Рішення

від 18.11.2020 по справі 420/11524/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/11524/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови від 06.10.2020 року ВП № 63105218 про відкриття виконавчого провадження, -

СУТЬ СПОРУ:

Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій просив: визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження від 06.10.2020 року ВП № 63105218.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. 12.08.2020 року на адресу департаменту надійшла постанова Відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про відкриття виконавчого провадження від 10.07.2020 року ВП № 62529670 за виконавчим листом № 420/7825/19 виданого 17.06.2020 року. На виконання отриманої постанови про відкриття виконавчого провадження 19.08.2020 року листом від 14.08.2020 року (вих. № 02-23/209) було повідомлено державного виконавця про добровільне виконання рішення суду у повному обсязі до отримання постанови про відкриття виконавчого провадження та повідомлено про можливість закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням рішення суду. 18.09.2020 року Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішення Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням рішення суду на підставі п.9 ч.1 статті 39 ЗУ Про виконавче провадження . 19.10.2020 року департаментом було отримано постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 18892,00 грн. від 06.10.2020 року ВП № 63105218, що була винесена в рамках виконавчого провадження ВП № 62529670 (що було закрито відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 18.09.2020 року), про що свідчить вхідний реєстраційний штамп департаменту на супровідному листі, що проставляється відповідно до Інструкції з діловодства у виконавчих органах Одеської міської ради, затвердженої Розпорядженням міського голови від 09.02.2012 року № 77-01р (зі змінами).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2020 року позовну заяву Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови від 06.10.2020 року ВП № 63105218 про відкриття виконавчого провадження було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що рішення суду виконано вже після відкриття виконавчого провадження, а тому стягненню підлягають виконавчий збір та витрати виконавчого провадження. 24.02.2020 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн. та постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 статті 39 Закону України Про виконавче провадження . Постанови про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження винесено в окремі виконавчі провадження № 63105218 та № 63106576, які відкриті 06.10.2020. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Таким чином, не відкриття виконавчих проваджень з виконання постанови про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження безпосередньо на наступний день після закінчення виконавчого провадження, не є підставою для скасування таких постанов про відкриття.

В судове засідання, призначене на 17.11.2020 року, сторони не з`явилися. 17.11.2020 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

Згідно з ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням зазначеного, суд вирішив розглянути вказану справу в письмовому провадженні.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2020 року у справі № 420/7825/19 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2020 року скасовано, прийнято по справі нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення комісії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради по розгляду заяв з призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива в окремих випадках, надання пільг за фактичним місцем проживання та призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, оформлене протоколом № 11 с від 30.05.2019 р., про відміну субсидії на житлово-комунальні послуги з травня 2018 року ОСОБА_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язано Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради повернути грошові кошти перерахованої житлової субсидії в сумі 10368,42 грн., зняті з особових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 в організаціях-надавачах житлово-комунальних послуг, на особові рахунки, відкриті на ім`я ОСОБА_1 , в організаціях-надавачах житлово-комунальних послуг, а саме: на особовий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я позивача в ОСББ ТАКІ-ДА (код ЄДРПОУ 38438970) в сумі 5323,08 грн.; на особовий рахунок № НОМЕР_2 , відкритий на ім`я позивача в КП Теплопостачання міста Одеси (код ЄДРПОУ 34674102) в сумі 3035,09 грн.; на особовий рахунок № НОМЕР_3 , відкритий на ім`я позивача в ТОВ Одесагаз-постачання (код ЄДРПОУ 39525257) в сумі 759,67 грн.; на особовий рахунок № НОМЕР_4 , відкритий на ім`я позивача в Північному РЕМ АТ Одесаобленерго (код ЄДРПОУ 00131713) в сумі 1110,94 грн.; на особовий рахунок № НОМЕР_4 , відкритий на ім`я позивача в Північному міському підрозділі ТОВ Одеська обласна енергопостачальна компанія (код ЄДРПОУ 42114410) в сумі 139,64 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

17.06.2020 року Одеський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист № 420/7825/19 про зобов`язання Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради повернути грошові кошти перерахованої житлової субсидії в сумі 10368,42 грн., зняті з особових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 в організаціях-надавачах житлово-комунальних послуг, на особові рахунки, відкриті на ім`я ОСОБА_1 , в організаціях-надавачах житлово-комунальних послуг, а саме: на особовий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я позивача в ОСББ ТАКІ-ДА (код ЄДРПОУ 38438970) в сумі 5323,08 грн.; на особовий рахунок № НОМЕР_2 , відкритий на ім`я позивача в КП Теплопостачання міста Одеси (код ЄДРПОУ 34674102) в сумі 3035,09 грн.; на особовий рахунок № НОМЕР_3 , відкритий на ім`я позивача в ТОВ Одесагаз-постачання (код ЄДРПОУ 39525257) в сумі 759,67 грн.; на особовий рахунок № НОМЕР_4 , відкритий на ім`я позивача в Північному РЕМ АТ Одесаобленерго (код ЄДРПОУ 00131713) в сумі 1110,94 грн.; на особовий рахунок № НОМЕР_4 , відкритий на ім`я позивача в Північному міському підрозділі ТОВ Одеська обласна енергопостачальна компанія (код ЄДРПОУ 42114410) в сумі 139,64 грн.

Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2020 року у справі № 420/7825/19 перерахував на особовий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 в ОСББ ТАКІ-ДА (код ЄДРПОУ 38438970) кошти в сумі 5323,08 грн., що підтверджується повідомленням про дорахунок/зняття суми до особової справи № 43377, на особовий рахунок № НОМЕР_2 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 в КП Теплопостачання міста Одеси (код ЄДРПОУ 34674102) кошти в сумі 3035,09 грн., що підтверджується Повідомленням про дорахунок/зняття суми до особової справи № 43377,на особовий рахунок № НОМЕР_3 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 в ТОВ Одесагаз-постачання (код ЄДРПОУ 39525257) кошти в сумі 759,67 грн., що підтверджується квитанцією № 26 від 13.08.2020 року та листом ТОВ Одесагаз-постачання від 17.08.2020 року № 1425, на особовий рахунок № НОМЕР_4 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 в Північному РЕМ АТ Одесаобленерго (код ЄДРПОУ 00131713) кошти в сумі 1110,94 грн., що підтверджується квитанцією № 28 від 13.08.2020 року та Листом АТ ЕК Одесаобленерго від 17.08.2020 року № 120/03-1484, на особовий рахунок № НОМЕР_4 , відкритий на ім`я позивача в Північному міському підрозділі ТОВ Одеська обласна енергопостачальна компанія (код ЄДРПОУ 42114410) кошти в сумі 139,64 грн., що підтверджується квитанцією № 27 від 13.08.2020 року та листом TOB ООЕК від 18.08.2020 року № 590-01-01-10.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щеглової Є.В. від 10.07.2020 року було відкрито виконавче провадження ВП № 62529670 з примусового виконання виконавчого листа Одеського окружного адміністративного суду від 17.06.2020 року № 420/7825/19 про зобов`язання Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради повернути грошові кошти перерахованої житлової субсидії в сумі 10368,42 грн., зняті з особових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1 в організаціях-надавачах житлово-комунальних послуг, на особові рахунки, відкриті на ім`я ОСОБА_1 , в організаціях-надавачах житлово-комунальних послуг, а саме: на особовий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий на ім`я позивача в ОСББ ТАКІ-ДА (код ЄДРПОУ 38438970) в сумі 5323,08 грн.; на особовий рахунок № НОМЕР_2 , відкритий на ім`я позивача в КП Теплопостачання міста Одеси (код ЄДРПОУ 34674102) в сумі 3035,09 грн.; на особовий рахунок № НОМЕР_3 , відкритий на ім`я позивача в ТОВ Одесагаз-постачання (код ЄДРПОУ 39525257) в сумі 759,67 грн.; на особовий рахунок № НОМЕР_4 , відкритий на ім`я позивача в Північному РЕМ АТ Одесаобленерго (код ЄДРПОУ 00131713) в сумі 1110,94 грн.; на особовий рахунок № НОМЕР_4 , відкритий на ім`я позивача в Північному міському підрозділі ТОВ Одеська обласна енергопостачальна компанія (код ЄДРПОУ 42114410) в сумі 139,64 грн., боржнику надано десятиденний термін на виконання рішення суду, стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 18892,00 грн.

Листом від 10.07.2020 року вказана постанова була направлена на адресу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради та отримана останнім 13.08.2020 року.

Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради листом від 14.08.2020 року № 02-23/209 повідомив Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про добровільне виконання рішення П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2020 року у справі № 420/7825/19 та повернення грошових коштів в розмірі 10368,42 грн. перерахованої житлової субсидії на особові рахунки відкриті на ім`я ОСОБА_1 в організаціях надавачах житлово-комунальних послуг, а також просив закінчити виконавче провадження як фактично виконане та не стягувати виконавчий збір.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щеглової Є.В. від 18.09.2020 року виконавче провадження ВП № 62529670 було закінчене на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України Про виконавче провадження у зв`язку з виконанням вимог виконавчого документа в повному обсязі.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щеглової Є.В. від 06.10.2020 року було відкрито виконавче провадження ВП № 63105218 з примусового виконання постанови Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 10.07.2020 року № 62529670 про стягнення з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради виконавчого збору у розмірі 18892,00 грн.

Листом від 06.10.2020 року вказана постанова була направлена на адресу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради та отримана останнім 19.10.2020 року.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч.4 ст.372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України Про виконавче провадження відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 1-1) судові накази; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Згідно з ч.1 ст.10 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч.2 ст.18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України Про виконавче провадження виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно з ч.2 ст.27 Закону України Про виконавче провадження виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Відповідно до ч.3 ст.27 Закону України Про виконавче провадження за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно з ст.8 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік установлено у 2020 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 4723 гривні, з 1 вересня - 5000 гривень.

Відповідно до ч.4 ст.27 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з ч.5 ст.27 Закону України Про виконавче провадження виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень ; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ч.9 ст.27 Закону України Про виконавче провадження виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з п.9 ч.1 ст.39 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до п.8 Розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження. Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження. За виконавчим документом про стягнення аліментів у разі, якщо розмір заборгованості боржника перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, державний виконавець зобов`язаний нарахувати виконавчий збір із суми заборгованості зі сплати аліментів. Розрахунок нарахування виконавчого збору (додаток 17) обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження. Виконавчий збір нараховується із суми заборгованості, визначеної у розрахунку заборгованості зі сплати аліментів. Надалі у разі прострочення боржником щомісячного аліментного платежу нарахування виконавчого збору здійснюється державним виконавцем щомісяця. Не пізніше наступного робочого дня з дня погашення у повному обсязі заборгованості зі сплати аліментів, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 7, 9, 14 частини першої статті 39 Закону, державний виконавець на підставі розрахунку нарахування виконавчого збору виносить постанову про стягнення виконавчого збору. Виконання постанови про стягнення виконавчого збору здійснюється за рахунок стягнутих з боржника коштів за умови відсутності заборгованості зі сплати аліментів. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження. Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Позивач стверджує, що в рамках виконавчого провадження ВП № 62529670 жодних примусових дій державним виконавцем до нього не було застосовано, так як департаментом рішення суду було виконано добровільно, про що повідомлено державного виконавця.

При цьому, відповідач під час розгляду справи не надав до суду будь-яких доказів в спростування вказаних обставин.

Відповідно до правового висновку викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18 при стягненні виконавчого збору відповідно до частини 3 статті 40 Закону № 1404-VIII без реального виконання судового рішення у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення без реального виконання рішення суду. Обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.

Згідно з ч.3 ст.40 Закону України Про виконавче провадження у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Вказані положення ч.3 ст.40 Закону України Про виконавче провадження кореспондуються з нормою абз.4 п.8 Розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802.

Відповідно до п.22 Розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу, виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною першою статті 40 Закону. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця. Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою. При закінченні виконавчого провадження відкритого на підставі виконавчого документа, виданого у формі електронного документа, або повернення такого виконавчого документа стягувачу, виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження паперову копію такого виконавчого документа.

З урахуванням зазначеного, обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. За своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час розгляду справи не надано доказів вчинення дій, які були направлені на фактичне примусове виконання виконавчого документа, зокрема, стягнення коштів з боржника та реалізацію його майна.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що правових підстав для винесення 06.10.2017 року постанови ВП № 63105218 та стягнення з Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради виконавчого збору у розмірі 18892,00 грн. у головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щеглової Є.В. не було.

Відповідно до ч.2 ст.74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно з ч.1 ст.287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Під час розгляду справи відповідач не надав доказів, які спростовують встановлені вище факти.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях констатує, що закріплюючи право кожного на мирне володіння своїм майном, стаття 1 Протоколу № 1 Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод за своєю суттю є гарантією права власності (рішення від 13.06.1979 року у справі Маркс проти Бельгії , п.69).

Поняття майно має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу: у розумінні цього положення певні інші права та інтереси, які є активами, можуть також розглядатися як майнові права, а отже - майно (рішення від 23.02.1995 року у справі Гасус Дозір унд Фьордертехнік Гмбг проти Нідерландів , п.53).

Під дію статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції підпадає право вимоги, якщо воно достатньою мірою встановлене, щоб являти собою актив. Коли основою вимоги є майновий інтерес, то особа, яка її має, вважатиметься такою, що має легітимне сподівання ( Федоренко проти України , Едуард Петрович Мельник проти України ) на отримання майна за наявності однієї з умов: - якщо наявне остаточне судове рішення, що підтверджує це право ( Бурдов проти Росії , Юрій Миколайович Іванов проти України , Агрокомплекс проти України ); - якщо є достатнє правове підґрунтування у національному законодавстві, що підтверджує вимогу ( Брезовец проти Хорватії , Рисовський проти України , Кечко проти України , Стреч проти Великобританії , Москаль проти Польщі , Сук проти України , Федоренко проти України , Україна-Тюмень проти України ).

Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії . З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008 року), Європейський суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щеглової Є.В. від 06.10.2020 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 63105218 є протиправною та належить до скасування.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 271, 287 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (вул. Косовська, 2-Д, м. Одеса, 65074, ідентифікаційний код 36290160) до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Богдана Хмельницького, 34, м. Одеса, 65007, ідентифікаційний код 43315529), Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (вул. Розумовська, 37, м. Одеса, 65091, ідентифікаційний код 43315529) про визнання протиправною та скасування постанови від 06.10.2020 року ВП № 63105218 про відкриття виконавчого провадження - задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щеглової Є.В. від 06.10.2020 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 63105218.

3. Стягнути з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529) на користь Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 36290160) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.287 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.272 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко