Рішення

від 11.11.2020 по справі 485/1145/20

СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 485/1145/20

Провадження №2/485/447/20

РІШЕННЯ

іменем України

11 листопада 2020 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Яворського С.Й.,

при секретарі Шеремет Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені та інтересах якого діє адвокат Ковальчук Ірина Миколаївна до Снігурівської міської ради Миколаївської області, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки (паю) в порядку спадкування, -

встановив:

У вересні 2020 року позивач ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до Снігурівської міської ради Миколаївської області, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки (паю) у порядку спадкування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його брат ОСОБА_3 . Після смерті брата залишилося спадкове майно до складу якого, крім іншого, входить земельна ділянка загальною площею 12,5126 га, кадастровий номер 4825784200:10:000:0019, що передана для ведення фермерського господарства на території Тамаринської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, приватизацію якої спадкодавець не завершив за життя.

Так, розпорядженням голови Снігурівської райдержадміністрації Миколаївської області від 19 жовтня 2011 року № 522-р було надано дозвіл, в тому числі ОСОБА_3 , на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

14 лютого 2018 року Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області №14-1011/14-18-СГ видано наказ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ОСОБА_3 .

Пунктом 3 наказу передбачено, що реєстрація права власності на земельну ділянку проводиться після припинення права постійного користування земельною ділянкою.

04 грудня 2019 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області позивачу припинено право постійного користування земельною ділянкою.

Позивач є спадкоємцем за законом та спадщину прийняв після смерті брата. Однак, при зверненні до нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину на вище вказану земельну ділянку, позивач отримав відмову у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на нерухоме майно.

Посилаючись на зазначені обставини та на перехід до нього відповідних прав спадкодавця, позивач просить суд визнати за ним, як спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на завершення приватизації та одержання правовстановлюючого документу на земельну ділянку загальною площею 12,5126 га, кадастровий номер 4825784200:10:000:0019, розташованої на території Тамаринської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області.

23 вересня 2020 року до суду надійшов відзив представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області на позовну заяву, згідно з яким відповідач вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення виходячи з наступного. Прийняття Головним управлінням наказу від 14.02.2018 року №14-1011/14-18-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення відбулося після смерті ОСОБА_3 , тобто після припинення цивільної правоздатності останнього. Як наслідок, будь-який правочин щодо набуття ОСОБА_3 права на земельну ділянку з кадастровим номером 4825784200:10:000:0019 є недійсним в силу вимог ст.215 Цивільного кодексу України. Беручи до уваги правові наслідки недійсності правочину, встановлені ст.216 ЦК України, відсутні необхідні юридичні факти для можливості завершення процедури приватизації земельної ділянки, а саме відсутнє рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки (а.с.30-31).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала повністю з підстав зазначених в позові, просила суд їх задовольнити. Вважає, що є всі наявні підстави для задоволення позову. Зазначила, що від імені спадкоємеця звертались до оловного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з заявоюпро завершення процедури приватизації, розпочатої спадкодавцем, однак відповіді на таку заяву не отримували.

Представник відповідача Снігурівської міської ради Деркач О.А. позов не визнав, просив відмовити в задоволенні заявлених вимог. Зазначив, що позов задоволенню не підлягає, оскільки проект землеустрою відведення земельної ділянки у власність замовлено 24.05.2017 року, не зрозуміло ким, оскільки ОСОБА_3 помер в 2013 році, всі наступні документи також є недопустимими.

Представник відповідача ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність за наявними у справі доказами. В задоволенні позову просить відмовити.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі заяв громадян України, членів фермерського господарства Дукат , в тому числі ОСОБА_3 , про передачу земельних ділянок у власність, 19 жовтня 2011 року головою Снігурівської райдержадміністрації Миколаївської області ОСОБА_4 видано розпорядження № 522-р Про надання громадянам України дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства в межах території Тамаринської сільської ради , яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок в середньому розмірі земельної частки (паю) кожному по 12,2 умовних кадастрових гектара по Тамаринській сільській раді для ведення фермерського господарства із земель державної власності, наданих в користування громадянину України, голові фермерського господарства Дукат ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею від 13 серпня 1997 року (а.с.10-11).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, про що свідчить копія свідоцтва про його смерть серії НОМЕР_1 , виданого 30 травня 2013 року за актовим записом № 5 Виконавчим комітетом Тамаринської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області (а.с. 7).

Спадкоємцем померлого ОСОБА_3 за законом є його брат ОСОБА_1 - позивач у справі, який в установленому законом порядку прийняв спадщину як такий, що був зареєстрований разом зі спадкодавцем за однією адресою на день відкриття спадщини, родинні відносини підтверджені, про що свідчить копія спадкової справи до майна померлого № 86/2018, розпочатої 22 березня 2018 року (а.с. 64-73).

Позивач вказує, що на день смерті спадкодавця відкрилася спадщина, зокрема на земельну ділянку загальною площею 12,5126 га, кадастровий номер 4825784200:10:000:0019, що передана для ведення фермерського господарства на території Тамаринської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, приватизацію якої спадкодавець не завершив за життя.

Постановою завідувача Снігурівською державною нотаріальною конторою Коваль Ю.В. від 12 лютого 2020 року вих. № 177/02-31 ОСОБА_5 , який діяв від імені ОСОБА_1 , відмовлено у прийнятті документів для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на вище вказану земельну ділянку, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на нерухоме майно (а.с. 15).

Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно пункту г ст.81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. а ч. 3 ст.152 ЗК України.

Відповідно до ст. 125 ЗК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

З урахуванням викладеного у разі, коли громадянин, який висловив волю на приватизацію земельної ділянки, помер до прийняття компетентним органом рішення про приватизацію, до його спадкоємців у порядку спадкування переходить право вимагати завершення такої приватизації.

Тобто, у спадкоємця виникає право на завершення процедури приватизації землі та отримання державного акту про право власності на землю на своє ім`я лише в тому випадку, коли спадкодавець у встановленому законом порядку набув право користування земельною ділянкою, розпочав процедуру її приватизації, але не встиг завершити та отримати державний акт про право власності на землю.

З урахуванням вимог ст.118 ЗК України, процедура приватизації земельної ділянки передбачає: подання громадянином України до відповідної ради заяви про безоплатну передачу земельної ділянки в приватну власність за місцем розташування бажаної для отримання земельної ділянки; розгляд у місячний термін заяви відповідним уповноваженим органом приватизації; прийняття рішення або розпорядження на користь заявника, що є підставою для початку розробки документації проекту відведення земельної ділянки; розробку проекту відведення земельної ділянки за рахунок завника; погодження проекту відведення земельної ділянки з відповідними органами: земельних ресурсів, природоохоронними, санітарно-епідеміологічними, архітектурними, з охорони культурної спадщини; державну експертизу погодженого проекту відведення земельної ділянки, яку виконує орган земельних ресурсів; повернення до органу приватизації проекту відведення земельної ділянки, що пройшов експертизу в органах земельних ресурсів; перенесення в натурі розмірів земельної ділянки, передбачених проектом відведення, з встановленням землевпорядною організацією межових знаків; підготовку землевпорядною організацією технічної документації для видачі Державного акту на право власності на землю; перевірку реєстратором наданої технічної документації щодо дотримання в ній встановлених вимог; перевірку територіальним органом земельних ресурсів технічної документації й оформленого землевпорядною організацією бланку Державного акту щодо відповідності даних; здійснення оператором необхідних записів про державну реєстрацію прав особи на землю.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами регулюється ст. 118 Земельного кодексу України. Цей порядок полягає в такому:

- громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри;

- відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні;

- проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін;

- проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу;

- відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність;

- відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Як встановлено судом, померлий ОСОБА_3 дійсно за життя в жовтні 2011 року отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

Разом з тим, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність членам ФГ Дукат , в тому числі ОСОБА_3 , для ведення фермерського господарства із земель державної власності, які знаходяться в постійному користуванні голови фермерського господарства Кліща І.І. в межах території Тамаринської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, виготовлено землевпорядною організацією ТОВ Земельний кадастровий центр на замовлення позивача ОСОБА_1 на підставі укладеного ним договору № 3277 від 24 травня 2017 року (а.с.114-181), тобто після смерті ОСОБА_3 ..

Сам же проект землеустрою щодо відведення та надання ОСОБА_3 у власність спірної земельної ділянки, затверджено наказом першого заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Коцюбою С.М. від 14 лютого 2018 року № 14-1011/14-18-СГ (а.с.13).

З наведеного вбачається, що ОСОБА_3 за життя отримав тільки дозвіл на розробку проекту землеустрою спірної земельної ділянки.

Дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити її. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати у власність в майбутньому.

Верховний Суд у постанові від 03.04.2019 у справі № 727/7684/16-а, зазначив, що набуття особами права власності або користування на земельну ділянку відбувається поетапно починаючи з отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядуваня або органу державної влади, погодження та затвердження такого проекту землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність або користування. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом.

Право ж на завершення приватизації земельної ділянки (паю) у порядку спадкування виникає лише після ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю.

В матеріалах справи відсутні докази, що померлий ОСОБА_3 звертався до землевпорядної організації щодо замовлення проекту землеустрою, укладав угоду з такою організацією, та такий проект за його замовленням складався.

З урахуванням змісту вищевикладених норм права та роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а також встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що спадкодавцем ОСОБА_3 була розпочата лише процедура виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки, а не процедура приватизації.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд не приймає як належний доказ наданий проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_3 , на який посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог, оскільки він виготовлений землевпорядною організацією на замовлення самого позивача, а не ОСОБА_3 і такий замовлено тільки в 2017 році, тобто через чотири роки після смерті спадкодавця. Це саме стосується наказу №14-1011/14-18-СГ від 14.02.2018 року, про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надання громадянину України ОСОБА_3 у власність земельної ділянки площею 12,5126 га.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки спадкодавець за життя отримав лише дозвіл на розробку проекту землеустрою спірної земельної ділянки, однак рішення про передачу вказаної земельної ділянки у власність або користування не отримував.

Судові витрати необхідно залишити за позивачем без відшкодування.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 141, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , від імені та інтересах якого діє адвокат Ковальчук Ірина Миколаївна до Снігурівської міської ради Миколаївської області, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки (паю) в порядку спадкування, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду через Снігурівський районний суд, який відраховується з дати складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 18.11.2020.

Суддя С.Й. Яворський