Рішення

від 19.11.2020 по справі 511/1550/20

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Роздільнянський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/1550/20

Номер провадження: 2/511/513/20

19 листопада 2020 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Ільяшук А. В.,

секретаря судового засідання Плохотнюк Н.С.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Роздільна Одеської області, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Роздільнянської міської ради Одеської області, про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

04 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Роздільнянського районного суду Одеської області з позовом до Роздільнянської міської ради Одеської області, про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за законом.

21 вересня 2020 року на адресу суду надійшла позовна заява в новій редакції.

Стислий виклад позиції позивача.

За життя у 2008 році ОСОБА_2 побудував будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у зв`язку з чим позивач звернулась до приватного нотаріуса Роздільнянського нотаріального округу Фішера Б.І.

26 лютого 2018 року було ухвалено рішення, відповідно до якого визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 гектара для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5123910100:02:012:0085, та на 1/2 частку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0093 гектарів, для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5123910100:02:012:0084, які належали на праві власності ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Однак, позивач на будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 56,10 кв.м., свідоцтво про право на спадщину за законом не отримала.

На підставі листа приватного нотаріуса Роздільнянського нотаріального округу слідує, що відповідно до пункту 4.15 глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України за №296/5 від 22.02.2012 року, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

Стислий виклад заперечень відповідача по справі.

28 жовтня 2020 року на адресу суду від представника Роздільнянської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого Роздільнянська міська рада прийшла до висновку, що не може надати згоду на задоволення даної позовної заяви в тому форматі, в якому вона є, з огляду на наступне.

ОСОБА_2 заповіту на будинок розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , не склав, а тому має місце спадкування за законом.

Позивач у своїй позовній заяві вказує, що на будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , свідоцтво про право на спадщину за законом не отримувала, але і жодних документів, що посвідчують право власності на будинок за цією адресою не надала. З наявних документів, що є в матеріалах справи, вбачається, що позивач хоче зареєструвати право власності на самобуд за іншою адресою.

Про розподіл земельної ділянки позивачем не було надано документів, які підтверджують отримання нової юридичної адреси та нових кадастрових номерів на земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_2 .

Враховуючи викладене, та відсутність рішення Роздільнянської міської ради та її виконавчого комітету, Роздільнянська міська рада не може надати згоду на задоволення позовних вимог позивача.

Заяви, клопотання.

21 вересня 2020 року на адресу суду надійшло клопотання позивача (а.с. 45).

28 жовтня 2020 року на адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача, про розгляд справи без участі представника Роздільнянської міської ради у зв`язку з зайнятістю (а.с. 197).

10 листопада 2020 року на адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача, про розгляд справи без участі представника Роздільнянської міської ради у зв`язку з зайнятістю (а.с. 207).

Процесуальні дії у справі.

07 вересня 2020 року позовну заяву залишено без руху, та надано строк для усунення недоліків (а.с. 43).

29 вересня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, та призначено підготовче судове засіданя (а.с. 98-99).

10 листопада 2020 року закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 209).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до постанови приватного нотаріуса Фішер Б.І., про відмову у вчиненні нотаріальної дії, 18 червня 2018 року на підставі заяви ОСОБА_1 , заведено спадкову справу №27/2018.

22 липня 2020 року до нотаріуса звернулась ОСОБА_1 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок номер сім по АДРЕСА_1 , спадкоємцем якого після смерті ОСОБА_2 є ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 4.15 глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

Виходячи з наведеного, нотаріус постановив відмовити ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок номер сім по АДРЕСА_1 , у зв`язку із тим, що не подано відомості та документи, які б посвідчували право власності спадкодавця на таке майно (а.с. 11).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, спадкова справа № 27/2018, зареєстровано в реєстрі за № 640, приватний нотаріус Роздільнянського районного нотаріального округу, посвідчив, що на підставі статті 1261 Цивільного кодексу України, спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , 1952 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є його дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі з урахуванням Ѕ (одної другої) частки у спадщині, від якої відмовилася його дочка ОСОБА_3 .

Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається з: Ѕ (однієї другої) частки житлового будинку номер сім по АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості 06 жовтня в реєстровій книзі 19 на сторінці 87.

Самочинно переобладнаний з приміщення літньої кухні у житловий будинок під літерою В загальною площею 56,10 (п`ятдесят шість цілих одна десята) кв.м., житловою площею 33,40 кв.м. та самочинно збудована кладова під літерою Г - не увійшли до складу спадщини (а.с. 12).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 139949653, об`єкт нерухомого майна: житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; дата, час державної реєстрації: 02.10.2018 року, приватним нотаріусом Фішер Борисом Івановичем; підстава виникнення права власності: свідоцтво про право на спадщину, серія та номер: 640, виданий 02.10.2018, видавник: Фішер Б.І. приватний нотаріус Роздільнянського районного нотаріального округу; форма власності: приватна; вид спільної власності: спільна часткова; розмір частки: Ѕ (а.с. 13).

Відповідно до рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 26 лютого 2019 року (справа №511/2426/18, номер провадження: 2/511/69/19), визначено, що частка, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 у праві спільної власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 гектара для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5123910100:02:012:0085 та земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0093 гектарів для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5123910100:02:012:0084, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 - становить 1/2 частки.

Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1000 гектара для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5123910100:02:012:0085, та на 1/2 частку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0093 гектарів, для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5123910100:02:012:0084, які належали на праві власності ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення набрало законної сили 29.03.2019 року (а.с. 14-16).

Також, матеріали позовної заяви містять технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, інвентаризаційна справа №278/08-20, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , замовник технічної інвентаризації або уповноважена ним особа - ОСОБА_1 (а.с. 17-21).

Відповідно до звіту щодо визначення ринкової вартості житлового будинку загальною площею 56,10 м2 (літ. А); кладова загальною площею 16.70 м2 (літ. Б); огорожа, ворота (№1-2), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в результаті виконання процедури оцінки отримана ринкова вартість об`єкта складає 124 543 ( сто двадцять чотири тисячі п`ятсот сорок три) гривні (а.с. 22-31).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , яке видано Роздільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 65 років, про що 06 лютого 2018 року складено відповідний актовий запис №78 (а.с. 39).

Крім того, до матеріалів позовної заяви долучено технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 59-64).

Відповідно до довідки щодо надання відомостей стосовно спадкоємця по спадковій справі №27/2018, ОСОБА_1 є спадкоємцем померлого ОСОБА_2 (а.с. 83).

Суд при розгляді справи звернув увагу, що відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 29 січня 2016 року, на схематичному плані земельної ділянки садибного (індивідального) житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , міститься відмітка Збудовано самочинно : жила прибудова А1, прибудова а1, веранда а2, житловий будинок В, кладова Г (а.с. 129). Дані відмітки також містяться на плані поверхів будинку (а.с. 130), плані поверхів будинку літ В (а.с. 132).

Згідно листа керівника суб`єкта господарювання ОСОБА_4 від 21 червня 2018 року, житловий будинок АДРЕСА_3 , належить громадянину ОСОБА_5 Ѕ частка та ОСОБА_2 Ѕ частка на підставі договору дарування будинку від 23 вересня 1999 року №4057, зареєстрованого у БТІ в книзі № 19 на сторінці № 87.

Також, в даному листі надано технічну характеристику житлового будинку та господарських будівель і споруд за вищевказаною адресою станом на 21.06.2018 рік. Відповідно до даної характеристики, самочинно переобладнано з приміщення літньої кухні у житловий будинок під літ. В загальною площею 56,10 кв.м., житловою площею 33,40 кв.м. та самочинно збудовано літ. Г кладова (а.с. 137).

Матеріали спадкової справи також містять постанову від 22 липня 2020 року, згідно якої до нотаріуса звернулась ОСОБА_1 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок номер сім а по АДРЕСА_1 , спадкоємцем якого після смерті ОСОБА_2 є ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 4.15 глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно.

Виходячи з наведеного, нотаріус постановив відмовити ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок номер сім а по АДРЕСА_1 , у зв`язку із тим, що не подано відомості та документи, які б посвідчували право власності спадкодавця на таке майно (а.с. 195).

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову .

Дослідивши фактичні обставини, та зміст спірних правовідносин, надавши оцінку кожному аргументу, наведеного учасниками справи, суд прийшов до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що позивач просить суд визнати за нею право власності по праву спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 56,10 квадратних метра.

Матеріали справи свідчать про те, що даний житловий будинок є самочинним будівництвом, що підтверджується матеріалами справи, та не спростовано позивачем під час розгляду справи по суті.

З цього приводу, суд зазначає, що відповідно до пункту 45 Постанови Великої Палати Верховного Суду (справа №680/214/16-ц, провадження: 14-445цс19) від 23 червня 2020 року, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частини перша та друга статті 376 ЦК України).

Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду (справа №202/4229/18, номер провадження: 61-20585св19) від 22 липня 2020 року, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове нерухоме майно судам необхідно з`ясовувати: правовий режим земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно (будинок, споруда); чи отримано спадкодавцем дозволи на спорудження будинку, чи затверджено проект на спорудження будинку; коли спадкодавцем було завершено спорудження будинку; чи дотримано при будівництві проекту на спорудження будинку, вимог державних протипожежних, санітарних норм; чи посвідчено право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку на час виникнення права власності.

Аналіз норм частини третьої статті 376 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий є та не являється забудовником.

З цього приводу Верховний Суд у Постанові від 05 жовтня 2020 року (справа №545/2330/17, провадження № 61-11812св19) зазначив, що ця умова є єдиною для визнання права власності на самочинно збудований об`єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.

При цьому, необхідно ураховувати положення частини першої статті 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об`єкті нерухомості.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15.

Проте, позивачем не надано суду належних доказів того, що у збудованому об`єкті нерухомості, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , відсутні істотні порушення будівельних норм і правил. Також, суду не надано жодних документів, що підтверджують отримання нової юридичної адреси та нових кадастрових номерів на земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_2 .

До того ж, даних щодо звернення спадкодавця та позивача (спадкоємця) до органів місцевого самоврядування відносно узаконення, прийняття у експлуатацію самочинно збудованого об`єкта нерухомості, а також про відмову цих органів у вирішенні спірного питання матеріали справи не містять.

Тобто, земельна ділянка, на якій розташований будинок не була відведена для цієї мети у порядку, визначеному законодавством.

Також, позивачем не надано жодних відомостей відносно того, що земельна ділянка, на якій розташований будинок (загальною площею 56,10 кв.м.), за адресою: АДРЕСА_3 , надана забудовнику власником та користувачем, якщо такий є та не являється забудовником.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень частини 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України, засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно частини 1 статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Положення статті 1217 ЦК України, визначають, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно частини 1 статті 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до положень статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Диспозиція частини 1 статті 376 ЦК України, визначає, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно частини 2 статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 року, № 63566/00Л).

На підставі статей 328, 376, 1216, 1217, 1222 ЦК України, керуючись статтями 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Роздільнянської міської ради Одеської області, про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за законом - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Роздільнянський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня проголошення, відповідно до п.15.5 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Відповідач: Роздільнянська міська рада Одеської області, адреса: вулиця Муніципальна, 17, місто Роздільна Одеської області, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 33356925.

Суддя А. В. Ільяшук