Рішення

від 18.11.2020 по справі 640/12387/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2020 року м. Київ № 640/12387/19

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРЗІП"

до Державної фіскальної служби України

Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрзіп" (01032, м. Київ, вул. Старовокзальна, 18, код ЄДРПОУ 32524566) з позовом до Державної фіскальної служби України (04655, м. Київ, пл. Львівська, 8, код ЄДРПОУ 39292197), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України, що полягає у не реєстрації розрахунку коригування до податкових накладних № 66 від 31.08.2016 р., № 65 від 31.08.2016 р., № 43 від 30.09.2016 р., № 40 від 30.09.2016 р., №35 від 31.10.2016 р., № 39 від 31.10.2016 р., № 38 від 30.11.2016 р, № 41 від 30.11. 2016 р., № 31 від 30.12.2016 р., № 33 від 31.01.2017 р., № 39 від 28.02.2017 р., № 43 від 28.02.2017 р, № 45 від 30.09.2016 р., № 39 від 30.11.2016 р.; № 42 від 30.09.2016 р., № 41 від 30.09.2016 р., № 40 від 31.10.2016 р., № 40 від 31.10.2016 р., № 40 від 28.02.2017 р., № 42 від 28.02.2017 р., № 36 від 31.10.2016 р.

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрзіп" розрахунки коригування до податкових накладних № 66 від 31.08.2016 р., №65 від 31.08.2016 р., №43 від 30.09.2016 р., №40 від 30.09.2016 р., № 35 від 31.10.2016р., № 39 від 31.10.2016 р., № 38 від 30.11.2016 р., № 41 від 30.11.2016 р., № 31 від 30.12.2016 р., № 33 від 31.01.2017 р., № 39 від 28.02.2017 р., № 43 від 28.02.2017 р., № 45 від 30.09.2016 р., № 39 від 30.11.2016 р., № 42 від 30.09.2016 р., № 41 від 30.09.2016 р, № 40 від 31.10.2016 р., № 40 від 30.11.2016 р., № 40 від 28.02.2017 р., № 42 від 28.02.2017 р., № 36 від 31.10.2016 р.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що відповідачем протиправно не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрзіп" розрахунки коригування до податкових накладних № 66 від 31.08.2016 р., № 65 від 31.08.2016 р., №43 від 30.09.2016 р., №40 від 30.09.2016 р., № 35 від 31.10.2016р., № 39 від 31.10.2016 р., № 38 від 30.11.2016 р., № 41 від 30.11.2016 р., № 31 від 30.12.2016 р., № 33 від 31.01.2017 р., № 39 від 28.02.2017 р., № 43 від 28.02.2017 р., № 45 від 30.09.2016 р., № 39 від 30.11.2016 р., № 42 від 30.09.2016 р., № 41 від 30.09.2016 р, № 40 від 31.10.2016 р., № 40 від 30.11.2016 р., № 40 від 28.02.2017 р., № 42 від 28.02.2017 р., № 36 від 31.10.2016 р. Зазначено, що вищеназвані податкові накладні були складені та зареєстровані керуючись правилами абз.2 ст. 188.1 Податкового кодексу України від 20.09.2015 року, які вже втратили чинність, а тому такі податкові накладні були помилково складені та зареєстровані.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.12.2019 року залучено в якості співвідповідача по справі №640/12387/19 - Головне управління Державної фіскальної служби в м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Представником Державної фіскальної служби України подано до суду відзив на позов, яким заперечує проти задоволення вказаних позовних вимог, посилаючись на те, що відповідачем відмовлено в реєстрації податкових накладних наданих товариством у відповідності до норм Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 117, а тому підстав для визнати протиправною бездіяльності Державної фіскальної служби України не має, так само, як і для реєстрації вказаних розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. Також зазначив, що відповідно до інформаційних ресурсів доступних на рівні ДФС України встановлено, що ТОВ Укрзіп надано таблицю даних платника податків, однак ТОВ Укрзіп не надано пояснень, в якому зазначається діяльність, із можливими посиланнями на податкову та іншу звітність платника податку, наявність якого передбачено порядком зупинення, тому за результатами розгляду Таблиці комісією ДФС України прийнято рішення про неврахування таблиці даних ТОВ Укрзіп .

