Постанова

від 10.03.2021 по справі 640/12387/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/12387/19 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Грибан І.О.,

судді: Ключкович В.Ю.,

Парінов А.Б.

за участі:

секретар с/з Піскунова О.Ю.,

пр-к апелянта Прокошин М.С.,

пр-к позивача Кравченко Р.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзіп" до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрзіп" звернулось в суд з позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просило суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України, що полягає у не реєстрації розрахунку коригування до податкових накладних №33 від 31.01.2017 року та №65 від 31.08.2016 року;

-зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрзіп" розрахунки коригування кількісних та вартісних показників №1 від 01.02.2019 року до податкової накладної №65 від 31.08.2016, №3 від 26.02.2019 до податкової накладної №65 від 31.08.2016 року, №3 від 17.01.2018 року до податкової накладної №66 від 31.08.2016 року, №1 від 04.06.2018 року до податкової накладної №33 від 31.01.2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрзіп" розрахунки коригування до податкових накладних №33 від 31.01.2017 року та №65 від 31.08.2016 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2020 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзіп" задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України, що полягає у не реєстрації розрахунку коригування до податкових накладних №33 від 31.01.2017 року та №65 від 31.08.2016 року.

Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрзіп" розрахунки коригування кількісних та вартісних показників №1 від 01.02.2019 року до податкової накладної №65 від 31.08.2016, №3 від 26.02.2019 до податкової накладної №65 від 31.08.2016 року, №3 від 17.01.2018 року до податкової накладної №66 від 31.08.2016 року, №1 від 04.06.2018 року до податкової накладної №33 від 31.01.2017 року.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням Державна податкова служба України подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення. Вказує, що оскаржуване рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права та неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи.

З огляду на зазначене, апелянт вважає, що неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а також не повне з`ясування обставин справи мало наслідком прийняття незаконного та необґрунтованого рішення, яке відповідно до положень ст. 317 КАС України підлягає скасуванню.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10 березня 2021 року.

Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні повністю заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 11 липня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю УКРЗІП та Товариством з обмеженою відповідальністю Ліом Україна був укладений договір поставки №УЗ-06.

Відповідно до пункту 1.1. Договору постачальник зобов`язується передати у зумовлені строки покупцеві товар, визначений у накладних, які є невідємною частиною цього договору, а покупець зобов`язується прийняти такий товар та сплатити до нього визначену відповідно до умов договору грошову суму.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що товар який поставляється є некондиційним і може мати наступні відхилення: невідповідність кольору замка в застібці кольору стрічки, або карті кольорів; пошкодження лакофарбового покриття замка, або нерівномірна окраска замка: наявність технологічних отворів в рулонній застібці-блискавці, наявність плям або втрата зовнішнього вигляду.

31 серпня 2016 року ТОВ Укрзіп було складено податкову накладну №66 на загальну суму у розмірі 29 830,80 грн (не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини-17), яка є різницею від суми продажу товару по собівартості товару.

31 серпня 2016 року ТОВ Укрзіп було складено податкову накладну №65 на загальну суму у розмірі 82 161,24 грн (не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини-17), яка є різницею від суми продажу товару по собівартості товару.

01 січня 2017 року ТОВ Укрзіп було складено податкову накладну №33 на загальну суму у розмірі 68174,28 грн (не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини-17), яка є різницею від суми продажу товару по собівартості товару.

У вказаних податкових накладних в полі Постачальник та Отримувач було вказано лише ТОВ Укрзіп та його індивідуальний податковий номер. Податкові накладна №66, №65 та №33 були зареєстровані в ЄРПН.

В подальшому, у зв`язку з помилковою реєстрацією податкових накладних №66 від 31.08.2016 року, №65 від 31.08.2016 року та №33 від 31.01.2017 року складених на суму різниці між ціною собівартості над ціною продажу, ТОВ Укрзіп було відправлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної.

При реєстрації вказаних розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН) Державною фіскальною службою України платнику податків направлена квитанція № 1 із зазначенням причин неприйняття: значення поля не підлягає наданню отримувачу (покупцю) податкової накладної, що коригується, не відповідає значенню в розрахунку коригування; розрахунок коригування містить від`ємну суму ПДВ; ІПН продавця дорівнює ІПН покупця; порушено вимоги п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України щодо визначення сторони , яка повинна здійснювати складання та/або направлення на реєстрацію РК.

Не погоджуючись з підставами відмови в реєстрації розрахунків корегування до податкових накладних №33 від 31.01.2017 року та №65 від 31.08.2016 року, позивач звернувся з даним позовом в суд.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач мав право на внесення змін до податкових накладних, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку із зміною кількісних та вартісних показників, внесених до такої податкової накладної на підставі пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, надаючи оцінку правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та процесуального права, звертає увагу на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами пункту 74.2 статті 74 Податкового кодексу України в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики (пункт 74.3статті 74 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у разі відповідності такої податкової накладної/розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до пункту74.2 статті 74 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті201 Податкового кодексу України (чинного на момент зупинення реєстрації податкової накладної) у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування; в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У відповідності до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок № 1246) податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України(далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з пунктом 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами , затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (пункт 13 Порядку № 1246).

В свою чергу, відповідно до підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Аналіз наведених норм свідчить про право позивача на внесення змін до податкової накладної, що була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку із зміною кількісних та вартісних показників, внесених до такої податкової накладної.

Коригування податкового зобов`язання здійснено позивачем в межах строку дії договірних відносин у податковому (звітному) періоді, в якому такі зміни відбулися фактично.

Отже, правильним застосуванням до спірних правовідносин є положення пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, згідно з якими якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з тим, пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Згідно з підпунктами "а", "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

У свою чергу, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту187.1 статті187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт188.1статті188 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України, під звичайною ціною розуміється ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін. Це визначення не поширюється на операції, що визнаються контрольованими відповідно до статті 39 ПКУ.

Під ринковою ціною розуміється ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати на добровільній основі, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) у порівняних економічних (комерційних) умовах (підпункт 14.1.219 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), що визначається виходячи з можливості покупця (продавця) без значних додаткових витрат придбати (реалізувати) товар (роботи, послуги) на найближчій для покупця (продавця) території (підпункт 14.1.218 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Із наведеного вище убачається, що ціни, які не підтягають державному регулюванню, на продукцію або товари, встановлюють безпосередньо суб`єкти підприємницької діяльності, тобто учасники договірних відносин. Звичайною ціною для здійснення розрахунку бази оподаткування ПДВ операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг є ціна, визначена зацікавленими сторонами у цивільно-правовому договорі, яка у свою чергу відповідає ринковій ціні (ціні, що склалася на ринку товарів/послуг).

Судом першої інстанції встановлено, та матеріалами справи доведено, що згідно договором поставки №УЗ-06 від 11.07.2016 року який укладений між ТОВ Укрзіп та ТОВ Ліом Укаїна товар, який продавався міг бути некондиційним і мати відхилення.

Оскільки товар за договором поставки №УЗ-06 був некондиційним (бракованим), його продаж здійснювалася за ціною яка є нижчою від собівартості.

Наразі, відповідно до правил абз.2 ст. 188.1 Податкового кодексу України, в редакції від 01.01.2016 року, ТОВ Укрзіп продав товар за договірною ціною, тобто не нижче звичайної ціни.

Доводи апеляційної скарги зазначених фактів не спростовують.

Відповідно до вимог ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем , суб`єктом владних повноважень , під час розгляду справи судом першої інстанції не було надано належних та допустимих доказів обґрунтування правомірності свого рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що у ДФС України не було законних підстав для відмови у прийнятті до реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування кількісних та вартісних показників №1 від 01.02.2019 року до податкової накладної №65 від 31.08.2016, №3 від 26.02.2019 до податкової накладної №65 від 31.08.2016 року, №3 від 17.01.2018 року до податкової накладної №66 від 31.08.2016 року, №1 від 04.06.2018 року до податкової накладної №33 від 31.01.2017 року.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: В.Ю. Ключкович

А.Б. Парінов

(повний текст постанови складено 15.03.2021р.)