Ухвала

від 16.11.2020 по справі 487/6800/20

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 487/6800/20

Провадження № 1-кс/487/6724/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2020 року місто Миколаїв

Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному 06.10.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62020150000000980 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий Другогослідчого відділуСлідчого управлінняТериторіального управлінняДержавного бюророзслідувань,розташованого умісті Миколаєві ОСОБА_3 за погодженнямз прокуроромвідділу Одеськоїобласної прокуратури ОСОБА_4 в рамкахздійснення досудовогорозслідування кримінальногоправопорушення,відомості щодоякого 06.10.2020року внесенідо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань за№62020150000000980,звернувся 13.11.2020року доЗаводського районногосуду містаМиколаєва зклопотанням пронакладення арешту на виявлене та вилучене 12.11.2020 року під час обшуку за місцем мешкання начальника Лиманського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: магазин від вогнепальної зброї та три патрони; вогнепальну зброю без дозвільних документів ззовні схожу на рушницю.

Слідчий у судове засідання не прибув, до початку судового засідання подав заяву пророзгляд клопотання за його відсутності.

Дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Другим слідчим відділом Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62020150000000980 від 06.10.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом начальника ГУНП в Одеській області № 76 о/с від 22.01.2019 ОСОБА_6 призначено на посаду заступника начальника сектору превенції Лиманського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - заступника начальника сектору превенції Лиманського ВП ГУНП в Одеській області).

Згідно ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закону), Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до положень ст. ст. 2, 18 цього Закону, одним з основних завдань та обов`язків працівників поліції є охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидія злочинності та професійне виконання своїх службових обов`язків відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків.

Статтею 23 цього Закону встановлено, що одними із основних повноважень поліції є здійснення своєчасного реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події, здійснення превентивної та профілактичної діяльності, спрямованої на запобігання їх вчиненню, виявлення причини та умов, що їм сприяють, вжиття у межах компетенції заходів для їх усунення, а також вжиття заходів з метою виявлення і припинення кримінальних та адміністративних правопорушень.

В силу наявного досвіду роботи в органах поліції ОСОБА_6 знав та розумів, що вимогами ст. ст. 3, 22 Закону України «Про запобігання корупції», співробітникам органів Національної поліції України заборонено використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб. Нехтуючи взятими на себе обов`язками працівника правоохоронного органу, достовірно розуміючи суть адміністративних правопорушень в галузі торгівлі і підприємницької діяльності, визначених у главі 12 Кодексу України про адміністративні правопорушення та передбачену за їх скоєння адміністративну відповідальність, замість попередження правопорушень та профілактики злочинності серед населення, ОСОБА_6 сам скоїв умисне кримінально-каране діяння за наступних обставин.

Так, ОСОБА_6 , працюючи на посаді заступника начальника сектору превенції Лиманського ВП ГУНП в Одеській області, будучи службовою особою та відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» - працівником правоохоронного органу, в вересні 2020 року виявив факт зберігання та продажу ОСОБА_7 спиртовмісних рідин у складському приміщенні на території ПАТ «АТП 15172» за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Нові Біляри, вул. Лиманна, 47.

Використовуючи своє службове становище та діючи з корисних мотивів, реалізуючи свій злочинний умисел направлений на вимагання неправомірної вигоди, ОСОБА_6 30.09.2020 зателефонував на номер мобільного телефону ОСОБА_7 та викликав на зустріч наступного дня для обговорення питань здійснення останнім діяльності зі зберігання та продажу спирту на території орендованого ним складського приміщення за вищевказаною адресою.

Надалі, 01.10.2020 приблизно о 18 год. 00 хв. ОСОБА_6 , зустрівшись за попередньою домовленістю з ОСОБА_7 біля ТРЦ «Рив`єра» в с. Фонтанка Лиманського району Одеської області, повідомив останньому про вчинення ним адміністративного правопорушення, пов`язаного з незаконним зберіганням та продажом спирту, що підтверджено повідомленнями громадян на спецлінію «102» та висунув протиправну вимогу надати йому неправомірну вигоду в сумі 10 000 гривень за невтручання в його підприємницьку діяльність, закриття матеріалів перевірок, проведених за вищевказаними повідомленнями громадян, а також сприяння у непритягненні ОСОБА_7 співробітниками Лиманського ВП ГУНП в Одеській області до адміністративної відповідальності у разі надходження аналогічних заяв або повідомлень.

