Постанова

від 24.12.2020 по справі 420/11524/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/11524/20 Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Димерлія О.О.

суддів: Танасогло Т.М. , Єщенка О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 року по справі за адміністративним позовом Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови від 06.10.2020 року ВП № 63105218 про відкриття виконавчого провадження, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020 року Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 06.10.2020 року ВП № 63105218 про відкриття виконавчого провадження, та постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 06.10.2020 року ВП № 63106576 про відкриття виконавчого провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про добровільне виконання рішення суду у повному обсязі до отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, у зв`язку з чим державного виконавця повідомлено про можливість закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням рішення суду.

Відповідач з позовними вимогами не погоджувався з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву зазначаючи, що рішення суду виконано вже після відкриття виконавчого провадження, а тому стягненню підлягають виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 року позовні вимоги Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щеглової Є.В. від 06.10.2020 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 63105218.

Присуджено до стягнення з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради та стягуючи з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн. суд першої інстанції вказав що з урахуванням приписів ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) судових витрат по сплаті судового збору, відповідачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що судом першої інстанції не вірно застосовано норми матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зазначає, що в даному випадку, окружним адміністративним судом безпідставно присуджено до стягнення з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн.

В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з урахуванням наступного.

Зокрема, колегію суддів установлено, що за подання до Одеського окружного адміністративного суду даної позовної заяви Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради сплачено судовий збір в сумі 2102грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 03.11.2020р. №428.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 року позовні вимоги Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Щеглової Є.В. від 06.10.2020 року про відкриття виконавчого провадження ВП № 63105218.

Присуджено до стягнення з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн.

Згідно із п.8, п.9 ч.1 ст.4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до ч.1 ст.287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Так, колегією суддів з`ясовано, що у межах даних спірних правовідносин Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради до Одеського окружного адміністративного суду за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів щодо оскарження рішень державного виконавця звернувся не як суб`єкт владних повноважень, а як юридична особа публічного права.

У даному випадку, згідно із п.7, п.9 ч.1 ст.4, ч.1 ст.287 КАС України, суб`єктом владних повноважень виступає саме Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) рішення якого оскаржено юридичною особою - боржником у виконавчих провадженнях.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що при задоволені позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже, за наслідками вивчення питання щодо розподілу судових витрат в системному зв`язку із спірними правовідносинами, колегія суддів дійшла висновку, що понесені Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради у даній справі документально підтверджені судові витрати підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок окружного адміністративного суду щодо присудження до стягнення з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн.

При цьому, є необґрунтованими, на думку колегії суддів, доводи скаржника відносно невірного розподілу судових витрат, оскільки як установлено судом апеляційної інстанції у межах даних спірних правовідносин Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради ініціював звернення до окружного адміністративного суду не як суб`єкт владних повноважень, а як юридична особа публічного права.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції у спірній частині було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.11.2020 року по справі № 420/11524/20 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Головуючий суддя Димерлій О.О. Судді Танасогло Т.М. Єщенко О.В.