Постанова

від 19.11.2020 по справі 911/364/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2020 р. Справа№ 911/364/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Майданевича А.Г.

за апеляційною скаргою Переяслав-Хмельницького міського відділу з обслуговування м. Переяслав-Хмельницький та Переяслав-Хмельницького району ГУ МВС України в Київській області

на рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2020 (повний текст складено 22.07.2020)

у справі № 911/364/20 (суддя - Кошик А.Ю.)

за позовом Київського обласного центру зайнятості

до Переяслав-Хмельницького міського відділу з обслуговування м. Переяслав-Хмельницький та Переяслав-Хмельницького району ГУ МВС України в Київській області

про стягнення 30 021, 94 грн,

розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до ст. 269 , 270 Господарського процесуального кодексу України , Північний апеляційний господарський суд,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог

Київський обласний центр зайнятості (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Переяслав-Хмельницького міського відділу з обслуговування м. Переяслав-Хмельницький та Переяслав-Хмельницького району ГУ МВС України в Київській області (надалі - відповідач) прo стягнення 30 021,94 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 після звільнення перебував на обліку в центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю за період з 06.04.2015 по 30.03.2016 в загальній сумі 30 021,94 грн і така особа поновлена на роботі за рішенням суду, з огляду на ст.ст. 34, 35 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття . Позивач в позові просить стягнути з відповідача 30 021,94 грн виплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю та судовий збір у сумі 2 102 грн з Переяслав-Хмельницького міського відділу (з обслуговування м. Переяслав-Хмельницького та Переяслав-Хмельницького району) ГУ МВС України у Київській області на користь Київського обласного центру зайнятості.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.07.2020 позовні вимоги Київського обласного центру зайнятості до Переяслав-Хмельницького міського відділу з обслуговування м. Переяслав-Хмельницький та Переяслав-Хмельницького району ГУ МВС України в Київській області про стягнення 30 021, 94 грн задоволено повністю. Стягнуто з Переяслав-Хмельницького міського відділу (з обслуговування м. Переяслав-Хмельницького та Переяслав-Хмельницького району) ГУ МВС України у Київській області на користь Київського обласного центру зайнятості 30 021, 94 грн виплаченої допомоги по безробіттю та 2 102 грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення обґрунтовано тим, що оскільки працівника поновлено на роботі за рішенням суду, на підставі ч. 1 ст. 34, ч.4 ст. 35 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , позивачем правомірно заявлено позов про повернення виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду

Не погодившись з ухваленим рішенням, відповідач 28.08.2020 (згідно з відтиском штемпеля відділення поштового зв`язку) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2020 та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Також скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження. Заява мотивована тим, що оскаржуване рішення сторона не отримувала, а з телефонної розмови з працівником апарату суду заявник довідався, що копію рішення було надіслано за юридичною адресою, а не за вказаною стороною для листування.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2020 апеляційну скаргу відповідача на рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2020 залишено без руху та запропоновано скаржнику надати докази сплати судового збору.

17.09.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено докази сплати судового збору в розмірі 3 153, 00 грн, на підтвердження чого надано платіжне доручення № 71 від 15.09.2020. Заяву було подано в строк, встановлений судом.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2020 було поновлено Переяслав-Хмельницькому міському відділу з обслуговування м. Переяслав-Хмельницький та Переяслав-Хмельницького району ГУ МВС України в Київській області пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2020 у справі №911/364/20; відкрито апеляційне провадження; призначено до розгляду апеляційну скаргу у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників; зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2020 у справі №911/364/20.

Ухвалу суду апеляційної інстанції від 23.09.2020 сторони отримали 28.09.2020 та 29.09.2020, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, наявними в матеріалах справи.

Водночас, позивач своїм правом на подання відзиву не скористався, про причини неподання останнього у визначений судом строк не повідомив.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів

Так, скаржник зазначає, що за відповідним рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі №810/1491/15 ОСОБА_1 було поновлено у Переяслав-Хмельницькому міському відділі з обслуговування м. Переяслав- Хмельницького та Переяслав-Хмельницького району ГУМВС України в Київській області з 01.03.2015 з присудженням до виплати йому середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, в тому числі за період виплати допомоги по безробіттю.

У зв`язку з чим, за доводами апелянта, останній може понести грошове навантаження у подвійному розмірі, адже з одного боку, необхідно буде виплатити поновленому працівникові суму втраченого заробітку без зменшення цієї суми на розмір отриманої допомоги по безробіттю, з іншого боку, центр зайнятості має право в судовому порядку стягнути з роботодавця суму страхових коштів, виплачених працівникові в період його вимушеного прогулу. У зв`язку з чим, скаржник стверджує, що грошові кошти, сплачені як допомога по безробіттю, мають бути стягнуті саме з ОСОБА_1 .

У заявку з вищевикладеним апелянт просив апеляційну скаргу у дані справі задовольнити, а рішення місцевого господарського суду скасувати з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав. Клопотань про продовження строку для його подачі не заявляв.

Жодних клопотань від сторін не надійшло.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Як вбачається з викладених у справі обставин, 30.03.2015 року гр. ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) зареєструвався в Переяслав-Хмельницькому міськрайонному центрі зайнятості, як особа, яка шукає роботу, 30.03.2015 йому було надано статус безробітного в зв`язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи (ПК № 106815032700004).

Одночасно, не погоджуючись з рішенням про його звільнення, ОСОБА_1 звертався до Київського окружного адміністративного суду про поновлення на посаді заступника начальника міського відділу - начальника кримінальної міліції Переяслав-Хмельницького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області з 01.03.2015 року.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, 05.01.2018 рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі №810/1491/15 було вирішено: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 28 лютого 2015 р. № 457 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності заступника начальника міського відділу - начальника кримінальної міліції Переяслав-Хмельницького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області від 28 лютого 2015 р. № 116 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1 з посади заступника начальника міського відділу - начальника кримінальної міліції Переяслав-Хмельницького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області; поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника міського відділу - начальника кримінальної міліції Переяслав-Хмельницького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області; допустити рішення до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника міського відділу - начальника кримінальної міліції Переяслав-Хмельницького міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області; стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 185 585 грн. 40 коп.

Вказане рішення від 05.01.2018 Київського окружного адміністративного суду у справі №810/1491/15 набрало законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, при розгляді даної справи, суд врахував обставини встановлені рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі №810/1491/15 відносно особи ОСОБА_1 .

На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду було видано наказ Головним управлінням МВС України в Київській області від 13.02.2018 №3о/с про поновлення майора міліції ОСОБА_1 , заступника начальника міського відділу - начальника кримінальної міліції Переяслав-Хмельницького міського відділу з 01.03.2015, з виплатою суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 5191,04 грн.

В той же час, як правомірно встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, в період з 06.04.2015 по 30.03.2016 перебування ОСОБА_1 на обліку в центрі зайнятості, йому було виплачено допомогу по безробіттю в розмірі 30 021,94 грн.

В подальшому ОСОБА_1 подав заяву до Переяслав-Хмельницького міськрайонного центру зайнятості про зняття з обліку з 05.04.2016 з відмовою від послуг служби зайнятості.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було проведено розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України Про зайнятість населення , в результаті якого складено Акт №140 та встановлено, що ОСОБА_1 дійсно був поновлений на роботі у Переяслав-Хмельницькому міському відділі (з обслуговування м. Переяслав- Хмельницького та Переяслав-Хмельницького району) ГУ МВС України у Київській області.

На підставі вищевказаних фактів Переяслав-Хмельницькою міськрайонною філією Київського обласного центру зайнятості було прийнято рішення про вжиття заходів щодо повернення роботодавцем - Переяслав-Хмельницьким міським відділом (з обслуговування м. Переяслав- Хмельницького та Переяслав-Хмельницького району) ГУ МВС України в Київській області на користь Київського обласного центру зайнятості суми виплаченого матеріального забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному ОСОБА_1 .

Директором Переяслав-Хмельницької міськрайонної філії Київського обласного центру зайнятості видано наказ №39 від 02.10.2019 про прийняття рішення повернення коштів у зв`язку з поновленням безробітного на роботі за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, до Переяслав-Хмельницького міського відділу (з обслуговування м. Переяслав-Хмельницького та Переяслав-Хмельницького району) ГУ МВС України у Київській області була надіслана претензія від 04.10.2019 №1030/05/35.01-24 з вимогою добровільно повернути виплачену ОСОБА_1 допомогу по безробіттю в розмірі 30 021, 94 грн. на поточний рахунок Київського обласного центру зайнятості.

Тоді як Переяслав-Хмельницька міськрайонна філія Київського обласного центру зайнятості отримала відповідь на дану претензію від 27.12.2019 3646/109/1010/0119, в якій зазначено про відсутність підстав для повернення коштів, які отримував як допомогу по безробіттю ОСОБА_1 , кошти не повернуті.

Таким чином, враховуючи, що особа після звільнення перебувала на обліку в центрі зайнятості і отримувала допомогу по безробіттю за період з 06.04.2015 по 30.03.2016 в загальній сумі 30 021,94 грн і така особа поновлена на роботі за рішенням суду, з огляду на ст.ст. 34 , 35 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , позивач у позові просив стягнути з відповідача 30 021,94 грн виплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю та судовий збір у сумі 2 102 грн. з Переяслав-Хмельницького міського відділу (з обслуговування м. Переяслав-Хмельницького та Переяслав-Хмельницького району) ГУ МВС України у Київській області на користь Київського обласного центру зайнятості.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7 . Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття - це система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Пунктом 8 ст. 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що страховий випадок - це подія, через яку: застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу; застраховані особи опинилися в стані часткового безробіття.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення", реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

У п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Частиною 1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Відповідно до ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Таким чином, положеннями статей 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

В цій частині суд апеляційної інстанції на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 12 липня 2018 року у справі № 914/586/17.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач по відношенню до ОСОБА_1 є роботодавцем в розумінні ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а тому саме на відповідача покладено обов`язок по відшкодуванню суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про правомірність заявлених позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про те, що в силу приписів ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", кошти, які були виплачені позивачем повинні стягуватись із ОСОБА_1 з урахуванням наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Натомість, відповідачем ні до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції не надано доказів умисного невиконання ОСОБА_1 своїх обов`язків та зловживання ними, а отже безпідставними є доводи скаржника щодо необхідності стягнення зазначених коштів, як зайво виплачених, безпосередньо з безробітного.

Не приймає суд апеляційної інстанції також доводи апелянта з посиланням на постанову Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі 6-511цс16. Оскільки при розгляді вказаної справи, відповідачем виступав сам безробітний, тоді як в даному випадку відповідачем є роботодавець, на якого в силу приписів п ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" покладено обов`язок повернення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. А тому доводи апелянта в цій частині не приймаються судом апеляційної інстанції.

Таким чином, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються судом апеляційної інстанції як підстава для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки є необґрунтованими.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що оскільки ОСОБА_1 поновлено на роботі за рішенням суду, на підставі ч. 1 ст. 34, ч.4 ст. 35 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття , позивачем правомірно заявлено позов про повернення виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному, позовні вимоги є правильно задоволені судом першої інстанції.

Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницького міського відділу з обслуговування м. Переяслав-Хмельницький та Переяслав-Хмельницького району ГУ МВС України в Київській області на рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2020 у справі № 911/364/20 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2020 у справі № 911/364/20 - залишити без змін.

3. Судові витрати, у зв`язку з переглядом рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи № 911/364/20 повернути до місцевого господарського суду.

5. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 02.07.2020 у справі № 911/364/20, зупиненого ухвалою від 23.09.2020.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

А.Г. Майданевич