Рішення

від 18.11.2020 по справі 300/2644/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2020 р. справа № 300/2644/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправним рішення відповідача від 01.09.2020 за №1891 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на пільгових умовах по Списку №1 та зобов`язання відповідача призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах по Списку №1 згідно статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення з 25.08.2020.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно і необґрунтовано прийнято рішення від 01.09.2020 за №1891 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах за списком №1 з підстав відсутності у позивача віку, встановленого абзацом 2 пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування - 48 років 06 місяців. Позивач вважає, що слід врахувати пункт 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 за №1-р/2020, яким визначено необхідність застосування статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 за №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 за № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах. А саме, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Згідно доводів ОСОБА_1 , станом на 25.08.2020 (дату звернення із заявою про призначення пенсії) її стаж роботи становив 32 роки 5 місяців, при цьому, пільговий стаж роботи за Списком №1, починаючи з 09.09.2011 до моменту подачі заяви про призначення пенсії фактично становить 8 років 10 місяців. Тому вона отримала право на призначення пільгової пенсії. До заяви про призначення пенсії було подано всі необхідні документи відповідно до переліку, необхідного для отримання пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від .07.10.2020 даний позов залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачу надано строк для усунення недоліків.

У зв`язку із усуненням вказаних недоліків, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 09.11.2020. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (а.с. 35-41). Вказала, що пенсійне забезпечення громадян, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 здійснюється відповідно до статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 за №1058-IV (далі - Закон №1058). Так, згідно вказаної норми Закону №1058, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, зокрема, жінки - які народилися в період з 01 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року - після досягнення 48 років 6 місяців і при страховому стажі роботи, зокрема, в період звернення з 01 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 роки 06 місяців у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 18 років 6 місяців у жінок, з них не менше 7 років 06 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого вказаним пунктом, але мають не менше половини стажу роботи на зазначених роботах, за наявності передбаченого цією ж статтею відповідного страхового стажу, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Таким чином, в силу приписів пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058, для призначення пенсії на пільгових умовах по Списку №1 ОСОБА_1 необхідно наявність трьох обов`язкових умов у сукупності:

- зайнятості повний робочий день на відповідних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;

- атестації робочих місць;

- досягнення 48 років 6 місяців і при стажі роботи не менше з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 18 років 6 місяців у жінок, з них не менше 7 років 06 місяців на зазначених роботах.

Згідно копії паспорта, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже на момент звернення із заявою від 25.08.2020 про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1, досягнула 47 років 4 місяці. Згідно з наданими до сервісного центру документами, страховий стаж ОСОБА_1 становить 32 роки 5 місяців, в тому числі, стаж роботи за Списком №1 - 8 років 10 місяців. Таким чином, ОСОБА_1 згідно документів, наданих в Головне управління для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, набуде таке право після досягнення 48 років 6 місяців, що є однією з умов призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1, визначеною частиною 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Відповідач вважає безпідставним посилання позивача на пункт а статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення , оскільки згідно абзаців 1 та 2 пункту 16 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не cупepeчить цьому Закону. Безпідставними, на думку відповідача, є також посилання ОСОБА_1 на рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 за №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15), оскільки даним рішенням визнано неконституційними норми статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 за №213-VІІІ. При цьому, стаття 114 Закону №1058 на даний час є чинною та не конституційною не визнавалась. Із врахування викладеного, орган пенсійного фонду вказує на відсутність підстав для призначення пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за списком №1, а тому в задоволенні позову просить відмовити.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 09.09.2011 прийнята на роботу в радіологічне відділення Чернівецького обласного клінічного онкодиспнсеру на посаду лікаря-спеціаліста на 1,0 ставки згідно наказу №23-Пр від 09.09.2011, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача (а.с. 12-14).

Правонаступником Чернівецького обласного клінічного онкодиспнсеру (код ЄДРПОУ 02005792) з 11.11.2019 стало Обласне комунальне некомерційне підприємство Буковинський клінічний онкологічний центр (код ЄДРПОУ 43343870), що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 48-49).

Позивач надалі працює на посаді лікаря-радіолога на 1,0 ставки в Обласному комунальному некомерційному підприємстві Буковинський клінічний онкологічний центр , що підтверджуються також довідкою ОКНП Буковинський клінічний онкологічний центр від 05.05.2020 за №1290 (а.с. 11).

За доводами позивача, станом на 25.08.2020 (дату звернення із заявою про призначення пенсії) вона досягнула встановленого пунктом а статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення пенсійного віку, має необхідний загальний та пільговий (шкідливий) стаж роботи, який визнається відповідачем, тому є всі законні підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Як вважає позивач, право на призначення пенсії вона набула з 23.01.2020, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 за №1-р/2020 (справа №1-5/2018(746/15), яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти б - г статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 за №213-VIII.

Зокрема, з 23.01.2020 відновлено редакцію Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.111991 за №1788-ХІІ, яка діяла до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 за №213-VIII.

Таким чином, згідно пункту а частини статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення (в редакції Закону №1788-ХІІ від 05.11.1991 за №1788-ХІІ) право на пенсію за віком на пільгових умовах мають (незалежно від місця останньої роботи) жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

В зв`язку із вказаними обставинами, вважаючи відновленим право на призначення пенсії після досягнення 45-річного віку, позивач 25.08.2020 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Відповідачем, за результатом розгляду поданих позивачем документів, прийнято рішення від 01.09.2020 за №1891 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на пільгових умовах по Списку №1 з тих підстав, що рішенням Конституційного Суду від 23.01.2020 за №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) не внесено зміни до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та немає порядку виконання даного рішення (а.с. 10).

Не погоджуючись із таким рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, позивач звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов`язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.

Згідно із частиною 4 статті 24 Закону України Про загальнообов`язкове пенсійне страхування , періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 62 Закону України Про пенсійне забезпечення ).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з наведеної норми вказаного Порядку №637, підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, застосовуються, в тому числі, у разі відсутності в трудовій книжці необхідних відомостей про роботу.

Згідно пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Суд встановив, що згідно змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 01.09.2020 за №1891 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на пільгових умовах по Списку №1, підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах є, зокрема, те, що рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 за №1-р/2020 у справі №1-5/2018 (746/15) за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 за №213-VIII, не внесено змін до Закону України Про загальнообов`язкове пенсійне страхування , а також відсутній порядок виконання даного рішення. Тільки після внесення відповідних змін, пенсія на пільгових умовах по Списку №1 призначатиметься з урахуванням змін до чинного законодавства (а.с. 10).

При цьому, із змісту даного рішення слідує, що відповідач підтвердив наявність в ОСОБА_1 страхового стажу 32 роки 5 місяців, в тому числі стажу роботи за списком №1 - 8 років 10 місяців.

Вказане свідчить про відсутність спору між позивачем та відповідачем щодо:

- наявності у ОСОБА_1 необхідного загального і пільгового стажу для призначення пенсії по Списку №1;

- неналежного підтвердження позивачем пільгового стажу чи відсутності доказів проведення атестації робочих місць;

- зайнятості повний робочий день із шкідливими і важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників.

При цьому, у відзиві на позов відповідач вказує на необхідність досягнення позивачем 48 років 06 міяців, що є однією з умов призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1, визначеною частиною 2 статті 114 Закону №1058.

З цього приводу суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року і при страховому стажі роботи, зокрема, в період звернення з 01 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 роки 06 місяців у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 18 років 6 місяців у жінок, з них не менше 7 років 06 місяців на зазначених роботах.

В той же час, відповідно до пункту а частини 1 статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення , на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року і при страховому стажі роботи, зокрема, в період звернення з 01 квітня 2021 року по 31.03.2022 року - не менше 23 роки 06 місяців у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 18 років 6 місяців у жінок, з них не менше 7 років 06 місяців на зазначених роботах.

Таким чином, в силу приписів пункту а частини 1 статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення і пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам (в даному випадку ОСОБА_1 ) за наявності трьох обов`язкових умов у сукупності:

- зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України;

- атестація робочих місць;

- досягнення 48 років 6 місяців і при стажі роботи з 01 квітня 2021 року по 31.03.2022 року - не менше 18 років 6 місяців у жінок, з них не менше 7 років 06 місяців на зазначених роботах.

