Рішення

від 22.10.2020 по справі 179/587/20

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

179/587/20

2/179/388/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2020 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Капшук М.С.

за участю

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Личківської сільської ради, третя особа - Приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Скалун Руслан Васильович про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Личківської сільської ради, третя особа - Приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Скалун Руслан Васильович про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Позивач в позові посилається на те, що на підставі Рішення Бузівської сільської ради народних депутатів Магдалинівського району Дніпропетровської області від 04.11. 1992р. № 87 ОСОБА_4 надано в постійне користування земельну ділянку площею 5,1 га, розташовану на території Бузівської сільської ради для ведення селянського господарства, про що видано Державний акт на право постійного користування землею серії ДП № б/н від 20.03.2000р. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за Мд № 69. Відповідно до витягу НВ-1203070862015 з Державного земельного кадастру земельній ділянці присвоєно кадастровий номер: 1222381100:01:001:0926.

Також, розпорядженням представника Президента ради народних депутатів Магдалинівського району Дніпропетровської області від 07.12.1992р. № 348 ОСОБА_4 надано в постійне користування земельну ділянку, площею 21,1 га, розташовану на території Бузівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства, про що видано Державний акт на право постійного користування землею серії ДП № б/н від 07.12.1992р. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 146. Відповідно до витягу НВ-1203070852015 з Державного земельного кадастру земельній ділянці присвоєно кадастровий номер: 1222381100:05:001:1239.

Зазначені земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 5,1 га та 21,1 га які розташовані на території Бузівської сільської ради відносились до земель державної форми власності, розпорядником яких був центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи, проте на виконання розпорядження КМУ № 60-р від 31 січня 2018 року такі земельні ділянки були передані у комунальну власність об`єднаної територіальної громади.

Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та інші речові права від 30.03.2020р., суб`єктом права власності на земельні ділянки є Виконавчий комітет Личківської сільської ради (код за ЄДРПОУ - 42714998).

На момент виникнення права користування земельними ділянками діяли норми Земельного кодексу України від 18.12.1990р. № 561-ХІІ. Правовий статус землі в постійному користуванні полягав у тому, що земельні ділянки надавалася для створення фермерського господарства та без обмеження строку.

Враховуючи, що земельні ділянки були надані для ведення селянського (фермерського) господарства, ОСОБА_4 у відповідності до ст. 8 Закону України Про фермерське господарство , створив селянське (фермерське) господарство Чайка (код за ЄДРПОУ- 20242685) та зареєстрував його у встановленому порядку, вищевказана земельна ділянка була та залишається необхідною матеріальною основою для створення та повноцінного функціонування фермерського господарства. Селянське (фермерське) господарство Чайка до цього часу здійснює свою статутну діяльність та використовує земельну ділянку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, внаслідок чого відкрилась спадщина на спадкове майно.

ОСОБА_3 , позивач по справі є дружиною померлого ОСОБА_4 та є єдиним спадкоємцем першої черги, яка прийняла спадщину у вигляді права постійного користування земельними ділянками, шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Як спадкоємець та член селянського (фермерського) господарства Чайка , позивач має намір використовувати земельну ділянку для повноцінної статутної діяльності селянського (фермерського) господарства Чайка , тобто за цільовим призначенням у зв`язку з чим, виникла необхідність в оформленні права користування земельною ділянкою.

11.03.2020 року позивач звернулась до Приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Скалун Руслана Васильовича для видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки площею 5,1 га та 20,2 га. Проте, нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, мотивуючи тим, що позивач не надала належним чином оформлені та зареєстровані документи на селянське (фермерське) господарство ЧАЙКА , яке належить померлому ОСОБА_4 , та ненадані документи на право постійного користування земельними ділянками.

З огляду на те, що позивач не має можливості реалізувати своє право на спадкування права постійного користування у позасудовому порядку, то вважає, що таке право підлягає судовому захисту.

Позивач вважає, що право користування зазначеними земельними ділянками є об`єктом спадкування, та до позивача, як спадкоємця першої черги має перейти право постійного користування земельними ділянками в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка, у зв`язку із чим звертається до суду та прохає визнати за нею відповідне право.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, зазначивши, що право постійного користування земельною ділянкою, яке належало померлому ОСОБА_3 припинилося, у зв`язку із його смертю та не підлягає спадкуванню.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивача - ОСОБА_4 (а. с. 23, 28).

Рішенням Бузівської сільської ради народних депутатів Магдалинівського району Дніпропетровської області від 04.11. 1992р. № 87 ОСОБА_4 надано в постійне користування земельну ділянку площею 5,1 га, кадастровий номер 1222381100:01:001:0926, розташовану на території Бузівської сільської ради для ведення селянського господарства, про що видано Державний акт на право постійного користування землею серії ДП № б/н від 20.03.2000р., зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за Мд № 69 (а. с. 10, 12-13).

Розпорядженням представника Президента ради народних депутатів Магдалинівського району Дніпропетровської області від 07.12.1992р. № 348 ОСОБА_4 надано в постійне користування земельну ділянку, площею 21,1 га, кадастровий номер 1222381100:05:001:1239, розташовану на території Бузівської сільської ради для ведення селянського (фермерського) господарства, про що видано Державний акт на право постійного користування землею серії ДП № б/н від 07.12.1992 р., зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 146 (а. с. 11, 14-15).

ОСОБА_4 створено та зареєстровано селянське (фермерське) господарство Чайка (код за ЄДРПОУ- 20242685), яке використовує вказані земельні ділянки на підставі Статуту (а. с. 18-22).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Успадкування землі і майна селянського (фермерського) господарства здійснюється відповідно до земельного та цивільного законодавства України (стаття 19 Закону України Про селянське (фермерське) господарство ).

Статті 27 і 114 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, а також стаття 141 ЗК України від 25 жовтня 2001 року не передбачали припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок смерті особи. Тому право постійного користування (на підставі відповідного державного акта) земельною ділянкою не припиняється зі смертю особи, якій було надане таке право, незалежно від цільового призначення відповідної ділянки.

За змістом системного тлумачення статей 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11 Закону України Про селянське (фермерське) господарство , статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України Про фермерське господарство , статей 7, 27, 38, 50 і 51 ЗК Української РСР від 18 грудня 1990 року, статей 31, 92 ЗК України від 25 жовтня 2001 року після отримання у постійне користування земельної ділянки, наданої для ведення селянського (фермерського) господарства, та проведення державної реєстрації такого господарства постійним користувачем цієї ділянки є відповідне господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Тому у такій ситуації зазначене право не може бути об`єктом спадкування, а постійним користувачем вказаної ділянки після смерті засновника залишається селянське (фермерське) господарство.

Перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщину визначений у статті 1219 ЦК України. За змістом вказаного переліку право постійного користування земельною ділянкою, яке належало спадкодавцю, не є тим правом, яке не можна успадкувати. А тому таке право за загальним правилом входить до складу спадщини. Проте право постійного користування земельною ділянкою, яку отримав для ведення селянського (фермерського) господарства його засновник, може бути об`єктом спадкування, якщо зазначена особа до її смерті не змогла створити (зареєструвати) селянське (фермерське) господарство. Тільки у такому разі право постійного користування зазначеною ділянкою входить до складу спадщини у разі смерті цієї особи та може бути успадкованим лише для мети, для якої це право отримав спадкодавець.

Майно фермерського господарства належить йому на праві власності (частина перша статті 20 Закону України Про фермерське господарство ). Фермерське господарство як цілісний майновий комплекс включає майно, передане до складеного капіталу, не розподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання (частина перша статті 22 цього Закону). Успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону (частина перша статті 23 того ж Закону).

У випадку смерті засновника (члена) селянського (фермерського) господарства його спадкоємці мають право на спадкування цього господарства (прав засновника, члена). За наявності у фермерського господарства статутного (складеного) капіталу з розподілом часток між його засновником, членами спадкоємці засновника (члена) фермерського господарства спадкують відповідні права засновника (члена), якому належала відповідна частка у статутному (складеному) капіталі.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 179/1043/16.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , отримано право постійного користування земельними ділянками, для ведення селянського (фермерського) господарства, засновано та зареєстровано селянське (фермерське) господарство Чайка , яке є постійним користувачем цих ділянок, а не громадянин, якому вони надавались, у зв`язку із чим право постійного користування земельними ділянками не входить до складу спадщини та не може бути успадкованим.

Керуючись ст. ст. 263-265, 268 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Личківської сільської ради, третя особа - Приватний нотаріус Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Скалун Руслан Васильович про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02 листопада 2020 року.

Суддя Т.А.Ковальчук