Постанова

від 16.11.2020 по справі 910/642/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2020 р. Справа№ 910/642/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.,

за участю представників згідно з протоколом судового засідання від 16.11.2020

за апеляційною скаргою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2020 (повний текст складено 11.08.2020)

у справі № 910/642/20 (суддя - Паламар П.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Таск-Брокер

до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку,

Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві

про відшкодування шкоди,

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи

У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Таск-Брокер (далі - ТОВ Таск-Брокер ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР) та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі - ГУ Державної казначейської служби України у місті Києві) про відшкодування шкоди.

Позовні вимоги про відшкодування шкоди обґрунтовані тим, що внаслідок прийнятого НКЦПФР протиправного рішення, він був позбавлений можливості виконувати свої зобов`язання за укладеним із контрагентом договором, внаслідок чого йому заподіяні збитки у вигляді неодержаного прибутку (упущеної вигоди) у розмірі 108 000 грн, який він одержав би за умови здійснення ним своєї професійної діяльності. А тому заявник просив стягнути з Державного бюджету України через ГУ Державної казначейської служби України у місті Києві на свою користь 108 000 грн збитків.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2020 позов ТОВ Таск-Брокер до НКЦПФР задоволено частково. Стягнуто з НКЦПФР на користь ТОВ Таск-Брокер 108 000 грн шкоди. У позові до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку в іншій частині відмовлено. Стягнуто з НКЦПФР у доход Державного бюджету 2 102 грн судового збору. У позові ТОВ Таск-Брокер до ГУ Державної казначейської служби України у місті Києві відмовлено.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що зібрані у справі докази свідчать про протиправність поведінки НКЦПФР, пов`язаної з прийняттям ним неправомірного рішення № 263 від 17.05.2019, яким було зупинено дію ліцензій ТОВ Таск-Брокер на провадження професійної діяльності на фондовому ринку, наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між прийнятим НКЦПФР рішення, яке було визнано в судовому порядку протиправним та скасовано, та завданими позивачу втратами у вигляді неодержаного ним прибутку (втраченої вигоди), який позивач одержав би у разі здійснення ним його професійної діяльності, та на які позивач правомірно розраховував як сторона (торговець цінними паперами) за договором про співробітництво № ММ-2013/13 від 30.07.2013.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача у спірних відносинах є відшкодування шкоди з Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Решта ж вимог позивача стосується порядку виконання судового рішення, що чітко встановлений Законами України Про виконавче провадження та Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , та не потребує окремої конкретизації у рішенні суду.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

У серпні 2020 року НКЦПФР звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2020 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Також заявник просив здійснювати розгляд справи за участі представника Комісії.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою НКЦПФР. Надано сторонам час для подачі відзиву, заперечень та клопотань. За клопотанням скаржника, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 07.10.2020.

У зв`язку з тимчасовою втратою працездатності головуючого судді (судді-доповідача) - Коротун О.М. в період з 06.10.2020 до 30.10.2020, розгляд справи, призначений на 07.10.2020 не відбувся. А тому ухвалою суду апеляційної інстанції від 02.11.2020 справу було призначенню до розгляду на 16.11.2020.

16.11.2020 у судове засідання з`явився представники скаржника та позивача. Представник відповідача 2 в судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином в порядку, передбаченому ст. 120, 242 ГПК України, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи.

Представник скаржника у судому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати. Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в їх задоволені. Відповідач 2 в судове засідання не з`явився, однак подав відзив на апеляційну скаргу, який свідчить про те, що сторона обізнана про апеляційне провадження.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у доводів

НКЦПФР в апеляційній скарзі не погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову з огляду на таке.

Скаржник зазначає, що адміністративними судами не визнавалися дії Комісії протиправними, а визнано протиправним тільки рішення НКЦПФР № 263, а отже зв`язку між діями Комісії та шкодою, яка йому заподіяна, взагалі не має місця в даному спорі.

Також скаржник вважає, що саме з вини ТОВ Таск-Брокер було зупинено дію ліцензій, що призвело до неможливості в повній мірі виконувати свої договірні зобов`язання, оскільки ним не було сплачено штраф, накладений рішенням НКЦПФР № 263.

Скаржник зазначає, що для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, позивач повинен довести наявність у нього збитків, протиправних винних дій відповідача у вигляді неналежного виконання договірних зобов`язань та причинного зв`язку між збитками позивача та діями відповідача, і, як наслідок, вимога про відшкодування збитків може пред`являтися виключно у разі, якщо збитки є результатом порушення права. На переконання сторони, такі обставини стороною не доведено.

Крім того, скаржник зазначає, що збитки позивача, отримані у зв`язку з невиконанням договірних зобов`язань не можуть покладатися НКЦПФР, оскільки товариство здійснює підприємницьку діяльність самостійно на власний ризик.

Також від скаржника надійшли додаткові пояснення та відповідь на відзив, в яких сторона фактично наводить ті ж доводи, які викладені в апеляційній скарзі. А тому клопотання позивача про неприйняття відповіді на відзив не приймається судом до уваги.

5. Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу

21.09.2020 на адресу суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона заперечує проти вимог апеляційної скарги. Відзив прийнято до розгляду в порядку ст. 263 ГПК України.

Позивач зазначає, що посилання скаржника на відсутність його вини у неотриманні ТОВ Таск-Брокер доходу є безпідставними. На переконання позивача, ухвалення НКЦПФР рішення, яким зупинено дію ліцензії ТОВ Таск-Брокер , і є тією дією, що завдала збитків компанії. Указане рішення визнано протиправним у судовому порядку.

Щодо посилань скаржника на оскарження в касаційному порядку постанови в адміністративній справі, позивач вказує, що подання касаційної скарги не зупиняє виконання судових рішень.

Також позивач вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що в даному випадку наявна вина саме ТОВ Таск-Брокер (оскільки нею не сплачено штраф) з огляду на те, що накладення такого штрафу було неправомірним, що встановлено в судовому порядку.

01.10.2020 на адресу суду апеляційної інстанції від відповідача 2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Відзив прийнято до розгляду в порядку ст. 263 ГПК України.

Відповідач 2 вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо протиправності поведінки НКЦПФР, якою було зупинено дію ліцензії позивачу та встановив причинно-наслідковий зв`язок між прийнятим скаржником рішенням, яке було визнано в судовому порядку протиправним та скасовано, та завданими позивачу втратами у вигляді неодержаного прибутку, який останній міг би отримати у разі продовження здійснення професійної діяльності за договором співробітництва.

При цьому відповідач 2 вважає, що суд першої інстанції правомірно виходив з того, що ГУ Казначейства є неналежним відповідачем у справі та відмовив у задоволенні позову до останнього.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач є професійним учасником фондового ринку України. Товариство здійснює свою діяльність на підставі ліцензій на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з торгівлі цінними паперами, а саме: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андерайтингу, строк дії яких встановлений з 25.03.2013 і є необмеженим. Ліцензії були видані йому НКЦПФР на підставі рішення № 438 від 19.04.2016.

27.12.2018 НКЦПФР ухвалила постанову № 723-ДП-Т про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів, якою по відношенню до позивача застосовано санкцію у вигляді штрафу у розмірі 170 000 грн за умисні дії, що мають ознаки маніпулювання на фондовому ринку.

17.05.2019 НКЦПФР, у зв`язку з несплатою фінансової санкції протягом 3-ох місяців з дати винесення вищевказаної постанови, прийняла рішення № 263 від 17.05.2019 про зупинення дії ліцензій на провадження професійної діяльності позивача на фондовому ринку, які були видані на підставі рішення комісії № 438 від 19.04.2016.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2019 у справі № 640/2021/19 визнано протиправною та скасовано постанову Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 723-ДП-Т від 27.12.2018. Рішення суду мотивовано тим, що дії ТОВ Таск-Брокер прямо визначені в Законі України Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні як такі, що не підпадають під ознаки маніпулювання цінами на фондовому ринку.

Указане рішення залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019. Ухвалою Верховного Суду від 20.12.2019 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою НКЦПФР на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2019 у справі № 640/8780/19 визнано протиправним та скасовано рішення НКЦПФР від 17.05.2019 № 263 щодо зупинення дії ліцензій на провадження професійної діяльності на фондовому ринку ТОВ Таск-Брокер . Рішення мотивовано тим, що в судовому порядку було встановлено протиправність застосування до позивача штрафної санкції, за несвоєчасність сплати якої відносно ТОВ Таск-Брокер і прийнято оскаржуване рішення. А скасування в судовому порядку постанови, на підставі якої до ліцензіата застосовано фінансову санкцію, виключає можливість зупинення дії ліцензій за певним видом професійної діяльності за відповідним рішенням Комісії на строк, встановлений цим рішенням.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2019 у справі № 640/8780/19 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 27.12.2019 у справі № 640/8780/19 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою НКЦПФР на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.09.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019 та витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва матеріали справу № 640/8780/19. Інших рішень у справі № 640/8780/19 на момент розгляду даної справи в суді першої та апеляційної інстанції не ухвалено.

Вказані обставини у силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

03.09.2019 НКЦПФР своїм рішенням № 483 від 03.09.2019 поновила дію ліцензій ТОВ Таск-Брокер .

З матеріалів справи вбачається, що 30.07.2013 між позивачем та Акціонерним товариством Фондова біржа ПФТС (далі - Біржа) було укладено договір про співробітництво № ММ-2013/13, згідно з яким позивач зобов`язався надавати біржі послуги, визначені у додатку № 1 до договору, що мають на меті підтримання цін, попиту та/або пропозиції, обсягів торгів фінансовими інструментами на біржі, а остання - прийняти та оплатити винагороду за надані послуги на умовах договору.

