Постанова

від 20.01.2021 по справі 485/1145/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

20.01.21

22-ц/812/250/21

Справа номер 485/1145/20 Головуючий суду першої інстанції - Яворський С. Й.

Провадження номер 22-ц/812/250/21 Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2021 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Локтіонової О. В.,

суддів: Колосовського С. Ю., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання - Андрієнко Л. Д.,

без участі сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана через його представника ОСОБА_2 , на рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 11 листопада 2020 року, ухвалене о 14 год 27 хв під головуванням судді Яворського С. Й. в приміщенні суду в м. Снігурівка Миколаївської області, повний текст якого складено 18 листопада 2020 року, за позовом ОСОБА_1 до Снігурівської міської ради Миколаївської області та Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки (паю) в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 подав до суду вищезазначений позов, який обґрунтовував наступним.

Позивач є рідним братом ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

19 жовтня 2011 року його брату розпорядженням голови Снігурівської районної державної адміністрації Миколаївської області був наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства.

За життя брат не встиг закінчити процес приватизації земельної ділянки.

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої зокрема увійшло право на завершення приватизації земельної ділянки (паю) площею 12,5126 га із кадастровим номером 4825784200:10:000:0019.

ОСОБА_1 вказував, що він прийняв спадщину після смерті брата, звернувшись із відповідною заявою до нотаріуса.

Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу.

Посилаючись на те, що до складу спадщини входить право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, ОСОБА_1 просив визнати за ним як спадкоємцем ОСОБА_3 право на завершення приватизації та одержання правовстановлюючого документу на земельну ділянку загальною площею 12,5126 га з кадастровим номером 4825784200:10:000:0019, розташовану на території Тамаринської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області.

Не погоджуючись з позовними вимогами, ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області подало відзив, у якому просило у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи своє заперечення, ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області вказувало, що під правом на завершення приватизації мається на увазі отримання спадкоємцями правовстановлюючих документів на земельну ділянку за умови прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення про передачу безоплатно у приватну власність земельної ділянки. Оскільки рішення про передачу земельної ділянки у власність на ім`я спадкодавця було прийняте після його смерті, то позов є безпідставним.

Представник відповідача Снігурівської міської ради Миколаївської області у письмовій заяві зазначив, що позов не визнає у повному обсязі.

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 11 листопада 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що за життя спадкодавець отримав лише дозвіл на розробку проекту землеустрою, однак рішення про передачу йому у власність вказаної землі не отримував, а тому відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 .

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, ОСОБА_1 зазначав, що його позовні вимоги узгоджуються із практикою Верховного Суду, яка викладена у його постановах від 30 червня 2020 року (справа №623/633/17), 20 березня 2019 року (справа №350/67/15-ц) та від 17 квітня 2019 року (справа №723/1061/17).

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив задовольнити його апеляційну скаргу.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є рідними братами.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

З заявою про прийняття його спадщини до нотаріуса звернувся ОСОБА_1 , додавши до неї довідку, що він постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Постановою нотаріуса Снігурівської державної нотаріальної контори Миколаївської області від 12 лютого 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у прийнятті документів для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 12,5126 га із кадастровим номером 4825784200:10:000:0019, розташовану на території Тамаринської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, після смерті ОСОБА_3 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на нерухоме майно (а.с.15).

За життя 14 жовтня 2011 року ОСОБА_3 , як член фермерського господарства Дукат , звернувся із заявою до Снігурівської районної державної адміністрації Миколаївської області, в якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка знаходиться у постійному користуванні голови фермерського господарства Дукат Кліща І. І. (а.с.10).

Розпорядженням Снігурівської районної державної адміністрації Миколаївської області №522-р від 19 жовтня 2011 року ОСОБА_3 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в середньому розмірі земельної частки (паю) - 12,2 умовних кадастрових га по Тамаринській сільській раді для ведення фермерського господарства із земель державної власності, наданих в користування голові фермерського господарства Дукат ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею від 13 серпня 1997 року (а.с.11).

Після смерті ОСОБА_3 у 2017 році вказаний проект було розроблено та затверджено наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №14-1011/14-18-СГ від 14 лютого 2018 року. Цим же наказом ОСОБА_3 було надано у власність земельну ділянку площею 12,5126 га із кадастровим номером 4825784200:10:000:0019 із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває в постійному користуванні ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-МК №014646, без зміни цільового призначення для ведення фермерського господарства, розташовану в межах території Тамаринської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області, з моменту припинення права користування земельною ділянкою ОСОБА_1 (а.с.13).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №11069/0/14-19-СГ від 04.12.2019 припинено право постійного користування земельною ділянкою державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 50 га ріллі, надане ОСОБА_1 , посвідчене державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-МК №014646. Вказана земельна ділянка віднесена до земель запасу сільськогосподарського призначення державної власності в межах території Тамаринської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області (а.с.14).

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини відповідно до статті 1218 ЦК України входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з пунктом "г" частини першої статті 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом а частини третьої статті 152 ЗК України.

Стаття 32 ЗК України передбачає, що громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Норми Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, регламентують, що набуття права власності на земельну ділянку для ведення фермерського господарства та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування мають місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: подання громадянином клопотання до компетентного органу за місцезнаходженням земельної ділянки про бажання отримати безоплатно у власність земельну ділянку із земель державної або комунальної власності; ухвалення рішення компетентним органом про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; виготовлення проекту щодо відведення земельної ділянки; затвердження вказаного проекту та надання у власність земельної ділянки; державної реєстрації права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України.

Разом із тим, якщо спадкодавець не набув право власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Вказаний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 128/1911/15-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17, від 25 березня 2020 року у справі № 158/1672/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17, від 29 серпня 2019 року у справі № 554/1195/17, від 04 листопада 2020 року у справі №545/1631/19, що свідчить про сталість судової практики у вирішенні питання права на завершення приватизації земельної ділянки.

Таким чином, у випадку, якщо спадкодавець за життя із дотриманням вимог законодавства розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв`язку зі смертю, спадкоємці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації. У разі відмови компетентного органу спадкоємцям, належним та ефективним способом захисту їх прав у судовому порядку є звернення із позовом про визнання права на завершення приватизації.

Аналіз норм права, що регулюють спірні правовідносини, свідчить про те, що початком процедури безоплатної приватизації земельної ділянки є звернення громадянина, зацікавленого у такій приватизації, до відповідного компетентного органу (органу місцевого самоврядування) із заявою про отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Так, зокрема, статтею 118 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якою передбачено порядок безоплатної приватизації земельної ділянки громадянами, встановлено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, подає клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що спадкодавець ОСОБА_3 за життя розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, оскільки звернувся до Снігурівської РДА Миколаївської області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та отримав вказаний дозвіл. Завершити приватизацію йому завадила смерть, а тому право на її завершення належить його спадкоємцю, яким є позивач.

Особливістю звернення до суду з позовом про визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельних ділянок є те, що позивач вправі порушувати питання про визнання майнового права, набутого спадкодавцем за життя, тобто особистого майнового права спадкодавця.

Колегія суддів зауважує, що предметом спору у цій справі є визнання права на завершення приватизації земельної ділянки у порядку спадкування, приватизація якої була розпочата, проте не завершена за життя спадкодавця.

Оскільки ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 , який за життя розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, то вважається, що позивач набув право на спадкування усіх прав та обов`язків, що належали ОСОБА_3 на підставі статей 1216 та 1218 ЦК України.

Таким чином, до складу спадщини входить, у тому числі, право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочав за життя у встановленому законом порядку та не завершив у зв`язку зі смертю. Це право не залежить від наявності у спадкоємців особистого права на приватизацію землі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки викладений у ньому висновок не відповідає обставинам справи та вимогам законодавства.

Керуючись ст.374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана через його представника ОСОБА_2 , задовольнити.

Рішення Снігурівського районного суду Миколаївської області від 11 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) право на завершення приватизації та одержання правовстановлюючих документів у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо земельної ділянки площею 12,5126 га із кадастровим номером 4825784200:10:000:0019, розташованої на території Тамаринської сільської ради Снігурівського району Миколаївської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді С. Ю. Колосовський

О. О. Ямкова

Повний текст постанови складено 20 січня 2021 року.