Постанова

від 17.11.2020 по справі 200/12418/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року справа №200/12418/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., секретар судового засідання Антонюк А.С., за участю представника позивача Букштейн П.Ш., представника відповідача Пономарьова А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 січня 2020 року (повний текст складено 02 січня 2020 року в м. Слов`янськ) у справі № 200/12418/19-а (суддя І інстанції - Смагар С.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальність «Фирма «Юг» до Головного управління ДПС у Донецькій області про зобов`язання вчинити певні дії,-

УВ С Т А Н О В И В:

22 жовтня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальність «Фирма «Юг» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про зобов`язання відповідача здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника, шляхом виключення пені по податку на додану вартість - 680594 грн. 62 коп., штрафних санкцій по податку на додану вартість - 232664 грн. 29 коп., пені по податку на прибуток - 1743345 грн. 41 коп., недоїмки по податку на прибуток - 135789 грн. 14 коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 3 грудня 2018 року № 0540/7105/18-а було визнано безпідставність застосування до ТОВ «ФИРМА «ЮГ» пені та штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань. Не дивлячись на це, в інтегрованій картці платника податків позивача по теперішній час відображено відомості, які не відповідають дійсності, а саме податок на додану вартість: пеня - 680594 грн. 62 коп. та штрафні санкції - 232664 грн. 29 коп., податок на прибуток приватних підприємств: пеня - 1743345 грн. 41 коп. та недоїмка - 135789 грн. 14 коп.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 січня 2020 року у справі № 200/12418/19-а позов задоволено, внаслідок чого зобов`язано Головне управління ДПС у Донецькій області здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці Товариства з обмеженою відповідальність «Фирма «Юг» шляхом виключення пені по податку на додану вартість у розмірі 680594 грн. 62 коп., штрафних санкцій по податку на додану вартість у розмірі 232664 грн. 29 коп., пені по податку на прибуток у розмірі 1743345 грн. 41 коп., недоїмки по податку на прибуток у розмірі 135789 грн. 14 коп.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не враховано, що відповідно до пункту 126.1. статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив останню задовольнити, проти чого заперечував представник позивача, який вважає рішення суду першої інстанції законною та обґрунтованою.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла наступного.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальність «Фирма «Юг» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 13488368, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формування перебуває на обліку у Бахмутській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області. Судом встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 3 грудня 2018 року в адміністративній справі № 0540/7105/18-а адміністративний позов Головного управління ДФС у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФИРМА «ЮГ» про стягнення заборгованості залишено без задоволення.

В обґрунтування позовних вимог по справі № 05440/7105/18-а податковий орган зазначав, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФИРМА «ЮГ» перебуває на обліку у Бахмутській ОДПІ ДФС України в Донецькій області. Будучи платником податків відповідач має податковий борг на загальну суму 2624572 грн. 38 коп. який складається з податку на додану вартість (код 14010100) у розмірі 745438 грн. 24 коп. та з податку на прибуток (код 11021000) у розмірі 1879134 грн. 14 коп. У судовому рішенні судом було встановлено, що сума податкового боргу з податку на прибуток складає 745438 грн. 24 коп. та податковий борг з податку на додану вартість складає 1879134 грн. 14 коп. Вказані сумі податкового боргу складаються з платежів нарахованих позивачем 27 лютого 2018 року за період проведення антитерористичної операції, а саме: авансових внесків з податку на прибуток за грудень 2014 року, пені з податку на додану вартість і з податку на прибуток з жовтня 2014 року по лютий 2016 року.

Також судом при розгляді справи по суті № 0540/7105/18-а встановив, що відповідачем відповідно до платіжного доручення № 10 від 2 липня 2018 року сплачено заборгованість по ПДВ за вересень - грудень 2014 року, січень - лютий 2015 року в розмірі 1163321 грн. 45 коп. та сплачено заборгованість по податку на прибуток за вересень - грудень 2014 року, січень - листопад 2015 року, в розмірі 2360567 грн. 67 коп., що підтверджується платіжнім дорученням № 11 від 2 липня 2018 року, разом на загальну суму 3523889 грн. 12 коп.

Відмовляючи Головному управлінню ДФС у Донецькій області у задоволенні позовних вимог суд виходив з наступного. Спірним питання даної справи, є стягнення заборгованості з відповідача, що здійснював свою діяльність в зоні проведення антитерористичної операції від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань, щодо сплати податку, з огляду на приписи Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII. Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. 2 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон №1669-VII, що набув чинності 15 жовтня 2014 року, який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. Статтею 1 Закону №1669 визначено, що період проведення антитерористичної операції - це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" (далі - Указ № 405) та датою набрання чинності Указом Президента України «Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України» . Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу №405.

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» . Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час. 2 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» . Зазначене розпорядження опубліковано 8 грудня 2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України «Урядовий портал» .

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» ; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053» .

Суд зазначає, що вказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час. Згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року №1275-р та №1053-р від 30 жовтня 2014 року, до зазначених населених пунктів належить м. Донецька, м. Костянтинівка, м. Бахмут.

Статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII передбачено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до статті 11 Закону № 1669-VII, закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з пунктом 100.5 статті 100 Податкового кодексу України, підставою для відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків є надання ним доказів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов`язань або податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

Доказами, що підтверджують факт настання (існування) зазначених обставин, є висновок Торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України.

Отже, підставою для звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов`язань, зокрема невчасну сплату податкового зобов`язання з податку на прибуток, з податку на додану вартість, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

14 травня 2018 року Торгово-промисловою палатою України видано позивачу сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 8134, № 8135, яким засвідчено настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) при здійсненні господарської діяльності на території де проводиться антитерористична операція. Як зазначалось раніше, відповідач добровільно сплатив борг, відповідно до платіжних доручень № 10, № 11. Крім того, відповідач у спірний період був зареєстрований як платник податків та перебував на обліку в Бахмутській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, здійснював основну господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції. Таким чином, виходячи з матеріалів справи та аналізу вищенаведених норм, суд прийшов до висновку про безпідставність застосування до відповідача пені та штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2019 року № 0540/7105/18-а апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області залишено без задоволення, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 3 грудня 2018 року у справі № 0540/7105/18-а залишено без змін. Суд апеляційної інстанції зазначив у судовому рішенні, що суд критично оцінює твердження апелянта, що питання правомірності нарахованого грошового зобов`язання не є предметом даного позову, відтак суд І інстанції не мав процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати її правовий аналіз, оскільки при прийнятті рішення про стягнення податкового боргу суди мають перевірити чи наявний такий борг та прийняти рішення саме на підставі його наявності чи відсутності. Враховуючи правильно встановлені судом першої інстанції обставин справи, зокрема, щодо сплати відповідачем суми податкового боргу в добровільному порядку, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанцій про необґрунтованість заявленої контролюючим органом вимоги та відсутність підстав для стягнення податкового боргу, який складається тільки з суми нарахованої пені, від сплати якої відповідач звільнений.

Частиною 4 статті 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеним, тобто таким, що не потребує доказування факт відсутності у позивача обов`язку зі сплати податкового зобов`язання з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств за період проведення АТО на території Донецької та Луганської областей. Встановлення даної обставини має своїм наслідком постановлення висновку щодо неправомірності відображення вказаних сум у якості податкового зобов`язання платника у інтегрованій картці позивача. З наданих до справи доказів, а саме листа ГУ ДФС у Донецькій області від 30 вересня 2019 року № 8357/10/05-99-50-06 вбачається, що податковим органом не заперечується, що заборгованість за платежем податок на додану вартість та податок на прибуток приватних підприємств, у розмірі щодо якого постановою Донецького окружного адміністративного суду від 3 грудня 2018 року у справі № 0540/7105/18-а було відмовлено у стягненні, обліковується за платником і підстави для її зменшення відсутні. У зазначеному листі вказано, що рішення суду від 3 грудня 2018 року по справі № 0540/7105/18-а в резолютивній частині не містить пункту щодо скасування пені та штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань, в рішенні суду вказано лише про залишення без задоволення адміністративного позову Головного управління ДФС у Донецькій області до ТОВ «ФИРМА ЮГ» . Зазначене посилання суд не приймає до уваги, оскільки рішення суду складається, зокрема, й з описової частини, у якій суд чітко виклав мотивування щодо підстав відмови у задоволенні позовних вимог та безпідставності нарахування податковим органом пені та штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств.

Крім того, суд зазначає, що з наданої копії інтегрованої картки позивача за період з 31 грудня 2017 року по 31 грудня 2018 року, код класифікації доходів бюджету 11021000 (податок на прибуток приватних підприємств) судом встановлено, що станом на 31 грудня 2018 року за позивачем обліковується заборгованість у розмірі 2324090 грн. 25 коп., з яких пеня у сумі 1743345 грн. 41 коп. та недоїмка у сумі 580744 грн. 84 коп. Також з наданої інтегрованої картки позивача, код класифікації доходів бюджету 14010100 (податок на додану вартість) судом встановлено, що за позивачем обліковується заборгованість у розмірі 680594 грн. 62 коп., з яких пеня у сумі 680594 грн. 62 коп. Будь-яких коригувань, у тому числі після набрання законної сили постановою Донецького окружного адміністративного суду 3 грудня 2018 року у справі № 0540/7105/18-а, здійснено не було.

Відповідно до підпункту 19-1.1.10 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України однією з функцій контролюючих органів є забезпечення ведення обліку податків, зборів, платежів.

Відповідно до наведених вимог Податкового кодексу України, з метою реалізації підпункт 19-1.1.10 пункту 19-1.1 статті 19-1 вказаного Кодексу та удосконалення оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджету та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року № 422 затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі Порядок №422). (До 10 червня 2016 року вказане питання регулювалося Порядком ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 року №765).

Згідно з пунктом 3 розділу І вказаного Порядку оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.

Відповідно до пункту 2 розділу І вказаного Порядку інформаційна система органів ДФС - інтегрована структура, що складається з одного чи більшої кількості процесів, компонентів апаратного та програмного забезпечення, засобів та персоналу, що забезпечує можливість задоволення встановленої потреби або цільової функції, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами, оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення первинних показників через їх перетворення в облікові показники в ІКП.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ вказаного Порядку з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Спеціальне кодування всіх операцій, що використовуються для відображення в ІКП облікових показників, забезпечує автоматизоване ведення ІКП.

Відповідно пункту 5 розділу І Порядку № 422 у разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи. Правила відображення в ІКП нарахування та погашення пені за несвоєчасно сплачені суми платежів, що контролюються органами ДФС, визначені п. 7 розд. ІІІ вказаного Порядку, який регулює питання обліку надходжень сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску. Вказані правила за нормативним змістом відповідають положенням ПК України у відповідній частині.

Судом встановлено, що протягом спірного періоду позивач був звільнений від ПДВ та податку на прибуток приватних підприємств, тому це автоматично звільняло його від відповідальності (в даному випадку - від фінансової відповідальності у вигляді пені та штрафних санкцій) за невиконання вказаних зобов`язань.

Зважаючи на нормативний припис пункту 5 Розділу І вказаного порядку, суд вважає що ефективним способом захисту порушеного права, в даному випадку, є зобов`язання податкового органу здійснити коригування шляхом виключення спірної суми пені та штрафних санкцій з інтегрованої картки позивача.

Крім того, суд зазначає наступне.

Пунктом 4 Розділу V Порядку № 422 регламентовано відображення в інформаційній системі органів ДФС результатів адміністративного та/або судового оскарження донарахованих сум з відповідним перенесенням до ІКП.

Відповідно до пункту 1 частини 4 розділу V Порядку № 422 працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження органу ДФС, до компетенції яких належать розгляд скарг при проведенні процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах при проведенні процедури судового оскарження прийнятих податкового повідомлення-рішення/рішення/вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем забезпечують внесення даних до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв`язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати КПР. Відображенню в інформаційній системі органів ДФС підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній звязок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій.

Такими матеріалами є: у тому числі ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.

Пунктом 2 частини 4 розділу V вказаного порядку передбачено, що залежно від інформації, яка завантажена в інформаційну систему органів ДФС з інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, одночасно змінюється статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску та в ІКП відображається така інформація щодо оскарження донарахованих сум та прийнятих рішень відповідними органами.

Підпунктом 4 пункту 2 розділу V Порядку № 422 передбачено, що статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску змінюється відповідно до суті рішення (постанови) («Скасовується в судовому порядку» / «Вручено, судовий розгляд» / «Анульовано» ). У підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та рішень щодо єдиного внеску змінюється на «Скасовується в судовому порядку» / «Вручено, судовий розгляд» / «Анульовано» при частковому скасуванні. При частковому скасуванні формується нове повідомлення-рішення/рішення/вимога та/або рішення щодо єдиного внеску на суму, що залишилась.

Враховуючи вказані положення законодавства, суд вважає, що відповідач мав можливість відкоригувати дані інтегрованої картки платника за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» та «податок на додану вартість» після набрання законної сили постанови Донецького окружного адміністративного суду від 3 грудня 2018 року № 0540/7105/18-а та загалом має можливості здійснити корегування даних інтегрованої картки платника, як відповідно вказаних положень, так і відповідно вже названого пункту 5 Розділу І Порядку № 422.

Відповідно до частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає повноваження суду при вирішенні справи, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенцію) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» ).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право на ефективний засіб юридичного захисту, та визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 в справі «Чуйкіна проти України» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: « 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд» , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)» .

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи неправомірне нарахування в інтегрованій картці платника податків пені та відображення суми, у стягнені якої було відмовлено судовим рішенням, спричинило необґрунтоване збільшення недоїмки позивача з ПДВ та податку на прибуток. Подальше обліковування таких сум тягне за собою негативні наслідки для позивача, оскільки обліковувана недоїмка є підставою для кваліфікації її у якості податкового боргу та стягнення в судовому порядку тощо.

З метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, виходячи з наведених вимог законодавства та практики ЄСПЛ, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 січня 2020 року у справі № 200/12418/19-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 січня 2020 року у справі № 200/12418/19-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 19 листопада 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

І.В. Сіваченко