Рішення

від 21.10.2020 по справі 204/234/18

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/234/18

Провадження № 2/204/443/19

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Токар Н.В. ,

за участю секретаря Легостаєвої А.Д.,

за участю представника позивача адвоката Трикоза Т.В.,

за участю представника відповідача адвоката Тарянік К.О.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТАЛ - КОРТ про стягнення заборгованості за договором про надання фінансової допомоги, -

В С Т А Н О В И В:

В січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТАЛ - КОРТ про стягнення заборгованості за договором про надання фінансової допомоги, мотивуючи свої вимоги тим, що 01 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ МЕТАЛ-КОРТ , укладений Договір про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до умов пункту 1.1 якого у порядку та на умовах визначених договором, Позивач передає Відповідачеві грошові кошти у формі поворотної фінансової допомоги, а останній зобов`язується повернути її. Сума наданих коштів за договором визначена у розмірі 500000 гривень. Відповідно до п. 2.5 договору допомога надається для використання її Товариством в статутних цілях. Відповідач зобов`язується повернути отримані кошти у строк до 01 вересня 2017 року. Поворотна фінансова допомога надана на безоплатній основі шляхом внесення до каси товариства або перерахування на рахунок Товариства. Позивачем на розрахунковий рахунок Відповідача було перераховано суму позики у розмірі - 120000,00 грн., що підтверджується розрахунковим банківським документом про переказ на вказану суму 17 вересня 2015 року на рахунок Відповідача. Решта коштів фінансової допомоги обумовленої договором була внесена Позивачем до каси підприємства Відповідача, що також підтверджується відповідними розрахунковими документами про внесення готівки. Так, відповідно до пункту 8.1 Договору датою повернення Відповідачем коштів за договором є 01.09.2017. При цьому, умовами пункту 7.1 договору його сторони встановили, що Позивач має право вимагати дострокового повернення суми коштів. У разі недосягнення домовленості Сторонами шляхом переговорів, спір вирішується у судових органах, а за невиконання своїх зобов`язань за договором Сторони також несуть відповідальність відповідно вимог чинного законодавства. Зазначено, що відповідачем не було повернуто Позивачеві грошових коштів з суми наданої фінансової допомоги у розмірі 500000,00 грн. На даний момент ТОВ МЕТАЛ-КОРТ має судові спори, в тому числі негативні рішення судів стосовно своїх майнових прав та нерухомого майна, велику заборгованість перед державним бюджетом. Позивачу стало відомо, про подання підприємством заяви про порушення справи про банкрутство ТОВ МЕТАЛ-КОРТ до господарського суду. В умовах кризової ситуації в країні, а також за умов існування реальних негативних обставин у стані ділових та судових справ Відповідача, зокрема невиконання ним обов`язків з повернення Позивачу грошових коштів в строк, що було визначено договором, подальші можливості ТОВ МЕТАЛ-КОРТ повернути суму отриманої фінансової допомоги у добровільному порядку викликають сумнів. На досудові вимоги позивача щодо погашення боргу відповідач не відповів. Це зумовило звернення Позивача до суду із зазначеною позовною заявою.

Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 17.01.2018 року було відкрито провадження у справі.

Відповідач у встановлений судом надав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, звертав увагу суду на ті обставини, що зазначений договір відповідачем не укладався, більше того, позивач також не надає примірник такого договору, хоча посилається на нього, як на підставу для задоволення позову, позивачем не надано суду ані доказів укладання договору, ані надання позивачем фінансової допомоги, про стягнення якої заявлено вимогу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні, посилаючись на підстави, зазначені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, з підстав наведених у відзиві на позов.

Вислухавши сторони, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що між нею та відповідачем 01.09.2015 року було укладено Договір № 0100915/1 про надання поворотної фінансової допомоги, умовами якого визначено її в розмірі 500000 грн. та визначена дата повернення грошових коштів до 01 вересня 2017 року, проте відповідач взяті на себе зобов`язання з повернення позики не виконав, у результаті чого утворилася заборгованість. На підтвердження цього позивачем надано копії розрахункових документів про переказ готівки за договором, а саме: 1. Заява про переказ готівки №FJB1526005029414 від 17.09.2015 року на суму 120000,00 грн., містить платника ТОВ Метал-Корт в особі ОСОБА_2 , призначення: внесення по дог. про надання фін. допомоги №0100915/01 від 01.09.2015 року від ОСОБА_1 , 2.Заява про переказ готівки № НОМЕР_1 від 24.09.2015 року на суму 336000,00 грн., містить платника ТОВ Метал-Корт в особі ОСОБА_2 , призначення: внесення по договорам фін. Допомоги . Копії Зазначених заяв було також надано ПАТ Промінвестбанк за ухвалою суду від 10.04.2018 року. (а.с.6-7, 110-112 т.1).

Відповідач в свою чергу, на виконання вимоги ухвали суду від 10.04.2018 року щодо надання копії Договору № 0100915/1 про надання поворотної фінансової допомоги від 01.09.2015 року та оприбуткування вищевказаних переказів готівки надав пояснення, в яких заперечив факт укладення зазначеного Договору та як наслідок, неможливості надання його копії, а щодо оприбуткування зазначених сум підприємством - ТОВ Метал-Корт , пояснив що платежі вказані в перелічених заявках надійшли від громадян ОСОБА_3 (на суму 120000,00 грн. ) та ОСОБА_4 , (на суму 336000,00 грн.), та зазначив, що такі платежі не мали відношення до позивача (а.с.120-121, т.1).

В свою чергу, з претензії-вимоги від 02.03.2018 року, яка була направлена позивачем на адресу відповідача вбачається, що позивач, посилаючись на здійснені протягом періоду 01.09.2013-01.09.2017 року грошові внески на користь відповідача у вигляді поворотної фінансової допомоги, просить повернути борг в сумі 500000 грн. протягом семи днів (а.с.84, т.1).

Ухвалою суду від 15.05.2019 року витребувано у АТ Банк Кредит Дніпро відомості про здійснені протягом періоду з липня 2013 по липень 2015 року грошові внески на користь відповідача у вигляді поворотної фінансової допомоги (а.с.37-39, 44-45, т.2).

Разом з тим, досліджуючи надані Банком докази, судом встановлено, що зазначені перекази не можуть бути прийняті до уваги судом у якості доказів виникнення та існування між сторонами договірних відносин саме за Договором № 0100915/1 про надання поворотної фінансової допомоги від 01.09.2015 року, оскільки всі внески були здійснені протягом періоду, що передував даті укладення договору, зазначеної Позивачем в обґрунтуванні позову (останній внесок - 30.01.2015 року).

Відповідно до п.14.1.257 ст.14 Податкового кодексу України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Поняттю поворотна фінансова допомога , про який йде мова в п.п. 14.1.257. ст. 14 Податкового кодексу України, у цивільному законодавстві відповідає договір позики, тобто поворотна фінансова допомога є різновидом позики.

Відносини за договором позики регулюються статтями 1046 - 1053 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із ч.2 ст.1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Крім того, ч.1 ст.1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Отже, документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дати отримання коштів.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року № 6-1967цс15, який згідно ч.4 ст.263 ЦПК України, суд враховує при застосуванні відповідних норм права.

Виходячи з вищевикладеного, факт існування між сторонами правовідносин з надання фінансової допомоги має бути підтверджено договором.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 Про судове рішення у цивільній справі , враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч.6 ст.95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Враховуючи позицію представника відповідача, який заперечує існування між сторонами договору про надання поворотної фінансової допомоги, суд не бере до уваги у якості належних доказів копії деяких касових документів (заяв про переказ готівки), які містять лише посилання на Договір №0100915/1 про надання поворотної фінансової допомоги від 01.09.2015 року. Позивач у процесуальних заявах зазначав, що договір у позивача відсутній, його жодних копій/оригіналів для вивчення та долучення до матеріалів справи відповідачем також надано не було, в свою чергу, відповідач заперечує факт укладання та існування такого договору.

Зазначене, поряд із обов`язком позивача, встановленим ч.1 ст.81 ЦПК України довести обставини на які він посилається (зокрема тверджень про укладення договору, з посиланням на його пункти) є підставою для відхилення доводів позивача про існування договірних відносин з відповідачем за договором поворотної фінансової допомоги від 01.09.2015 року та їх порушення відповідачем.

Велика палата ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (п.81 зазначеної постанови) дійшла наступного правового висновку про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Суд переконаний, що сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом. В свою чергу, висновки суду покладені в основу судового рішення не можуть ґрунтуватися на позиції позивача та його викладі обставин справи, що не були доведені нею під час судового розгляду, тобто на недоведених припущеннях позивача.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі Ващенко проти України (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно вимог ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності та тих обставин, що Відповідач вичерпав можливості довести будь-яким доказом (клопотання позивача про витребування копії договору, які були судом задоволені) саме відсутність існування певних фактів (неукладення договору та його відсутність), саме ОСОБА_1 , як позивач у справі та особа, яка стверджує про факт укладення Договору поворотної фінансової допомоги 01.09.2015 року та порушення його умов відповідачем, мала можливості довести ту обставину, на яку вона посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог, чого нею зроблено не було та фактично бездоказово презюмовано існування договірних відносин між сторонами та порушення їх умов з боку відповідача. Суд констатує, що ОСОБА_1 не доведено стверджувальної нею обставини - існування між сторонами договірних правовідносин з надання фінансової допомоги, що з урахуванням процесуальної дії відповідача, який заперечує саме існування зазначених правовідносин, то саме ОСОБА_1 , у цьому випадку, несе ризик настання пов`язаного з цим процесуального наслідку у вигляді відмови у задоволенні позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено в судовому засіданні існування договірних відносин, а саме договору поворотної фінансової допомоги і що кошти, які перераховувалися відповідачу є поворотна фінансова допомога.

Таким чином, враховуючи, що при ухваленні судового рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансової допомоги необхідно відмовити.

Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати по справі покласти на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України, п.14.1.257 ст.14 Податкового кодексу України, ст.ст. 12,13,78,81,95, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю МЕТАЛ - КОРТ (місцезнаходження: 49008, м. Дніпро, вул.Криворізьке шосе, 1) про стягнення заборгованості за договором про надання фінансової допомоги - відмовити.

Судові витрати по справі покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Токар