Ухвала

від 17.11.2020 по справі 916/964/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 916/964/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Стратієнко Л.В. - головуючий, судді - Кондратова І.Д., Ткач І.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області

(головуючий - Погребна К.Ф., судді - Смелянець Г.Є., Шаратов Ю.А.)

від 14.11.2019,

на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Будішевська Л.О., судді - Бєляновський В.В., Поліщук Л.В.)

від 12.10.2020,

за позовом ОСОБА_2

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Успенська 17

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Юридичний департамент Одеської міської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) ОСОБА_3 ; 2) ОСОБА_4 ; 3) ОСОБА_5 ; 4) ОСОБА_6 ; 5) ОСОБА_7 ; 6) ОСОБА_8 ; 7) ОСОБА_9 ; 8) ОСОБА_10 ; 9) ОСОБА_11 ; 10) ОСОБА_12 ; 11) ОСОБА_13 ; 12) ОСОБА_14 ; 13) ОСОБА_15 ; 14) ОСОБА_16 ; 15) ОСОБА_17 ; 16) ОСОБА_18 ; 17) ОСОБА_19 ; 18) ОСОБА_20 ; 19) ОСОБА_21 ; 20) ОСОБА_22 ; 21) ОСОБА_23 ; 22) ОСОБА_24 ; 23) ОСОБА_25 ; 24) ОСОБА_26 ; 25) ОСОБА_27 ; 26) ОСОБА_28 ; 27) ОСОБА_29 ; 28) ОСОБА_1 ;

про визнання недійсним та скасування рішення зборів, скасування державної реєстрації

ВСТАНОВИВ:

11.11.2020 ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 14.11.2019 та постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 у справі №916/964/19 до суду касаційної інстанції разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Частиною 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно зі статтею 284 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 12.10.2020, повний текст постанови складено 16.10.2020, отже останнім днем касаційного оскарження вказаної постанови було 05.11.2020. Проте, касаційна скарга подана скаржником 11.11.2020, тобто після закінчення строку на касаційне оскарження.

Частиною 2 статті 288 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Відповідно до частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, за наявності.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вказаних судових рішень, у якому підставами пропуску строку зазначає, що повний текст постанови Південно - західного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 у справі №916/964/19 був отриманий його адвокатом 23.10.2019, про що свідчить відмітка на судовому рішенні, наявному в матеріалах справи.

Розглянувши зазначене клопотання, суд зауважує, що касаційна скарга подана безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, а тому матеріали справи в суді касаційної інстанції відсутні. Доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції до касаційної скарги скаржником не додано.

Відповідно до частини 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 14.11.2019 та постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 у справі №916/964/19 без руху з наданням заявнику строку для подання доказів, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції або наведення інших підстав для поновлення строку.

Крім того, перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що скаргу подано без додержання вимог щодо змісту касаційної скарги, викладених у пункті 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав), з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, перед-бачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій ви-кладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає непогодження із ним.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому, необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на від-повідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Дослідивши касаційну скаргу, Верховний Суд встановив, що у касаційній скарзі в частині обґрунтування підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку викладені лише фактичні обставини справи, які встановлені судами попередніх інстанцій та обставини, які були відхилені ними, із зазначенням, що судами були порушені норми матеріального і процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, у касаційній скарзі не зазначено конкретної підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга на рішення Господарського суду Одеської області від 14.11.2019 та постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 у справі №916/964/19 з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав).

Враховуючи викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог, встановлених пунктом 5 частини 2 статті 290 цього Кодексу, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

Також касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає вимогам пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пп. 2 п.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви) ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру визначена у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" з 1 січня установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1 921,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлю-ються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Предметом спору у справі №916/964/19 є визнання недійсним та скасування рішення зборів співвласників будинку (на зборах були прийняті рішення по 5 пунктах порядку денного) та скасування державної реєстрації.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.11.2019 позов ОСОБА_2 до ОСББ Успенська 17 про визнання недійсним та скасування рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку, скасування державної реєстрації частково задоволено. Визнано недійсним та скасовано рішення зборів співвласників будинку за місцезнаходженням: АДРЕСА_1 оформлене протоколом проведення зборів 09.04.2016, дата складання протоколу 10.04.2016 по питанню порядку денного №4 Обрання голови правління, правління, та ревізійної комісії ОСББ Успенська 17 щодо обрання Головою правління ОСОБА_3 , Правління об`єднання у складі ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , та обрання членів ревізійної комісії в складі ОСОБА_32 , ОСОБА_33 та ОСОБА_1 ; в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 апеляційну скаргу ОСББ Успенська 17 та заяву ОСОБА_3 про приєднання до апеляційної скарги ОСББ Успенська 17 задоволено. Рішення Господарського суду Одеської області від 14.11.2019 у справі № 916/964/19 скасовано в частині задоволення позову та стягнення судових витрат, прийнято нове рішення в цій частині про відмову у задоволенні позову.В решті рішення Господарського суду Одеської області від 14.11.2019 у справі № 916/964/19 залишено без змін.

ОСОБА_1 в поданій касаційній скарзі просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Враховуючи вимоги касаційної скарги та предмет спору, а саме дві немайнові вимоги, скаржник при подачі цієї касаційної скарги повинен був сплатити судовий збір у розмірі 7684,00 грн = (1921,00 грн х 2) х 200 %).

Проте, до касаційної скарги доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі не додано.

Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Оскільки суд касаційної інстанції має застосовувати вказані вимоги до касаційних скарг, то у зв`язку з несплатою судового збору, скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги та надати суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору у сумі 7684,00 грн.

Також, ОСОБА_1 в порушення вимог статті 291 Господарського процесуального кодексу України не було додано до касаційної скарги доказів надсилання цієї касаційної скарги і доданих до неї документів з описом вкладення іншим учасникам справи.

Враховуючи викладене, касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частин 2, 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України

Керуючись статтями 234, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 14.11.2019 та постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 12.10.2020 у справі №916/964/19 залишити без руху.

2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді І. Кондратова

І. Ткач