Рішення

від 13.11.2020 по справі 200/7384/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2020 р. Справа№200/7384/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Добропільської районної державної адміністрації Донецької області, Управління агропромислового розвитку Добропільської районної державної адміністрації Донецької області в особі ліквідаційної комісії управління агропромислового розвитку Добропільської районної державної адміністрації Донецької області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Добропільської районної державної адміністрації Донецької області, Управління агропромислового розвитку Добропільської районної державної адміністрації Донецької області в особі ліквідаційної комісії управління агропромислового розвитку Добропільської районної державної адміністрації Донецької області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління агропромислового розвитку Добропільської районної державної адміністрації Донецької області в особі ліквідаційної комісії управління агропромислового розвитку Добропільської районної державної адміністрації Донецької області щодо невиплати позивачці вихідної допомоги в розмірі двох середньомісячних заробітних плат;

- зобов`язати Добропільську районну державну адміністрацію Донецької області виплатити належну позивачці вихідну допомогу в розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при звільненні позивачки 10 лютого 2020 року, у зв`язку із ліквідацією Управління агропромислового розвитку Добропільської районної державної адміністрації з посади начальника відділу з маркетингу, матеріально-технічного забезпечення та охорони праці вказаного управління, їй не було виплачено передбаченої ч. 4 ст. 87 Закону України Про державну службу , вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат, чим, порушено її права.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву, відповідач Добропільська районна державна адміністрація Донецької області, заперечила проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що підставою для звільнення позивачки з займаної посади стала ліквідація Управління агропромислового розвитку Добропільської районної державної адміністрації, у зв`язку із чим її звільнення відбулось згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України, та у відповідності до п. 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону України Про державну службу . Отже, враховуючи розбіжності норм статей 44 КЗпП України та частини 4 статті 87 Закону України Про державну службу , відповідачем зазначено, що ліквідація підприємства не є підставою для виплати державному службовцю вихідної допомоги. Вважає, що комісія з ліквідації управління діяла лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ухвалою суду від 01 вересня 2020 року провадження у справі було відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 161 КАС України, суд своєю ухвалою від 02 вересня 2020 року залишив позовну заяву без руху, надавши позивачці строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 13 листопада 2020 року, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Заяв від учасників справи про поновлення/продовженняпроцесуальних строків, для вчинення процесуальних дій, у відповідності до положень п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, до суду не надходило, отже, враховуючи, що позиція сторін стосовно предмета спору зрозуміла, та в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд проводить розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами. Саме по собі оголошення карантину не зупиняє роботи судів, участь учасників справи в судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, та сторонами не повідомлено причин, які безпосередньо перешкоджають розгляду даної справи за наявними у ній доказами.

З`ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Розпорядженням голови Добропільської районної державної адміністрації від 05 грудня 2019 року № 318 Про структуру Добропільської районної державної адміністрації прийнято рішення про припинення юридичної особи Управління агропромислового розвитку Добропільської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00730661) в результаті її ліквідації.

06 грудня 2019 року ОСОБА_1 надане попередження про наступне вивільнення, в якому, зокрема, зазначено, що позивачку буде звільнено з займаної посади за п. 1 статті 40 КЗпП України (п. 1 ч. 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" (зі змінами) з гарантованою виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати відповідно до ст. 44 КЗпП України (ч. 4 ст. 87 Закону України Про державну службу ) (а.с.4,5, 5 з.б.).

Наказом голови ліквідаційної комісії начальника Управління агропромислового розвитку Добропільської районної державної адміністрації від 06 лютого 2020 року № 7к Про звільнення,відповідно до п. 1 ч. 1, частини 5 статті 40, статті 43-1 Кодексу законів про працю України та пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", статті 24 Закону України Про відпустки ,враховуючи розпорядження голови райдержадміністрації віл 06 грудня 2019 року № 318 Про структуру Добропільської районної державної адміністрації та наказу начальника управління агропромислового розвитку райдержадміністрації від 06 грудня 2019 року № 23к Про наступне звільнення працівників у зв`язку із ліквідацією управління агропромислового розвитку Добропільської районної державної адміністрації , ОСОБА_1 припинено державну службу та звільнено з посади начальника відділу з маркетингу, матеріально-технічного забезпечення та охорони праці10 лютого 2020 року у зв`язку з ліквідацією Управління агропромислового розвитку Добропільської районної державної адміністрації на підставі пункту 1-1 частини першої ст. 87 Закону України "Про державну службу", з нарахуванням та виплатою грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки (а.с. 6).

Згідно із довідкою про доходи № 3, виданою головою ліквідаційної комісії Управління агропромислового розвитку Добропільської районної державної адміністрації 26 червня 2020 року, на підставі особових рахунків ОСОБА_1 за 2019, 2020 роки, містяться відомості про отримані доходи ОСОБА_1 у грудні 2019 року: нарахована заробітна плата - 22798,11 грн.; нарахована заробітна плата за фактично відпрацьовані дні - 13522,91 грн. (кількість робочих днів - 21; фактична кількість відпрацьованих робочих днів - 20). У січні 2020 року: нарахована заробітна плата - 5271,42 грн.; нарахована заробітна плата за фактично відпрацьовані дні - 5271,42 грн. (кількість робочих днів - 21; фактична кількість відпрацьованих робочих днів - 10) (а.с. 11).

Позивачкою зазначено, а відповідачем не заперечується та не спростовано, що вихідна допомога при звільненні відповідачем позивачці не нараховувалась та не виплачувалась.

Листом голови Добропільської районної державної адміністрації Донецької області від 25.03.2020 року № 01/01-35/786/20, за наслідками розгляду заяви позивачки стосовно виплати вихідної допомоги при звільненні, повідомлено про відсутність законодавчого підґрунтя для виплати вихідної допомогиу розмірі двох середньомісячних заробітних плат, оскільки така виплата згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 87 ЗУ Про державну службу , була законодавчо унормована з 13 лютого 2020 року (а.с. 10).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено частинами першою та другою статті 3 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII Про державну службу (далі - Закон № 889), в редакції, яка діяла на дату звільнення позивача, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Дія цього Закону поширюється на державних службовців:

1) Секретаріату Кабінету Міністрів України;

2) міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;

3) місцевих державних адміністрацій;

4) органів прокуратури;

5) органів військового управління;

6) органів дипломатичної служби;

7) державних органів, особливості проходження державної служби в яких визначені статтею 91 цього Закону;

8) інших державних органів.

Згідно підпунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону № 889 підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є:

1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;

1-1) ліквідація державного органу.

З матеріалів справи встановлено, та не є спірною обставиною у справі, що позивачку з 10 лютого 2020 року звільнено у зв`язку з ліквідацією управління агропромислового розвитку Добропільскої районної державної адміністрації відповідно до, зокрема, п. 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону № 889 (а.с. 6).

Відповідно до частини четвертої статті 87 Закону № 889 (в редакції, яка була чинною на час прийняття наказу про звільнення позивачки), у разі звільнення з державної служби на підставі пункту 1 частини першої цієї статті державному службовцю виплачується вихідна допомога у розмірі середньої місячної заробітної плати.

Тобто, Законом № 889 була визначена підстава виплати вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати - звільнення у разі скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу, яке передбачене пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889.

Проте, Законом № 889 не врегульовано питання щодо виплати вихідної допомоги у розмірі середньої місячної заробітної плати в разі звільнення у зв`язку з ліквідацією державного органу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

На підставі частини третьої статті 5 Закону № 889, дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Так, згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Статтею 44 Кодексу законів про працю України визначено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у (…) пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку (…)

Відповідач ухвалюючи наказ від 06 лютого 2020 року № 7к про звільнення позивачки, також вказав про звільнення позивачки відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України, звільнення на підставі якого гарантує працівнику право на отримання вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до частини першої статті 44 КЗпП України.

Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку, що позивачка мала право на отримання при звільненні вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку відповідно до п. 1 ст. 44 КЗпП України.

Стосовно позовної вимоги щодо виплати вихідної допомоги в розмірі двох середньомісячних заробітних плат на підставі ч. 4 ст. 87 Закону України № 889, та відповідно до роз`яснень Національного агентства України з питань державної служби від 20 лютого 2020 року № 86 щодо процедури вивільнення державних службовців, суд зазначає наступне.

Роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби від 20 лютого 2020 року № 86 стосуються змін до статті 87 Закону України Про державну службу , внесених Законом України від 14 січня 2020 року №440-ІХ Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи , який набрав чинності 13 лютого 2020 року і яким передбачена виплата вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат у разі звільнення з державної служби.

Правовідносини між позивачкою та Управлінням агропромислового розвитку Добропільської райдержадміністрації припинилися 10.02.2020 року відповідно до наказу Управління агропромислового розвитку Добропільської районної державної адміністрації від 06.02.2020 року № 7к, тобто до набрання чинності зазначеним Законом.

Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7).

Разом з тим, роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби від 20 лютого 2020 року № 86 суд не приймає до уваги, оскільки вони носять рекомендаційно-роз`яснювальний характер і не є нормативно-правовим актом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та беручи до уваги приписи п.1 ст.44 КЗпП України і ч. 4 ст. 87 Закону України № 889 (в редакції, яка була чинною на час звільнення позивачки), позовна вимога про зобов`язання виплатити вихідну допомогу є частково обґрунтованою, проте суд зазначає, що вихідна допомога позивачці підлягає виплаті не в розмірі двох середньомісячних заробітних плат, як того вимагає позивачка, а у розмірі одного середнього місячного заробітку.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи наведене, відповідно до встановлених у справі обставин суд приходить до висновку, про протиправність невиплати відповідачем позивачці вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку.

Оскільки Управління агропромислового розвитку Добропільської районної державної адміністрації до теперішнього часу перебуває в процесі припинення, то суд приходить до висновку про покладення обов`язку нарахувати та виплатити позивачці вихідну допомогу на Управління агропромислового розвитку Добропільської районної державної адміністрації в особі ліквідаційної комісії управління агропромислового розвитку Добропільської районної державної адміністрації Донецької області.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із частиною 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Разом з тим, частиною 8 статті 139 КАС України передбачено, що у випадку, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При зверненні до суду із даним позовом позивачкою був сплачений судовий збір у сумі 840,80 грн.

З огляду на встановлені у справі обставини, враховуючи, що звернення позивачки до суду із даним позовом відбулося внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за можливе покласти судові витрати, пов`язані з розглядом цієї справи, на відповідача у повному обсязі.

Керуючись, ст.ст. 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132,159-161,164,192-194,224-228,241-247, 255,253-263,293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Добропільської районної державної адміністрації Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Добропілля, вул. Московська, буд. 1, ЄДРПОУ: 23778446), Управління агропромислового розвитку Добропільської районної державної адміністрації Донецької області в особі ліквідаційної комісії управління агропромислового розвитку Добропільської районної державної адміністрації Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Добропілля, вул. Московська, буд. 1, ЄДРПОУ: 00730661) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління агропромислового розвитку Добропільської районної державної адміністрації Донецької області в особі ліквідаційної комісії управління агропромислового розвитку Добропільської районної державної адміністрації Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку.

Зобов`язати Управління агропромислового розвитку Добропільської районної державної адміністрації Донецької області в особі ліквідаційної комісії управління агропромислового розвитку Добропільської районної державної адміністрації Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління агропромислового розвитку Добропільської районної державної адміністрації Донецької області в особі ліквідаційної комісії управління агропромислового розвитку Добропільської районної державної адміністрації Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Добропілля, вул. Московська, буд. 1, ЄДРПОУ: 00730661) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 18 листопада 2020 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров