Рішення

від 17.11.2020 по справі 640/12804/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2020 року м. Київ № 640/12804/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Канзас Констракшин доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 25 лютого 2020 року №0005860504, №0005870504

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Канзас Констракшин (далі по тексту - позивач, ТОВ Канзас Констракшин ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 25 лютого 2020 року №0005860504, №0005870504.

В обґрунтування позову позивач зазначив про безпідставність та необґрунтованість прийнятих відповідачем податкових повідомлень - рішень, оскільки господарські операції, що відбулись між позивачем та його контрагентами - ТОВ Дектрейл ЛТД та ТОВ Ліндсет підтверджено первинними документами, які були надані контролюючому органу під час перевірки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання.

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, або заяву про визнання позову.

28 липня 2020 року представником ГУ ДПС у м. Києві надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що спірні податкові повідомлення - рішення прийнято ГУ ДПС у м. Києві у відповідності до вимог чинного законодавства.

05 серпня 2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначив, що наявність кримінальних проваджень відносно контрагентів позивача не може свідчити про безтоварність спірних господарських операцій.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У С Т А Н О В И В:

ГУ ДПС у м. Києві на підставі наказу від 26 грудня 2019 року №5277, у період з 21 січня 2020 року по 23 січня 2020 року, проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ Канзас Констракшин з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ Дектрейл ЛТД (код 41072595) за листопад 2017 року та ТОВ Ліндсет (код 42060004) за жовтень 2018 року показників декларацій з податку на додану вартість.

За результатами проведення перевірки контролюючим органом складено акт від 30 січня 2020 року №114/26-15-05-04-05/40100385 (далі по тексту - Акт перевірки), яким встановлено наступні порушення:

1) пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України в результаті чого:

- встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у загальній сумі 20 304, 00 грн, в тому числі: жовтень 2018 року - 20 304, 00 грн;

- встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 29 610, 00 грн, у тому числі: листопад 2017 року - 717, 00 грн, жовтень 2018 року - 28 893, 00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки, ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення - рішення від 25 лютого 2020 року:

- №0005860504, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 37 013, 00 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 29 610, 00 грн, за штрафними санкціями - 7 403, 00 грн;

- №0005870504, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 20 304, 00 грн.

Незгода позивача з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями обумовила його звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент проведення перевірки) контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між тим, як передбачено пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з підпунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При цьому, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин, дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: - фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; - документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; - придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; - наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; - наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); - наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Водночас, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Також, відповідно до пунктів 85.2, 85.4 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону №996-ХІV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини першої статті 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 цього Закону передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Між тим, відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення №88) первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 08 листопада 2018 року у справі №804/5599/15 (адміністративне провадження №К/9901/42187/18) правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця (замовника) належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Аналіз реальності господарської діяльності здійснюється на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Матеріалами справи встановлено, що під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, податковим органом встановлено господарські взаємовідносини останнього з контрагентами ТОВ Дектрейл ЛТД та ТОВ Ліндсет .

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Дектрейл ЛТД матеріалами справи встановлено наступне.

За результатами здійснення фінансово - господарської діяльності ТОВ Дектрейл ЛТД виписало на адресу ТОВ Канзас Констракшин та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 30 листопада 2017 року №69 на загальну суму 4 300, 00 грн, у тому числі ПДВ 716, 67 грн.

До перевірки позивачем надані наступні первинні документи:

1) акт здавання - прийняття науково - технічної продукції від 30 листопада 2017 року №41;

2) платіжне доручення від 27 грудня 2017 року №26 на суму 4 300, 00 грн.

Відомості бухгалтерського обліку до перевірки позивачем надані не були, що не заперечується сторонами.

Крім того, згідно з податковою інформацією по контрагенту позивача ТОВ Дектрейл ЛТД контролюючим органом встановлено, що останній перебуває на обліку в ГУ ДПС у м. Києві. Основним видом діяльності є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (КВЕД 46.19). У період з 10 січня 2017 року по 20 березня 2017 року директором був ОСОБА_1 , а у період з 20 березня 2017 року по теперішній час директором є ОСОБА_2 .

