Постанова

від 17.11.2020 по справі 233/3365/19

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 233/3365/19

Номер провадження 22-ц/804/1343/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2020 року м. Бахмут Донецька область

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Канурної О.Д.,

суддів: Мальованого Ю.М., Космачевської Т.В.

за участю секретаря судового засідання Гуляєва М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 грудня 2019 року у цивільній справі № 233/3365/19 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства АПК-Інвест до ОСОБА_1 про переукладення договору оренди земельної ділянки (суддя першої інстанції Мартиненко Валерія Сергіївна ), -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року позивач - Приватне акціонерне товариство АПК-Інвест звернувся до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_1 про переукладення договору оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 01 квітня 2014 року між Приватним акціонерним товариством АПК-Інвест та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної частки (паю), зареєстрований 01 квітня 2014 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Білокузьминівської селищної ради за № 181, згідно якого в оренду передається земельна частка (пай) (рілля) розміром 4,65 умовних кадастрових гектарів, згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ДН № 0092148, виданого 10.01.1997 Костянтинівською районною державною адміністрацією. Також 01 квітня 2014 року позивач та відповідач уклали Акт приймання-передачі земельної частки (паю) до договору, в якому зазначено, що ОСОБА_1 передала, а ПрАТ АПК-Інвест прийняло в володіння та користування (оренду) земельну частку (пай) (рілля) розміром 4,65 умовних кадастрових гектарів, яка розміщена в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом.

Пунктом 2.3 договору встановлений 20 строк його дії (тобто по 01.04.2034), що на даний момент не сплинув.

З часу укладення договору по день подання позову позивачем сумлінно виконуються усі обов`язки згідно договору, в тому числі і зі сплати орендної плати ОСОБА_1 .

В подальшому позивачу стало відомо про факт виділення в натурі відповідачем земельної ділянки площею 3,8978 га, якій було присвоєно кадастровий номер 1422481500:14:000:0104, яка фактично використовується позивачем на підставі укладеного договору оренди земельної частки (паю) 01.04.2014 року.

Вищенаведені обставини були встановлені рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 22.02.2019 року по справі № 233/4168/18.

ПрАТ АПК-Інвест зазначає, що ОСОБА_1 було порушено норми, закріплені чинним законодавством та безпосередньо договором оренди земельної частки (паю) від 01.04.2014 року щодо виконання останнім обов`язку повідомити та в подальшому переукласти договір з ПрАТ АПК-Інвест після виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), чим були грубо порушені права позивача як орендаря.

Так, пунктом 3.1. укладеного 01.04.2014 року між ПрАТ АПК-Інвест та ОСОБА_1 договору оренди земельної частки (паю) передбачено обов`язок орендодавця повідомити орендаря про виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) протягом 5 робочих днів з дати такого виділення.

ОСОБА_1 не повідомила ПрАТ АПК-Інвест про отримання нею правовстановлюючого документа, що підтверджує її право власності на земельну ділянку кадастровий № 1422481500:14:000:0104, чим порушила вимоги договору, нормативних актів, безпосередньо права позивача, як орендаря та фактичного користувача земельної частки (паю), яка була виділена відповідачем у земельну ділянку.

Земельна частка (пай) передавалася позивачу в оренду на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай), шляхом укладення договору оренди земельної частки (паю), як передбачено Указом Президента України Про гарантування захисту економічних інтересів та поліпшення соціального забезпечення селян-пенсіонерів, які мають право на земельну частку (пай) від 15.12.1998 № 1353/98, Указом Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки від 03.12.1999 № 1529/99 та формою Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженою наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17.01.2000 року № 5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.02.2000 за № 101/4322.

Позивач - Приватне акціонерне товариство АПК-Інвест просив суд першої інстанції визнати переукладеним договір оренди земельної частки (паю) від 01.04.2014 року, укладений між Приватним акціонерним товариством АПК-Інвест та ОСОБА_1 на договір оренди землі (кадастровий номер земельної ділянки 1422481500:14:000:0104, площею 3,8978 га) на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди земельної частки (паю), починаючи з дати державної реєстрації права власності відповідача на земельну ділянку (кадастровий номер 1422481500:14:000:0104, площею 3,8978 га) (29.01.2018 року) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в запропонованій ним редакції договору.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 грудня 2019 року позов Приватного акціонерного товариства АПК-Інвест до ОСОБА_1 про переукладення договору оренди земельної ділянки задоволено частково.

Визнано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422481500:14:000:0104, площею 3,8978 га, за орендарем Приватним акціонерним товариством АПК-Інвест на підставі договору оренди земельної частки (паю) від 01 квітня 2014 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством АПК-Інвест та ОСОБА_1 , зареєстрованого 01 квітня 2014 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Білокузьминівської сільської ради за № 181.

В частині позовних вимог щодо визнання договору оренди землі переукладеним відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства АПК-Інвест судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 1921,00 грн.

Із рішенням суду першої інстанції не погодилася відповідач - ОСОБА_1 та подала апеляційну скаргу, яка разом з матеріалами справи надійшла до Донецького апеляційного суду.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, яке прийняте судом з неповним з`ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з невідповідністю висновків, викладених у судовому рішенні, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому, таке рішення суду підлягає скасуванню.

ОСОБА_1 просить Донецький апеляційний суд скасувати повністю рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 грудня 2019 року у цивільній справі № 233/3365/19 та ухвалите нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства АПК-Інвест до ОСОБА_1 про переукладення договору оренди земельної ділянки. Вирішити питання про стягнення з Приватного акціонерного товариства АПК-Інвест на користь ОСОБА_1 суму понесених судових витрат - судового збору у розмірі 2881,50 грн. за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 12 березня 2020 року відкрито апеляційне провадження у даній цивільній справі та надано позивачу по справі строк для надання відзиву на апеляційну скаргу в письмовій формі до 20 березня 2020 року.

До Донецького апеляційного суду надійшов відзив від представника позивача.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 24 березня 2020 року апеляційну скаргу було призначено до розгляду.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 22 квітня 2020 року зупинено провадження у цивільній справі № 233/3365/19 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства АПК-ІНВЕСТ до ОСОБА_1 про переукладення договору оренди земельної ділянки до закінчення перегляду в касаційному порядку справи № 233/3676/19-ц, провадження № 61-3325 св 20.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 01 жовтня 2020 року поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 грудня 2019 року у цивільній справі № 233/3365/19 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства АПК-ІНВЕСТ до ОСОБА_1 про переукладення договору оренди земельної ділянки. Справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 17 листопада 2020 року.

В судове засідання Донецького апеляційного суду 17.11.2020 року відповідач ОСОБА_1 не з`явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена відповідно до статті 131 ЦПК України, що підтверджується довідкою Укрпошти (том № 2, а.с. 56).

В судове засідання Донецького апеляційного суду 17.11.2020 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Бовсуновська С.О. не з`явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том № 2, а.с. 54).

Заслухавши суддю - доповідача, вислухавши пояснення представника Приватного акціонерного товариства АПК-Інвест , дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи; порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд першої інстанції послався на те, що порушене право позивача має бути захищене шляхом визнання права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422481500:14:000:0104, площею 3,8978 га, за орендарем Приватним акціонерним товариством АПК-Інвест на підставі договору оренди земельної частки (паю) від 01 квітня 2014 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством АПК-Інвест та ОСОБА_1 , зареєстрованого 01 квітня 2014 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Білокузьминівської сільської ради за № 181, що відповідатиме викладеній в позові вимозі та не суперечитиме закону, а також надасть можливість зареєструвати вказане право в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що буде перешкодою для зловживань зі сторони інших осіб.

З вказаним висновком суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Із позовної заяви позивача вбачається, що позивач просив суд першої інстанції визнати переукладеним договір оренди земельної частки (паю) від 01.04.2014 року, укладений між Приватним акціонерним товариством АПК-Інвест та ОСОБА_1 на договір оренди землі (кадастровий номер земельної ділянки 1422481500:14:000:0104, площею 3,8978 га) на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди земельної частки (паю), починаючи з дати державної реєстрації права власності відповідача на земельну ділянку (кадастровий номер 1422481500:14:000:0104, площею 3,8978 га) (29.01.2018 року) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в запропонованій ним редакції договору (том № 1, а.с. 2 - 5).

Як вбачається із частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, задовольнив вимоги, які не були заявлені позивачем і тому враховуючи викладене вище, апеляційний суд вважає, що рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 грудня 2019 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на підставі сертифіката серії ДН № 0092148 мала право на земельну частку (пай) розміром 4,65 умовних кадастрових гектарів, що розташована на території Білокузьминівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області та яка перебувала у колективній власності КСП Червона Зірка .

01 квітня 2014 року між ПрАТ АПК-Інвест та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної частки (паю), відповідно до умов якого орендодавець передав орендарю у володіння та користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну частку (пай) (рілля) розміром 4,65 умовних кадастрових гектарів строком на 20 років зі сплатою орендної плати. Вказаний договір було зареєстровано 01 квітня 2014 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Білокузьминівської сільської ради за № 181.

01 квітня 2014 року сторони склали акт приймання - передачі земельної частки (паю) розміром 4, 65 умовних кадастрових гектарів до договору оренди від 01 квітня 2014 року.

Протягом 2014-2018 років ПрАТ АПК-Інвест сплачувало на користь ОСОБА_1 орендну плату. Земельна ділянка використовується та обробляється ПрАТ АПК-Інвест .

29.01.2018 р. ОСОБА_1 зареєструвала право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1422481500:14:000:0104, площею 3,8978 га, розташовану на території Білокузьминівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області.

Про виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та про отримання державного акту на право власності на земельну ділянку відповідач ОСОБА_1 орендаря не повідомила.

12.03.2018 р. Костянтинівською районною державною адміністрацією Донецької області було зареєстроване право оренди Фермерського господарства Веліс на земельну ділянку з кадастровим номером 1422481500:14:000:0104 площею 3,8978 га, розташовану на території Білокузьминівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, на підставі договору оренди землі від 01 березня 2018 року, згідно з яким ОСОБА_1 як Орендодавець надає, а Фермерське господарство Веліс як Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного с/г виробництва (цільове призначення), яка знаходиться на території Білокузьминівської сільської ради, кадастровий номер 1422481500:14:000:0104, загальною площею 3,8978 га, у тому числі рілля 3,8978, зі строком дії 25 років. Сторони склали акт приймання-передачі земельної частки (паю) до Договору оренди земельної частки (паю).

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що земельна ділянка була сформована з моменту присвоєння їй кадастрового номера, її межі були винесені в натуру (на місцевість) та вона стала об`єктом цивільних прав 29.01.2018 року, тобто через 4 роки після укладання Договору оренди Паю та Акту приймання - передачі Паю, а тому така земельна ділянка ніколи не передавалась та не могла передаватись відповідачем у користування позивачеві. З договору оренди Паю та Акту приймання - передачі Паю не вбачається, яким самим є розмір земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом терміном на 20 років, в межах якої розміщений Пай, що є предметом Договору оренди Паю та Акту приймання - передачі Паю, яким є номер лоту такої земельної ділянки та Паю та їх місце розташування, якою є вартість паю. При цьому також відсутнє посилання на кадастровий план, кадастрові та інші характеристики, що не відповідає вимогам п. 1 Типового договору оренди земельної частки (паю), затвердженого наказом Державного комітету України по земельним ресурсах від 17 січня 2000 року № 5, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2000 року за № 101/4322, та що не дає можливості встановити фактичне місце розташування такого Паю, є безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається із частини 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Факт виділення в натурі земельної ділянки, кадастровий номер: 1422481500:14:000:0104 саме з земельної частки (паю), право на яке мала ОСОБА_1 згідно сертифіката на право на земельну частку (паю) серія ДН 0092148, виданого 10.01.1997 року Костянтинівською районною державною адміністрацією є встановленим відповідно до заочного рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 22.02.2019 року у справі № 233/4168/18, яке набрало законної сили, відповідно до якого визнано недійсним Договір оренди земельної ділянки кадастровий № 1422481500:14:000:0104, площею 3,8978 га, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Веліс , право оренди за яким зареєстровано 12.03.2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Костянтинівською районною державною адміністрацією Донецької області та скасовано запис № 25224946 про державну реєстрацію прав оренди, яке виникло на підставі договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Веліс (том № 1, а.с. 29 - 31).

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що відповідно до умов пункту 2.3 Договору оренди Паю, договір оренди землі переукладається сторонами за цим договором не пізніше ніж в строк до двох місяців з дати виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та отримання державного акту на право власності на земельну ділянку, а тому встановлений п. 2.3 Договору оренди паю двомісячний термін на переукладання сторонами Договору оренди Паю сплинув 29.03.2018 року, є безпідставними, оскільки чинним законодавством не передбачена як самостійна підстава для припинення договору оренди зміна статусу предмета оренди та сторін та/або недійсність сертифіката на право на земельну частку (пай) після виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Саме факт неповідомлення відповідачем про виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та ухилення від переукладення договору оренди земельної частки (паю) всупереч положенням п. 2.3 та 3.1 діючого договору оренди земельної частки (паю), укладеного між ПрАТ АПК-Інвест та ОСОБА_1 01.04.2014 року і стало підставою для звернення позивача за захистом свого цивільного права до суду.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що зміст пункту 2.3 Договору оренди Паю щодо його переукладення у разі виділення Земельної ділянки в натурі не може бути розцінений судом як примус для відповідача, як власника Земельної ділянки і передбачає лише право, а не обов`язок на переукладення такого договору оренди, є безпідставними, виходячи з наступного.

Як зазначено в абз.2 Перехідних положень Закону України Про оренду землі , після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом.

Із наведеної норми не вбачається, що переукладення договору оренди землі є правом, а не обов`язком. Вказана норма закону є імперативною щодо продовження дії договору оренди і передбачає згоду сторін, яка стосується лише зміни умов договору. Саме такої згоди дійшли орендар та орендодавець у договорі оренді від 01.04.2014 року.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 2 статті 792 Цивільного кодексу України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно із частиною першою статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV.

Статтею 1 Закону України Про оренду землі передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Пунктом 17 розділу Х Перехідні положення ЗК України визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Разом з тим частиною другою розділу IX Перехідні положення Закону України Про оренду землі передбачено, що громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону. Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 31 Закону Про оренду землі , договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Указом Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки від 03.12.1999 року № 1529/99 постановлено, що у ході реалізації положень цього Указу, інших актів Президента України щодо реформування колективних сільськогосподарських підприємств та створення приватних (приватно-орендних) сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, які засновуються на приватній власності, а також під час укладення договорів оренди земельних часток (паїв) слід виходити з того, що сертифікат на право на земельну частку (пай) є правовстановлюючим документом, що засвідчує право володіти, користуватися та розпоряджатися зазначеною часткою.

Враховуючи, що договір оренди земельної частки (паю) від 01.04.2014 року між позивачем по справі та ОСОБА_1 укладено строком на 20 років, апеляційний суд вважає, що вказаний договір оренди автоматично не припинив своєї дії у зв`язку з реєстрацією ОСОБА_1 29 січня 2018 року права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 1422481500:14:000:0104.

При цьому, зважаючи на те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання переукладеним договору на тих самих умовах, що і раніше, передбачених договором оренди земельної частки (паю) від 01.04.2014 року, суд не вважає доцільним наводити в судовому рішенні повний зміст договору, обмежившись лише зазначенням в якості предмету договору - земельну ділянку кадастровий номер1422481500:14:000:0104, площею 3,8978 га; розміру орендної плати - 4823,53 грн. Починаючи з 01.01.2019 року розмір орендної плати (в розрахунку на одну земельну ділянку), відповідно до умов чинного законодавства з урахуванням індексації орендної плати складає 7815,00 грн., та строку дії договору - 20 років, який обчислюється з моменту реєстрації договору оренди земельної частки (паю) від 01.04.2014 року, укладеного між орендарем та орендодавцем, а саме з 01.04.2014 року.

Відповідач ОСОБА_1 , уклавши 01 березня 2018 року договір оренди земельної ділянки з іншим орендарем Фермерським господарством Веліс , не повідомивши при цьому позивача ПрАТ АПК-Інвест , фактично висловила намір про припинення договірних відносин з позивачем в односторонньому порядку, що суперечить як умовам укладеного між сторонами по справі договору оренди земельної частки (паю) від 01 квітня 2014 року, так і діючому законодавству - Закону України Про оренду землі .

Пунктом 2.3 договору оренди земельної частки (паю), укладеного 01 квітня 2014 року між ПрАТ АПК-Інвест та ОСОБА_1 передбачено, що у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), договір оренди землі переукладається відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін, що узгоджується з Перехідними положеннями Закону України Про оренду землі , правовою позицією, висловленою в п.20 постанови Верховного Суду від 19 березня 2018 року у справі № 924/468/14, згідно з якою системний аналіз зазначених норм чинного законодавства свідчить, що після виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок в натурі та отримання ними державних актів на право власності на землю відповідні сертифікати на земельну частку (пай) є недійсними. У той же час факт оформлення державного акта на право власності на землю дію раніше укладених їх власниками договорів оренди земельних паїв автоматично не припиняє, а такі договори підлягають переукладенню. Отже, припинення дії договорів оренди земельних паїв має місце тільки після їх переукладення відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або з підстав, передбачених статтею 31 Закону України Про оренду землі .

Враховуючи викладене вище, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 грудня 2019 року скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог позивача.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1921,00 грн. (том № 1, а.с. 1), апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору у вказаному розмірі.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 грудня 2019 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства АПК-Інвест до ОСОБА_1 про переукладення договору оренди земельної ділянки, задовольнити.

Визнати переукладеним договір оренди земельної частки (паю) від 01 квітня 2014 року між Приватним акціонерним товариством АПК-Інвест та ОСОБА_1 на договір оренди землі (кадастровий номер земельної ділянки 1422481500:14:000:0104, площею 3,8978 га) на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди земельної частки (паю), починаючи з дати державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку (кадастровий номер 1422481500:14:000:0104, площею 3,8978 га) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - з 29 січня 2018 року, зазначивши:

- в п.1.1 договору предметом договору земельну ділянку розміром 3,8978 га кадастровий номер 1422481500:14:000:0104, яка розміщена на території Білокузьминівської селищної ради Костянтинівського району Донецької області, в тому числі за складом угідь: рілля 3,8987 га, сіножатні - 0,0000га; пасовища - 0,0000 га;

- виклавши абз.1 п.2.2 договору в такій редакції: за користування зазначеною в договорі земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю щороку орендну плату (в розрахунку на одну земельну ділянку) в розмірі 4823,53 (чотири тисячі вісімсот двадцять три) грн. 53 коп. Починаючи з 01.01.2019 року розмір орендної плати (в розрахунку на одну земельну ділянку), відповідно до умов чинного законодавства з урахуванням індексації орендної плати складає 7815,00 (сім тисяч вісімсот п`ятнадцять) грн. 00 коп. ;

- виклавши абз. 1 п.2.3 договору в такій редакції: договір укладено сторонами терміном на 20 років. Загальний строк оренди обчислюється з моменту реєстрації договору оренди земельної частки (паю) від 01 квітня 2014 року, укладеного між орендарем та орендодавцем, а саме з 01 квітня 2014 року ;

- виключивши абз.6 п.2.3 договору, та п.п.4 абз.1 п.3.1 договору;

- змінивши по всьому тексту договору слова земельна частка (пай) у відповідних відмінках на земельна ділянка у відповідних відмінках.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 на користь Приватного акціонерного товариства АПК-ІНВЕСТ (ЄДРПОУ 34626750, юридична адреса: 85325, Донецька область, Покровський район, с. Рівне, вул. Шопена,1-а) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст постанови складений 18 листопада 2020 року

Суддя: О.Д.Канурна