Ухвала

від 18.11.2020 по справі 910/18421/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 910/18421/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Львова Б. Ю.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю Старт-Н (далі - Товариство)

на рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2020

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2020

зі справи № 910/18421/19

за позовом Товариства

до акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк (далі - Банк),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю Максі В ,

про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

03.11.2020 (згідно з відміткою Укрпошта Стандарт ) Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою від 03.11.2020 № 76/11, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2020 і прийняти нове рішення, яким позов Товариства до Банку задовольнити, а саме: визнати недійсним договір поруки від 26.10.2016 № 4М15101И/П.

За результатами розгляду матеріалів поданої скарги касаційний суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що підставами оскарження судових рішень є пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України.

За приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України передбачено, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Скаржник, визначивши пункт 2 частини другої статті 287 ГПК України як підставу касаційного оскарження, зазначив, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові безпідставно застосував висновки Верховного Суду, викладені у постановах: від 10.04.2019 у справі № 911/485/18 та від 25.07.2019 у справі № 910/9879/18, оскільки правовідносини у зазначених справах не є подібними з правовідносинами зі справи, що розглядається.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що підставою касаційного оскарження судових рішень, на яку посилається скаржник у справі, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо, зокрема, скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні. Однак, доводи викладені скаржником у скарзі, не охоплюються дією пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки, за твердженням самого ж скаржника, правовідносини у цих справах не є подібними, а тому такі доводи, не можуть бути застосовані як підстава для касаційного оскарження в розумінні зазначеного пункту статті 287 ГПК України.

Отже, скаржник повинен чітко зазначати у касаційній скарзі, неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень, та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, з одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом у прийнятті відповідного висновку.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, оскільки подається з підстав

необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, однак в обґрунтування доводів касаційної скарги зазначає, що суди застосували висновки Верховного Суду у справах, де правовідносини не є подібними до правовідносин зі справи № 910/18421/19.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що Товариству необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме: скаржник має конкретизувати передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України підстави (підставу), на якій (яких) подається касаційна скарга, з посиланням на конкретні висновки (відсутність висновків) з відповідним обґрунтуванням, якої саме норми права, що була неправильно застосована або порушена судами попередніх інстанцій, стосуються ці висновки, в чому саме, на думку скаржника, полягає неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій під час ухвалення оскаржуваних рішень і як це вплинуло на їх прийняття.

Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Старт-Н на рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2020 зі справи № 910/18421/19 залишити без руху.

2. Надати товариству з обмеженою відповідальністю Старт-Н строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Документи про усунення недоліків надсилати на адресу: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити товариству з обмеженою відповідальністю Старт-Н , що в разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скаржнику буде повернуто касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Б. Львов