У встановлений судом строк від Головного управління Державної фіскальної служби в м. Києві надійшов відзив на адміністративний позов, який обґрунтовано тим, що відповідно до інформаційних ресурсів, що є доступними для перегляду на рівні ГУ ДПС у м. Києві встановлено, що ТОВ Укрзіп не подавались розрахунки коригування до податкових накладних № 66 від 31.08.2016 р., № 65 від 31.08.2016 р., № 43 від 30.09.2016 р., № 40 від 30.09.2016 р., №35 від 31.10.2016 р., № 39 від 31.10.2016 р., № 38 від 30.11.2016 р, № 41 від 30.11. 2016 р., № 31 від 30.12.2016 р., № 33 від 31.01.2017 р., № 39 від 28.02.2017 р., № 43 від 28.02.2017 р, № 45 від 30.09.2016 р., № 39 від 30.11.2016 р. ; № 42 від 30.09.2016 р., № 41 від 30.09.2016 р., № 40 від 31.10.2016 р., № 40 від 31.10.2016 р., № 40 від 28.02.2017 р., № 42 від 28.02.2017 р., № 36 від 31.10.2016 р. Таким чином, ДФС України прийнято рішення про неврахування таблиці даних ТОВ Укрзіп .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2020 року призначено справу за правилами загального позовного провадження.

30 жовтня 2020 року позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до прохальної частини якої, позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України, що полягає у не реєстрації розрахунку коригування до податкових накладних №33 від 31.01.2017 року та №65 від 31.08.2016 року;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрзіп" розрахунки коригування кількісних та вартісних показників №1 від 01.02.2019 року до податкової накладної №65 від 31.08.2016, №3 від 26.02.2019 до податкової накладної №65 від 31.08.2016 року, №3 від 17.01.2018 року до податкової накладної №66 від 31.08.2016 року, №1 від 04.06.2018 року до податкової накладної №33 від 31.01.2017 року.

Зважаючи на неявку представників сторін у судове засідання в адміністративній справі №640/12387/19, фіксування судового засідання, яке було призначено на 09.11.2020 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, суд ухвалив перейти до письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

11 липня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю УКРЗІП та Товариством з обмеженою відповідальністю Ліом Україна був укладений договір поставки №УЗ-06.

Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов`язується передати у зумовлені строки покупцеві товар, визначений у накладних, які є невідємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти такий товар та сплатити до нього визначену відповідно до умов договору грошову суму.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що товар який поставляється є некондиційним і може мати наступні відхилення: невідповідність кольору замка в застібці кольору стрічки, або карті кольорів; пошкодження лакофарбового покриття замка, або нерівномірна окраска замка: наявність технологічних отворів в рулонній застібці-блискавці, наявність плям або втрата зовнішнього вигляду.

31 серпня 2016 року ТОВ Укрзіп було складено податкову накладну №66 на загальну суму у розмірі 29 830,80 грн (не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини-17), яка є різницею від суми продажу товару по собівартості товару.

31 серпня 2016 року ТОВ Укрзіп було складено податкову накладну №65 на загальну суму у розмірі 82 161,24 грн (не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини-17), яка є різницею від суми продажу товару по собівартості товару.

01 січня 2017 року ТОВ Укрзіп було складено податкову накладну №33 на загальну суму у розмірі 68174,28 грн (не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини-17), яка є різницею від суми продажу товару по собівартості товару.

У вказаних податкових накладних в полі Постачальник та Отримувач було вказано лише ТОВ Укрзіп та його індивідуальний податковий номер. Податкові накладна №66, №65 та №33 були зареєстровані в ЄРПН.

В подальшому, у зв`язку з помилковою реєстрацією податкових накладних №66 від 31.08.2016 року, №65 від 31.08.2016 року та №33 від 31.01.2017 року складених на суму різниці між ціною собівартості над ціною продажу, ТОВ Укрзіп було відправлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної.

Проте, при реєстрації вказаних розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН) Державною фіскальною службою України були направлені квитанції № 1 із вказівкою про те, що документ не прийнятий з причин: значення поля не підлягає наданню отримувачу (покупцю) податкової накладної, що коригується, не відповідає значенню в розрахунку коригування; розрахунок коригування містить від`ємну суму ПДВ; ІПН продавця дорівнює ІПН покупця; порушено вимоги п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України щодо визначення сторони , яка повинна здійснювати складання та/або направлення на реєстрацію РК.

Не погоджуючись із бездіяльністю Державної фіскальної служби України, що полягає у не реєстрації розрахунку коригування до податкових накладних №33 від 31.01.2017 року та №65 від 31.08.2016 року, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Згідно з підпунктами "а", "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

У свою чергу, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту187.1 статті187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт188.1статті188 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3статті 74 Податкового кодексу України).

У відповідності до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних"(далі - Порядок № 1246) податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України(далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами , затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (пункт 13 Порядку № 1246).

Аналогічні норми містяться й у пункті 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, згідно якого реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті201 Податкового кодексу України (чинного на момент зупинення реєстрації податкової накладної) у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Аналіз наведених норм свідчить про право позивача на внесення змін до податкової накладної, що була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку із зміною кількісних та вартісних показників, внесених до такої податкової накладної.

Коригування податкового зобов`язання здійснено позивачем в межах строку дії договірних відносин у податковому (звітному) періоді, в якому такі зміни відбулися фактично.

Таким чином, суд вважає правильним застосування до спірних правовідносин положень пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, згідно з якими якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з тим, пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Термін звичайна ціна визначено у підпункті 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПК України, відповідно до якого під звичайною ціною розуміється ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 ПКУ.

Під ринковою ціною розуміється ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (підпункт 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчій для покупця (продавця) території (підпункт 14.1.218 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Із зазначеного вище слідує, що ціни, які не підтягають державному регулюванню, на продукцію або товари, встановлюють безпосередньо суб`єкти підприємницької діяльності, тобто учасники договірних відносин. Звичайною ціною для здійснення розрахунку бази оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг є ціна, визначена зацікавленими сторонами у цивільно-правовому договорі, яка у свою чергу відповідає ринковій ціні (ціні, що склалася на ринку товарів/послуг).

Суд зазначає, що договором поставки №УЗ-06 укладеним 11.07.2016 року між ТОВ Укрзіп та ТОВ Ліом Укаїна передбачено, що товар який продається є некондиційним і може мати відхилення.

Враховуючи зазначене, оскільки товар за вищезазначеним договором поставки є некондиційним, то його продаж здійснювався за ціною яка є нижчою від собівартості.

Разом з тим, судом встановлено, що враховуючи правила абз.2 ст. 188.1 Податкового кодексу України, в редакції від 01.01.2016 року ТОВ Укрзіп продав товар за договірною ціною, тобто не нижче звичайної ціни.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку про відсутність у ДФС України підстав для відмови у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування кількісних та вартісних показників №1 від 01.02.2019 року до податкової накладної №65 від 31.08.2016, №3 від 26.02.2019 до податкової накладної №65 від 31.08.2016 року, №3 від 17.01.2018 року до податкової накладної №66 від 31.08.2016 року, №1 від 04.06.2018 року до податкової накладної №33 від 31.01.2017 року.

Обставин, які б унеможливлювали реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, судом не встановлено.

Таким чином, нормами ПК України та Порядку № 1246 чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію відповідних розрахунків коригування та зазначення дат їх реєстрації.

Водночас, у даному випадку, задоволення вказаної позовної вимоги, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява № 28924/04) констатував: "Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань, становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов`язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрзіп" розрахунки коригування кількісних та вартісних показників №1 від 01.02.2019 року до податкової накладної №65 від 31.08.2016, №3 від 26.02.2019 до податкової накладної №65 від 31.08.2016 року, №3 від 17.01.2018 року до податкової накладної №66 від 31.08.2016 року, №1 від 04.06.2018 року до податкової накладної №33 від 31.01.2017 року.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч. ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзіп" (01032, м. Київ, вул. Старовокзальна, 18, код ЄДРПОУ 32524566) задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України, що полягає у не реєстрації розрахунку коригування до податкових накладних №33 від 31.01.2017 року та №65 від 31.08.2016 року;

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрзіп" розрахунки коригування кількісних та вартісних показників №1 від 01.02.2019 року до податкової накладної №65 від 31.08.2016, №3 від 26.02.2019 до податкової накладної №65 від 31.08.2016 року, №3 від 17.01.2018 року до податкової накладної №66 від 31.08.2016 року, №1 від 04.06.2018 року до податкової накладної №33 від 31.01.2017 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзіп" (01032, м. Київ, вул. Старовокзальна, 18, код ЄДРПОУ 32524566) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3842,00 грн (три тисячі вісімсот сорок дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04655, м. Київ, пл. Львівська, 8, код ЄДРПОУ 39292197).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.Г. Вєкуа