).

Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За визначенням ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

У відповідності зі ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у ст. 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Враховуючи, що п. 7.3. Договору поставки насіння соняшнику № О1М/ООО-243 від 27 грудня 2018 року також передбачено, що у разі не поставки або не своєчасної поставки Товару відповідно до умов даного Договору. Постачальник зобов`язаний виплатити відсотки за користування грошовими коштами з розрахунку 35% річних від отриманих грошових коштів Покупця за період з моменту настання строку поставки і до повного фактичного здійснення поставки товару належної якості па зазначену суму або повернення зазначених коштів Покупцю .

В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що судом першої інстанції та позивачем невірно визначено розмір заявлених відсотків до стягнення, оскільки, на думку відповідача, зазначена сума не є обґрунтованою та з розрахунків позивача незрозуміло, яким чином вона розраховувалася. Натомість, відповідач надає власний розрахунок, згідно з якого відсоткове стягнення має становити 136 320,95 грн.

Дослідивши обидва розрахунки, судова колегія апеляційного господарського суду встановила, що різниця між розрахунками позивача та відповідача складає 1147,54 грн.

Так, розрахунок, наданий позивачем та визнаний судом обґрунтованим, проведений наступним чином:

Розрахунок

відсотків за користування грошовими коштами.

Боргові періоди:

Сума заборгованостіВалютаДата початку розрахункуДата закінчення розрахунку 240000грн. 12.01.2019 31.08.2020 Дата початку нарахування:12.01.2019.

Дата закінчення нарахування:31.08.2020.

Відсоткова ставка: 35% річних.

Розраховується за формулою:

[Відсотки] = [Сума боргу] [Процентна ставка] / 100% / 365 днів [Кількість днів]

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуВідсоткова ставкаВідсотки 12.01.2019 31.08.2020 598 240 000.00 35 137 468.49 Всього: 598 137 468.49 Всього: сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 12.01.2019 року по 31.08.2020 року складає 137 468,49 грн.

Розрахунок відповідача проведений наступним чином:

Розрахунок

відсотків за користування грошовими коштами.

Боргові періоди:

Сума заборгованостіВалютаДата початку розрахункуДата закінчення розрахунку 240000грн. 12.01.2019 31.08.2020 Розрахунок:

Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуВідсоткова ставкаВідсотки 12.01.2019 31.08.2020 598 240 000.00 35 136320,95 Всього: 598 136320,95 Всього: сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 12.01.2019 року по 31.08.2020 року складає 136 320,95 грн.

Тобто, обидва розрахунки відрізняються лише в частині суми відсотків - відповідно до доводів позивача такий відсоток має становити 137 468,49 грн, в той час як відповідач стверджує, що такий відсоток дорівнює 136 320,95 грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми процентів за користування чужими коштами за допомогою офіційної системи Ліга Закон колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що сума заборгованості по нарахованих процентах за користування чужими коштами за період з 12 січня 2019 року по 31 серпня 2020 року за процентною ставкою 35 % становить 137 468,49 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги та вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника у справі.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269-270, 275, 276, 281-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроплюс - Сервіс» - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 17.11.2020р. у справі №908/2423/20 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 23.03.2021.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя І.М. Кощеєв