В свою чергу, статтю 13 Закону України Про пенсійне забезпечення визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), рішенням Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020. Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020.

Відповідно до положень статті 152 Конституції України, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Так, відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину 2 статті 14, пункти б - г статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 за №213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина 2 статті 14, пункти б - г статті 54 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 за №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 за №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 за №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 за №213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

При цьому, Конституційний Суд в пункті 4.1 Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 зазначив, що статтею 13 Закону №1788 до внесення змін Законом №213 було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Отже, у статті 13 Закону №1788 до внесення змін Законом №213 було встановлено такий пенсійний вік: у пункті а для чоловіків - 50 років, для жінок - 45 років; у пунктах б - з для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.

У Законі №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, збережено вказану пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті а - 50 років (на 10 років менше, ніж загальний пенсійний вік), у пунктах б - з - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).

Таким чином, статтею 13 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах.

Відповідно до пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, перевіряючи статтю 13, частину 2 статті 14, пункти б - г статті 54 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.

Вказаними положеннями Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років.

Згідно зі статтею 13, частиною 2 статті 14, пунктами б - г статті 54 Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом №213 у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону №213 змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.

Конституційний Суд України дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років зазначає, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Отже особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону №1788 у редакції до внесення змін Законом №213. Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином стаття 13, частина 2 статті 14, пункт б - г статті 54 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині 1 статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що у справах Щокін проти України (заяви №23759/03 та 37943/06, рішення від 14.10.2010) та Серков проти України (заява №39766/05, рішення від 07.07.2011) Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі якості закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування; по-третє, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу якості закону . В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

За вказаних обставин, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах: необхідний вік та стаж роботи, має застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020, та виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України. Таке застосування судом вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Отже на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідач в рішенні від 01.09.2020 за №1891 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на пільгових умовах по Списку №1, проаналізувавши подані нею необхідні документи, фактично погодився з тим, що ОСОБА_1 має страховий стаж 32 роки 5 місяців (що є більше обов`язкових 15 років), та з них 8 років 10 місяців на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України (що є більше обов`язкових 7 років 6 місяців), з чим погоджується і суд.

Згідно наявної в матеріалах справи копії паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , остання народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже на момент звернення із заявою від 25.08.2020 про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 досягла 45-річного віку (а.с. 8).

З огляду на встановлені судом обставини щодо подання позивачем відповідачу разом із заявою від 25.08.2020 всіх необхідних документів, при наявності всіх встановлених пунктом а частини 1 статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення умов для призначення ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах із зменшенням віку, суд дійшов висновку про те, що позивач не може бути позбавленою гарантованого Державою Україна пенсійного забезпечення.

На переконання суду, за наявності формальної підстави для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, законної мети такої відмови, яка спрямована на те, щоб відповідна пенсія була призначена тим особам, які мають на це законне право, в той же час позбавлення позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1, за встановлених судом вище обставин, буде не пропорційним втручанням в її право на отримання відповідних пенсійних виплат, гарантоване статтею 1 протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Згідно з частиною 1 статті 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку.

В даному випадку із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 25.08.2020.

Надаючи об`єктивну оцінку факту порушеного права ОСОБА_1 , враховуючи відсутність будь-яких ефективних засобів правового захисту порушеного права позивача, окрім судового, суд дійшов висновку, що для ефективного захисту у цій справі суду слід визнати протиправною відмову відповідача у призначенні пенсії ОСОБА_1 , тобто визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 01.09.2020 за №1891 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на пільгових умовах по Списку №1 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 з 25.08.2020.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

В рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №1-29/2007 зазначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, які є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов`язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейської соціальної хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішеннях Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України,в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 132 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, то в силу вимог частини 1 статті 132, частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь позивача підлягає стягненню сплачений нею судовий збір у розмірі 1 681,60 грн., що підтверджується квитанціями №235 від 29.09.2020 (а.с. 1) та №0.0.1872334383.1 від 16.10.2020 (а.с. 27).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. С. Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язання до вчинення дій - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) від 01.09.2020 за №1891 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на пільгових умовах по Списку №1 відповідно до пункту а частини 1 статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) з 25.08.2020 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту а частини 1 статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір в розмірі 1 681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Кафарський В.В.