Рішення

від 18.11.2020 по справі 240/13124/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 року м. Житомир справа № 240/13124/20

категорія 111030522

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "М.І.А.С." до Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області, Головного управління ДПС у Житомирській області про стягнення заборгованості,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "М.І.А.С." із позовом, в якому просить стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "М.І.А.С." на банківський рахунок платника відкритий в АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", поточний рахунок НОМЕР_1 , бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 294 374, 00 грн та 25 002,67 грн пені.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що контролюючим органом протиправно не відшкодовані суми бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за червень 2018 року, оскільки по адміністративній справі 240/5749/18 постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019 залишено без змін рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30.07.2019 про задоволення позовних вимог. Також, зазначено, оскільки суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 294 374, 00 грн у строки, встановлені Податковим кодексом України не відшкодовано, позивач набув право на нарахування пені у порядку, встановленому пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України в розмірі 25 002,67 грн.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 28 вересня 2020 року о 12:00.

У зв`язку із клопотанням представника відповідача, яке надійшло на офіційну електронну адресу суду 28.09.2020 (а.с.54), підготовче судове засідання відкладено на 12.10.2020 о 12:30.

Через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача 07.10.2020 надійшов відзив на адміністративний позов №1254/06-30-08-04 від 06.10.2020, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування якого зазначив, що Головним управлінням ДПС у Житомирській області неможливо відшкодувати заявлені суми бюджетного відшкодування Приватного підприємства "М.І.А.С." за червень 2018 року у розмірі 294 374 грн, яка відображена у податковій декларації №9149542141 від 19.07.2018, оскільки платник податків самостійно зменшив уточнюючим розрахунком №9167472927 від 10.08.2018 заявлену суму бюджетного відшкодування. А тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.

В підготовче судове засідання 12.10.2020 з`явились представники сторін. Протокольною ухвалою від 12.10.2020 закрито підготовче провадження у справі №240/13124/20 та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 28.10.2020 о 14:00 (а.с.76).

В судове засідання, призначене на 28 жовтня 2020 року о 14:00 прибули представники позивача та відповідача, розпочато розгляд справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням наданих представниками сторін пояснень, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 19 липня 2018 року Приватним підприємством "М.І.А.С." (далі - ПП "М.І.А.С.") подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2018 року, та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування реєстраційний №914952141 із зазначенням суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 294 374 грн.

У серпні 2018 року платником подано до декларації за червень 2018 року п`ять уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок, а саме:

- № 9167472927 від 10.08.2018, в якому задекларовано позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду в сумі 290 000 грн та одночасно зменшено суму бюджетного відшкодування на 294 374 гр. (р.20.2.1);

- № 9168387918 від 13.08.2018, в якому зменшено суму бюджетного відшкодування на 294 374 грн (р.20.2.1);

- № 9172244620 від 15.08.2018, в якому зменшено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (р.18) в сумі 290 000 грн;

- № 9175266401 від 18.08.2018, в якому задекларовано до бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку суму 588 748 грн (р.20.2.1), не подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (Д 4);

- № 9175274349 від 18.08.2018, в якому зазначена сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 294 374 грн.

В період з 18 по 31 серпня 2018 року посадовими особами відповідача проведена камеральна перевірка ПП "М.І.А.С.", з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку, за результатами якої складено акт перевірки№2002/06-30-12-02-26 від 31.08.2018 та прийняті податкові повідомлення-рішення.

В подальшому, позивачем, що не оспорюється сторонами, було оскаржено винесені під час перевірки податкові повідомлення-рішення та рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30.07.2019 в адміністративній справі, позов ПП "М.І.А.С." задоволено. Зокрема, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Житомирській області від 14.09.2018 №000261202, від 14.09.2018 №000241202, від 19.10.2018 №0110965112, від 01.11.2018 №0002341202, визнано протиправною та скасувано податкову вимогу Головного управління ДФС в Житомирській області №190721-51 від 03.10.2018 (а.с.9-19).

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області залишено без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року - без змін (а.с.20-29).

В свою чергу, ухвалою Верховного Суду від 12.06.2020 в адміністративній справі №240/5749/18 касаційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30.07.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019 у справі №240/5749/18 повернуто (а.с.42-43).

Тобто, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30.07.2019 в адміністративній справі №240/5749/18 набрало законної сили 19.11.2019.

24.06.2020 ПП "М.І.А.С." подано заяву до ДФС України в Житомирській області щодо виконання своїх зобов`язань про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно декларації за червень 2018 року, реєстраційний №914952141, сума, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 294 374 грн, оскільки відповідно до ст. 200.23. ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість (а.с.35-38).

