Рішення

від 13.11.2020 по справі 484/5691/19

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 484/5691/19

Провадження № 2/484/340/20

Рішення

іменем України

13.11.2020 року м. Первомайськ

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Максютенко О.А.

за участю секретаря судового засідання - Завірюха В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермермерського господарства Основа про розірвання договору оренди земельної ділянки

за участю представника позивача Коренко Тетяни Володимирівни

представника відповідача: адвоката Ремського Є.В.

встановив:

20.12.2019 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Коренко Т.В. звернулась до суду з позовом, мотивуючи тим, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 083446 від 22.12.2003 року належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 5,13 га кадастровий номер 4825485700:09:000:0488, розташована в межах Романовобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. Зазначена земельна ділянка перебуває в оренді ФГ Основа відповідно до договору оренди землі (надалі - Договір) від 01.08.2004 року, укладеного строком на 15 років. Вважає, що строк дії Договору з моменту його укладення закінчився відповідно до п.2 розділу Зміна умов договору і припинення його дії вказаного Договору. Позивач звернувся до орендаря із вимогою про повернення належної йому земельної ділянки, оскільки бажає самостійно обробляти землю та не має наміру продовжувати дію Договору надалі, на що ФГ Основа йому відмовило, посилаючись на те, що відповідно до ст. 17 Закону України Про оренду землі договір є чинним і діє до 01.11.2021 року, оскільки реєстрація договору відбулась 01.11.2006 року. ОСОБА_1 вважає відмову орендаря необґрунтованою і неправомірною, тому що фактично ФГ Основа з моменту укладення Договору до дня державної реєстрації користувалося землею, про що свідчить акт приймання-передачі земельної ділянки відповідачу, а тому на думку позивача, строк дії договору необхідно обчислювати з моменту укладання Договору, а не з дня його реєстрації. Також зазначив, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати без внесення відповідних змін до договору у письмовій формі. У Договорі не зазначена нормативна грошова оцінка земельної ділянки; додаткових угод до спірного договору щодо визначення орендної плати у грошовому еквіваленті сторони не укладали. Крім того, умови Договору порушують його права як орендавця, оскільки є незрозумілими і створюють дисбаланс прав і обов`язків сторін. Крім того, ФГ Основа в порушення п. 12 Договору за весь період оренди землі жодного разу не надало йому послуг оранки присадибної ділянки, доставки в млин один раз на рік, ритуальні послуги тощо, тобто не виконало істотні умови Договору. Також до Договору не надано додатків, які є невід`ємною його частиною. За таких обставин у зв`язку із систематичним порушенням ФГ Основа договору оренди землі позивач вважає, що наявні підстави для його розірвання і просить розірвати договір оренди землі від 01.08.2004 року, укладений між ним та ФГ Основа .

Ухвалою суду 26.12.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрите провадження у справі та призначено справу до розгляду у загальному позовному провадженні в підготовчому засіданні. Сторонам роз`яснено порядок надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень та доказів.

20.01.2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити в задоволенні позову та стягнути з позивача витрати на правничу допомогу. Вважає, що вказані позивачем підстави для розірвання договору оренди землі не підтверджені належними та допустимими доказами. Твердження позивача про необхідність обчислення строку дії договору оренди землі з моменту укладення є помилковим, оскільки на момент укладення договору оренди землі положеннями ст. 18 Закону України Про оренду землі було передбачено, що такий договір набирає чинності після його реєстрації. Оскільки в оспорюваному договорі оренди землі зазначено, що строк дії договору 15 років, без визначення конкретної дати закінчення строку, його дія визначається з моменту проведення державної реєстрації. Також, наявність у договорі нормативно грошової оцінки є обов`язковою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності. В даному випадку в оренду було передано земельну ділянку, яка перебуває в приватній власності. Крім того, сторони при укладенні договору оренди землі та визначенні розміру орендної плати не виходили із відсоткової ставки від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Умовами Договору визначено орендну плату, за домовленістю сторін. Орендна плата визначена альтернативно у грошовій або натуральні і відробітковій формі. Вважає, що доводи повивача про наявність заборгованості з орендної плати не підтверджені доказами; позивачем не заявлено вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати.

Ухвалою суду від 24.01.2020 року закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з`явився; про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно і належним чином, про що свідчить поштове повідомлення.

Його представник - адвокат Коренко Т.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила позов задовольнити посилаючись на викладене у позові .

Представник відповідача адвокат Ремський Є.В. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві та стягнути з позивача судові витрати.

Сторонами, їх представниками не подано будь-яких інших заяв і клопотань по суті позовних вимог.

Суд, заслухавши представників сторін та дослідивши матеріали справи приходить до висновку про те, що позов не обгрунтований і не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до державного акту на право власності серії МК №083446, виданого 22.12.2003 року Первомайською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження №149-р від 20.05.2003 року, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,13 га, кадастровий номер 4825485700:09:000:0488, розташованої в межах Романовобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

01.08.2004 року між ОСОБА_1 та ФГ Основа був укладений договір оренди зазначеної вище земельної ділянки, який зареєстровано у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Романовобалківській сільській раді 01.11.2006 року за № 040602200035.

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 01.08.2004 року вказана земельна ділянка передана ФГ Основа /а.с.13/ Таким чином, між сторонами склалися відносини з оренди землі, що регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Відповідно до ч.1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Згідно з положеннями статей 13, 15 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Змістом цього договору є права та обов`язки сторін договору, щодо використання земельної ділянки, визначення розміру орендної плати, порядок і умови її сплати, припинення договору та відшкодування збитків.

Відповідно до статей 14, 18, 20 Закону України Про оренду землі в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Він підлягає державній реєстрацій і після цього набирає чинності.

Згідно ст. 13 Закону України Про оренду землі за договором оренди землі орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі орендна плата, її розмір, форма платежу, строк і порядок виплати є суттєвими умовами договору оренди землі.

Договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

Відповідно до Договору, договір оренди землі укладено на 15 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 2 розділу Зміна умов договору і припинення його дії Договору визначено, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено.

Позивач вважає, що строк дії Договору закінчився 01.08.2019 року, оскільки з дати укладення Договору минуло 15 років, у зв`язку з чим він звернувся до орендаря з вимогою про повернення належної йому земельної ділянки, тому що бажає самостійно обробляти землю і не має наміру продовжувати дію договору надалі.

Однак таке твердження позивача є хибним з огляду на наступне.

Як зазначено вище, на момент укладення договору статтею 18 Закону України Про оренду землі було передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

У правовій позиції Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеній у постанові від 04.07.2018 року у справі № 624/218/16-ц визначено, що відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Спеціальним законом, який регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі . За змістом статей 18, 20 цього Закону (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення. Набрання договором чинності є моментом у часі, коли виникають права та обов`язки за договором, тобто коли на підставі договору (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) виникають правовідносини, на виникнення яких було спрямовано волевиявлення сторін.

В оспорюваному Договорі в розділі Строк дії договору зазначено, що Договір укладено на 15 років, без визначення конкретної дати закінчення строку дії.

Таким чином, враховуючи наведену правову позицію, суд приходить до висновку, що строк на який укладено спірний договір оренди землі, не закінчився, оскільки дія такого Договору визначалася з моменту проведення державної реєстрації, тобто з 01.11.2006 року, а не з моменту його укладення, а тому твердження позивача є помилковим.

Щодо розірвання договору оренди землі з підстав відсутності нормативної грошової оцінки земельної ділянки, як основи для визначення розміру орендної плати, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Відповідно до частини 1 ст. 13 Закону України Про оцінку землі грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Як встановлено судом, земельна ділянка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, а тому зазначення грошової оцінки в договорі оренди земельної ділянки в даному випадку не є обов`язковою.

Разом з тим, умовами Договору визначено, що орендна плата погоджена сторонами у розмірі 1 065 грн. або 1 (одна) тонна пшениці, 1 (одна) тонна фуражного зерна, 100 кг соняшника, оранка присадибної ділянки, доставка в млин один раз на рік, ритуальні послуги в сумі 300 (триста) грн.

Тобто, сторонами при укладенні договору оренди землі погоджена альтернативна орендна плата: або в грошовій, або натуральні та відробітковій формі.

Позивач з моменту укладення Договору жодних претензій до відповідача не пред`являв, а тому стверджувати, що умови Договору йому не зрозумілі та порушують його права як орендаря не заслуговують на увагу. Позивачем не заначено, в чому саме полягає завдана йому шкода та не надано доказів, що він був позбавлений того, на що розраховував при укладенні Договору.

У спірному Договорі розмір орендної плати визначений, тобто така суттєва умова договору, на відсутність якої вказує позивач, фактично у договорі оренди землі наявна, а тому суд вважає, що зазначена підстава для розірвання договору не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду.

За змістом статей 1,13 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати в установленому розмірі. Разом з тим, доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватись належними доказами.

Позивач стверджує, що за період оренди землі йому не були надані послуги передбачені Договором, зокрема: оранка присадибної ділянки, доставка в млин один раз на рік, ритуальні послуги, що свідчить про невиконання ФГ Основа умов Договору з орендної плати.

Разом з тим, позовної вимоги позивачем про стягнення заборгованості по виплаті орендної плати не заявлено. Період і розмір заборгованості в позові не зазначені, відповідні докази з цього приводу не надані.

З наданих ФГ Основа документів (відомостей, видаткових касових ордерів) вбачається, що протягом 2016-2019 років ОСОБА_1 отримував від ФГ Основа орендну плату за користування належною йому земельною ділянкою. У видаткових касових ордерах, наявних в матеріалах справи, позивач своїм підписом підтвердив отримання орендної плати.

Таким чином, твердження позивача про систематичні порушення відповідачем умов Договору в частині сплати орендної плати не відповідають дійсності та не підтверджені належними і допустимими доказами, а тому відсутні підстави для розірвання Договору.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, коли наявні підстави для звільнення від доказування.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи наведене, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до пункту 2 ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також з огляду на те, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, і суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Суд враховує співмірність розміру витрат відповідача на оплату послуг адвоката із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, що узгоджується з правовими висновками з цього питання, викладеними ВП ВС у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року при розгляді справи №755/9215/15ц.

На підтвердження вказаних витрат суду надано договір про надання правничої допомоги № 4/ц-20 від 13.01.2020 року, укладений адвокатом Гаврилюк Т.А. з ФГ Основа , квитанцію про оплату за послуги адвоката від 14.01.2020 року. Також представником відповідача - адвокатом Гаврилюк Т.А. надано розрахунок суми витрат у наданій справі, який становить 6 000 грн.

За таких обставин суд вважає, що відповідачем доведено, що ним понесені витрати на правничу допомогу, а тому з позивача на користь відповідача слід стягнути витрати в сумі 6 000 грн.

Також, оскільки у задоволенні позову відмовлено, відповідно до ст.141 ЦПК України витрати позивача по сплаті судового збору не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 77-80, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

вирішив

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Фермермерського господарства Основа про розірвання договору оренди землі від 01.08.2004 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ Основа , відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , на користь Фермерського господарства Основа , місцезнаходження: вул. Генерала Богданова, 32, с. Романова Балка Первомайського району Миколаївської області, ЄДРПОУ 03764040, на відшкодування судових витрат на правничу допомогу в сумі 6 000 (шість тисяч) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19.11.2020 року.

Суддя: