Постанова

від 16.11.2020 по справі 910/5340/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2020 р. Справа№ 910/5340/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Поляк О.І.

Руденко М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабарум"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 року

у справі № 910/5340/20 (суддя Паламар П.І.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгума"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабарум"

про стягнення 152 270,93 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київгума" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабарум" про стягнення 152 270,93 грн.

В обґрунтування позову позивач вказав на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за укладеним між сторонами договором в частині оплати поставленого товару.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідач прострочив виконання зобов`язання по оплаті за договором, у зв`язку з чим з нього на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 622, 624, 625 ЦК України підлягає стягненню 122 239,55 грн. боргу, 3057,11 грн. три проценти річних з простроченої суми, 26974,27 грн. передбаченої п. 6.2. договору пені.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лабарум" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі № 910/5340/20 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що в обґрунтування позовних позивач посилається на копії платіжних доручень, які не можуть бути належними та допустимими доказами, так як на них відсутні відповідні реквізити такого документа - підпис посадової особи, дата, печатка та підпис банку. Також апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано клопотання від 08.07.2020, яким відповідач повідомляв суд про проведення між сторонами переговорів з метою мирного врегулювання спору та надання часу для погодження умов мирової угоди, та в якому, зокрема, містилась інформація про те, що на користь позивача відповідачем було здійснено декілька оплат протягом розгляду справи на суму 9 739,55 грн. Також апелянт зазначає про безпідставний розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2020 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дідиченко М.А., судді Калатай Н.Ф.. Поляк О.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабарум" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 року у справі № 910/5340/20 та роз`яснено сторонам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2020 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. на лікарняному

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2020 року для розгляду справи №910/5340/20 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Дідиченко М.А., судді -Руденко М.А., Поляк О.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2020 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабарум" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 року по справі №910/5340/20.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не заявлено.

Позиції учасників справи

28.09.2020 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечує проти вимог та доводів апеляційної скарги позивача та просить залишити її без задоволення. Також у відзиві на позову заяву позивач заявив про орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката при розгляді даної апеляційної скарги, який становить 3 000,00 грн.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

02.01. 2015 р. між сторонами по справі було укладено договір № 530/Д-2/15, згідно з умовами якого позивач зобов`язався протягом терміну дії договору виготовляти і постачати відповідачу товар в асортименті та кількості визначених цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору кількість та асортимент продукції узгоджується сторонами на кожну окрему партію продукції відповідно до заявки покупця, яка погоджується продавцем і зазначається в рахунку-фактурі та накладній.

Згідно з п.п. 4.1., 4.2. договору загальна сума договору обумовлюється сумами, зазначеними у накладних на кожну партію товару. Ціна на продукцію встановлюється в гривні та базується в прайс-листах продавця які є невід`ємною частиною договору.

Покупець зобов`язується перерахувати на розрахунковий рахунок продавця суму вартості продукції протягом 30 календарних днів з дня її одержання (п. 4.7. договору).

Строк дії договору відповідно до умов п. 10.1 договору встановлений з моменту його підписання сторонами і до 31 грудня 2016 р., та вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо за один місяць до його закінчення жодна із сторін не заявить про припинення договору. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 346 542,55 грн., що підтверджується накладними №№ 2273/С, 2277/К, 2279 від 14 травня 2019 р., 2379 від 17 травня 2019 р., 2763, 2764/К від 4 червня 2019 р., 5819/К, 5820 від 6 листопада 2019 р., 5953, 5954, 5957/С від 12 листопада 2019 р., 6200/К, 6201 від 26 листопада 2019 р., 6563, 6565/С від 11 грудня 2019 р., 6808 від 23 грудня 2019 р., 6816/К від 24 грудня 2019.

Відповідачем було частково оплачено поставлену продукцію на суму 224 303,00 грн., що підтверджується дорученнями №№ 8967 від 15 липня 2019 р., 8973 від 16 липня 2019 р., 8984 від 19 липня 2019 р., 8988 від 22 липня 2019 р., 8998 від 23 липня 2019 р., 8999 від 24 липня 2019 р., 9002 від 25 липня 2019 р., 9205 від 26 липня 2019 р., 9011 від 29 липня 2019 р., 9016 від 30 липня 2019 р., 9021 від 31 липня 2019 р., 9026 від 2 серпня 2019 р., 9063 від 13 серпня 2019 р., 9081 від 16 серпня 2019 р., 9089 від 20 серпня 2019 р., 9098 від 22 серпня 2019 р., 9241 від 30 серпня 2019 р., 9192 від 24 вересня 2019 р., 9203 від 26 вересня 2019 р., 9241 від 7 жовтня 2019 р., 101 від 25 листопада 2019 р., 9433 від 5 грудня 2019 р., 9443 від 6 грудня 2019 р., 117 від 9 грудня 2019 р., 119 від 10 грудня 2019 р., 120 від 11 грудня 2019 р., 132 від 18 грудня 2019 р., 147, 9517 від 27 грудня 2019 р., довідкою про надходження коштів № СІІ-0000-157-01/251 від 26 травня 2020 р., виданої Броварським районним відділенням Київської регіональної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль",

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідно до видаткових накладних позивач виконав свої зобов`язання з поставки товару за договором, однак відповідач не виконав свої зобов`язання з оплати поставленого товару у повному обсязі, у зв`язку з чим його заборгованість становить 122 239,55 грн. Враховуючи прострочення оплати, поряд з сумою основного боргу позивач просить суд стягнути з відповідача господарські санкції, з яких пеня - 26 974,27 грн, 3% річних - 3 057,11 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання, які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов`язків.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач в свою чергу прийняв товар на загальну суму 346 542,55 грн., що підтверджується накладними №№ 2273/С, 2277/К, 2279 від 14 травня 2019 р., 2379 від 17 травня 2019 р., 2763, 2764/К від 4 червня 2019 р., 5819/К, 5820 від 6 листопада 2019 р., 5953, 5954, 5957/С від 12 листопада 2019 р., 6200/К, 6201 від 26 листопада 2019 р., 6563, 6565/С від 11 грудня 2019 р., 6808 від 23 грудня 2019 р., 6816/К від 24 грудня 2019 р., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень.

Відповідач не заперечує факту передачі товару на спірну суму, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно до наданих позивачем платіжних доручень відповідачем була частково погашена заборгованість перед позивачем у сумі 224 303,00 грн. Твердження апелянта про неналежність поданих позивачем платіжних доручень спростовується банківською випискою з рахунку позивача за період з 18.04.2019 по 25.05.2020.

Більше того, відповідач не заперечує факту сплати суми коштів у розмірі 224 303,00 грн. на рахунок позивача.

За змістом ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Укладений між позивачем та відповідачем договір містить умови щодо строку та порядку оплати, а також необхідні реквізити сторін, що свідчить про можливість виконання своїх зобов`язань відповідачем.

А тому, ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 цього ж Кодексу; наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов`язку з оплати поставленого товару, що спростовує доводи апелянта в цій частині.

Вказане вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.05.2018 у справі № 923/712/17.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором, а тому підстав вважати поставку незавершеною у колегії суддів немає, у зв`язку з чим строк виконання зобов`язання з оплати товару настав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за договором поставки позивачем взяті на себе зобов`язання були виконані належним чином, тоді як відповідачем в порушення умов договору поставлений товар був оплачений частково, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог у сумі 122 239,55 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, колегія суддів зазначає про наступне.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

У п. 6.2 договору за несвоєчасну оплату отриманої продукції покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за яких нараховується пеня, за кожен день прострочення платежу.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок пені у сумі 26 974,27 грн. за загальний період з 13.06.2019 по 31.03.2020 по кожній накладній окремо, погоджується з ним та вважає його арифметично вірним.

Стосовно позивних вимог в частині стягнення 3 % річних, то колегія суддів вважає за можливе зазначити про наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов`язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Колегія суддів, перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 3 % річних за загальний період з 13.06.2019 по 30.04.2020 у сумі 3 057,11 грн. погоджується з здійсненим розрахунком та вважає його вірним.

Також, в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було враховано платіжні доручення на загальну суму 9 739,55 грн., які надсилались до суду першої інстанції.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, подане клопотання було зареєстровано у Господарському суді міста Києва 14.07.2020, тоді як оскаржуване рішення ухвалено 13.07.2020.

Тобто, на момент ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі у суду не було платіжних доручень на суму 9 739,55 грн., які, за твердженням апелянта, підтверджують часткову сплату заборгованості за спірним договором.

Відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

За змістом ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В той же час, апелянтом не було надано обґрунтованих пояснень, які підтверджують неможливість подання відповідних доказів до суду першої інстанції до винесення оскаржуваного рішення з підстав, що об`єктивно не залежали від нього. Колегією суддів враховано, що у відзиві на позовну заяву відповідач не зазначав ні про факт додаткової оплати заборгованості, ні про здійснення її в майбутньому.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному учаснику справи більш сприятливі, аніж іншому умови в розгляді конкретної справи.

А тому колегія суддів дійшла до висновку, що подані відповідачем нові докази (які були відсутні у суду першої інстанції на час винесення оскаржуваного рішення) до розгляду колегією суддів не приймаються.

Викладений у апеляційній скарзі довід скаржника про те, що місцевий господарський суд неправомірно розглянув справу у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, колегією суддів відхиляється з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 судом було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, що переглядається. При цьому, зважаючи на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, місцевий господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи за правилами спрощеного провадження на підставі частини 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України без виклику сторін.

Згідно з частиною 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 250 ГПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, позивач у позовній заяві та відповідач у відзиві на позовну заяву заявляли про можливість розгляду даної справи із викликом сторін.

Особливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження встановлено спеціальною ст. 252 ГПК України.

За приписами ч. 6 ст. 252 ГПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин не вимагає проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд першої інстанції правомірно розглянув дану справу у спрощеному провадженні без виклику сторін, не порушуючи вимог процесуального закону.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі № 910/5340/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лабарум" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі № 910/5340/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі № 910/5340/20 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Скасувати зупинення дії рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2020 у справі № 910/5340/20.

5. Матеріали справи № 910/5340/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді О.І. Поляк

М.А. Руденко