При цьому, ОСОБА_6 запевнив ОСОБА_7 , що у разі не передачі йому обумовленої неправомірної вигоди, ним будуть створюватись штучні перешкоди щодо здійснення ним підприємницької діяльності, а також буде ініціюватись питання щодо його притягнення до адміністративної відповідальності.

ОСОБА_7 вимушено погодився на протиправні вимоги ОСОБА_6 , оскільки не бажав настання негативних для себе наслідків у вигляді перешкоджання підприємницької діяльності та притягнення до адміністративної відповідальності.

Під час подальшої зустрічі 03.10.2020 у складському приміщенні на території ПАТ «АТП 15172» за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Нові Біляри, вул. Лиманна, 47, ОСОБА_6 повторно висунув протиправну вимогу ОСОБА_7 щодо надання неправомірної вигоди у раніше обумовленому розмірі, повідомивши останнього про одержання вказаної суми грошових коштів для себе та начальника Лиманського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 .

Після чого, 21.10.2020 приблизно о 14 год. 40 хв. ОСОБА_6 , зустрівшись за попередньою домовленістю з ОСОБА_7 на території зазначеного складського приміщення за вищевказаною адресою, вимагав та одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду у розмірі 10 000 грн. за невтручання в його підприємницьку діяльність, закриття матеріалів перевірок, проведених за вищевказаними повідомленнями громадян, а також сприяння у непритягненні ОСОБА_7 співробітниками Лиманського ВП ГУНП в Одеській області до адміністративної відповідальності у разі надходження аналогічних заяв або повідомлень про скоєні адміністративні правопорушення.

При цьому, під час відбутої зустрічі ОСОБА_6 висунув нову протиправну вимогу ОСОБА_7 надавати систематично йому неправомірну вигоду за невтручання в його підприємницьку діяльність та сприяння у непритягненні ОСОБА_7 співробітниками Лиманського ВП ГУНП в Одеській області до адміністративної відповідальності за зберігання та продаж спирту з розрахунку 2000 грн. за 1 тону.

Після чого, 12.11.2020 приблизно о 17 год. 30 хв. ОСОБА_6 , зустрівшись за попередньою домовленістю з ОСОБА_7 у приміщенні будівлі на території ПАТ «АТП 15172» за адресою: АДРЕСА_2 , вимагав та одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду в розмірі 40 000 грн. за невтручання в його підприємницьку діяльність, а також сприяння у непритягненні ОСОБА_7 співробітниками Лиманського ВП ГУНП в Одеській області до адміністративної відповідальності за зберігання на складі та продаж 20 тон спирту.

За таких обставин, ОСОБА_6 вимагав та одержав неправомірну вигоду у загальній сумі 50 000 грн.

12.11.2020 на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук місця фактичного проживання начальника Лиманського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено і вилучено: магазин від вогнепальної зброї та три патрони які поміщені та упаковані до сейф-пакету № В 2008780; вогнепальну зброю без дозвільних документів ззовні схожу на рушницю, яку поміщено та упаковано до сейф-пакету № М1004959.

ОСОБА_5 дозвільні документи на вогнепальну зброю не надав, сказав, що вони в нього знаходяться за місцем роботи.

Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За змістом ч. 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 7 ст. 236 КПК України, при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Отже, за змістом ч. 7 ст. 236 КПК України, вилучені в ході обшуку предмети, які вилучені законом з обігу, не вважаються тимчасово вилученим майном.

Згідно частин 1 та 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен, у тому числі, враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З огляду на викладене, у зв`язку з недоведеністю особою, яка подала клопотання, необхідності накладення арешту на майно третьої особи ( ОСОБА_5 ), у кримінальному провадженні, яке внесено до ЄРДР та розслідується за підозрою ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а також недоведеністю: можливості використання вилученого майна як доказу або його спеціальної конфіскації у кримінальному провадженні в межах якого подане таке клопотання, наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, подане клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 98, 131-132, 167, 168, 170-173 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному 06.10.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62020150000000980 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, про арешт майна, а саме: магазину від вогнепальної зброї та трьох патронів; вогнепальної зброї без дозвільних документів, ззовні схожої на рушницю.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1