Рішення

від 18.11.2020 по справі 120/6603/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 листопада 2020 р. Справа № 120/6603/20-а

23:50

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни, суддів Воробйової Інни Анатоліївни, Комара Павла Анатолійовича, розглянувши в письмово за правилами загального позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених ст. 268 - 272, 273 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Вінницька обласна громадська організація "Ми разом" до Вінницької міської територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Центральна виборча комісія про визнання незаконними дій та бездіяльності, визнання незаконним протоколу, визнати такими, що підпадають під ознаки п.п. 4.4 Рішення Конституційного Суду України від 05.10.2005 №6-рп 2005 Закони та Постанова ВРУ від 15.07.2020 №795-ІХ

ВСТАНОВИВ:

11.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із позовом до Вінницької міської територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області, в якому просив:

- визнати неправомірними та незаконними дії та бездіяльність Вінницької міської територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області щодо застосування при організації та проведенні виборів у місті Вінниці 25 жовтня 2020 року та при встановленні результатів голосування з виборів депутатів Вінницької міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року законодавчих норм, які звужували зміст та обсяги існуючих на час прийняття 28 червня 1996 року Конституції України (254к/96-ВР) та Закону України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" 14 січня 1998 року №14/98-ВР виборчих прав громадян, у тому числі позивача;

- визнати неправомірними та незаконними дії та бездіяльність Вінницької міської територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області щодо не дотримання нею принципу верховенства права, а також не застосування при організації та проведення місцевих виборів 2020 року на території міста Вінниці, а також при встановленні результатів голосування з виборів депутатів Вінницької міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року норм прямої дії Конституції України (254к/96-ВР), введеної в дію спеціальним Законом України від 28.06.1996 року № 254/96-ВР, та доведеної до відома населення у порядку, встановленому законом шляхом їх опублікування у офіційних друкованих виданнях "Голос України" 13.07.1996 року та "Відомості Верховної Ради України" від 23.07.1096 року, № 30, стаття 142;

- визнати Вінницьку міську територіальну виборчу комісію Вінницького району Вінницької області, органом, який не мав законних повноважень організовувати та проводити місцеві вибори у місті Вінниці, а також органом, який не має прав і повноважень встановлювати результати голосування з виборів депутатів Вінницької міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року у зв`язку з утворенням цього органу неналежним суб`єктом права;

- визнати вибори депутатів Вінницької міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі 25 жовтня 2020 року організовані та проведені на підставі Постанови Верховної Ради України від 15 липня 2020 року № 795-ІХ "Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році" та Виборчого кодексу України від 19 грудня 2019 року № 396-ІХ (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2020, № 7, № 8, № 9, ст.48) такими, що не можуть вважатись вільними;

- визнати Протокол Вінницької міської територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області, від 06 листопада 2020 року про встановлення результатів голосування з виборів депутатів Вінницької міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі незаконним;

- визнати такими, що підпадають під ознаки встановлені пунктом 4.4 Рішення Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року №6-рп 2005 наступні Закони України: №2952-УІ від 01.02.2011, ВВР, 2011, №10, ст. 68; № 586-УІІ від 19.09.2013, ВВР, 2014, №11, ст.142; №742-УІІ від 21.02.2014, ВВР, 2014, № 11, ст.143; №1401-УІІІ від 02.06.2016, ВВР, 2016, №28, ст.532; №2680-УІІІ від 07.02.2019, ВВР, 2019, № 9, ст.50; № 27-ІХ від 03.09.2019, ВВР, 2019, №38, ст.160;

- визнати Постанову Верховної Ради України від 15 липня 2020 року № 795-ІХ "Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році" такою, що підпадає під ознаки поняття узурпація визначеного пунктом 4.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України 6-рп/2005 від 05 жовтня 2005.

Обґрунтовуючи позовні вимоги вказує на протиправність Постанови Верховної Ради України від 15.07.2020 № 795-ІХ "Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році", яка на думку позивача є незаконною з огляду на те, що на ряду із Законами України №2952-УІ від 01.02.2011, ВВР, 2011, №10, ст. 68; № 586-УІІ від 19.09.2013, ВВР, 2014, №11, ст.142; №742-УІІ від 21.02.2014, ВВР, 2014, № 11, ст.143; №1401-УІІІ від 02.06.2016, ВВР, 2016, №28, ст.532; №2680-УІІІ від 07.02.2019, ВВР, 2019, № 9, ст.50; № 27-ІХ від 03.09.2019, ВВР, 2019, №38, ст.160 є актами, що підпадають під ознаки "узурпація" встановленого п. 4.4 Рішення Конституційного Суду України від 05.10.2005 за №6-рп/2005.

На переконання позивача вибори депутатів Вінницької обласної ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі 25.10.2020 не можуть вважатися вільними з огляду на явку виборців, яка була на цих виборах та на виборах у березні 1998 року.

Додатково позивач акцентує увагу й на тому, що з порівняння змісту норм і положень виборчого Закону № 14/98-ВР від 14.01.1998 та норм і положень встановлених вже Виборчим кодексом України від 19.12.1019 № 396-ІХ зі змінами внесеними згідно із Законами № 720-ІХ від 17.06.2020, № 805-ІХ від 16.07.2020, № 884-ІХ від 15.09.2020 слідує, що наявні у позивача, третіх осіб виборчі права станом на січень 1998 року порівняно з виборчими правами станом на сьогодні, є істотно звуженими.

Усе це в своїй сукупності стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду Вінницького окружного адміністративного суду від 12.11.2020 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачеві з усіма доданими до неї документами.

Не погоджуючись із ухвалою від 12.11.2020 позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.11.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 12.11.2020 скасовано, а справу направлено до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Супровідним листом від 16.11.2020 за №32322/2020 адміністративну справу №120/6603/20-а направлено на адресу Вінницького окружного адміністративного суду.

17.11.2020 адміністративна справа надійшла до Вінницького окружного адміністративного суду, про що свідчить штамп суду.

Ухвалою від 17.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених ст. 268 - 272, 273 КАС України. Призначено колегіальний розгляд справи, визначивши колегію суддів відповідно до ч. 7 ст. 31 КАС України.

Згідно із протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 17.11.2020 для розгляду цієї справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М. , суддів Воробйової І.А., Комара П.А.

Ухвалою суду від 17.11.2020 призначено підготовче судове засідання в справі на 18.11.2020 об 11:00 год. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: на стороні позивача - Вінницьку обласну громадську організацію "Ми разом", на стороні відповідача - Центральну виборчу комісію. В іншій частині про залучення третіх осіб відмовлено. Витребувано у Вінницької міської територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області та зобов`язано її надати суду протокол Вінницької міської територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області від 06.11.2020 про встановлення результатів голосування з виборів депутатів Вінницької міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі. Установлено учасникам процесу строк для подання заяв по суті.

На виконання вимог ухвали, 18.11.2020 відповідачем направлено до суду протокол Вінницької міської територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області від 06.11.2020 про результати виборів депутатів Вінницької міської ради, а також протокол від 10.11.2020 про результати виборів депутатів Вінницької міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі.

Відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк відповідачем не подано.

Треті особи також не скористались своїм право на подання письмових пояснень по суті спору.

18.11.2020 о 11:05 год на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про витребування у Вінницької міської територіальної комісії (у разі наявності) належним чином засвідченої копії рішень (постанов) про реєстрацію осіб, що за попередніми висновками Вінницької МТВК є особами обраними депутатами Вінницької міської ради та, скоріш за все, були зареєстровані Вінницькою МТВК депутатами Вінницької міської ради.

18.11.2020 о 11:46 год на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про відвід судді Дмитришеній Р.М.

Ухвалою суду від 18.11.2020 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід від участі у справі №120/6603/20-а судді Дмитришеної Р.М.

Ухвалою суду від 18.11.2020 долучено до матеріалів справи протокол Вінницької міської територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області від 06.11.2020 про результати виборів депутатів Вінницької міської ради, а також протокол від 10.11.2020 про результати виборів депутатів Вінницької міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі. Долучено до матеріалів справи документи, які приєднані позивачем до позовної заяви від 11.11.2020, згідно переліку, а саме: посвідчення депутата ОСОБА_1 Вінницької міської ради №50 22 скликання 1994-1998 років, посвідчення депутата ОСОБА_1 Вінницької міської ради №49 24 скликання 2002-2006 років; відповідь на запит ОСОБА_1 до секретаріату КСУ від 04.07.2019 №4-15/5-18/2849, запит ОСОБА_1 від 10.07.2019 до Верховної Ради України; запит ОСОБА_1 від 10.09.2019 до Верховної Ради України; запит ОСОБА_1 від 12.08.2019 до Верховної Ради України; відповідь керівника апарату ВРУ від 13.08.2019 на запит, відповідь керівника управління апарату ВРУ від 13.09.2019 на запит; відповідь керівника апарату ВРУ від 15.07.2019 на запит; запит ОСОБА_1 від 30.07.2019 до голови КСУ, посвідчення ОСОБА_1 від 17.09.2019. Також, відмовлено в задоволені клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів.

18.11.2020 ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду в частині наступних позовних вимог:

- визнання неправомірними та незаконними дії та бездіяльність Вінницької міської територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області щодо застосування при організації та проведенні виборів у місті Вінниці 25 жовтня 2020 року законодавчих норм, які звужували зміст та обсяги існуючих на час прийняття 28 червня 1996 року Конституції України (254к/96-ВР) та Закону України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" 14 січня 1998 року №14/98-ВР виборчих прав громадян, у тому числі позивача;

- визнання неправомірними та незаконними дії та бездіяльність Вінницької міської територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області щодо не дотримання нею принципу верховенства права, а також не застосування при організації та проведення місцевих виборів 2020 року на території міста Вінниці норм прямої дії Конституції України (254к/96-ВР), введеної в дію спеціальним Законом України від 28.06.1996 року № 254/96-ВР, та доведеної до відома населення у порядку, встановленому законом шляхом їх опублікування у офіційних друкованих виданнях "Голос України" 13.07.1996 року та "Відомості Верховної Ради України" від 23.07.1096 року, № 30, стаття 142.

Таким чином, подальший судовий розгляд справи здійснюється за наступними позовними вимогами:

- визнати неправомірними та незаконними дії та бездіяльність Вінницької міської територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області щодо застосування при встановленні результатів голосування з виборів депутатів Вінницької міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року законодавчих норм, які звужували зміст та обсяги існуючих на час прийняття 28 червня 1996 року Конституції України (254к/96-ВР) та Закону України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" 14 січня 1998 року №14/98-ВР виборчих прав громадян, у тому числі позивача;

- визнати неправомірними та незаконними дії та бездіяльність Вінницької міської територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області щодо не дотримання нею принципу верховенства права, а також при встановленні результатів голосування з виборів депутатів Вінницької міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року норм прямої дії Конституції України (254к/96-ВР), введеної в дію спеціальним Законом України від 28.06.1996 року № 254/96-ВР, та доведеної до відома населення у порядку, встановленому законом шляхом їх опублікування у офіційних друкованих виданнях "Голос України" 13.07.1996 року та "Відомості Верховної Ради України" від 23.07.1096 року, № 30, стаття 142;

- визнати Вінницьку міську територіальну виборчу комісію Вінницького району Вінницької області, органом, який не мав законних повноважень організовувати та проводити місцеві вибори у місті Вінниці, а також органом, який не має прав і повноважень встановлювати результати голосування з виборів депутатів Вінницької міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року у зв`язку з утворенням цього органу неналежним суб`єктом права;

- визнати вибори депутатів Вінницької міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі 25 жовтня 2020 року організовані та проведені на підставі Постанови Верховної Ради України від 15 липня 2020 року № 795-ІХ "Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році" та Виборчого кодексу України від 19 грудня 2019 року № 396-ІХ (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2020, № 7, № 8, № 9, ст.48) такими, що не можуть вважатись вільними;

- визнати Протокол Вінницької міської територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області, від 06 листопада 2020 року про встановлення результатів голосування з виборів депутатів Вінницької міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі незаконним;

- визнати такими, що підпадають під ознаки встановлені пунктом 4.4 Рішення Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року №6-рп 2005 наступні Закони України: №2952-УІ від 01.02.2011, ВВР, 2011, №10, ст. 68; № 586-УІІ від 19.09.2013, ВВР, 2014, №11, ст.142; №742-УІІ від 21.02.2014, ВВР, 2014, № 11, ст.143; №1401-УІІІ від 02.06.2016, ВВР, 2016, №28, ст.532; №2680-УІІІ від 07.02.2019, ВВР, 2019, № 9, ст.50; № 27-ІХ від 03.09.2019, ВВР, 2019, №38, ст.160;

- визнати Постанову Верховної Ради України від 15 липня 2020 року № 795-ІХ "Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році" такою, що підпадає під ознаки поняття узурпація визначеного пунктом 4.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України 6-рп/2005 від 05 жовтня 2005.

Ухвалою суду від 18.11.2020 закрито підготовче провадження, а справу призначено до розгляду по суті на 20:00 год 18.11.2020.

Ухвалою суду від 18.11.2020 у зв`язку із неявкою сторін, адміністративну справу по суті вирішено розглядати в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

З метою реалізації свого конституційного виборчого права, 24.09.2020 позивач подав заяви про самовисування кандидатом на посади Якушинецької сільської ради Вінницького район, Вінницької області, Вінницької обласної та міської рад на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року.

Постановами Якушинецької СТВК №№31, 32 від 28.09.2020, Вінницької МТВК №84 від 28.09.2020 та Вінницької ОТВК №27 від 28.09.2020 відмовлено ОСОБА_1 в реєстрації його кандидатом на посаду депутата у вказаних радах.

Вважаючи неправомірними та незаконними дії та бездіяльність щодо недотримання принципу верховенства права, а також не застосування при організації та проведення місцевих виборів 2020 року на території Вінницької області, при прийнятті оскаржуваних постанов норм прямої дії Конституції України (254к/96-ВР), застосування норм Виборчого кодексу України, які суперечать основам, засадам та принципам проведення виборів в Україні встановленими 71 статтею Конституції України (254к/96-ВР) та скасування вказаних постанов позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Рішеннями Вінницького окружного адміністративного суду від 05.10.2020 у справі №120/5424/20-а, від 05.10.2020 у справі №120/5425/20-а та від 06.10.2020 у справі №120/5426/20-а, що залишені без змін постановами Сьомого апеляційного адміністративного суду, у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Як стверджує позивач, при розгляді зазначених справ суди не встановили фактів невідповідності офіційній Конституції України (254к/96-ВР) норм ВКУ та інших нормативно-правових актів про, які у своїх вимогах вказував позивач. Крім того судами не дотримано вимог статей 6 та 7 КАС України.

В контексті наведеного, позивач зазначив, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, керувався положеннями Виборчого кодексу України, норми якого, на його переконання, суперечать основам, засадам та принципам проведення виборів в Україні встановленими положеннями Конституції України (254к/96-ВР). За наведених міркувань, позивач вважає, що відновлення його порушених прав неможливе без визнання судом такими, що підпадають під ознаки встановлені пунктом 4.4 Рішення Конституційного Суду України від 05.10.2005 за №6-рп 2005 вищенаведених Законів України.

