Рішення

від 17.11.2020 по справі 420/6412/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/6412/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року Одеський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 05.03.2020 року № 366065 про скасування дозволу на імміграцію в Україні громадянину Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області здійснити обмін або поновити дію посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 20.03.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що рішення від 05.03.2020 року № 366065 про скасування дозволу на імміграцію в Україні є протиправним та таким, що порушує його права, оскільки відповідачем не надано жодних доказів про існування підстав для скасування наданого дозволу, які передбачені ст. 12 ЗУ Про імміграцію . Позивачем не допущено порушень при подачі документів для отримання дозволу та не було надано свідомо неправдивих відомостей, документи не містять недостовірних даних та не є підробленими. Факт видачі посвідки на постійне проживання в Україні у 2018 році свідчить про те, що відповідач проводив перевірку законності залишення на постійне проживання на території України та підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію не було виявлено.

Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача вказує, що законність свого перебування на території України на момент подачі клопотання про надання дозволу на імміграцію (14.02.2017) іноземець підтвердив копією посвідки на тимчасове проживання серії НОМЕР_2 , виданою 25.04.2016 року терміном дії до 24.04.2017, проте згідно перевірки за обліками Інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон Аркан , вказаний громадянин в`їзд на територію України здійснив 21.08.2015 (знаходився на території України на момент звернення із заявою про надання дозволу на імміграцію в України 14.02.2017) на момент документування посвідкою на тимчасове проживання в України знаходився з перевищенням строку перебування, але надав паспортний документ з відмітками про перетин державного кордону виїзд 05.01.2016 та в`їзд 13.04.2016, яка відповідно до обліків Інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон Аркан не значиться та відповідно до інформації наданої листом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 24.04.2019 № 52/693 позивач перетин кордону не здійснював, тобто іноземець незаконно перебував на території України, та подав про себе свідомо неправдиві відомості та порушив законодавство України з питань перебування на території України іноземців та осіб без громадянства. Отже, він отримав дозвіл на імміграцію в Україну в порушення ЗУ Про імміграцію та документований посвідкою на постійне проживання безпідставно. Крім того, вирішення питання щодо обміну та видачі посвідки на постійне проживання належить до дискреційних повноважень ГУ ДМС України в Одеській області.

Представником позивача до суду надано відповідь на відзив, в якій представник позивача вказує, що відповідачем порушено процедуру розгляду питання про скасування дозволу, оскільки відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про розгляд питання щодо скасування дозволу. Крім того, така підстава для скасування дозволу на імміграцію як незаконне перебування на території України під час подання заяви про видачі дозволу на імміграцію відсутня в ст. 12 ЗУ Про імміграцію . При цьому, ГУ ДМС України в Одеській області не має права встановлювати факт свідомого чи несвідомого надання заявником неправдивих відомостей та надання підроблених документів, оскільки це встановлюється в рамках кримінального провадження.

Ухвалою суду від 20 липня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 17 вересня 2020 року, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2020 року, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті в порядку письмового провадження, відповідно до ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 КАС України.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

25 квітня 2016 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області громадянину Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 видано посвідку на тимчасове проживання в Україні (а.с. 87-88).

14 лютого 2017 року громадянин Азербайджану ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну (а.с. 39-40).

30 жовтня 2017 року начальником Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області затверджено висновок про надання громадянину Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозволу на імміграцію в Україну, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України Про імміграцію (а.с. 72).

30 жовтня 2017 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області громадянину Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано дозвіл на імміграцію в Україні № 366065 (а.с. 73).

20 березня 2018 року ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області подано заяву для оформлення посвідки на постійне проживання, за результатами розгляду якої прийнято рішення про видачу посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 (а.с. 74-75).

20 березня 2018 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області громадянину Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 видано посвідку на постійне проживання в Україні (а.с. 89).

05 березня 2020 року начальником Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області затверджено висновок про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азербайджану ОСОБА_1 , 05.06.1990 року (а.с. 91 -93).

05 березня 2020 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого 30.10.2017 року та посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 20.03.2018 року (а.с. 90).

Так, умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначені Законом України Про імміграцію .

Відповідно до ст. 1 ЗУ Про імміграцію імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Згідно ст. 12 ЗУ Про імміграцію дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до ст. 13 ЗУ Про імміграцію центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.

Згідно ст. 15 ЗУ Про імміграцію дії та бездіяльність посадових і службових осіб, які порушують порядок та строки розгляду заяв про надання дозволу на імміграцію, рішення, прийняті центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, можуть бути оскаржені у встановленому порядку до суду.

Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію визначає Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983.

Відповідно до п. 21 Порядку № 1983 дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу. Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Згідно п. 22, 23 Порядку № 1983 для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу. ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.

Відповідно до п. 24, 25 Порядку № 1983 рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України Про імміграцію . Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі. Рішення ДМС, територіальних органів і підрозділів, інших органів виконавчої влади, які в межах своєї компетенції зобов`язані забезпечувати провадження у справах з питань імміграції, а також дії чи бездіяльність їх посадових та службових осіб можуть бути оскаржені відповідно до законодавства. У цьому разі провадження у справах з питань імміграції припиняється до прийняття відповідного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого 30.10.2017 року та посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 20.03.2018 року прийнято Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області на підставі висновку про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азербайджану ОСОБА_1 .

05 березня 2020 року начальником Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області затверджено висновок про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азербайджану ОСОБА_1 . З висновку про скасування дозволу на імміграцію в Україну вбачається, що до ГУ ДМС України в Одеській області надійшов лист з Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України від 06.06.2019 року № 8.1-2166/8.51-19 за результатами перевірки справ іноземних громадян щодо законності надання дозволу на імміграцію та документування посвідками на постійне проживання. В ході перевірки справ про оформлення дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було здійснено перевірку штампів перетину державного кордону за обліками Інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон Аркан та відповідно до інформації, наданої листом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 24.04.2019 № 52/693 за результатами перевірки штампів про в`їзд - виїзд, поставлені до паспортного документу зазначеного іноземця, не підтверджуються відомостями, отриманими з вказаної системи. Законність свого перебування на території України на момент подачі клопотання про надання дозволу на імміграцію (14.02.2017) іноземець підтвердив копією посвідки на тимчасове проживання серії НОМЕР_2 , виданою 25.04.2016 року терміном дії до 24.04.2017, проте згідно перевірки за обліками Інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон Аркан , вказаний громадянин в`їзд на територію України здійснив 21.08.2015 (знаходився на території України на момент звернення із заявою про надання дозволу на імміграцію в України 14.02.2017) на момент документування посвідкою на тимчасове проживання в України знаходився з перевищенням строку перебування, але надав паспортний документ з відмітками про перетин державного кордону виїзд 05.01.2016 та в`їзд 13.04.2016, яка відповідно до обліків Інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон Аркан не значиться та відповідно до інформації наданої листом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 24.04.2019 № 52/693 вказаний громадянин перетин кордону не здійснював, тобто іноземець незаконно перебував на території України, та подав про себе свідомо неправдиві відомості та порушив законодавство України з питань перебування на території України іноземців та осіб без громадянства (а.с. 91-93).

Тобто, підставою для складання висновку про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азербайджану ОСОБА_1 слугував лист Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України від 06.06.2019 року № 8.1-2166/8.51-19 та доданий до нього лист Адміністрації Державної прикордонної служби України від 24.04.2019 № 52/693.

Як вбачається, з листа Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України від 06.06.2019 року № 8.1-2166/8.51-19 адресованого ГУ ДМС В Одеській області, Департамент у справах іноземців та осіб без громадянства повідомив, що в ході перевірки справ про оформлення дозволів на імміграцію та посвідок на постійне проживання було здійснено перевірку штампів перетину державного кордону за обліками Інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобі та вантажів, які перетинають державний кордон Аркан та відповідно до інформації наданої листом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 24.04.2019 № 52/693. При цьому, повідомлено, що необхідно здійснити перевірку законності документування посвідками на тимчасове проживання, які слугували підставою для оформлення дозволу на імміграцію, документування посвідками на постійне проживання та прийняти рішення відповідно до законодавства України відносно, зокрема, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 95-103).

Тобто, листом Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України від 06.06.2019 року № 8.1-2166/8.51-19 не порушувалось питання щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азербайджану ОСОБА_1 , вказаним листом лише повідомлено про необхідність здійснити перевірку законності документування посвідками на тимчасове проживання, які слугували підставою для оформлення дозволу на імміграцію та документування посвідками на постійне проживання.

В той же час, за результатами розгляду листа Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України від 06.06.2019 року № 8.1-2166/8.51-19 та доданого до нього листа Адміністрації Державної прикордонної служби України від 24.04.2019 № 52/693, Головним управління ДМС України в Одеській області прийнято рішення про скасування рішення від 30.10.2017 року надання громадянину Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозволу на імміграцію в Україну, та визнання посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 , виданої 20.03.2018, недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню.

При цьому, приймаючи оскаржене рішення відповідач, ГУ ДМС України в Одеській області, дійшов висновку, що дозвіл на імміграцію в Україну, виданий 30.10.2017 року громадянину Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягає скасуванню з підстав надання свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність та порушення законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства (п. 1, 5 ч. 1 ст. 12 ЗУ Про імміграцію ), оскільки на момент документування посвідкою на тимчасове проживання в Україні він знаходився з перевищенням строку перебування, але надав паспортний документ з відмітками про перетин державного кордону виїзд 05.01.2016 та в`їзд 13.04.2016, яка відповідно до обліків Інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобі та вантажів, які перетинають державний кордон Аркан не значиться.

Водночас, згідно статті 9 Закону України Про імміграцію заяви про надання дозволу на імміграцію подаються особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. Для надання дозволу на імміграцію до заяви додаються такі документи: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім`ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Вимога пункту 5 не поширюється на осіб, зазначених у пунктах 1, 3, 6 частини третьої статті 4 цього Закону.

Судом встановлено, та не заперечується відповідачем, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав дозвіл на імміграцію як особа, що є батьком громадянина України (пункт 1 частини третьої статті 4 ЗУ Про імміграцію ).

Як вбачається з матеріалів особової справи громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час надання позивачу дозволу на імміграцію в Україну ГУ ДМС України в Одеській області проведено перевірку підстав залишення на постійне проживання в Україні позивача, зокрема направлялись запити до Управління СБУ в Одеській області, Українського бюро Інтерполу ГУ НП в Одеській області, та Адміністрації Державної прикордонної служби України, проте під час проведеної перевірки не встановлено, що подані позивачем документи разом з заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну були не достовірними або нечинними, у зв`язку із чим було надано позивачу дозвіл на імміграцію в Україну.

Проте, приписами п. 4 ч. 1 ст. 10 ЗУ Про імміграцію чітко визначено, що дозвіл на імміграцію не надається особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи. Разом з тим, ГУ ДМС України в Одеській області підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну виявлено не було. Тобто, надаючи громадянину Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозвіл на імміграцію в Україну, ГУ ДМС України в Одеській області підтверджено відсутність підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що відмітки в паспортному документі громадянина Азербайджану ОСОБА_1 про перетин державного кордону виїзд 05.01.2016 та в`їзд 13.04.2016 є підробленими, відповідачем, суб`єктом владних повноважень, суду також не надано.

При цьому, станом на дату звернення із заявою про надання дозволу на імміграцію в України законність перебування позивача на території України підтверджувалось посвідкою на тимчасове проживання в Україні, виданою ГУ ДМС України в Одеській області 25.04.2016 року терміном до 24.04.2017 року. Доказів на підтвердження її скасування відповідачем, суб`єктом владних повноважень, суду не надано.

В той же час, вирішуючи питання про скасування дозволу на імміграцію громадянину Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головним управління ДМС України в Одеській області всупереч приписам п. 23 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень від 26 грудня 2002 р. № 1983, не запитано додаткової інформації та не запрошено для надання пояснень безпосередньо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо якого розглядалось питання про скасування дозволу на імміграцію.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі Рисовський проти України (заява № 29979/04) наголосив, що, зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і якість їхніх дій, мінімізують ризик помилки. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. рішення у справі Лелас проти Хорватії , заява №55555/08, п. 74).

Верховний Суд неодноразово висловлювався з приводу важливості принципу правової (справедливої) процедури (постанова від 16 квітня 2020 року № 495/5105/17, постанова від 13 березня 2020 року № 805/2340/17-а), яка є невід`ємною частиною верховенства права. Вказаний принцип спрямований на забезпечення справедливого ставлення до особи під час прийняття актів суб`єктом владних повноважень. Правова (справедлива) процедура встановлює стандарти у процесі прийняття актів суб`єктами владних повноважень, які відображені в рішеннях Європейського суду з прав людини, у яких здійснюється застосування статті 6 Конвенції, яка передбачає дотримання процесуальних (процедурних) гарантій у судовому провадженні.

Втім вказані гарантії поширюються і на адміністративні процедури за участі суб`єкта владних повноважень. Згідно з цією статтею має бути забезпечене право особи: бути поінформованим; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника; ознайомитися з матеріалами справи; вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення; обґрунтувати органом влади прийняття несприятливих актів; визначити порядок їх оскарження, відшкодувати заподіяну шкоду.

