Рішення

від 11.11.2020 по справі 820/6475/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2020 р. № 820/6475/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Суховарової О.А.,

представника позивача - Халабурдіна С.В.,

представника відповідача - Лантушенко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Південспецбуд" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Південспецбуд" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд: скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 28.09.2016 року №0000081408 на суму 726345,00 грн. та № 0000071408 на суму 18270,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Південспецбуд" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 28.09.2016 р. №0000081408 на суму 726345,00 грн. та № 0000071408 на суму 18270,00 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області на користь Публічного акціонерного товариства "Південспецбуд" (код ЄДРПОУ 1416731) судовий збір у розмірі 11169,23 грн. (одинадцять тисяч сто шістдесят дев`ять гривень 23 копійки).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 по справі №820/6475/16 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області - залишено без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 р. по справі №820/6475/16 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 10.04.2020 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задоволено частково, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

21.04.2020 р. зазначену справу відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями передано у провадження судді Волошину Д.А.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2020 прийнято адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Південспецбуд" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень до розгляду та призначено підготовче засідання на 19.05.2020 р. об 11:30 год.

Ухвалою від 19.05.2020 замінено первісного відповідача - Головне управління ДФС у Харківській області на належного відповідача - Головне управління ДПС у Харківській області.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 р. закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 13.10.2020 р. о 12:30 год. Судове засідання було відкладено на 11.11.2020 р. о 10:00 год. у зв`язку з неприбуттям представника позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права, а тому є такими, що підлягають скасуванню. Висновки відповідача не ґрунтуються на перевірених первинних документах бухгалтерського обліку і податковій звітності позивача щодо господарських операцій та є невмотивованими.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, вказав на обґрунтованість та законність дій відповідача, а тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Фахівцями Головного управління ДФС у Харківській області на підставі наказу від 01.09.2016 року №2424 та направлень на перевірку №5226 та №5227 від 02.09.2016 року проведено позапланову документальну виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства Південспецбуд з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ Оптіма-Д (податковий номер 39593898) за грудень 2015 року.

За наслідками вказаної перевірки складений акт від 14.09.2016 року №545/20-40-14-08-11/01416731, у висновках якого встановлено наступні порушення:

- п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, зі змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на суму 502500 грн., за період грудень 2015 року, у зв`язку із документально оформленими операціями з ТОВ Оптіма-Д (код ЄДРПОУ 39593898), що призвело до завищення від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 18270 грн. та виявлено заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у розмірі 484230 грн. за грудень 2015 року.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.09.2016 року №0000081408 на суму 726345,00 грн. та № 0000071408 на суму 18270,00 грн.

Не погоджуючись із висновками та податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017, було задоволено позов позивача та скасовано вказані податкові повідомлення-рішення.

Однак, постановою Верховного Суду від 10.04.2020 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задоволено частково, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Як встановлено судом, між позивачем ПАТ Південспецбуд та ТОВ Оптіма-Д 01.12.2015 року укладено договір субпідряду №19, відповідно до умов якого ТОВ Оптіма-Д приймає на себе роботи з будівництва комплексу з виготовлення молока на 1920 голів, а позивач зобов`язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору.

Відповідно до умов договору субпідряду № 19, договірна вартість робіт становить 3015000 грн. з ПДВ. Початок виконання робіт - грудень 2015 року, закінчення - грудень 2016 року.

Згідно пункту 3.1. договору субпідряду № 19 від 01.12.2015 року, платежі за виконані роботи провадяться Підрядником на підставі підписаних сторонами Актів приймання виконаних робіт та довідок про вартість після їх підписання, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Субпідрядника, або іншим, незабороненим діючим законодавством способом (у тому разі залік, продаж матеріалів).

Придбання будівельних послуг підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (ф. КБ-3) за грудень 2015 року та актами приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2В) №№ 1, 2, 3,4 за грудень 2015 року.

Розрахунки за послуги здійснювались на поточний рахунок, що підтверджується платіжними дорученнями № 17 від 15.01.2016 р., № 135 від 01.02.2016 р., № 152 від 03.02.2016 р., № 207 від 10.02.2016 р., № 220 від 12.02.2016 р., № 403 від 03.03.2016 р., № 419 від 10.03.2016 р., № 473 від 14.03.2016 р., та № 675 від 05.04.2016 р.

Розглядаючи вказану справу, суд враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений в постанові від 10 квітня 2020 року, про необхідність перевірити всі доводи сторін з метою повного та всебічного встановлення фактичних обставин по справі, перевірити ділову мету укладення правочину, наявність у контрагента можливості здійснювати роботи, рух кримінального провадження №42016100000000351 від 15.03.2016 стосовно ТОВ Оптіма-Д , а також наявність судових рішень, в яких можливо встановлювався факт причетності такого суб`єкта господарювання до злочинних дій у фінансовій сфері.

Як вбачається із акта перевірки та доводів відповідача, позивачем не було реалізовано роботи, придбані у ТОВ Оптіма-Д на підставі договору субпідряду №19 від 01.12.2015 року.

В той же час, позивачем було надано до суду договір підряду №5 від 14 травня 2015 року, укладений з ТОВ Агрофірма Пісчанська , а також пояснення, що отримані позивачем роботи від ТОВ Оптіма-Д за договором субпідряду №19 від 01.12.2015 року були передані в подальшому на користь ТОВ Агрофірма Пісчанська , а також, що первинні документи по взаємовідносинах із ТОВ Агрофірма Пісчанська за 2015 рік було знищено у зв`язку із закінченням у відповідності до законодавства їх строків зберігання.

На підтвердження зазначених обставин до суду було надано копію акта №9 від 9 січня 2019 р., копію фонд № опис №1-к справ по особистому складу за 2015 рік та копію протоколу №1 від 09 січня 2019 р., відповідно до якого в січні 2019 року експертною комісією відібранні документи, які не мають науково-історичної цінності і які втратили практичне значення по 2015 рік в кількості 267 справ, про що складено акт. Документи будуть знищені шляхом спалювання.

Відповідно до наданого позивачем договору підряду №5 від 14 травня 2015 року між позивачем ПАТ Південспецбуд та ТОВ Агрофірма Пісчанська було укладено договір підряду, відповідно до якого ПАТ Південспецбуд (підрядник) зобов`язується виконати власними і залученими силами всі передбачені цим Договором роботи по будівництву комплексу з виробництва молока на 1920 голів, здати в обумовлені строки роботи ТОВ Агрофірма Пісчанська (замовнику), ліквідувати недоліки та дефекти, які виникли по його вині та виявлені в ході прийняття робіт і протягом гарантійного строку експлуатації об`єкта.

Таким чином, судом встановлено, що отримані позивачем роботи від ТОВ Оптіма-Д за договором субпідряду №19 від 01.12.2015 року були передані в подальшому на користь ТОВ Агрофірма Пісчанська на виконання договору підряду №5 від 14 травня 2015 року.

Жодних доказів, які б спростовували зазначене, відповідачем до суду не надано.

Стосовно доводів відповідача про відсутність у ТОВ Оптіма-Д достатніх трудових ресурсів судом встановлено, що вказане спростовується матеріалами справи.

Так, як вбачається із матеріалів справи для виконання робіт, переданих за відповідними актами приймання виконаних будівельних робіт, було затрачено екскаватор - 47 людино-годин, бульдозер - 45 людино-годин.

Відповідно до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за 4 квартал 2015 року, наданого до суду відповідачем, ТОВ Оптіма-Д мало 83 працівника.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов до висновку про наявність достатньої кількості у ТОВ Оптіма-Д працівників для виконання робіт за договором субпідряду №19 від 01.12.2015 року.

Також суд вважає безпідставним та необґрунтованим твердження відповідача про те, що більшість працівників ТОВ Оптіма-Д мають місце реєстрації у Вінницькій, Хмельницькій, Миколаївській областях, оскільки вказане жодним чином не свідчить про неможливість виконання робіт відповідними працівниками за місцем знаходження об`єкта будівництва.

Щодо посилань відповідача на ту обставину, що довідку та локальний кошторис до договору підписано особами, яких неможливо ідентифікувати, суд зазначає наступне.

Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного суду, викладеній в постанові від 31 липня 2018 року у справі №П/811/1487/17, постанові від 29 січня 2019 року у справі №824/392/17-а, постанові від 29 січня 2019 року у справі №824/392/17-а.

Крім того, довідка та локальний кошторис не є документом первинного бухгалтерського обліку і складається на етапі укладення правочину, тобто на етапі лише наміру укладення договору на виконання певного обсягу робіт.

З приводу доводів про наявність кримінального провадження стосовно ТОВ Оптіма-Д судом встановлено наступне.

Відповідачем надано до суду ухвалу від 04.11.2016 по справі №757/52950/16-к, відповідно до якої призначено позапланову документальну перевірку додержання вимог податкового законодавства ТОВ ОПТІМА-Д (код ЄДРПОУ 39593898) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з суб`єктами господарювання за період часу з 01.01.2016 по 30.09.2016.

Як вбачається із вказаної ухвали, Прокуратурою міста Києва проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016100000000611 від 22.06.2016 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, виділених з матеріалів провадження № 42016100000000351 від 15.03.2016 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. У ході слідства встановлено, що службові особи зазначених в ухвалі підприємств в порушення норм чинного законодавства, упродовж 2015-2016 років, у результаті зловживання службовим становищем службовими особами ДФС України, за грошову винагороду, незаконно отримали ліцензії на виробництво та оптову реалізацію підакцизних товарів на митній території України та з порушенням норм чинного законодавства здійснюють вказану діяльність на теперішній час під час фінансово-господарських взаємовідносинах, зокрема, з ТОВ Оптіма-Д (код ЄДРПОУ 39593898).

Судом і межах підготовчого засідання було зобов`язано відповідача надати до суду інформацію та докази стосовно руху вказаного кримінального провадження щодо ТОВ Оптіма-Д , зокрема, за наявності вирок.

Однак, відповідачем на вимогу суду не було надано жодних доказів, з пояснень представника відповідача встановлено, що вирок суду у кримінальному провадженні відсутній.

Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного суду, викладеній у постанові від 11 грудня 2018 року у справі №804/6942/16, постанові від 06 листопада 2018 року у справі №822/551/18.

З урахуванням зазначеного, судом зроблено висновок, що посилання відповідача на вказане кримінальне провадження є безпідставним та не спростовує реальність здійснення господарських операцій.

Щодо посилань відповідача на податкову інформацію стосовно ТОВ Оптіма-Д , відповідно до якої контролюючим органом зроблено висновок про відсутність ТОВ Оптіма-Д за податковою адресою, судом встановлено наступне.

Як вбачається із наданого відповідачем рапорту перевірки ТОВ Оптіма-Д , 15.02.2016 здійснено виїзд за податковою адресою підприємства: м. Харків, Нетечинська набережна, буд. 14. За вказаною адресою розташоване багатоповерхове приміщення офісного типу. На будівлі не встановлено вивісок, банерів чи інших ознак, що свідчать про наявність підприємства за вказаною адресою. Охоронці даної будівлі повідомили, що підприємство ТОВ Оптіма-Д їм невідоме та за вказаною адресою не знаходиться.

Суд дослідивши вказану податкову інформацію дійшов висновку, що, по-перше, відсутність вивісок і не обізнаність охоронців будівлі про знаходження підприємства за відповідною адресою не доводить факту відсутності контрагента за його податковою адресою, а по-друге, відсутність контрагента за податковою адресою не свідчить про неможливість виконання господарських операцій.

Крім того, відхиляючі вказані доводи відповідача, судом враховано правову позицію Верховного суду, викладену в постанові від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17, відповідно до якої податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів Позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами не є належним доказом в розумінні процесуального Закону, оскільки вона не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів.

У відзиві на позовну заяву та під час судового розгляду відповідач наголошував на ненадання позивачем під час проведення перевірки первинних документів щодо подальшого використання отриманих від контрагента робіт.

Однак, відповідачем не надано до суду доказів, зокрема, акта про відмову у наданні документів у відповідності до п. 85.6. ст. 85 Податкового кодексу України, на підтвердження своїх доводів.

Також судом встановлено, що доводи відповідача стосовно того, що ТОВ Оптіма-Д не могло виконувати роботи за договором субпідряду, оскільки видом діяльності ТОВ Оптіма-Д є неспеціалізована оптова торгівля, не відповідають дійсності, оскільки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що видами економічної діяльності ТОВ Оптіма-Д є, зокрема: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 43.21 Електромонтажні роботи; 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 200.1 ст. 200 вказаного Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як і акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно до ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов`язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Відповідно до вимог п. 1.2 ст. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Відповідно до пункту 2.1 зазначеного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Оцінивши надані позивачем первинні документи, суд дійшов висновку про те, що вони не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази.

На підставі викладеного, суд зазначає, що надані позивачем первинні документи у повній мірі розкривають зміст господарських операцій, а тому посилання податкового органу на те, що подані платником документи не дозволяють встановити реальність виконання розглядуваних операцій та факт їх використання у господарській діяльності товариства, є помилковими.

Відповідачем не надано доказів та не наведено жодних обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача.

Також суд зазначає, що не можуть бути єдиним та безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу податкова та будь-яка інша інформація, що стосується контрагента позивача та їх контрагентів по ланцюгу постачання або результати автоматизованого співставлення податкових зобов`язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України.

З огляду на зазначене, суд зазначає, що позивачем під час судового розгляду було доведено належними та допустимими доказами факт реальності укладених із контрагентом господарських операцій, та як наслідок, правомірність формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість, суми витрат відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Крім того, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставиться в залежність від дотримання вимог податкового законодавства та сплатою податку до бюджету іншими суб`єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо декларування чи сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи. Оскільки, позивач та його контрагент є окремими суб`єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст.61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес`АД проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: …Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Відповідно до ч. 2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі № 520/9144/18.

Суд зазначає, що всі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладено обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд вважає, що господарські операції відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Натомість позивач, на виконання вимог ч.1 ст. 77 КАС України, довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Південспецбуд є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Південспецбуд" (вул. Джанкойська, буд. 76, м. Харків, 61045, код 01416731) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 43143704) про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 28.09.2016 року №0000081408 на суму 726345,00 грн. (сімсот двадцять шість тисяч триста сорок п`ять гривень 00 копійок) та № 0000071408 на суму 18270,00 грн. (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят гривень 00 копійок).

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Південспецбуд" (вул. Джанкойська, буд. 76, м. Харків, 61045, код 01416731) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 43143704) суму сплаченого судового збору у розмірі 11169,23 грн. (одинадцять тисяч сто шістдесят дев`ять гривень 23 копійки).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 18 листопада 2020 року.

Суддя Д.А. Волошин