Листом №8006/6/06-30-04-02-18 від 15.07.2020 на заяву щодо повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість ПП "М.І.А.С." відповідачем надано відповідь, в якій зазначено, що Головне управління ДПС у Житомирській області не погоджується з рішенням суду першої інстанції та апеляційної інстанції, та повторно подало касаційну скаргу до Верховного Суду на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30.07.2019 та на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, ПП "М.І.А.С." для захисту своїх прав звернулось з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положення статті 200 ПК України пунктом 200.7 вказаної статті визначено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (п.200.7. п.200.7 ст. 200 ПК України).

Внесення даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування посадовими особами відповідних органів здійснюється з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування за пунктом 200.12 статті 200 Податкового кодексу України вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат:

а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки;

б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки;

г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення;

ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

Зокрема, у випадках, передбачених підпунктами а, г і ґ цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 200.13 статті 200 Податкового кодексу України на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26 затверджений Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Порядок № 26), який набрав чинності з 01.04.2017.

Приписами пункту 4 Порядку № 26 встановлено, що орган ДФС вносить до Реєстру, зокрема, такі дані:

- дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - заява) на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість (далі - податкова декларація) або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (далі - уточнюючий розрахунок) (в разі їх подання);

- суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

- дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

- суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дату поданої до органу ДФС заяви у разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування;

- дату складення та вручення платнику податку акта перевірки;

- суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.

Інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму згідно із пунктом 7 Порядку № 26 відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Пунктом 12 Порядку №26 передбачено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

При цьому органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню.

Таким чином, інформаційне наповнення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, зокрема, внесення інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування, яка підлягає перерахуванню платнику податків, здійснюється саме контролюючими органами.

Правилами пункту 200.10 статті 200 ПК України (в редакції, чинній після 01.01.2017) встановлено, що в строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Зміст пункту 6 розділу І Порядку інформаційної взаємодії Міністерства фінансів України з Державною фіскальною службою України та Державною казначейською службою України в процесі формування Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.03.2017 № 326 (далі - Порядок № 326), визначає, що внесення інформації для формування Реєстру здійснюється електронними повідомленнями.

ДФС та Казначейство забезпечують своєчасність, достовірність та повноту внесення даних до Реєстру відповідно до цього Порядку (пункт 9 розділу І Порядку № 326).

Згідно з пунктами 1-3 розділу ІІ Порядку № 326 ДФС до 10-ї години (крім вихідних, святкових та неробочих днів) вносить до Реєстру інформацію, визначену підпунктом 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 розділу V Кодексу та пунктом 4 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26, за попередній робочий день.

ДФС відповідно до підпунктів а, г та ґ пункту 200.12 статті 200 розділу V Кодексу вносить до Реєстру інформацію щодо дати та суми узгодження бюджетного відшкодування на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

ДФС при внесенні інформації до Реєстру про узгоджені суми бюджетного відшкодування одночасно вносить інформацію щодо платіжних реквізитів, необхідних для перерахування сум бюджетного відшкодування на поточні банківські рахунки платників податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу таких платників податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Таким чином, суд погоджується з твердженням позивача, що позивач мав законне право на відшкодування зазначеної суми на рахунок у банку як узгодженої, відповідно пункту 200.12 статті 200 ПК України протягом п`яти операційних днів після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування.

Матеріалами справи підтверджено, що 30 липня 2019 року Житомирським окружним адміністративним судом визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, а також визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС в Житомирській області. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року - залишено без змін.

А тому, саме з 19 листопада 2019 року вказана заборгованість у розмірі 294 374 вважається узгодженою та невідшкодованою сумою ПДВ ПП "М.І.А.С." з бюджету.

За таких обставин право позивача на своєчасне отримання належної йому суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість було порушено.

Крім того, суд наголошує, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120% облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення (пункт 200.23 статті 200 ПК України).

Оскільки суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 294 374 грн у строки, встановлені ПК України не відшкодовано, позивач набув право на нарахування пені у порядку, встановленому пунктом 200.23 статті 200 ПК України.

Пеня за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість повинна бути розрахована з облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення такої пені, як це передбачено пунктом 200.23 статті 200 ПК України.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі К/9901/5878/18 (825/1835/15-а), висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин згідно частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до Рішення Правління Національного Банку України від 24.10.2019 №1022-2019-р "Про розмір облікової ставки Національного банку України" з 25.10.2019 по 12.12.2019 установлено облікову ставку в розмірі 15,5% річних.