Також, разом з листом Головного оперативного управління від 15 березня 2019 року №2089/26-15-21-09 було надано письмові пояснення ОСОБА_2 , де останній заперечує свою причетність до заснування ТОВ Дектрейл ЛТД та ведення від його імені фінансово - господарської діяльності.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ Ліндсет матеріалами справи встановлено наступне.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 договору від 24 вересня 2018 року №2409/1, укладеного між ТОВ Ліндсет (підрядником) та ТОВ Будом (попередня назва ТОВ Канзас Констракшин ) (замовником), підрядник зобов`язується на свій ризик виконати відповідно до умов цього договору роботу, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. На умовах даного договору підрядник виконує перевірочні розрахунки технологічних трубопроводів по об`єкту Паспортизація технологічних трубопроводів глиноземного виробництва на ТОВ МГЗ по вул. Набережна, 64, село Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, ІІ етап (Підрозділ БЕ УРіП ділянки вологого розмелювання).

Пунктом 2.1 договору ціна даного договору складає 101 023, 72 грн включаючи ПДВ 16 837, 29 грн, відповідно до кошторису (додаток №2), що є невід`ємною частиною договору.

Пунктами 3.1, 3.2 договору визначено, що протягом 10 робочих днів з дати підписання акту виконаних робіт замовник перераховує на рахунок підрядника 101 023, 72 грн, включаючи ПДВ 16 837, 29 грн. Вид розрахунків - безготівковий, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника.

Відповідно до умов договору від 24 вересня 2018 року №2409/2, укладеного між ТОВ Ліндсет (підрядником) та ТОВ Будом (попередня назва ТОВ Канзас Констракшин ) (замовником), підрядник зобов`язується на свій ризик виконати відповідно до умов цього договору роботу, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. На умовах даного договору підрядник виконує перевірочні розрахунки технологічних трубопроводів по об`єкту Паспортизація технологічних трубопроводів глиноземного виробництва на ТОВ МГЗ по вул. Набережна, 64, село Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, ІІ етап (Підрозділ БЕ УРіП ділянки подачі).

Пунктом 2.1 вказаного договору ціна даного договору складає 99 419, 40 грн включаючи ПДВ 16 569, 90 грн, відповідно до кошторису (додаток №2), що є невід`ємною частиною договору.

Пунктами 3.1, 3.2 договору визначено, що протягом 10 робочих днів з дати підписання акту виконаних робіт замовник перераховує на рахунок підрядника 99 419, 40 грн, включаючи ПДВ 16 569, 90 грн. Вид розрахунків - безготівковий, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника.

Також, у відповідності до умов договору від 24 вересня 2018 року №2409/3, укладеного між ТОВ Ліндсет (підрядником) та ТОВ Будом (попередня назва ТОВ Канзас Констракшин ) (замовником), підрядник зобов`язується на свій ризик виконати відповідно до умов цього договору роботу, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. На умовах даного договору підрядник виконує перевірочні розрахунки технологічних трубопроводів по об`єкту Паспортизація технологічних трубопроводів глиноземного виробництва на ТОВ МГЗ по вул. Набережна, 64, село Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, ІІ етап (Підрозділ БЕ УГПІ ділянки РСТКГАіПГ).

Пунктом 2.1 вказаного договору ціна даного договору складає 94 740, 84 грн включаючи ПДВ 15 790, 14 грн, відповідно до кошторису (додаток №2), що є невід`ємною частиною договору.

Пунктами 3.1, 3.2 договору визначено, що протягом 10 робочих днів з дати підписання акту виконаних робіт замовник перераховує на рахунок підрядника 94 740, 84 грн, включаючи ПДВ 15 790, 14 грн. Вид розрахунків - безготівковий, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника.

За результатами здійснення фінансово - господарської діяльності ТОВ Ліндсет виписало на адресу ТОВ Канзас Констракшин та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні на загальну суму 295 183, 96 грн, у тому числі ПДВ 49 197, 33 грн:

- від 18 жовтня 2018 року №1;

- від 18 жовтня 2018 року №2;

- від 18 жовтня 2018 року №3.

До перевірки позивачем надані наступні первинні документи:

1) три акта здавання - прийняття науково - технічної продукції від 18 жовтня 2018 року (без номеру);

2) платіжні доручення від 30 жовтня 2018 року №98 на суму 101 023, 72 грн, від 13 листопада 2018 року №104 на суму 99 419, 40 грн, від 13 листопада 2018 року №103 на суму 94 740, 84 грн.

Відомості бухгалтерського обліку до перевірки позивачем надані не були, що не заперечується сторонами.

Крім того, згідно з податковою інформацією по контрагенту позивача ТОВ Ліндсет контролюючим органом встановлено, що останній перебуває на обліку в ГУ ДПС у м. Києві. Основним видом діяльності є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (КВЕД 46.19). У період з 11 квітня 2018 року по 30 травня 2018 року директором був ОСОБА_3 , а у період з 30 травня 2018 року по теперішній час директором є ОСОБА_4 .

Також, разом з листом СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області від 16 серпня 2019 року №4203/7/15-32-23-04-10 було надано протокол допиту ОСОБА_4 , де останній заперечує свою причетність до заснування ТОВ Ліндсет та ведення від його імені фінансово - господарської діяльності.

Таким чином, за сукупністю наведених фактів, контролюючий орган дійшов висновку про те, що укладені між ТОВ Дектрейл ЛТД та ТОВ Ліндсет договори не опосередковувались реальним виконанням операцій, які становлять їх предмет. Фактично, ТОВ Дектрейл ЛТД та ТОВ Ліндсет здійснено безпідставне документальне оформлення реальних господарських операцій з надання послуг/реалізації товарів для ТОВ Канзас Констракшин і складено первинні документи, всупереч норм частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пунктів 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

Крім того, на думку податкового органу, неможливо підтвердити наявність трудових ресурсів, а також основних засобів, що економічно необхідні для виконання такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення господарської діяльності, економічної діяльності.

Cуд погоджується з такими доводами відповідача, оскільки з наданих позивачем до перевірки первинних документів вбачається, що вони підписані він імені директорів контрагентів позивача, зокрема від імені ТОВ Дектрейл ЛТД - ОСОБА_2 , а від імені ТОВ Ліндсет - ОСОБА_4 .

При цьому, вказані директора підприємств заперечують свою причетність до заснування та ведення від їх імені фінансово - господарської діяльності.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 22 листопада 2018 року у справі №826/14440/17 (адміністративне провадження №К/9901/57326/18) зазначив, що надані позивачем під час розгляду справи документи бухгалтерського обліку не спростовують тверджень контролюючого органу про те, що вищевказані контрагенти Товариства здійснюють фіктивну діяльність, а самі документи бухгалтерського обліку підписані особами, які заперечують свою участь у створенні та діяльності ТОВ Маркет Торг , ТОВ Альфацентавр Альянс та ТОВ Оптовик Про , зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

З огляду на викладене, суд зазначає, що у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, аналізуючи складені між позивачем та контрагентом первинні документи, що долучені до матеріалів справи, а також враховуючи викладені у постанові Верховного Суду висновки, ці документи не відповідають положенням законодавства та не містять обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пунктом 2.4 Положення, а тому вказані документи не мають юридичної сили та не підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу позивача.

Таким чином, матеріали справи не містять належних документів, підтверджуючих виконання ТОВ Канзас Констракшин робіт, визначених договором, що є підставою для висновку, що позивач, використовуючи лише документальне оформлення господарських операцій без фактичного їх здійснення від постачальників сформував податковий кредит внаслідок операцій, які фактично не здійснювалися.

Аналізуючи вище викладене, суд дійшов висновку про доведення відповідачем правомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, у зв`язку із чим позовні вимоги ТОВ Канзас Констракшин є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також, відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, фінансова відповідальність платника податку можлива лише за умови доведення контролюючим органом факту порушення таким платником законодавства з питань оподаткування, що і здійснено відповідачем.

Відтак, застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання є правомірним.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналіз матеріалів справи підтверджує, що відповідач при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень - рішень діяв згідно приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірно, а саме: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність відповідачем правомірності прийнятих податкових повідомлень - рішень та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Канзас Констракшин відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Канзас Констракшин (код ЄДРПОУ 40100385, адреса: 04211, м. Київ, вул. Оболонська Набережна, 7)

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19)