Основна мета правової (справедливої) процедури - щоб суб`єкти владних повноважень, діяли правомірно, тобто належно, згідно з визначеними нормами права, але такими нормами права, які відповідають критеріям природного права, моральності, розумності, справедливості, а також загальноправовим принципам, що встановлені органами правосуддя.

Верховний Суд, керуючись принципом правової (справедливої) процедури, який спрямований на забезпечення справедливого ставлення до особи, погоджується з висновками судів, що критерій щодо прийняття рішення з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення випливає з принципу гласності прийняття рішень. Відповідач зобов`язаний був застосовувати цей критерій у процесі прийняття рішення, особливо, якщо воно матиме несприятливі наслідки для особи. Особа, щодо якої приймається рішення, має право бути вислуханою, наводити доводи та докази на їх підтвердження.

Вказані критерії правової (справедливої) процедури спрямовані на обмеження дискреції суб`єкта владних повноважень. Тому, такі суб`єкти зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України). Повноваження на здійснення дискреції для органу, по суті, дуже часто перетворюється на свавілля, потребує унормованого визначення правової (справедливої) процедури ним самим.

У разі відсутності чітких критеріїв, які визначають правову (справедливу) процедуру органу (суб`єкта владних повноважень), такими критеріями можуть бути приписи частини другої статті 2 КАС України.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 липня 2020 року по справі № 824/875/19-а (№ К/9901/36324/19).

При цьому, суд зазначає, що діти позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , народилися на Україні, є її громадянами, знаходяться на його утриманні і потребують допомоги, у зв`язку з цим, суд вважає, що рішення, прийняте відповідачем, порушує не лише права позивача, але й права і інтереси її дітей.

Згідно до вимог ч. 2, 3 ст.13 Закону України "Про імміграцію" особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення. Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України.

Враховуючи те, що вимушений виїзд ОСОБА_1 з території України може позбавити родину законного джерела доходу, а тому рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області тягне за собою порушення інтересів дітей.

Так, відповідно до ст.ст. 8, 11, 14 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного із них та на піклування батьків. Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за випадком, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. Кожна дитина має право на рівень життя, достойний для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

У Преамбулі Закону України "Про охорону дитинства" зазначено, що цей Закон визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний, загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477- ІV від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В свою чергу, відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 8 Конвенції кожен має право на повагу до приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Крім цього, статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції передбачено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово нагадував, що будь-яке втручання у право особи має бути: 1) здійснено згідно з законом; 2) переслідувати легітимну мету або цілі; 3) бути необхідним у демократичному суспільстві (тобто пропорційним цілям, які мали бути досягнуті та виправданим).

Стаття 8 Конвенції зобов`язує державу поважати, зокрема, приватне життя. Відтак, носії державної влади мають враховувати ці зобов`язання, приймаючи рішення про якійсь захід, котрий може впливати на один з інтересів, захищених статтею 8. При цьому таке рішення має справедливо урівноважувати зазначені права громадян та інші відповідні інтереси.

Так, приймаючи рішення про скасування дозволу на імміграцію в України, видане громадянину Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області не враховано й те, що з моменту отримання ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в України та посвідки на постійне проживання пройшло досить багато часу.

Тобто, таке рішення не відповідає справедливому балансу між цілями, яких намагався досягнути суб`єкт владних повноважень та несприятливими наслідками для прав, свобод і інтересів позивача , які настали внаслідок прийняття цього рішення.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 05.03.2020 року № 366065 про скасування дозволу на імміграцію в Україні громадянину Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

При цьому, позивач просить суд зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області здійснити обмін посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 20.03.2018 року.

В той же час, приписами п. 7 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 321, визначено вичерпний перелік підстав для обміну посвідки, серед яких відсутня така підстава як скасування рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну та скасування посвідки.

За таких підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області поновити посвідку на постійне проживання громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 05.03.2020 року № 366065 про скасування дозволу на імміграцію в Україні громадянину Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області поновити посвідку на постійне проживання громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

При розподілі судових витрат суд враховує, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., відповідно до квитанції № 0.0.1769254196.1 від 15.07.2020 року (а.с. 5).

Таким чином, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, з Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на користь ОСОБА_1 слід стягнути сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 90, 132, 139, 194, ч. 9 ст. 205, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 37811384, адреса місцезнаходження: вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65045) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 05.03.2020 року № 366065 про скасування дозволу на імміграцію в Україні громадянину Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області поновити посвідку на постійне проживання громадянина Азербайджану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 37811384, адреса місцезнаходження: вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65045) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п. 15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Суддя О.А. Левчук

.