Рішенням Правління Національного банку України від 12.12.2019 № 925-рш "Про розмір облікової ставки" встановлено, що з 13.12.2019 облікова ставка Національного банку України становила 13,5 % (діяла у період з 13.12.2019 до 30.01.2020).

Зниження облікової ставки до 11% ухвалено рішенням Правління Національного банку України від 30 січня 2020 року № 76-рш "Про розмір облікової ставки" у період з 31.01.2020 по 12.03.2020.

Також, правління Нацбанку ухвалило рішення від 12 березня 2020 року № 172-рш "Про розмір облікової ставки" знизити облікову ставку до 10 % річних з 13 березня 2020 року по 23 квітня 2020 року.

Зниження облікової ставки до 8% ухвалене рішенням Правління Національного банку України від 23 квітня 2020 року № 289-рш "Про розмір облікової ставки", яке діяло до 11.06.2020.

Також, зниження облікової ставки до 6% ухвалене рішенням Правління Національного банку України від 11 червня 2020 року №397-рш "Про розмір облікової ставки".

Збереження облікової ставки на рівні 6% ухвалене рішенням Правління Національного банку України від 22 липня 2020 року № 488-рш "Про розмір облікової ставки".

З матеріалів справи встановлено, що з вказаним позовом ПП "М.І.А.С." звернулось до суду 11.08.2020.

Таким чином, розмір пені, який підлягає стягненню з держави на користь ПП "М.І.А.С." за порушення строків повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 294 374,00 складає 25 813,40 грн (з розрахунку сума заборгованості х облікову ставку НБУ на момент виникнення пені % х 120 %: 366 днів х кількість днів прострочення).

А тому, з огляду на викладене, суд погоджується із доводами позивача, що за вказаних вище обставин, позивач набув право на нарахування пені у порядку, встановленому пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, за період з 19.11.2019 по 11.08.2020.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 360/3762/18, у постанові від 27 червня 2019 року у справі № 812/242/17.

Суд також вважає необхідним зазначити, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (ч. 2 ст. 2 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Таким чином, з урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Таким органом у цій справі є Головне управління ДКСУ у Житомирській області, яке відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету та Головне управління ДПС у Житомирській області, який підтверджує правомірність сум бюджетного відшкодування з зазначеного податку.

Аналогічний правовий підхід застосовано у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №910/23967/16 та від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15.

Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття "майно" у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як "майнові права", а отже, як "майно" (див. mutatismutandis рішення у справі "Бейелер проти Італії" від 05.01.2000) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

За певних обставин "легітимне очікування" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "легітимне очікування", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatismutandis рішення у справі "Суханов та Ільченко проти України" від 26 червня 2014 року (SukhanovandIlchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).

ЄСПЛ у рішенні у справі "Інтерсплав проти України" від 09.01.2007 зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували "справедливий баланс" між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ та отримання пені на суму податку, не відшкодовану платнику протягом визначеного законодавством строку, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ та пені, які охоплюються поняттям "майно" в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Тому, підсумовуючи все вищевикладене, суд вважає, що адміністративний позов ПП "М.І.А.С." підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, щодо вимоги про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, приписами наведеної статті суду надано право, а не обов`язок зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, а тому судом не вбачається підстав для зобов`язання відповідача подати звіт.

Частинами 1 та 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог та наявності правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до частин першої, сьомої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов Приватного підприємства "М.І.А.С." (вул. Якова Зайка, 13, м. Житомир, 10007. РНОКПП/ЄДРПОУ: 33254030) до Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області (вул. Святослава Ріхтера, 12/5, м. Житомир, 10008. РНОКПП/ЄДРПОУ: 37976485) , Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 43142501) про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "М.І.А.С." на банківський рахунок платника (АТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", поточний рахунок НОМЕР_1 ) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 294 374(двісті дев`яносто чотири тисячі триста сімдесят чотири) грн 00 коп та 25 813 (двадцять п`ять тисяч вісімсот тринадцять ) грн 40 коп - пені.

Стягнути з Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003. РНОКПП/ ЄДРПОУ: 43142501) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства "М.І.А.С." (вул. Якова Зайка, 13, м. Житомир, 10007. РНОКПП / ЄДРПОУ: 33254030) 4 791 (чотири тисячі сімсот дев`яносто одну) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 18 листопада 2020 року.

Суддя Л.А.Шуляк