Постанова

від 03.02.2021 по справі 484/5691/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03.02.21

22-ц/812/271/21

Єдиний номер справи 484/5691/19

Провадження 22-ц812/271/21 Головуючий по 1 інстанції Максютенко О.А.

Головуючий і доповідач по 2 інстанції Колосовський С.Ю.

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

03 лютого 2021р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

Колосовський С.Ю., Локтіонова О.В., Ямкова О.О.,

секретар судового засідання - Цуркан І.І.,

за участі: представників сторін Коренко Т.В., Ремського Є.В.,

розглянувши в режимі відеоконференції цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 листопада 2020р.

за позовом ОСОБА_2 до Фермерського господарства Основа про розірвання договору,

встановила:

У грудні 2019р. ОСОБА_1 пред`явила в інтересах ОСОБА_2 позов до ФГ Основа про розірвання договору оренди землі.

В позові зазначається, що позивач на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 083446 від 22.12.2003р. є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 5,13 га, кадастровий номер 4825485700:09:000:0488, розташованої в межах Романовобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області.

01.08.2004р. позивач уклав з ФГ Основа договір оренди щодо вказаної земельної ділянки на 15 років.

Не зважаючи на закінчення строку оренди та надісланої відповідачу з цього приводу претензії останній не повертає земельну ділянку.

Також в договорі оренди відсутня нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка є основою для визначення розміру орендної плати, що є підставою для розірвання цього договору.

Крім того, відповідач всупереч умовам договору оренди жодного разу не здійснював оранку присадибної ділянки, доставку в млин один раз на рік, не надавав ритуальні послуги, що свідчить про систематичність порушень.

Посилаючись на зазначені обставини позивач просив розірвати договорі оренди.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 листопада 2020р. у задоволені позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ФГ Основа 6000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на незаконність рішення суду, просив його скасувати і ухвалити нове про задоволення позову.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,13 га, кадастровий номер 4825485700:09:000:0488, розташованої в межах Романовобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія МК №083446, виданого 22.12.2003р. Первомайською районною державною адміністрацією.

01.08.2004р. ОСОБА_2 уклав з ФГ Основа договір оренди названої земельну ділянки та цього ж дня передав її в користування останньому за актом прийому-передачі.

Даний договір оренди зареєстровано у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Романовобалківській сільській раді 01.11.2006р. за № 040602200035.

За умовами договору оренди земельну ділянку передано в користування на 15 років.

Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Дія договору припиняється у разі: закінчення строку на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку встановленому законом; ліквідації юридичної особи орендаря; в інших випадках передбачених законом.

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, що істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав визначених законом.

Розірвання договору в односторонньому порядку не допускається.

Умовою розірвання договору в односторонньому порядку є рішення суду.

Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Проаналізувавши умови договору оренди колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав вважати припиненим договір оренди від 01.08.2004р., оскільки його державну реєстрацію було проведено 01.11.2006р.

Таким чином, строк дії договору оренди спливає 01.11.2021р. не зважаючи на його підписання і фактичну передачу земельної ділянки орендарю 01.08.2004р., тому що в самому договорі його сторони не зазначили точну дату припинення його дії.

За таких обставин юридичне значення в даному питанні мають умови договору щодо відліку строку оренди і факт державної реєстрації договору, у зв`язку з чим суд вірно застосував до спірних правовідносин положення ст.ст.18,20 Закону Про оренду землі в редакції на час виникнення спірних правовідносин.

Правовий висновок Верховного Суду України з цього приводу, висловлений в постановах від 06 березня 2013р. у справі №6-5цс13, від 25 грудня 2013р. у справі №6-118цс13 не може бути застосовано до спірних правовідносин, так як строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли виникають права та обов`язки за договором, тобто коли на підставі договору (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) виникають правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 18 січня 2017р. у справі № 6-2777цс16, від 07 червня 2017р. у справі № 6-872цс17, у постанові Верховного Суду від 04. Липня 2018р. у справі №624/218/16-ц.

Крім того, встановлення факту припинення договору у зв`язку із закінченням строку його дії входить до предмету доказування позову про повернення земельної ділянки у відповідності до положень ст.34 Закону Про оренду землі .

Саме при вирішенні такого роду вимог суд в мотивувальній частині рішення повинен зробити висновок про припинення договору і в залежності від цього вирішити вимоги щодо долі об`єкта оренди.

Однак вимог про повернення земельної ділянки у зв`язку із закінченням строку дії договору позивач не заявляв, а тому вимоги про розірвання договору лише з тих підстав, що строк його дії, на думку позивача, закінчився є неефективним способом захисту.

Також позивач просив розірвати договір оренди від 01.08.2004р. у зв`язку з тим, що на момент його укладення не було проведено нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка є основою для визначення розміру орендної плати, що є істотною умовою договору.

Проте відсутність в договорі однієї із істотних умов, яка визначена такою ст.15 Закону Про оренду землі є підставою для визнання такого договору недійсним на підставі ст.ст.203,215 ЦК, а не для його розірвання.

При цьому позивач помилково посилався на правову позицію, висловлену Верховним Судом України в постанові від 13 березня 2017р. у справі №6-2195 цс-16, так як у вказаній справі предметом позову як раз і були вимоги про визнання недійсним договору оренди. До того ж різниться з даною справою й форма власності об`єкта оренди.

Враховуючи те, що позов про розірвання договору оренди було заявлено й через порушення умов договору, то саме ці обставини є головними для правильного вирішення спору.

Так, умовами договору передбачена орендна плата за користування земельної ділянки в грошовій формі в розмірі 1065 грн. або в натуральній: 1 тонна пшениці; 1 тонна фуражного зерна, 100 кілограм насіння соняшника. Також передбачено надання послуг в рахунок орендної плати: оранка присадибної ділянки, доставка в млин один раз на рік, ритуальні послуги в сумі 300 грн.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_2 має претензії до ФГ Основа лише щодо ненаданих послуг в рахунок орендної плати.

ФГ Основа зазначало у відзиві, що ОСОБА_2 протягом 2016-2019 років отримував орендну плату в грошовій і натуральній формах у більшому розмірі чим це передбачено договором, що підтверджується наданими платіжними відомостями, записними книжками касира (а.с.38-65). Також цими документами підтверджується надання послуги щодо оранки присадибної ділянки в 2016р.-2019р. (а.с.45,52,60,65).

З`ясувавши, що доводи позивача про систематичність і істотність порушень відповідачем договірних зобов`язань по виплаті орендної плати є безпідставними, суд дійшов до вірного висновку про відсутність підстав, передбачених ст.651 ЦК, ст.141 ЗК, ст.32 Закону Про оренду землі для ухвалення рішення на користь позивача.

Аргументи в апеляційній скарзі, які стосується вирішення позовних вимог підлягають відхиленню, оскільки є такими ж як і обґрунтування наведені в позовній заяві, а мотиви їх відхилення наведені вище.

В той же час, стягуючи з позивача 6000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд не врахував, що в судових засіданнях відповідача представляв лише адвокат Ремський Є.В., який не надавав документів про понесені відповідачем витрати за надані ним послуги.

Адвокат Гаврилюк Т.А. також здійснювала представництво відповідача, але участі у судових засіданнях не приймала, хоча й зазначила в переліку наданих послуг судове представництво на 1600 грн.

Також даний представник з процесуальних документів підготував лише відзив на позов, однак включив до переліку: підготовку позовної заяви, клопотання, адвокатські запити, що загалом склало 1600 грн.

Отже, доведеними є витрати відповідача за надані йому адвокатом Гаврилюк Т.А. послуги на 3200 грн., які включають в себе: попереднє опрацювання матеріалів - 1200 грн., опрацювання законодавчої бази - 1600 грн., підготовка відзиву - 400 грн.

Не зайвим буде зазначити на спростування доводів адвоката в апеляційній скарзі що Закон Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах №4191-У1 від 20 грудня 2011р. не підлягає застосуванню, оскільки цей Закон втратив чинність на підставі Закону №2147-У111 від 01 жовтня 2017р.

З наведених мотивів рішення суду підлягає зміні на підставі п.4 ч.1 ст.376 ЦПК лише в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.367,368,374-376,382 ЦПК, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 листопада 2020р. в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Фермерського господарства Основа витрат на професійну правничу допомогу змінити, зменшивши розмір стягнення до 3200 грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених ст.389 ЦПК підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 03 лютого 2021р.

Головуючий: Судді: