Рішення

від 17.11.2020 по справі 440/5045/20

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/5045/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Канигіної Т.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

14.09.2020 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області (далі - відповідач) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, а саме просить:

- визнати протиправним рішення Стасівської сільської ради 57 сесії 7 скликання від 11.08.2020 про відмову у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, кадастрові координати: район Диканський, КОАТУУ: 5321084902 , зона: 02, квартал: 001 , орієнтовною площею 2,0 га - адміністративні межі Стасівської сільської ради, с. Гавронці;

- зобов`язати розпорядника землі - Стасівську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, кадастрові координати: район Диканський, КОАТУУ: 5321084902 , зона: 02 , квартал: 001 , орієнтовною площею 2,0 га - адміністративні межі Стасівської сільської ради, с. Гавронці.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням 57 сесії 7 скликання Стасівської сільської ради від 11.08.2020 "Про відмову у наданні безоплатно земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 " позивачу протиправно відмовлено у наданні безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,0 га у зв`язку з тим, що за бажаним місцем розташування земельної ділянки відсутні вільні землі запасу із зазначеною площею.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/5045/20; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) /а.с. 14-15/.

13.10.2020 до суду надійшов відзив Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що земельна ділянка, яка позначена на викопіюванні, що додане позивачем до заяви, знаходиться у болотистій місцевості та вкрита густими заростями дикорослих рослин. Також зазначено, що на вказаному позивачем місці розташування відсутня земельна ділянка зазначеного розміру, придатна для ведення особистого селянського господарства /а.с. 19-25/.

13.10.2020 від відповідача надійшли додаткові докази у справі /а.с. 27-32/.

27.10.2020 надійшла відповідь на відзив, у якій позивач підтримав заявлені позовні вимоги /а.с. 34-42/.

Суд розглядає цю справу на підставі частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, у межах строку, встановленого статтею 258 цього ж Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області із заявою від 29.07.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, кадастрові координати: район Диканський, КОАТУУ: 5321084902 , зона 02 , квартал 001 , орієнтовною площею 2,00 га, адміністративні межі Стасівської сільської ради, с. Гавронці. До вказаної заяви позивачем було додано копію паспорту та ідентифікаційного коду та графічні матеріали щодо розташування бажаної земельної ділянки /а.с. 10-11/.

Рішенням 57 сесії 7 скликання Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області від 11.08.2020 "Про відмову у наданні безоплатно земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 " позивачу відмовлено у наданні безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,0 га у зв`язку з тим, що за бажаним місцем розташування земельної ділянки відсутні вільні землі запасу із зазначеною площею /а.с. 12/.

Не погодившись з рішенням 57 сесії 7 скликання Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені статтею 12 Земельного кодексу України, відповідно до приписів частини першої якої до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду України від 10.12.2013 у справі №21-358а13 та в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 545/808/17, від 07.06.2019 у справі №826/17196/17, від 25.02.2020 у справі №723/1964/14-а, від 22.04.2020 у справі №818/1707/16.

Статтею 19 Земельного кодексу України встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до частини першої статті 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Згідно з приписами частини другої статті 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Пунктом "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Таким чином, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, у розмірі не більше 2,0 гектарів.

У своїй заяві від 29.07.2020 позивач просив надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, кадастрові координати: район Диканський, КОАТУУ: 5321084902 , зона 02 , квартал 001 , орієнтовною площею 2,00 га, адміністративні межі Стасівської сільської ради, с. Гавронці. Графічний матеріал з бажаним місцем розташування земельної ділянки позивач додав до вказаної заяви.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що у місці, позначеному на графічному матеріалі, доданому до заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, відсутня вільна земельна ділянка сільськогосподарського призначення з приблизним (орієнтовним) розміром 2,0 га, як і доказів того, що бажана позивачем земельна ділянка знаходиться у приватній власності третіх осіб.

Відповідачем також не доведено, що бажана позивачем земельна ділянка відноситься до земель водного фонду чи має інше цільове призначення, ніж землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства.

У спірному рішенні відповідачем не зазначено, яким саме законам чи прийнятим відповідно до них нормативно-правових актам чи генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, чи схемам землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, чи проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, не відповідає місце розташування об`єкта - обраної позивачем земельної ділянки.

За встановлених вище обставин та наведених норм права, суд дійшов висновку, що відповідачем у порушення частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено правомірність рішення 57 сесії 7 скликання Стасівської сільської ради від 11.08.2020 "Про відмову у наданні безоплатно земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 "

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Стасівської сільської ради надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, кадастрові координати: район Диканський, КОАТУУ: 5321084902 , зона 02 , квартал 001 , орієнтовною площею 2,0 га, адміністративні межі Стасівської сільської ради, с. Гавронці, суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, за змістом указаної норми процесуального закону, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні регламентовано частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України.

При цьому, частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У цій справі оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем в оскаржуваному рішенні. Суд не може досліджувати інших обставин, що можуть бути перешкодою в наданні такого дозволу, які не досліджувалися відповідачем, оскільки ці повноваження відносяться до його виключної компетенції.

З огляду на вищевикладене, вимога про зобов`язання Стасівської сільської ради надати ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, кадастрові координати: район Диканський, КОАТУУ: 5321084902 , зона 02 , квартал 001 , орієнтовною площею 2,0 га, адміністративні межі Стасівської сільської ради, с. Гавронці задоволенню не підлягає, натомість, належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі, з урахуванням частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, є зобов`язання Стасівської сільської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.07.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, кадастрові координати: район Диканський, КОАТУУ: 5321084902 , зона 02 , квартал 001 , орієнтовною площею 2,00 га, адміністративні межі Стасівської сільської ради, с. Гавронці, та прийняти рішення, передбачене частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати протягом чотирнадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Наведена норма процесуального закону не є імперативною та передбачає право суду на власний розсуд, виходячи з фактичних обставин справи, приймати рішення про необхідність чи недоцільність у зобов`язанні суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення. Вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю, суд враховує надані позивачем докази, особливості покладених на суб`єкта владних повноважень обов`язків згідно з судовим рішенням та його можливості ці обов`язки виконати без достатніх зволікань.

У цій справі позивачем не обґрунтовано необхідність застосування заходів судового контролю, а у суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення після набрання ним законної сили.

З урахуванням наведеного, у задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Водночас, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки передумовою для виникнення цього спору є прийняте відповідачем протиправне рішення, суд вважає за необхідне компенсувати судові витрати позивача у повному розмірі.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 243-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) до Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області (вул. Миру, 40, с. Стасі, Диканський район, Полтавська область, 38541, код ЄДРПОУ 21046743) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 57 сесії 7 скликання Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області від 11.08.2020 "Про відмову у наданні безоплатно земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 "

Зобов`язати Стасівську сільську раду Диканського району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.07.2020 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, кадастрові координати: район Диканський, КОАТУУ: 5321084902 , зона 02 , квартал 001 , орієнтовною площею 2,00 га, адміністративні межі Стасівської сільської ради, с. Гавронці, та прийняти рішення, передбачене частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Стасівської сільської ради Диканського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 (вісімдесят) коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.С. Канигіна