Постанова

від 22.04.2021 по справі 511/1550/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2329/21

Номер справи місцевого суду: 511/1550/20

Головуючий у першій інстанції Ільяшук А. В.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2021 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 511/1550/20

Номер провадження: 22-ц/813/2329/21

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя - доповідач),

- суддів - Погорєлової С.О., Князюка О.В. ,

за участю секретаря судового засідання - Дерезюк В.В.,

учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 ,

- відповідач - Роздільнянська міська рада Одеської області ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Роздільнянської міської ради Одеської області про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за законом, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Ільяшук А. В. о 12 годині 39 хвилині 19 листопада 2020 року,

встановив:

2. Описова частина

2.1 Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Роздільнянського районного суду Одеської області з вищевказаним позовом, в якому просить визнати за ОСОБА_1 право власності по праву спадкування за законом після смерті її чоловіка - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на будинок, розташований на земельній ділянці за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею - 56,10 кв. м., який складається з: - передньої, площею - 8,80 кв. м.; - 2 - житлова - 19,80 кв. м.; - 3 - житлова - 13,60 кв. м.; - 4 - кухня - 8,8 кв. м.; - 5 - санвузол - 5,10 кв. м.. Всього під літерою А - 56,10 кв. м., - загальна площа; - 33,40 кв. м. - житлова площа; - 22,70 - допоміжна площа. Літера Б - кладовка, № 1-2 -огорожа, який розташований за адресою - АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що за життя у 2008 році ОСОБА_2 побудував будинок за адресою - АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, у зв`язку з чим позивачка звернулась до приватного нотаріуса Роздільнянського нотаріального округу Фішера Б.І..

26 лютого 2018 року було ухвалено рішення, відповідно до якого визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частку земельної ділянки, розташованої за адресою - АДРЕСА_2 , площею - 0,1000 гектара, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5123910100:02:012:0085, та на 1/2 частку земельної ділянки, розташованої за адресою - АДРЕСА_2 , площею - 0,0093 гектара, для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5123910100:02:012:0084, які належали на праві власності ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Однак, позивачка на будинок розташований за адресою - АДРЕСА_1 , загальною площею - 56,10 кв. м., свідоцтво про право на спадщину за законом не отримала.

На підставі листа приватного нотаріуса Роздільнянського нотаріального округу слідує, що відповідно до пункту 4.15 глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України за №296/5 від 22.02.2012 року, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно (а. с. 1 - 4).

2.2 Позиція відповідача в суді першої інстанції

У відзиві на позовну заяву Роздільнянська міська рада зазначає, що не може надати згоду на задоволення даної позовної заяви в тому форматі, в якому вона викладена, з огляду на наступне.

ОСОБА_2 не склав заповіту на будинок розташований на земельній ділянці за адресою - АДРЕСА_2 , а тому має місце спадкування за законом.

Позивачка у своїй позовній заяві вказує, що на будинок розташований за адресою - АДРЕСА_1 , свідоцтво про право на спадщину за законом не отримувала, але і жодних документів, що посвідчують право власності на будинок за цією адресою не надала. З наявних документів, що є в матеріалах справи, вбачається, що позивачка хоче зареєструвати право власності на самочинне будівництво за іншою адресою.

Про розподіл земельної ділянки позивачкою не надано документів, які підтверджують отримання нової юридичної адреси та нових кадастрових номерів на земельні ділянки за адресою - АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 (а. с. 198 - 199).

2.3 Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 листопада 2020 року відмовлено у задоволенні вищевказаних позовних вимог ОСОБА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачкою не надано суду належних доказів того, що у збудованому об`єкті нерухомості, який розташований за адресою - АДРЕСА_1 , відсутні істотні порушення будівельних норм і правил. Також, суду не надано жодних документів, що підтверджують отримання нової юридичної адреси та нових кадастрових номерів на земельні ділянки за адресою - АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 .

Даних щодо звернення спадкодавця та позивачки (спадкоємця) до органів місцевого самоврядування відносно узаконення, прийняття в експлуатацію самочинно збудованого об`єкта нерухомості, а також про відмову цих органів у вирішенні спірного питання матеріали справи не містять.

Тобто, земельна ділянка, на якій розташований будинок не була відведена для цієї мети у порядку, визначеному законодавством.

Позивачкою не надано жодних відомостей відносно того, що земельна ділянка, на якій розташований будинок, загальною площею - 56,10 кв. м., за адресою - АДРЕСА_1 , надана забудовнику власником та користувачем, якщо такий є та не являється забудовником (а. с. 214 - 218).

2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 листопада 2020 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1

2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт зазначає на те, що: 1) помилковим є посилання суду щодо самочинного будівництва будинку АДРЕСА_1 , оскільки будинок було переобладнано з літньої кухні, яка була побудована ОСОБА_2 та значиться у технічній документації; 2) право власності на об`єкти самочинного будівництва відповідно до чинного законодавства належало спадкодавцеві. А також належить спадкоємцеві, який прийняв спадщину (а. с. 221 - 227).

2.6 Узагальнені доводи відповідача в апеляційному суді

Роздільнянська міська рада Одеської області не скористалась правом надання відзиву на апеляційну скаргу. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

3. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.12.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 листопада 2020 року (а. с. 235).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.12.2020 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 листопада 2020 року у приміщенні Одеського апеляційного суду (а. с. 236).

У судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки не повідомили. Заяв та клопотань не надали.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності її інших учасників, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.

4. Мотивувальна частина

4.1 Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

4.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

На підставі заяви ОСОБА_1 заведено спадкову справу №27/2018.

22 липня 2020 року до нотаріуса звернулась ОСОБА_1 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_2 , спадкоємцем якого після смерті ОСОБА_2 є - ОСОБА_1 .

Нотаріус постановив відмовити ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_2 , у зв`язку із тим, що не подано відомості та документи, які б посвідчували право власності спадкодавця на таке майно (а. с. 11).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, спадкова справа № 27/2018, зареєстровано в реєстрі за № 640, приватний нотаріус Роздільнянського районного нотаріального округу посвідчив, що на підставі статті 1261 Цивільного кодексу України, спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , 1952 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , у тому числі з урахуванням Ѕ (одної другої) частки у спадщині, від якої відмовилася його дочка ОСОБА_3 .

Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається з: Ѕ (однієї другої) частки житлового будинку АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстровано Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості 06 жовтня в реєстровій книзі 19 на сторінці 87.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 139949653, об`єкт нерухомого майна: житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; дата, час державної реєстрації: 02.10.2018 року, приватним нотаріусом Фішер Борисом Івановичем; підстава виникнення права власності: свідоцтво про право на спадщину, серія та номер: 640, виданий 02.10.2018, видавник: Фішер Б.І. приватний нотаріус Роздільнянського районного нотаріального округу; форма власності: приватна; вид спільної власності: спільна часткова; розмір частки: Ѕ (а. с. 13).

Відповідно до рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 26 лютого 2019 року (справа №511/2426/18, номер провадження: 2/511/69/19), визначено, що частка, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 у праві спільної власності на земельну ділянку, розташовану за адресою - АДРЕСА_2 , площею - 0,1000 гектара, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5123910100:02:012:0085, та земельну ділянку, розташовану за адресою - АДРЕСА_2 , площею - 0,0093 гектара, для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5123910100:02:012:0084, розташовану за адресою - АДРЕСА_2 - становить 1/2 частки.

Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частку земельної ділянки, розташованої за адресою - АДРЕСА_2 , площею - 0,1000 гектара, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5123910100:02:012:0085, та на 1/2 частку земельної ділянки, розташованої за адресою - АДРЕСА_2 , площею - 0,0093 гектара, для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5123910100:02:012:0084, які належали на праві власності ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення набрало законної сили 29.03.2019 року (а. с. 14 - 16).

Матеріали позовної заяви містять технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, інвентаризаційна справа №278/08-20, що розташований за адресою - АДРЕСА_1 , замовник технічної інвентаризації або уповноважена ним особа - ОСОБА_1 (а. с. 17 - 21).

Відповідно до звіту щодо визначення ринкової вартості житлового будинку, загальною площею - 56,10 кв. м. (літ. А), кладовка, загальною площею - 16,70 кв. м. (літ. Б), огорожа, ворота (№1-2), що розташований за адресою - АДРЕСА_1 , ринкова вартість об`єкта складає - 124 543 гривні (а. с. 22 - 31).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , яке видано Роздільнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 65 років, про що 06 лютого 2018 року складено відповідний актовий запис №78 (а. с. 39).

До матеріалів позовної заяви долучено технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок, що розташований за адресою - АДРЕСА_2 (а. с. 59 - 64).

Відповідно до довідки щодо надання відомостей стосовно спадкоємця по спадковій справі №27/2018, ОСОБА_1 є спадкоємцем померлого ОСОБА_2 (а. с. 83).

Згідно листа керівника суб`єкта господарювання ОСОБА_4 від 21 червня 2018 року, житловий будинок АДРЕСА_2 , належить громадянину ОСОБА_5 Ѕ частка та ОСОБА_2 Ѕ частка на підставі договору дарування будинку від 23 вересня 1999 року №4057, зареєстрованого у БТІ в книзі № 19 на сторінці № 87. Також, у вказаному листі надано технічну характеристику житлового будинку та господарських будівель і споруд за вищевказаною адресою станом на 21.06.2018 рік. Відповідно до даної характеристики, самочинно переобладнано з приміщення літньої кухні у житловий будинок під літ. В , загальною площею - 56,10 кв. м., житловою площею - 33,40 кв. м., та самочинно збудовано літ. Г кладовка (а. с. 137).

Матеріали спадкової справи також містять постанову від 22 липня 2020 року, згідно якої до нотаріуса звернулась ОСОБА_1 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , спадкоємцем якого після смерті ОСОБА_2 є ОСОБА_1 .

Нотаріус постановив відмовити ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , у зв`язку із тим, що не подано відомості та документи, які б посвідчували право власності спадкодавця на таке майно (а. с. 195).

4.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч. ч. 1, 2, 4 ст. 10 ЦПК України).

Згідно частини 1 статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Положення статті 1217 ЦК України, визначають, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно частини 1 статті 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно до положень статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Диспозиція частини 1 статті 376 ЦК України, визначає, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно частини 2 статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Розглянувши спір, який виник між сторонами у даній справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню. Повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

4.4 Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу

Доводи апелянта щодо помилкового посилання суду на самочинне будівництво будинку АДРЕСА_2 а колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

У позовній заяві, а також в апеляційній скарзі сама ОСОБА_1 посилається на те, що спірний будинок було переобладнано з літньої кухні, яка була побудована ОСОБА_2 та значиться у технічній документації.

Факт самочинного переобладнання літньої кухні у житловий будинок підтверджується листом керівника суб`єкта господарювання ОСОБА_4 від 21 червня 2018 року, в якому надано технічну характеристику житлового будинку та господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_2 станом на 21.06.2018 рік, а саме - зазначено, що самочинно переобладнано з приміщення літньої кухні у житловий будинок під літ. В , загальною площею - 56,10 кв. м., житловою площею - 33,40 кв. м., та самочинно збудовано літ. Г - кладовка (а. с. 137).

В розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності. Усі об`єкти нерухомого майна, які зведені після одержання акту приймання в експлуатацію, незалежно від того, значились вони до одержання акту приймання в проектній документації чи ні, вважаються самочинними (пункт 3.4.1 Методичних рекомендацій з питань технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 05 вересня 2003 року № 146 (далі - Методичні рекомендації № 146).

Поняття реконструкції об`єкта нерухомості міститься в пункті 3 Державних будівельних норм В.3.2 -2-2009 Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 22 липня 2009 року № 295, відповідно до якого реконструкція - це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій.

Таким чином, норма ч. 1 ст. 376 ЦК України підлягає застосуванню й до випадків самочинної реконструкції об`єкта нерухомості, у результаті якої об`єкт набуває нових якісних характеристик (зміна конфігурації, площі та кількості приміщень, втручання в несучі конструкції, улаштування дверних прорізів у капітальних стінах тощо; розділ 3.4 Методичних рекомендацій № 146).

З цього приводу, суд зазначає, що відповідно до пункту 45 Постанови Великої Палати Верховного Суду (справа №680/214/16-ц, провадження: 14-445цс19) від 23 червня 2020 року, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частини перша та друга статті 376 ЦК України).

Також варто зауважити, що в матеріалах справи відсутні документи щодо розподілу земельної ділянки, позивачем не було надано документів, які підтверджують отримання нової адреси, а саме АДРЕСА_1 .

Як вже було встановлено, що рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 26 лютого 2019 року визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,1000 гектара для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5123910100:02:012:0085, та на 1/2 частку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,0093 гектарів, для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 5123910100:02:012:0084.

Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду (справа №202/4229/18, номер провадження: 61-20585св19) від 22 липня 2020 року, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове нерухоме майно судам необхідно з`ясовувати: правовий режим земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно (будинок, споруда); чи отримано спадкодавцем дозволи на спорудження будинку, чи затверджено проект на спорудження будинку; коли спадкодавцем було завершено спорудження будинку; чи дотримано при будівництві проекту на спорудження будинку, вимог державних протипожежних, санітарних норм; чи посвідчено право власності на нерухоме майно в установленому законом порядку на час виникнення права власності.

З вище наведеного виходить, що вказаний житловий будинок збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети.

Частиною 5 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин, що не є підставою для скасування оскарженого судового рішення.

Аргументи апеляційної скарги є ідентичними аргументам, що були викладені скаржником у позові, та є такими, що не спростовують встановлені у справі фактичні обставини, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди ОСОБА_1 з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

4.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України , № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїз Торія проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі Гірвісаарі проти Фінляндії , п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі Бюрг та інші проти Франції (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі Гору проти Греції №2) [ВП], § 41 (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 відсутні.

4.6 Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

5. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -- залишити без задоволення.

Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 19 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 30 квітня 2021 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Суддів С. О. Погорєлова

О. В. Князюк