Однак, на думку позивача, вищевказаними судами було проігноровано та не виконано приписи процесуального Закону, а тому його права не були відновлені, відповідно до вимог норм прямої дії Конституції України.

При цьому, позивач не наводить нові аргументи, а фактично не погоджується із тим, що суди, попри вимогу позивача, не вказали якою редакцію Конституції України вони керувались при прийнятті рішень.

Як на протиправність дій відповідача, позивач зазначає, що порушення відповідачем по справі норм матеріального права полягає у тому, що Вінницька МВТК при організації і проведенні виборів депутатів Вінницької міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі та встановлюючи результати голосування з виборів депутатів Вінницької міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі вчинила протиправні дії застосовуючи при цьому нормативно-правові акти, що системно звужували зміст та обсяги встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) прав громадян, у тому числі позивача та інших осіб.

Відповідачем, на думку позивача, при цьому порушено встановлений нормами статей 8, 19, 68, 71 та частиною 3 статті 150 офіційної Конституції України (254к/96-ВР) принцип верховенства права та має місце невиконання п. 2 постановляючої частини та п. 4.4 мотивувальної частини Рішення КСУ від 05.10.2005 № 6-рп 2005, що є неприпустимими діями. Описані факти та обставини свідчать про протиправну бездіяльність відповідача по справі, яка виразилась у порушенні приписів ст. 2 ВК України про те, що підготовка та проведення виборів регулюються у першу чергу Конституцією України (254к/96-ВР), а вже потім нормами ВК України, інших законів і лише в тих їх частинах, які не суперечать Конституції. Про протиправну бездіяльність відповідача по справі також свідчать факти незастосування ним при здійсненні своїх повноважень норм прямої дії Конституції України (254к/96-ВР).

Не погоджуючись із вказаними вище обставинами, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Згідно з вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Положеннями ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ст. 38 Конституції України закріплено право громадян брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському та місцевих референдумах, вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 69 Конституції України народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії.

Згідно з ст. 71 Конституції України вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Виборцям гарантується вільне волевиявлення.

Як передбачено п. 20 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються організація і порядок проведення виборів і референдумів.

В свою чергу, спеціальним законом, який відповідно до Конституції України визначає гарантії права громадян на участь у виборах, регулює підготовку та проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, сільських, селищних, міських, районних у містах рад, сільських, селищних, міських голів, є Виборчий кодекс України.

Постановою Верховної Ради України від 15 липня 2020 року № 795-IX "Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році" призначено чергові вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів (крім визначених пунктами 2 і 3 цієї Постанови) на неділю, 25 жовтня 2020 року.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Виборчого кодексу України основні виборчі права громадян України включають: 1) право вільно обирати (право голосу на виборах); 2) право бути обраним.

Відповідно до ст. 20 Виборчого кодексу України виборчий процес - це здійснення протягом встановленого цим Кодексом періоду часу суб`єктами, визначеними статтею 22 цього Кодексу, виборчих процедур, пов`язаних із підготовкою і проведенням відповідних виборів, встановленням та офіційним оголошенням (офіційним оприлюдненням) їх результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Виборчого кодексу України виборчий процес кожних виборів, передбачених цим Кодексом, здійснюється на засадах: 1) гарантії реалізації виборчих прав громадян, визначених Конституцією України та цим Кодексом; 2) дотримання основних принципів виборчого права, визначених Конституцією України та цим Кодексом 3) законності та заборони протиправного втручання будь-кого у виборчий процес 4) політичного плюралізму та багатопартійності 5) публічності і відкритості виборчого процесу, усіх його процедур з урахуванням обмежень, встановлених законом, належного інформування виборців та інших суб`єктів виборчого процесу 6) свободи передвиборної агітації, рівного доступу всіх кандидатів і суб`єктів їх висування на відповідних виборах до засобів масової інформації незалежно від їх форми власності, крім засобів масової інформації, засновниками яких є партії (організації партій) 7) неупередженості органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, закладів, установ і організацій, їх керівників, інших посадових і службових осіб до кандидатів, партій.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Виборчого кодексу України суб`єктом виборчого процесу відповідних виборів є: 1) виборець, який має право голосу на відповідних виборах; 2) виборча комісія, уповноважена здійснювати підготовку і проведення відповідних виборів; 3) партія (організація партії), яка висунула кандидатів на відповідних виборах; 4) кандидат, зареєстрований для участі у відповідних виборах у порядку, встановленому цим Кодексом; 5) офіційний спостерігач від кандидата чи партії (організації партії) - суб`єкта відповідного виборчого процесу або від громадської організації, зареєстрований у порядку, встановленому цим Кодексом.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 64 Виборчого кодексу України суб`єкт виборчого процесу може оскаржити рішення, дії чи бездіяльність, що стосуються виборчого процесу, до суду в порядку, встановленому КАС України.

Так, надаючи оцінку твердженням позивача з позиції того, що порушено його конституційне виборче право, яке полягає у балотуванні на виборчі посади до органів місцевого самоврядування за місцем його постійного проживання, то суд такі відхиляє з наступних підстав.

Постановою від 29.09.2020 за №65 Вінницькою МТВК відмовлено ОСОБА_1 в реєстрації його кандидатом на посаду депутата Вінницької міської ради у третьому територіальному виборчому окрузі на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року, у зв`язку з порушенням загального порядку висування кандидата у депутати Вінницької міської ради, а саме: заява ОСОБА_1 подана в порядку самовисування, що суперечить ч. 2 ст. 216 ВК України. Вважаючи незаконною таку постанову та з метою її скасування позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Рішеннями Вінницького окружного адміністративного суду від 06.10.2020 у справі №120/5426/20-а, що залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду, у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У своєму рішенні суд першої інстанції вказав, що враховуючи відсутність доказів внесення ОСОБА_1 грошової застави відповідно до статті 225 ВК України, надання яких є однією із умов реєстрації кандидатів на посаду голови, а також беручи до уваги ту обставину, що положення ВК України взагалі не передбачають можливість висування кандидатів в депутати міської ради (територіальної громади з кількістю виборців 10 тисяч і більше) шляхом самовисування, суд першої інстанції дійшов висновку, що Вінницька МТВК цілком обґрунтовано прийнято постанову від 29.09.2020 №65 про відмову ОСОБА_1 в реєстрації його кандидатом на посаду депутата Вінницької міської ради у третьому територіальному виборчому окрузі на місцевих виборах 25.10.2020.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що заявлена позивачем вимога щодо визнання незаконною та скасування постанови Вінницької МТВК від 29.09.2020 та №65 задоволенню не підлягає.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла до аналогічного висновку з судом першої інстанції, а саме, що враховуючи відсутність доказів внесення позивачем грошової застави відповідно до статті 225 ВК України, надання яких є однією із умов реєстрації кандидатів на посаду сільського голови, а також беручи до уваги ту обставину, що положення ВК України не передбачають можливість висування кандидатів в депутати міської ради (територіальної громади з кількістю виборців 10 тисяч і більше) шляхом самовисування, колегія суддів дійшла до висновку, що Вінницька МТВК цілком обґрунтовано прийнято постанову від 29.09.2020 №65 про відмову ОСОБА_1 в реєстрації його кандидатом на посаду депутата Вінницької міської ради у третьому територіальному виборчому окрузі на місцевих виборах 25.10.2020.

Відповідно до ч. 3 ст. 64 ВКУ, рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, їх членів, визначених статтею 65 цього Кодексу, можуть оскаржуватися до суду шляхом подання позовної заяви. Право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій мають суб`єкти відповідного виборчого процесу (крім виборчої комісії), а також ініціативна група референдуму, інші суб`єкти ініціювання референдуму, що передбачено ч. 1 статті 273 КАС України. Також, відповідно до цієї норми КАС України, виборці мають право на звернення до суду в разі порушення їхніх виборчих прав або інтересів щодо участі у виборчому процесі.

Визначаючись щодо позовних вимог про визнання неправомірними та незаконними дій та бездіяльності Вінницької міської територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області щодо застосування при встановленні результатів голосування з виборів депутатів Вінницької міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року законодавчих норм, які звужували зміст та обсяги існуючих на час прийняття 28 червня 1996 року Конституції України (254к/96-ВР) та Закону України "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" 14 січня 1998 року №14/98-ВР виборчих прав громадян, у тому числі позивача та щодо не дотримання нею принципу верховенства права, а також при встановленні результатів голосування з виборів депутатів Вінницької міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року норм прямої дії Конституції України (254к/96-ВР), введеної в дію спеціальним Законом України від 28.06.1996 року № 254/96-ВР, та доведеної до відома населення у порядку, встановленому законом шляхом їх опублікування у офіційних друкованих виданнях "Голос України" 13.07.1996 року та "Відомості Верховної Ради України" від 23.07.1096 року, № 30, стаття 142, суд керується наступним.

Так, обґрунтовуючи дії, позивач вказує, що порушення відповідачем по справі норм матеріального права полягає у тому, що Вінницька МВТК при організації і проведенні виборів депутатів Вінницької міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі та встановлюючи результати голосування з виборів депутатів Вінницької міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі вчинила протиправні дії, застосовуючи при цьому нормативно-правові акти, що системно звужували зміст та обсяги встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) прав громадян, у тому числі позивача та третіх осіб по справі.

На думку позивача, відповідач при цьому порушував встановлений нормами статей 8, 19, 68, 71 та частиною 3 статті 150 офіційної Конституції України (254к/96-ВР) принцип верховенства права та вдався до невиконання п. 2 постановляючої частини та п. 4.4 мотивувальної частини Рішення КСУ від 5.10.2005 року № 6-рп 2005, що є неприпустимими діями.

Описані факти та обставини, як вказує позивач, свідчать про протиправну бездіяльність відповідача по справі, яка виразилась у порушенні приписів ст. 2 ВК України про те, що підготовка та проведення виборів регулюються у першу чергу Конституцією України (254к/96-ВР), а вже потім нормами ВК України, інших законів і лиши в тих їх частинах, які не суперечать Конституції.

Про протиправну бездіяльність відповідача по справі також свідчать факти незастосування ним при здійсненні своїх повноважень норм прямої дії Конституції України (254к/96-ВР).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 32 ВК України в Україні утворюються і діють передбачені цим Кодексом виборчі комісії як незалежні органи адміністрування виборчих процесів, які відповідно до своїх повноважень забезпечують здійснення визначених Конституцією України та цим Кодексом основних принципів виборчого права, засад виборчого процесу, реалізацію виборчих прав громадян України, підготовку та проведення виборів; виборчі комісії діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлені Конституцією України, цим Кодексом та законами України.

Отже, обов`язки щодо застосування в своїй діяльності Конституції України, норм Виборчого кодексу та дотримання основних принципів виборчого права покладені на відповідача законом, а тому додаткового зобов`язання судом до вчинення таких дій не потребують.

Крім того, виборча комісія не є органом, який має право надавати оцінку нормам закону на відповідність Конституції України, а тому у своїй діяльності керується Конституцією України та чинними нормами Виборчого кодексу України.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконним Протоколу Вінницької міської територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області від 06 листопада 2020 року про встановлення результатів голосування з виборів депутатів Вінницької міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі, то така вимога є похідною від протиправних дій Вінницької міської територіальної виборчої комісії, а тому також не підлягає задоволенню в силу того, що похідна позовна вимога залежить від задоволення основної вимоги (п. 23 ст. 4 КАС України).

Щодо позовної вимоги в частині визнання такими, що підпадають під ознаки встановлені пунктом 4.4 Рішення Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року №6-рп 2005 наступні Закони України: №2952-УІ від 01.02.2011, ВВР, 2011, №10, ст. 68; № 586-УІІ від 19.09.2013, ВВР, 2014, №11, ст.142; №742-УІІ від 21.02.2014, ВВР, 2014, № 11, ст.143; №1401-УІІІ від 02.06.2016, ВВР, 2016, №28, ст.532; №2680-УІІІ від 07.02.2019, ВВР, 2019, № 9, ст.50; № 27-ІХ від 03.09.2019, ВВР, 2019, №38, ст.160, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

При цьому, статтею 245 КАС України визначено вичерпний перелік повноважень суду при вирішенні справи. Зокрема, частиною другою зазначеної статті визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;

7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян;

8) примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян;

9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;

11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання;

12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні;

13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації.

15) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Із аналізу наведених вище положень КАС України слідує, що в межах розгляду адміністративної справи суди не наділені повноваженнями приймати рішення у визначений позивачем спосіб, а саме шляхом визнання такими, що підпадають під ознаки встановлені пунктом 4.4 Рішення Конституційного Суду України від 05.10.2005 за №6-рп 2005 вищенаведених Законів України.

Отже, позовні вимоги в цій частині не відповідають повноваженням суду в межах цих вимог.

До аналогічного висновку прийшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 09 жовтня 2020 року по справі № 120/5426/20-а у подібних правовідносинах.

Так, Сьомий апеляційний адміністративний суд у вищевказаній постанові зазначив, що в межах розгляду адміністративної справи суди не наділені повноваженнями приймати рішення у визначений позивачем спосіб, а саме шляхом визнання такими, що підпадають під ознаки встановлені пунктом 4.4 Рішення Конституційного Суду України від 05.10.2005 за №6-рп 2005 вищенаведених Законів України.

Також колегія суддів приходить до висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання виборів депутатів Вінницької міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі 25 жовтня 2020 року організовані та проведені на підставі Постанови Верховної Ради України від 15 липня 2020 року № 795-ІХ "Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році" та Виборчого кодексу України від 19 грудня 2019 року № 396-ІХ (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2020, № 7, № 8, № 9, ст.48) такими, що не можуть вважатись вільними, а також вимоги про визнання Постанови Верховної Ради України від 15 липня 2020 року № 795-ІХ "Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році" такою, що підпадає під ознаки поняття узурпація визначеного пунктом 4.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України 6-рп/2005 від 05 жовтня 2005, з огляду на відсутність законодавчо визначених підстав для їх задоволення у зазначений позивачем спосіб.

Колегія суддів звертає увагу, що задоволення зазначеної позовної вимоги в інший спосіб, визначений ст. 245 КАС України є неможливим, адже аналіз прийнятих Верховною Радою України Законів та постанов на їх відповідність прийнятим Конституційним судом України рішенням не належить до компетенції окружних адміністративних судів. Отже, надання судом оцінки доводам позивача в частині задоволення цієї позовної вимоги буде суперечити ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині визначення "суд встановлений законом".

Відповідно до мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2002 від 27 березня 2002 року визначено, що за змістом положень статей 85, 91 Конституції України Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші правові акти. Вони є юридичною формою реалізації повноважень єдиного органу законодавчої влади в Україні та, відповідно до частини другої статті 147, частини першої статті 150 Конституції України, є об`єктом судового конституційного контролю.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів ". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Також, не підлягає задоволенню з підстав наведених вище вимога про визнання Вінницької міської територіальної виборчої комісії Вінницького району Вінницької області, органом, який не мав законних повноважень організовувати та проводити місцеві вибори у місті Вінниці, а також органом, який не має прав і повноважень встановлювати результати голосування з виборів депутатів Вінницької міської ради в єдиному багатомандатному виборчому окрузі на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року у зв`язку з утворенням цього органу неналежним суб`єктом права, оскільки не відповідає встановленому способу захисту, визначеному ст. 245 КАС України.

При цьому, колегія суддів вказує, що особливості судових рішень за наслідками розгляду справ, пов`язаних з виборчим процесом чи референдумом, та їх оскарження урегульовано статтею 278 КАС України, в силу приписів частини першої передбачено, що суд, установивши порушення законодавства про вибори чи референдум, визначає у рішенні спосіб захисту порушених прав та інтересів, а також порядок усунення усіх наслідків цих порушень відповідно до закону або приймає інше визначене законом рішення.

Як зазначено вище, спеціальним законом, який регулює підготовку та проведення виборів Президента України, народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, сільських, селищних, міських, районних у містах рад, сільських, селищних, міських голів, є Виборчий кодекс України.

Положеннями Виборчого кодексу не передбачено такого способу захисту та порядку усунення наслідків цих порушень.

На противагу цьому, суд зазначає, що відповідно до постанови ЦВК від 10.08.2020 №172 "Про утворення та формування складу обласних, районних (крім районів в Автономній Республіці Крим), міських (крім міст в Автономній Республіці Крим), районних у місті Києві територіальних виборчих комісій", була утворена Вінницька міська територіальна виборча комісія Вінницького району Вінницької області, яка відповідно до відомостей з ЄДРПОУ зареєстрована як юридична особа 25.08.2020 Номер запису: 1001741020000018146. Дана постанова є чинною, не скасованою, тому суд враховує її як діючий нормативно-правовий акт, відповідно до якого утворено ТВК.

Також доводами позивача є те, що суд має надати вичерпну правову оцінку наведеним нижче фактам, що мають надзвичайну суспільно-політичну вагу та вирішальну вагу для законного вирішення цієї справи:

1. Фактам неодноразової зміни державними органами та посадовими особами конституційного ладу в Україні у спосіб прийняття законів про внесення змін до Конституції України без подальшого затвердження цих законів на всеукраїнських референдумах.

2. Фактам визнання актів неодноразової зміни державними органами та посадовими особами конституційного ладу в Україні державними органами, а також надати оцінку визнання цих актів Верховною Радою України та встановленню цих фактів рішеннями Верховного Суду України.

3. Факту не визначеності на даний час належним суб`єктом - Українським народом конституційного ладу в Україні після його першої протиправної зміни 08 грудня 2004 року Верховною Радою України.

4. Факт не можливості проводити будь-які вибори в Україні, у тому числі місцеві в умовах невизначеності конституційного ладу в Україні.

5. Факт того, що пунктом 2 Рішення КСУ 6-пр/2005 від 05 жовтня 2005 року встановлено юридично-правове визначення конституційного ладу в Україні та факт того, що конституційний лад в Україні закріплюється норми усього тексту Конституції України, введеної в дію та доведеної до відома населення у порядку, встановленому законом.

6. Факт того, що з урахуванням обставин викладених у попередньому пункті, будь-які зміни до Конституції України, відповідно до приписів частини 3 статті 5 Основного Закону, з урахуванням процедури, встановленої його ХІІІ Розділом, мають бути затверджені народом України на всеукраїнському референдумі.

7. А з огляду на пункти 5, 6 визнати факт того, що кожен з існуючих законів про внесення змін до Конституції України, а це закони: № 2952-VI від 01.02.2011, ВВР, 2011, № 10, ст.68, № 586-VII від 19.09.2013, ВВР, 2014, № 11, ст.142, № 742-VII від 21.02.2014, ВВР, 2014, № 11, ст.143, № 1401-VIII від 02.06.2016, ВВР, 2016, № 28, ст.532, № 2680-VIII від 07.02.2019, ВВР, 2019, № 9, ст.50, № 27-IX від 03.09.2019, ВВР, 2019, № 38, ст.160 підпадають під ознаки поняття узурпація , визначеного п. 4.4 Рішення КСУ 6-пр/2005 від 05 жовтня 2005 року та не потребують додаткового визначення цього окремим рішенням КСУ.

8. Факт того, чи Постанова ВРУ від 15 липня 2020 року № 795-IX "Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році" підпадає під ознаки поняття узурпація , визначеного п. 4.4 Рішення КСУ 6-пр/2005 від 05 жовтня 2005 року і є незаконною і неконституційною.

9. Фактам того, що до КАС України, який зараз застосовується адміністративними судами усіх рівнів для відправлення правосуддя, впродовж часу з вересня 2005 по липень 2020 року вносились зміни в умовах коли конституційний лад в Україні був невизначений належним суб`єктом, а це у свою чергу свідчить про його сумнівну легітимність та необхідність застосовувати при відправленні судами судочинства лише ті його норми, які відповідають нормам офіційної Конституції України (254к/96-ВР).

На переконання позивача, суд не має жодних правових підстав не визнати наведених позивачем фактів, зокрема у п. 1, 2, бо ці факти визнані самою Верховною Радою України Постановою від 24 лютого 2014 року № 775-VII та встановлені рішеннями Верховного Суду України від 02 грудня 2014 року та 28 квітня 2015 року.

З вищенаведеного, колегія суддів звертає увагу позивача, що Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 09 жовтня 2020 року за аналогічними заявленими фактами та доводам позивача ОСОБА_1 у подібних правовідносинах по справі № 120/5426/20-а, вказано на те, що суд в даній адміністративній справі не уповноважений (не має повноважень) надавати аргументацію обставинам зазначеним вище, тим паче вважати їх як встановлені факти, оскільки згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України.

Тобто, з урахуванням вказаного суд не може надавати аргументацію доводам позивача (які він визначає, як факти), оскільки в своїй більшості вони мають характер відношення до позовної вимоги про визнання такими, що підпадають під ознаки встановлені пунктом 4.4 Рішення Конституційного Суду України від 05.10.2005 за №6-рп 2005 наступні Закони України: №2952-VI від 01.02.2011, ВВР, 2011, №10, ст. 68; №586- VIІ від 19.09.2013, ВВР, 2014, №11, ст. 142; №742- VIІ від 21.02.2014, ВВР, 2014, №11, ст. 143; №1401- VIІІ від 02.06.2016, ВВР, 2016, №28, ст. 532; №2680- VIІІ від 07.02.2019, ВВР, 2019, №9, ст. 50; №27-ІХ, від 03.09.2019, ВВР, 2019, №38, ст. 160. з приводу якої судом вже надана оцінка.

До таких же висновків суд приходить по факту щодо Постанови ВРУ від 15 липня 2020 року № 795-IX "Про призначення чергових місцевих виборів у 2020 році", оскільки оцінка надана судом у даній справі цим вимогам вище.

До того ж, відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, обґрунтовуючи позов, позивач вказує на таке.

Рішеннями ВОАС, від 05.10.2020 року у адміністративній справі № 120/5424/20-а, від 05.10.2020 року у адміністративній справі № 120/5425/20-а та рішенням від 06.10.2020 року у адміністративній справі №120/5426/20-а у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Зазначені судові рішення переглядалися в апеляційному порядку Сьомим апеляційним адміністративним судом, далі 7ААС.

Відповідними постановами 7ААС від 08.10.2020 року та 09.10.2020 року у задоволені апеляційних скарг ОСОБА_1 відмовлено, після чого зазначені рішення суду першої інстанції набрали законної сили та касаційному оскарженню не підлягають.

При цьому суди першої та апеляційної інстанцій у своїх рішеннях не вказують, попри вимогу позивача, на те, якою саме редакцією Конституції України керувались самі суди при розгляді вказаних справ та постановленні рішень по цих справах. І це попри вимоги ч.1 ст. 3 КАС України, яким встановлено, що порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Позивач зазначає, що нормами частини 3 статті 7 КАС України суди зобов`язано Законом у разі невідповідності правового акта Конституції України (254к/96-ВР), закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Відповідно до положень частини 4 статті 7 КАС України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України (254к/96-ВР), суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

Однак, усі ці імперативні приписи процесуального Закону, на думку позивача, вказаними вище судами були протиправно проігноровані та не виконані, а тому права позивача не були відновлені цими судами відповідно до вимог норм прямої дії Конституції України (254к/96-ВР).

З цього приводу суд зазначає, що оцінка відповідним мотивам та доводам позивача надана судовими рішеннями у справах 120/5424/20-а, № 120/5425/20-а, № 120/5426/20-а, їх перегляд здійснено відповідно до процесуального закону, а відтак не може бути предметом дослідження в даній адміністративній справі.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка вказує, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінивши мотиви позову та аргументи в його обгрунтування, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Положеннями ч. 9 ст. 273 КАС України визначено, що суд приймає позовну заяву щодо рішення, дії чи бездіяльності виборчої комісії, комісії з референдуму або члена відповідної комісії до розгляду незалежно від сплати судового збору. У разі несплати судового збору на момент вирішення справи суд одночасно вирішує питання про стягнення судового збору відповідно до правил розподілу судових витрат, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору, а тому відповідно до правил, встановлених КАС України, питання щодо його стягнення не вирішується.

Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 268-273 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду у дводенний строк з дня його проголошення.

Реквізити: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ); Вінницька міська територіальна виборча комісія Вінницького району Вінницької області (вул. Брацлавська, 85, м. Вінниця, 21000, код ЄДРПОУ 43769110); Вінницька обласна громадська організація "Ми разом" (код ЄДРПОУ - 26287186, місцезнаходження: вул. Пирогова, 59-а, м. Вінниця, 21050); Центральна виборча комісія (код ЄДРПОУ - 33132649, місцезнаходження: площа Лесі України, 1, м. Київ, 01196).

Повний текст рішення суду складено: 18.11.2020.

Головуючий суддя: Дмитришена Руслана Миколаївна

Судді: Воробйова Інна Анатоліївна

Комар Павло Анатолійович