Постанова

від 17.03.2021 по справі 640/12804/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/12804/20 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Федотова І.В., Коротких А.Ю.

за участю секретаря Ковтун К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Канзас Констракшин" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Канзас Констракшин" до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Канзас Констракшин звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 25 лютого 2020 року №0005860504, №0005870504.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об`єктивно з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2021 року на підставі пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

11 лютого 2021 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за участі представників сторів та виклик свідків.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року задоволено клопотання ТОВ "Канзас Констракшин" про розгляд справи за участі сторін та виклик свідків. Призначено апеляційний розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 03 березня 2021 року о 11 год. 00 хв. Викликано для допиту в якості свідків: ОСОБА_1 - директора ТОВ "Дектрейл ЛТД"; ОСОБА_2 - директора -ТОВ "Ліндсет".

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у м. Києві на підставі наказу від 26 грудня 2019 року №5277, у період з 21 січня 2020 року по 23 січня 2020 року, проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ Канзас Констракшин з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ Дектрейл ЛТД за листопад 2017 року та ТОВ Ліндсет за жовтень 2018 року показників декларацій з податку на додану вартість.

Результати перевірки оформлені актом від 30 січня 2020 року №114/26-15-05-04-05/40100385.

В ході перевірки було встановлено, що позивачем порушено, зокрема:

- пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у загальній сумі 20 304, 00 грн., а також заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 29 610, 00 грн.

25.02.2020 року на підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення рішення №0005860504, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 37 013, 00 грн., з яких за податковими зобов`язаннями - 29 610, 00 грн., за штрафними санкціями - 7 403, 00 грн.; №0005870504, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 20 304, 00 грн.

Позивач, не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача, звернувся з даним позовом до суду.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що за перевіряємий період відбулися господарські відносини між позивачем та його контрагентами ТОВ Дектрейл ЛТД та ТОВ Ліндсет .

Так, за результатами здійснення фінансово - господарської діяльності ТОВ Дектрейл ЛТД виписало на адресу ТОВ Канзас Констракшин та зареєструвало у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 30 листопада 2017 року №69 на загальну суму 4 300, 00 грн., у тому числі ПДВ 716, 67 грн.

У Акті перевірки зазначено, що до перевірки позивачем було надано лише акт здавання - прийняття науково - технічної продукції від 30 листопада 2017 року №41 та платіжне доручення від 27 грудня 2017 року №26 на суму 4 300, 00 грн.

Відомості бухгалтерського обліку до перевірки позивачем надані не були, що не заперечується сторонами.

Крім того в Акті перевірки зазначено, що зі змісту наданих до перевірки документів неможливо встановити місце надання послуг, кількість людей, що були задіяні у вказаних роботах.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками контролюючого органу та зазначає, що позивачем ні до суду першої інстанції ні до апеляційного суду не було надано доказів, які б підтверджували результати виконаної роботи.

Також, між позивачем та ТОВ Ліндсет було укладено декілька однотипних договорів, а саме від 24.09.2018 № 2409/1, 2409/2 та 2409/3.

Так, відповідно до п 1.1, 1.2 вказаних договорів підрядник зобов`язується на свій ризик виконати відповідно до умов цього договору роботу, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. На умовах даного договору підрядник виконує перевірочні розрахунки технологічних трубопроводів по об`єкту Паспортизація технологічних трубопроводів глиноземного виробництва на ТОВ МГЗ по вул. Набережна, 64, село Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, ІІ етап (Підрозділ БЕ УРіП ділянки вологого розмелювання).

Пунктом 2.1 вказаних договорів передбачено, що ціну, що складає 101 023, 72 грн. включаючи ПДВ 16 837, 29 грн.; 99 419, 40 грн. включаючи ПДВ 16 569, 90 грн. та 94 740, 84 грн включаючи ПДВ 15 790, 14 грн., відповідно до кошторису (додаток №2), що є невід`ємною частиною договору.

Пунктами 3.1, 3.2 договору визначено, що протягом 10 робочих днів з дати підписання акту виконаних робіт замовник перераховує на рахунок підрядника кошти за вказаними договорами. Вид розрахунків - безготівковий, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника.

За результатами здійснення фінансово - господарської діяльності ТОВ Ліндсет виписано на адресу ТОВ Канзас Констракшин та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні на загальну суму 295 183, 96 грн., у тому числі ПДВ 49 197, 33 грн:

- від 18 жовтня 2018 року №1;

- від 18 жовтня 2018 року №2;

- від 18 жовтня 2018 року №3.

До перевірки позивачем надані наступні первинні документи:

1) три акта здавання - прийняття науково - технічної продукції від 18 жовтня 2018 року (без номеру);

2) платіжні доручення від 30 жовтня 2018 року №98 на суму 101 023, 72 грн, від 13 листопада 2018 року №104 на суму 99 419, 40 грн., від 13 листопада 2018 року №103 на суму 94 740, 84 грн.

В Акті перевірки зазначено, що відомості бухгалтерського обліку до перевірки позивачем надані не були, що не заперечується сторонами.

Судом встановлено, що згідно з податковою інформацією по контрагенту позивача ТОВ Дектрейл ЛТД контролюючим органом встановлено, що останній перебуває на обліку в ГУ ДПС у м. Києві. Основним видом діяльності є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (КВЕД 46.19). У період з 10 січня 2017 року по 20 березня 2017 року директором був ОСОБА_3 , а у період з 20 березня 2017 року по теперішній час директором є ОСОБА_1 .

Листом Головного оперативного управління від 15 березня 2019 року №2089/26-15-21-09 було надано письмові пояснення ОСОБА_1 , де останній заперечує свою причетність до заснування ТОВ Дектрейл ЛТД та ведення від його імені фінансово - господарської діяльності.

Подібна податкова інформація наявна й по контрагенту позивача ТОВ Ліндсет , а саме останній перебуває на обліку в ГУ ДПС у м. Києві. Основним видом діяльності є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (КВЕД 46.19). У період з 11 квітня 2018 року по 30 травня 2018 року директором був ОСОБА_4 , а у період з 30 травня 2018 року по теперішній час директором є ОСОБА_2 .

Листом СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області від 16 серпня 2019 року №4203/7/15-32-23-04-10 було надано протокол допиту ОСОБА_2 , де останній заперечує свою причетність до заснування ТОВ Ліндсет та ведення від його імені фінансово - господарської діяльності.

Вказані обставини на переконання відповідача свідчать про те, що укладені між позивачем та ТОВ Дектрейл ЛТД , ТОВ Ліндсет договори не опосередковувались реальним виконанням операцій, які становлять їх предмет. Фактично, ТОВ Дектрейл ЛТД та ТОВ Ліндсет здійснено безпідставне документальне оформлення реальних господарських операцій з надання послуг/реалізації товарів для ТОВ Канзас Констракшин і складено первинні документи, всупереч норм частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пунктів 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

Cуд першої інстанції, погоджуючись з доводами відповідача, зазначив, що з наданих позивачем до перевірки первинних документів вбачається, що вони підписані від імені директорів контрагентів позивача, зокрема від імені ТОВ Дектрейл ЛТД - ОСОБА_1 , а від імені ТОВ Ліндсет - ОСОБА_2 , які заперечують свою причетність до заснування та ведення від їх імені фінансово - господарської діяльності. Вказані обставини дають підстави для висновку про те, що долучені до матеріалів справи документи не відповідають положенням законодавства та не містять обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та пунктом 2.4 Положення, а тому вказані документи не мають юридичної сили та не підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає, що за позицією, висловленою Верховним Судом України у постановах від 5 березня 2012 року у справі №21-421а11, від 22 вересня 2015 року у справі № 810/5645/14, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Вказаний висновок неодноразово підтримувався також і Верховним Судом, зокрема у постанові від 02 квітня 2019 року по справі №809/189/16, у якій додатково вказано про те, що позивач взяв на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірного контрагента, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагента є ризиком самого платника, а тому саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді непідтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Великою Палатою Верховного Суду у відповідності до пункту 8 розділу VII Перехідні положення КАС не приймалося рішення про відступлення від наведених вище висновків Верховного Суду та Верховного Суду України.

Відповідно до пункту 201.11 ст. 201 ПК платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

За змістом вказаної правової норми, податкова накладна, виписана від імені платника податку - постачальника товарів (послуг) особою, яка не уповноважена здійснювати господарську діяльність, не має значення звітного податкового документу як підстави для декларування платником податків - покупцем товарів (послуг) суми податкового кредиту та витрат відповідних податкових періодів.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом було подано до суду клопотання про виклик у судове засідання свідків ОСОБА_1 (директора ТОВ "Дектрейл ЛТД") та ОСОБА_2 (директора -ТОВ "Ліндсет").

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року з метою повного та всебічного розгляду цієї справи, перевірки доводів учасників справи та забезпечення можливості реалізації ними наданих їм процесуальних прав, регламентованих статтею 44 КАС України, було викликано для допиту в якості свідків:

- ОСОБА_1 - директора ТОВ "Дектрейл ЛТД"

- ОСОБА_2 - директора -ТОВ "Ліндсет".

Крім того, вказаною ухвалою було запропоновано вказаним свідкам надати письмові пояснення з приводу господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Канзас Констракшин".

Вказану ухвалу було надіслано на адресу, зазначену позивачем у клопотанні про виклик свідків.

У судове засідання, призначене на 03.03.2021, свідки не з`явились, письмових пояснень не надали.

Так, 01.03.2021 на адресу суду повернувся конверт направлений на адресу ОСОБА_2 - директора -ТОВ "Ліндсет", з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою .

Колегія суддів зазначає, що свідчення осіб, які підписали первинні документи за результатами спірних у цій справі господарських операцій, про відсутність наміру виконувати обов`язки директорів, здійснювати господарську діяльність, дає підстави для сумніву у належності первинних документів, достовірності здійснених підписів посадових осіб, та, як наслідок, правомірності формування Товариством податкового кредиту за такими господарськими операціями.

Враховуючи те, що доказів спростування свідчень директорів контрагентів, які заперечують свою причетність до заснування та ведення від їх імені фінансово - господарської діяльності, матеріали справи не містять, колегія суддів вважає, що усі складені між позивачем та вказаними контрагентами документи бухгалтерського обліку не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами та не можуть вважатись звітними документами.

Також колегія суддів враховує висновки відповідача про відсутність у контрагентів позивача необхідних для виконання спірних операцій, основних засобів, необхідних для вчинення дій.

При цьому, суд наголошує, що платник податку повинен бути розумним та обачним при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Заходи спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагентів як добросовісних партнерів, що гарантують виконання своїх зобов`язань через уповноважених представників.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Крім того, суд акцентує увагу на тому, що необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини "Булвес АД проти Болгарії", де зазначено, що платник податку на додану вартість не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Таким чином, "обачний" платник податку може принаймні, але не тільки надати докази перевірки свого контрагента на предмет податкової "добросовісності" за доступними базами даних, як і навести докази на підтвердження обґрунтованості вибору контрагента тощо.

Слід зазначити, що у податкових правовідносинах є неприпустимою ситуація, яка дозволяла б недобросовісним платникам за допомогою інструментів, що використовуються у цивільно-правових відносинах, створювати ситуацію формальної наявності права на отримання податкової вигоди (у тому числі шляхом зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат).

Також, Верховний Суд у постановах від 20.02.2018 у справі №809/117/13-а, від 22.03.2018 у справі №815/3666/16 та від 10.04.2018 у справі №815/24/17 дійшов висновку, що господарські операції для визначення податкових пільг мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У зв`язку із вказаним, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

У відповідності до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Частиною другою статті 74 КАС України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку, з урахуванням вищенаведеного, відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Натомість позивачем не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке, як приходить до висновку суд, є законним та обґрунтованим, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів зазначає, що зазначені позивачем порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме не було викликано свідків та розглянуто справу у непердбаченій процесуальним законом формі, не призвели до неправильного вирішення справи і не можуть слугувати підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення відповідно до частини 2 статті 317 КАС України.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Канзас Констракшин" залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 17.03.2021.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: І.В. Федотов

А.Ю. Коротких