Між тими ж сторонами були укладені наступні договори про внесення змін до спірного договору про співробітництво: від 15.10.2013, 31.12.2013, 30.05.2014, 05.06.2014, 12.01.2015, 01.04.2015, 01.12.2015, 12.01.2016, 01.03.2016, 31.08.2016, 27.12.2017, 24.04.2018, якими вони протягом 15.10.2013 - 24.04.2018 років змінювали у т.ч. розмір винагороди торговця цінними, та яка з січня 2018 року становила 36 000 грн. Указані обставини сторонами не заперечуються.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення збитків (упущеної вигоди) у розмірі 108 000 грн, що позивач протягом 17 травня - 3 вересня 2019 року міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене неправомірним рішенням НКЦПФР № 263 від 17.05.2019, яким була зупинена дія ліцензій ТОВ Таск-Брокер на провадження професійної діяльності на фондовому ринку.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, застосовані ним положення законодавства та межі апеляційного перегляду рішення суду

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Правовідносини у справі стосуються здійснення позивачем на фондовому ринку професійної діяльності та здійснення відповідачам 1 контролюючих функцій. Спір між сторонами у справі виник у зв`язку із застосуванням відповідачем 1 до позивача засобів реагування шляхом зупинення дії ліцензії, у зв`язку з чим позивач не отримав дохід, на який очікував.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій задано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально отримати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 Господарського кодексу України).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів відшкодовується на підставі ст. 1173 Цивільного кодексу України.

Стаття 1173 Цивільного кодексу України є спеціальною і передбачає певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 Цивільного кодексу України.

У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Неправомірність рішення і дій або бездіяльності органу державної влади може підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиціальне значення для справи про відшкодування шкоди.

Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного суду в постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17/12-199гс18, з якої вбачається, що ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 Цивільного кодексу України.

А тому посилання скаржника на необхідність встановлення його вини відхиляється як необґрунтоване.

Протиправність поведінки НКЦПФР, пов`язаної з прийняттям ним неправомірного рішення № 263 від 17.05.2019, яким було зупинено дію ліцензій ТОВ Таск-Брокер на провадження професійної діяльності на фондовому ринку підтверджено судовими рішеннями в адміністративних справах № 640/2021/19 та № 640/8780/19. При цьому посилання скаржника на те, що його дії не визнавалися протиправними відхиляються як безпідставні з огляду на те, що саме рішення НКЦПФР про зупинення ліцензій позивача визнано протиправним у судовому порядку. При цьому норма ст. 1173 Цивільного кодексу передбачає відшкодування шкоди, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади.

Наявним у матеріалах справи розрахунком неодержаних доходів за договором про співробітництво № ММ-2013/13 від 30.07.2013 за період червня - серпня 2019 року, актами про надання послуг за попередній період січня 2018 - травня 2019 років, банківськими виписками позивача за цей же період підтверджується, що протягом 17 травня - 3 вересня 2019 року позивач міг одержати за договором про співробітництво 108 000 грн (36 000 грн * 3) за звичайних обставин.

Наведені обставини підтверджуються наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між прийнятим НКЦПФР рішення, яке було визнано в судовому порядку протиправним та скасовано, та завданими позивачу втратами у вигляді неодержаного ним прибутку (упущеної вигоди), який позивач одержав би у разі здійснення ним його професійної діяльності, та на які позивач правомірно розраховував як сторона (торговець цінними паперами) за договором про співробітництво № ММ-2013/13 від 30.07.2013.

Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні визначаються Законом України Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні

Відповідно до вимог ст. 15 Закону України Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні шкода заподіяна учасникам ринку цінних паперів неправомірними діями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку при здійсненні контрольних та розпорядчих повноважень, підлягає відшкодуванню в повному обсязі за рахунок держави відповідно до чинного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України. Цими ж положеннями передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним способом захисту прав позивача у спірних відносинах є відшкодування шкоди з Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Решта ж вимог позивача стосується порядку виконання судового рішення, який встановлений Законами України Про виконавче провадження та Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , та не потребує окремої конкретизації у рішенні суду. Відповідно Господарський суд міста Києва дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позову до відповідача 1.

Враховуючи наведені норми, суд першої інстанції також дійшов правомірно висновку про відмову в позові до відповідача 2 з огляду на відсутності доказів порушення прав позивача з боку ГУ Державної казначейської служби України у місті Києві.

Посилання скаржника на оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду відповідно від 19.11.2019 у справі № 640/8780/19 відхиляються судом апеляційної інстанції з огляду на те, що на момент розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції постанова від 19.11.2019 є чинною. В силу ч. 1 ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття. При цьому скасування такого судового рішення може бути підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами. А тому такі доводи відхиляються як необґрунтовані.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про відшкодування збитків у формі упущеної вигоди з відповідача 1.

Таким чином, на підставі ст. 2, 4, 126, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2020 у справі № 910/642/20 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.07.2020 у справі № 910/642/20 - залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на споживача.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України у виключних випадках.

Повний текст постанови складено 19.11.2020

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім