Постанова

від 16.11.2020 по справі 361/7684/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 361/7684/17

провадження № 61-4348св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Броварський заводобудівельний комбінат ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Броварський заводобудівельний комбінат на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області у складі судді Сердинського В. С. від 19 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Сержанюка А. С., Мельника Я. С., від 05 лютого 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Броварський заводобудівельний комбінат (далі - ТОВ Броварський заводобудівельний комбінат ) про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

В обґрунтування позову вказала, що 03 березня 2011 року між її матір`ю ОСОБА_2 та Броварський заводобудівельний комбінат було укладено договір купівлі-продажу квартири з розстроченням платежу. Загальна вартість квартири за договором склала 262 463,98 грн, які її матір повинна була виплатити відповідачу до 03 березня 2031 року.

14 березня 2011 року квартира була передана продавцем покупцю за Актом приймання-передачі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 її матір померла, не встигнувши виплатити відповідачу повну суму грошових коштів за квартиру та зареєструвати на своє ім`я право власності на цю квартиру.

Після смерті матері вона продовжувала сплачувати кошти відповідачу за квартиру протягом 2015-2017 років, а останній платіж у розмірі 155 291,20 грн, яким було погашено борг за квартиру, здійснено 07 вересня 2017 року.

03 липня 2015 року вона отримала постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну квартиру), у зв'язку із тим, що спадкодавець за життя не встигла зареєструвати право власності на вказану квартиру.

25 вересня 2017 року вона звернулась до відповідача із письмовою заявою про призначення дати та місця проведення процедури складання акту звіряння розрахунків, проте відповідач повідомив їй про неможливість підписання цього акту.

Вважаючи, що відповідач створює перешкоди в завершенні підготовчої процедури для реєстрації її права власності на квартиру, позивач просила визнати за нею право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 64 кв. м, та складається з однієї кімнати житловою площею - 18,9 кв. м, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 64 кв. м, та складається з однієї кімнати житловою площею - 18,9 кв. м, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирішено питання про розподіл судових ситрат.

Судові рішення мотивовані тим, що у ОСОБА_2 на підставі укладеного з відповідачем договору купівлі-продажу виникло право власності на спірну квартиру, а ОСОБА_1 як її спадкоємець має право на прийняття спадщини у вигляді вказаної квартири. При цьому суди виходили із того, що законодавство, яке було чинне на момент виникнення спірних правовідносин, пов 'язувало виникнення права власності на майно саме з моментом реєстрації договору (частина четверта статті 334 ЦК України у редакції станом на 03 березня 2011 року).

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду, ТОВ Броварський заводобудівельний комбінат просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що за відсутності акта звіряння рахунків, складеного сторонами договору купівлі-продажу спірної квартири на підтвердження повного розрахунку покупцем за квартиру, та державної реєстрації права власності на вказане нерухоме майно, спадкоємець ОСОБА_2 за життя не набула право власності на спірну квартиру, а отже відсутні правові підстави для визнання за позивачем як її спадкоємцем права власності на цю нерухомість.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 04 березня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

03 березня 2011 року між матір`ю позивача ОСОБА_2 та ТОВ Броварський заводобудівельний комбінат було укладено договір купівлі-продажу квартири з розстроченням платежу, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 64 кв. м, та складається з однієї кімнати житловою площею - 18,9 кв. м.

Загальна вартість квартири за договором склала 262 463, 98 грн, які матір позивача повинна була виплатити відповідачу до 03 березня 2031 року (а.с. 9-11).

Квартира була передана продавцем покупцю за актом приймання-передачі від 14 березня 2011 року.

Відповідно до положень пункту 8 договору купівлі-продажу квартири від 03 березня 2011 року право власності на придбану квартиру у покупця виникає з моменту державної реєстрації цього договору. Аналогічне положення про момент виникнення права власності на квартиру у покупця міститься і у пункті 14 договору.

Державна реєстрація цього договору відбулась у день укладення договору 03 березня 2011 року, про що свідчить витяг з державного реєстру правочинів (а.с.12).

ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті матері, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постановою нотаріуса Броварської міської державної нотаріальної контори Журавської В. В. від 03 липня 2015 року ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну квартиру) через те, що спадкодавець за життя не встигла зареєструвати право власності на квартиру та через наявність арешту на неї в рамках цивільної справи № 1007/3889/12 за позовом відповідача до спадкодавця про розірвання договору, припинення права власності на квартиру, зобов`язання повернути квартиру, визнання права власності на квартиру (а.с.17).

Протягом 2015-2017 років ОСОБА_1 , як спадкоємець після смерті своєї матері, сплачувала кошти за квартиру, в тому числі останній платіж у розмірі 155 291,20 грн, яким було погашено борг за квартиру, здійснено 07 вересня 2017 року. Факт остаточного розрахунку за спірну квартиру відповідачем не оспорювався.

Листом від 20 жовтня 2017 року відповідач повідомив позивача про неможливість підписання акту звіряння розрахунків, за відсутності достатніх правових підстав вважати, що права та обов`язки ОСОБА_2 , які виникли на підставі договору, перейшли до позивача, як єдиного спадкоємця померлої (а.с.19).

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень частин третьої та четвертої статті 334 ЦК України (тут і далі у редакції станом на 03 березня 2011 року) право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Частиною третьої статті 640 ЦК України передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Відповідно до статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

У пункті 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав судам роз 'яснено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Проте, якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 ЦК України) та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин.

Встановивши, що спадкоємець ОСОБА_2 за життя зареєструвала договір купівлі-продажу спірної квартири, суди попередніх інстанцій на підставі статей 334 та 640 ЦК України дійшли правильних та обґрунтованих висновків про наявність підстав для визнання за її спадкоємцем ОСОБА_1 права власності на це нерухоме майно.

При цьому суди підставно виходили із того, що законодавство, яке було чинне на момент виникнення спірних правовідносин, пов`язувало виникнення права власності на майно саме з моментом реєстрації договору, а не реєстрацією права власності на таке майно.

Доводи касаційної скарги про порушення прав ТОВ Броварський заводобудівельний комбінат внаслідок визнання за позивачем права власності на спірну квартиру колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 6 Закону України Про доступ до судових рішень суд при здійсненні судочинства може використовувати текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Як слідує із даних Єдиного державного реєстру судових рішень у справі № 1007/3889/12 ТОВ Броварський заводобудівельний комбінат заявляло позовні вимоги до спадкодавця ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу квартири, припинення права власності на квартиру, зобов`язання повернути квартиру, визнання права власності на квартиру.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2012 року, яке набрало законної сили після неодноразового перегляду судами апеляційної і касаційної інстанції, у задоволенні позову ТОВ Броварський заводобудівельний комбінат відмовлено.

При цьому судами встановлено, що ОСОБА_2 повністю існуючу на той момент заборгованість з платежів за квартиру і поточні платежі вносила у строк та розміри, передбачені договором. Водночас ОСОБА_1 протягом 2015-2017 років сплатила вартість спірної квартири у повному обсязі.

Однією з підстав відмови у вчиненні нотаріальних дій був арешт спірної квартири у цій справі (а.с. 17), однак остаточним судовим рішенням ТОВ Броварський заводобудівельний комбінат відмовлено у задоволенні їх позовних вимог.

Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою.

Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Броварський заводобудівельний комбінат залишити без задоволення, а рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 жовтня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара