Рішення

від 03.11.2020 по справі 380/2890/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/2890/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючої - судді Потабенко В.А.,

секретаря судового засідання - Кулик С.В.,

представника позивача - Попова Д.І., згідно договору,

представника відповідача - Янкович Н.А., згідно наказу,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м.Львів, вул. Стрийська, 35, далі - ГУ ДПС у Львівській області, відповідач) з вимогою про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2192-56 У від 19.08.2019 на суму 23785,08 грн.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, з 03.01.2020 року припинив підприємницьку діяльність за власним рішенням, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №24160060006005949, не отримував доходу та у 2011 році подав заяву до податкової інспекції Самбірського району Львівської області про призупинення підприємницької діяльності. Окрім того, з 01.01.2017 року по 04.12.2017 року ОСОБА_1 проходив службу в Управлінні патрульної поліції у м. Львові, тобто у зазначений період усі податки, в тому числі ЄСВ сплачував роботодавець. Крім того, з 09.04.2018 року по даний час позивач офіційно працевлаштований на підприємстві, що знаходиться на території Республіки Польща та сплачує там усі податки, що підтверджується довідкою з місця праці та інформацією про доходи та сплачені податки за 2018-2019 роки. Відтак, відсутні будь-які підстави для нарахування йому ЄСВ. Вважаючи оскаржувану вимогу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом.

Ухвалою від 15.04.2020 позовну заяву було залишено без руху.

27.04.2020 на виконання вимог ухвали позивачем усунуто недоліки адміністративного позову.

Ухвалою судді від 28.04.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Роз`яснено, що розгляд заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду буде проводитись в судовому засіданні

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Вказав, що Головним управлінням ДПС у Львівській області відповідно до ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, винесено вимогу про сплату боргу №Ф-2192-56У від 19.08.2019 на суму 23785,08 грн. Відповідно до реєстраційних та облікових даних платників податків інформаційної системи органу доходів і зборів, ОСОБА_1 з 14.09.2009 до 03.01.2020 перебував на податковому обліку в Самбірській ДПІ ГУ ДФС у Львівській області із станом платника 0 - платник податків за основним місцем обліку. Дата взяття на облік 15.09.2009 №404562. Станом на 03.01.2020 стан платника 11 - припинено але не знято з обліку. Згідно п.1 ч.2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Частина 12 ст.9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування зазначає, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. На дату формування вимоги платник знаходився на загальній системі оподаткування та не перебував в стані припинення чи ліквідації. В ІС Податковий блок в реєстрі страхувальників відсутня інформація щодо наявності у скаржника пільги по сплаті єдиного внеску. Станом на 19.05.2020 року за позивачем обліковується податковий борг в сумі 29293,44 грн. Відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

28.05.2020 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві, зазначає, що жодною нормою спеціального законодавства, зокрема Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування , не передбачено обов`язок ФОП, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, сплачувати ЄСВ, якщо він не здійснює підприємницької діяльності та не отримує доходу від неї. Разом з тим, звертає увагу суду на те, що в період, за який ГУ ДПС у Львівській області було нараховано позивачу суму недоїмки зі сплати ЄСВ, ОСОБА_1 працював в Департаменті патрульної поліції. Довідкою про доходи №545 від 28.04.2020 року Департаменту патрульної поліції, що надіслана на відповідь адвокатського запиту роботодавцем ОСОБА_1 , у період його служби сплачено ЄСВ в розмірі 20541,37 гривень.

Ухвалою суду від 13.07.2020 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволено, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до інформаційної довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1 був зареєстрованим Самбірською районною державною адміністрацією Львівської області 14.09.2009 як фізична особа-підприємець, номер запису 24060000000002012, вид діяльності: 52.11.0 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту .

15.09.2009 ОСОБА_1 взятий на облік у ДПІ у Самбірському районі Львівської області за №26879.

03.01.2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (за його заявою).

19.08.2019 ГУ ДПС у Львівській області на ім`я ОСОБА_1 сформовано вимогу №Ф-2192-56У про сплату боргу (недоїмки), що виникла станом на 31.07.2019, у сумі 23785,08 грн.

Згідно даних інтегрованої картки платника податків вказана сума податкового боргу складається з:

8448,00 грн. - нараховано розрахункову суму єдиного внеску за 2017 рік. Нарахування ЄВ №3691870/ev від 09.02.2018 терм. спл. 09.02.2018;

2457,18 грн. - нараховано ЄВ ФОП в т.ч. на спрощеній системі та фермерам. Нарахування ЄВ №6601633/ev від 19.04.2018 терм. спл. 19.04.2018;

2457,18 грн. - нараховано ЄВ ФОП в т.ч. на спрощеній системі та фермерам. Нарахування ЄВ №7988770/ev від 19.07.2018 терм. спл. 19.07.2018;

2457,18 грн. - нараховано ЄВ ФОП в т.ч. на спрощеній системі та фермерам. Нарахування ЄВ №9384264/ev від 19.10.2019 терм. спл. 19.10.2019;

2457,18 грн. - нараховано ЄВ ФОП в т.ч. на спрощеній системі та фермерам. Нарахування ЄВ №656741/ev від 21.01.2019 терм. спл. 21.01.2019;

2754,18 грн. - нараховано ЄВ ФОП в т.ч. на спрощеній системі та фермерам. Нарахування ЄВ №3589224/ev від 19.04.2019 терм. спл. 19.04.2019;

2754,18 грн.- нараховано ЄВ ФОП в т.ч. на спрощеній системі та фермерам. Нарахування ЄВ №5064362/ev від 19.07.2019 терм. спл. 19.07.2019;

Вимогу сформовано відповідно до статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

За результатами адміністративного оскарження спірна вимога №Ф-2192-56У від 19.08.2019 залишена без розгляду у зв`язку з пропуском строку для подання скарги.

Вважаючи таку вимогу протиправною, позивач звернуся з позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування , з наступними змінами і доповненнями, в редакції, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, надалі Закон № 2464-VI.

Відповідно до ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Страхувальниками, в свою чергу, вважаються роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону №2464-VI зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Законом України від 06.12.2016 №1774 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України внесено зміни до Закону №2464-VI, що діють з 01.01.2017, зокрема в частині обов`язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

Відповідно до абз. 1 п. 1 та п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI (у редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у п. 1 (крім абзацу сьомого), ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464-VI, єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Згідно з ч.ч. 2-3, 8 ст. 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п.п. 4, 5 та 5 -1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Частиною 12 ст. 9 Закону №2464-VI встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі Інструкція №449).

Так, положеннями п. 1 Розділу VI Інструкції №449 передбачено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції (абз. 2 п. 2 розділу VI Інструкції №449).

Відповідно до п. 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

платникам, зазначеним у підп. 1, 2 п. 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

платникам, зазначеним у підп. 3, 4, 6 п. 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.

Відповідно до п. 4 розділу VI Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Частиною 16 ст. 25 Закону №2464-VI передбачено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Системний аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що фізичні особи - підприємці у відповідності до приписів спеціального закону, яким врегульований внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, є страхувальниками та зобов`язані своєчасно та у повному обсязі обчислювати, нараховувати і сплачувати єдиний внесок.

Варто зазначити, що соціальне страхування є складовим елементом системи соціального захисту.

Сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (якбезробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

У той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Суд звертає увагу, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою господарської діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного соціального внеску. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиний соціальний внесок не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на предмет спору у даній справі та встановлені обставини справи, суд вважає за необхідне зазначити, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 04.12.2019 в справі № 440/2149/19.

З довідки про доходи №545, виданої наданої Департаментом патрульної поліції Національної поліції України на адвокатський запит від 24.04.2020 року №24/04/2020 вбачається, що ОСОБА_1 з 01.01.2017 по 04.12.2017 працював у Департаменті патрульної поліції, що також підтверджується записами у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 , займав посаду інспектора. У період служби, протягом 2017 року, а саме з 01.01.2017 по 04.12.2017, за нього сплачувався ЄСВ, всього в розмірі 20541,37 гривень. Звільнений зі служби в поліції ОСОБА_1 04.12.2017.

Отже, виходячи з встановленого чинним законодавством обов`язку по сплаті ЄСВ (в разі відсутності сплати його роботодавцем), позивач зобов`язаний був сплатити такий внесок за період з 05.12.2017 по 31.12.2017 включно.

'Доказів сплати ОСОБА_1 ЄСВ у вказаний період не надано.

Крім того, довідкою з місця праці від 11.03.2020, виданою Metal - Technik підтверджено той факт, що ОСОБА_1 офіційно працевлаштований у простому товаристві підприємстві Metal - Technik , Республіка Польща, з 09.04.2018 на визначений період часу до 30.04.2021.

Згідно повідомлення про доходи з інших джерел, про прибуток та прибутковий податок, стягнутий авансом, за 2018, 2019 роки, ОСОБА_1 сплатив в зв`язку з офіційним працевлаштуванням в простому товаристві підприємстві Metal - Technik , Республіка Польща внесків на соціальне страхування в сумі 1968,27 польських злотих та 3622,43 польських злотих відповідно.

Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, мають право на добровільну сплату ЄВ на загальнообов`язкове пенсійне страхування.

Відтак, на переконання суду, дохід, отриманий фізичною особою за межами України не є базою нарахування ЄСВ.

Таким чином, спростоване твердження відповідача про необхідність сплати позивачем ЄСВ в період з 09.04.2018 (дати працевлаштування в Республіці Польща).

Водночас, представником позивача не надано доказів того, що в період з 01.01.2018 по 08.04.2018 ОСОБА_1 був звільнений як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець від обов`язку сплати ЄСВ, а також того, що за нього в цей період ЄСВ сплачувалось роботодавцем.

В той же час слід зазначити, що на вимогу суду розрахунку нарахування ЄСВ ОСОБА_1 в розрізі днів представником відповідача надано не було.

Суд вказує, що позбавлений можливості самостійно здійснити обрахунок належного до сплати ОСОБА_1 ЄСВ за період з 05.12.2017 по 31.12.2017 і з 01.01.2018 по 08.04.2018, оскільки такий обрахунок відноситься до виключних повноважень податкового органу.

Твердження представника позивача про те, що ОСОБА_2 подавалась заява про припинення його підприємницької діяльності ще до 01.01.2017 року, не знайшла свого підтвердження матеріалами справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності формування спірної вимоги.

Натомість доводи позивача щодо наявності підстав визнання оскаржуваної вимоги протиправною знайшли своє підтвердження при судовому розгляді справи.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Даючи оцінку оскаржуваній вимозі про сплату боргу (недоїмки) №Ф-2192-56 У від 19.08.2019 на суму 23785,08 грн., суд дійшов переконання, що така не відповідає критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України для такого роду рішень та прийнята з порушенням положень Закону №2464-VI, тому її слід визнати протиправною і скасувати, задовольнивши позовні вимоги повністю.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 КАС України).

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, пов`язані зі залученням перекладачів, а також пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору у сумі 840,80 грн. підлягають повному відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.19-20, 22, 72-77, 132, 134, 139, 159, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Львівській області №Ф-2192-56У від 19.08.2019 про сплату боргу (недоїмки).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ 43143039, 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) в користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) 840 грн. 40 коп. судових витрат у вигляді сплаченого при подачі до суду судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 09.11.2020.

Суддя Потабенко В.А.