Ухвала

від 18.11.2020 по справі 569/16535/19

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

Справа № 569/16535/19

1-кс/569/6012/20

18 листопада 2020 року Рівненський міський суд Рівненської області

у складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5

захисника підозрюваного адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне клопотання старший слідчого СУ ГУНП в Рівненській області капітана поліції ОСОБА_4 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не працюючого, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 127 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий СУ ГУ НП в Рівненській області майор поліції ОСОБА_7 за погодженням із прокурором у кримінальному провадженні ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави щодо ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 127 КК України в межах строку досудового розслідування тобто до 26 листопада 2020 року.

В обґрунтування клопотання вказав, що слідчим управлінням ГУ НП в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019180000000052 від 07.03.2019 за ознаками злочинів, передбачених ч. 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 2, 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 186 КК України.

Із клопотання вбачається, що з грудня 2016 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_9 , виконуючи роль організатора в організованій злочинній групі, маючи єдиний злочинний умисел на незаконне швидке збагачення за рахунок осіб з різного роду залежностями (алкогольною, наркотичною, ігровою залежністю, тощо), спільно з особами, які були залучені в якості виконавців в організованій злочинній групі, а саме ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_5 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 та інших невстановлених досудовим слідством осіб, забезпечили діяльність громадської організації «Здорова Країна Рівне, під приводом функціонування якої, за грошові кошти від родичів потерпілих осіб, за нібито проведення лікування від різного роду залежностей, хоча фактично такого лікування не проводилось, забезпечували діяльність так званих «Центрів реабілітації (Далі «Центрів»)», не маючи жодних дозвільних документів на даний вид господарської діяльності.

Реалізуючи свій злочинний намір, з метою конспірування своїх справжніх намірів та для приховування своєї незаконної діяльності ОСОБА_9 13.01.2017 подавши необхідний пакет документів звернувся до Державного реєстратора в м. Рівне та Громадську організацію «Здорова Країна - Рівне» за унікальним ідентифікаційним номером 41081662 зареєстровано в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та місцезнаходження юридичної особи вказано за адресою: АДРЕСА_2 .

Так реалізуючи єдиний злочинний умисел на швидке збагачення за рахунок осіб з різного роду залежностями, забезпечували силове викрадення потерпілих та в подальшому незаконно поміщали у спеціально пристосовані приміщення за адресами: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , де утримували там проти їх волі, під виглядом надання платних медичних послуг з лікування від різного виду залежностей, хоча фактично такого лікування не проводилось, за що отримувати щомісячну плату у розмірі від 5 до 12 тисяч гривень з однієї особи. Усвідомлюючи, що розмір прибутку залежить від тривалості перебування, утримували потерпілих у центрах закритого типу протягом максимально тривалого часу.

Для реалізації єдиного злочинного умислу на незаконне позбавлення волі осіб, забезпечили цілодобовий нагляд за потерпілими, облаштування приміщень «Центрів» металевими гратами на вікнах, блокування їх шляхом демонтажу віконних ручок, встановлення металевих решіток в місцях, якими можна було залишити вказані будівлі, тобто пристосували засоби для незаконного позбавлення волі людей, які не могли фізично залишити приміщення за власною волею, а для подолання таких спроб передбачалось впровадження системи відповідних примусових заходів та покарань. Для встановлення контролю за поведінкою потерпілих, їх залякування, застосовувалась система жорстких правил поведінки під час перебування в «Центрах» заснованих на відносинах субординації, підпорядкування, ізоляції від навколишнього світу, які забезпечуватимуться системою покарань, обмежень прав потерпілих, зокрема й тих, які мали ознаки катувань.

Крім того за потерпілими здійснювався цілодобовий нагляд, забезпечувалась реалізація встановлених правил поведінки, примусово застосовувались покарання, психологічне та фізичне насильство щодо осіб, які не бажали перебувати в «Центрах» та підпорядковуватись вигаданій системі так званого лікування від залежностей.

Зазначені покарання застосувались за будь-які порушення встановлених правил, зокрема дріб`язкові, принижуючи честь і гідність осіб, завдаючи їм моральних та фізичних страждань, а саме: примус до виконання принизливих дій перед іншими особами, які незаконно утримувались разом з потерпілими, зокрема у присіданні в кількості до 2000 разів, носінні важких предметів, забороною курцям курити, примушуванню до написання однієї фрази або речення декілька тисяч разів, примушування до вживання невідомих таблеток, які викликали сонливість або різке погіршення стану здоров`я, а відмова від виконання яких тягнула в свою чергу до покарань у вигляді обмеження сну, відповідальності декількох осіб за дії одного та нанесення тілесних ушкоджень.

З метою максимально тривалого перебування осіб в «Центрах» передбачалось позбавлення утримуваних осіб доступу до інформації про події суспільного життя, можливості спілкуватися з людьми поза «Центром», що мало викликати в них страх перед навколишнім світом та реалізувалось шляхом відсутності телебачення, радіо, газет, доступу до мережі «Інтернет», примусовому вилученні особистих речей, грошових коштів та, зокрема, будь яких засобів зв`язку, в тому числі мобільних телефонів.

Водночас розуміючи, що реалізація злочинного умислу не можлива без введення в оману членів сімї та близьких родичів потерпілих щодо умов перебування в «Центрах» та стану здоров`я утримуваних осіб було встановлено жорсткі обмеження побачень та телефонних розмов потерпілих з родичами та особистої присутності при таких розмовах чи побаченнях представників центрів.

Пошук осіб з залежностями здійснювався завдяки розміщенню інформації в мережі «Інтернет», а також з використанням соціальних мереж Facebook, Instagram та паперових оголошень розміщених в лікувальних закладах та інших публічних місцях.

Учасники організованої злочинної групи за задумом ОСОБА_9 мали неухильно дотримувалися правил поведінки як між собою, так і у взаємовідносинах з потерпілими особами, які забезпечувались системою покарань за невиконання вимог. Крім того, при поміщенні до «Центрів» проводився обшук осіб, вилучались їх особисті речі та будь-які засоби зв`язку, зокрема мобільні телефони. Для додержання конспірації та унеможливлення розкриття незаконної діяльності з боку правоохоронних органів для обміну інформацією в спілкуванні учасниками групи використувались умовності та наперед обумовлені фрази та вислови відомі лише учасникам групи, крім того, спілкування проводилось за допомогою додатків месенджерів, які функціонують з використанням ресурсів «Інтернет».

Усвідомлючи вимоги законодавства щодо неможливості здійснення громадською організацією підприємницької діяльності, учасники групи документально оформлювали відносини з потерпілими у вигляді підписання розписок про надання благодійної допомоги у вигляді послуг з реабілітації та ресоціалізації. Крім того, задля уникнення притягнення до відповідальності учасники групи шляхом погроз в тому числі і заподіяння тілесних ушкоджень вимагали в залежних осіб, написання письмових розписок щодо добровільності поміщення їх до «Центрів» та подяки за проведене так зване лікування, однак дані розписки не можуть свідчити про усвідомлену згоду особи на їх написання так як написані під примусом.

Таким чином, учасники організованої ОСОБА_9 злочинної групи свідомо порушували вимоги статей 28,29,32,43 Коституції України, згідно яких кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському, або такому, що принижує його гідність поводженню чи покаранню. Кожна людина має право на особисту недоторканість. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Окрім цього, учасники організованої ОСОБА_9 злочинної групи свідомо ігнорували вимоги статті 16 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів та зловживання ними», згідно яких , примусове лікування осіб, які визнані хворими на наркоманію, але ухиляються від добровільного лікування але продовжують після лікування вживати наркотичні засоби без призначення лікаря і відносно якої у зв`язку з їх небезпечною поведінкою до органів Національної поліції або прокуратури звернулися близькі родичі чи інші особи здійснюється за рішенням суду у спеціалізованих лікувальних закладах охорони здоров`я за рішенням суду. Підготовка матеріалів для направлення хворих на наркоманію на примусове лікування та передача цих матеріалів до суду здійснюються органами Націоналдьної поліції у порядку, визначеному нормативним актом Міністерства внутрішніх справ України, центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах охорони здоровя, обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу, Генеральної прокуратури України.

Також ОСОБА_9 достеменно відомо, що чинним законодавством примусове лікування осіб, які страждають на алкогольну залежність або залежність від ігроманії не передбачено.

Так, ОСОБА_5 , виконуючи роль так званого консультанта та учасника так званої «мотиваційної групи» в м. Рівне, особисто та під час спілкування з використанням мобільного зв`язку, забезпечував функціонування системи незаконного утримання людей, організовував доставку потерпілих осіб до місця розташування так званих «Центрів», забезпечував цілодобовий нагляд за поведінкою потерпілих та їх охорону та самостійно здійснював такий нагляд; здійснював пошук осіб з залежностями, члени сім`ї чи близькі родичі яких мають змогу оплачувати їх утримання в «Центрах», повідомляв їм недостовірну інформацію щодо умов перебування, про що інформував організатора ОСОБА_9 ; повідомляв членам сім`ї та близьким родичам потерпілих неправдиву інформацію щодо умов перебування останніх в «Центрах» та стан їх здоров`я, переконуючи їх у необхідності продовження перебування потерпілих в «Центрах»; застосовував погрози та інше психологічне насильство до потерпілих; організовував залучення потерпілих до примусової праці з прибирання, готування їжі та визначав конкретні види покарань та давав вказівки так званим консультантам та волонтерам щодо застосування до потерпілих покарань за відмову від праці; виконував інші вказівки ОСОБА_9

19.05.2020 о 10 год. 40 хв. за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 127 КК України на підставі статті 208 КПК України затримано ОСОБА_5 .

19.05.2020 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 127 КК України повідомлено ОСОБА_5 , як виконавця в складі організованої злочинної групи.

20.05.2020 ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_33 щодо підозрюваного ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком до 10 год. 40 хв. 17 липня 2020 року.

12.07.2020 ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області щодо підозрюваного ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком 12 серпня 2020 року.

11.08.2020 слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області щодо підозрюваного ОСОБА_5 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком до 09 вересня 2020 року.

Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_33 щодо підозрюваного ОСОБА_5 строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави продовжено до 07.11.2020.

Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду ОСОБА_1 щодо підозрюваного ОСОБА_5 строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави продовжено до 19.11.2020.

Підозра у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 127 КК України про яку повідомлено ОСОБА_5 обґрунтовується зібраними під час досудового слідства доказами, а саме: результатами проведених НСРД зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, візуальне спостереження, зокрема щодо ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,, ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 (в яких зокрема, зафіксовано факти спілкування співучасників злочину між собою, факти надання ОСОБА_9 вказівок співвиконавцям злочину, факти незаконного позбавлення волі потерпілих осіб, інше); даними отриманими в ході контролів за вчиненням злочину у формі спеціальних слідчих експериментів, зокрема з ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 ; показаннями допитаних у кримінальному провадженні потерпілих, а саме ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_43 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 та інших, які повідомили обставини при яких були позбавлені волі та незаконно всупереч їх волі утримувалися в так званих «центрах реабілітації» тривалий час в шкідливих для здоров`я умовах без можливості їх самовільно залишити; протоколами проведених слідчих експериментів за участі потерпілих ОСОБА_47 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 ; показаннями допитаних у кримінальному провадженні свідків ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 та інших, які повідомили обставини позбавлення волі та незаконного, всупереч їх волі, утримання їх близьких родичів в так званих центрах реабілітації тривалий час в шкідливих для здоров`я умовах без можливості їх самовільно залишити; протоколами проведених впізнань за фотознімками за участю потерпілих та свідків у кримінальному провадженні; результатами проведених тимчасових доступів до інформації, яка знаходилась в операторів мобільного зв`язку, стосовно з`єднань фігурантів кримінального провадження між собою; результатами тимчасового доступу до речей та документів, стосовно проведених операцій за банківськими картками фігурантів злочину; даними отриманими в ході проведених обшуків від 19.05.2020 в місцях розташування так званих «реабілітаційних центрів» та за місцями проживання фігурантів кримінального правопорушення, в ході чого вилучено блокноти, чорнові записи, банківські картки, документи, договори, так звані листи подяки, печатки, автотранспортні засоби фігурантів, інше; протоколами оглядів речей та документів, які були вилучені в ході проведених обшуків; протоколами оглядів мобільних телефонів фігурантів кримінального провадження, в яких зафіксовано переписки, які велися між співучасниками злочину у своїй протиправній діяльності, факти ведення так званої «бугалтерії», розприділення грошових коштів між співучасниками злочинів, інше; іншими доказами, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження у їх сукупності.

Таким чином, є підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 вчинив тяжкий злочин, передбачений ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 127 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років.

Метою продовження строку застосування запобіжного заходу стосовно підозрюваного ОСОБА_5 у виді тримання під вартою є забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити і сховати будь-яку з речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення і перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки установлено, що ОСОБА_5 , ніде не працює, тому є всі підстави вважати, що одразу після звільнення з-під варти він поїде на територію за місцем його фактичної реєстрації або в інше місце та не буде з`являтись на виклики слідчого та суду. Крім того, в ході досудового розслідування при з`ясуванні обставин, що характеризують особу підозрюваного ОСОБА_5 встановлено, що останній на території Рівненської області, де здійснюється досудове розслідування, проживає тимчасово, не має постійних занять, роботи та постійного джерела заробітку, що вказує на відсутність у нього стримуючих чинників особистісно-соціального характеру. Зазначені обставини вказують на те, що ОСОБА_5 є особою суспільно небезпечною та схильною до вчинення злочинів і дають достатні підстави вважати, що останній, перебуваючи на волі, буде перешкоджати кримінальному провадженню шляхом ухилення від виконання процесуальних обов`язків, тобто встановлена наявність ризику, зазначеного у п.4 ч.1 ст.177 КПК України.

незаконно впливати на потерпілих та свідків (п.3 ч.1 ст. 177 КПК України). Встановлено, що ОСОБА_5 під час вчинення злочинів з метою особистого швидкого збагачення свідомо зневажав основоположні норми Конституції України, згідно яких кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському, або такому, що принижує його гідність поводженню чи покаранню. Кожна людина має право на особисту недоторканість. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Окрім цього, свідомо ігнорував вимоги статті 16 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів та зловживання ними», згідно яких , примусове лікування осіб, які визнані хворими на наркоманію, але ухиляються від добровільного лікування але продовжують після лікування вживати наркотичні засоби без призначення лікаря і відносно якої у зв`язку з їх небезпечною поведінкою до органів Національної поліції або прокуратури звернулися близькі родичі чи інші особи здійснюється за рішенням суду у спеціалізованих лікувальних закладах охорони здоров`я за рішенням суду. Підготовка матеріалів для направлення хворих на наркоманію на примусове лікування та передача цих матеріалів до суду здійснюються органами Націоналдьної поліції у порядку, визначеному нормативним актом Міністерства внутрішніх справ України, центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах охорони здоровя, обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу, Генеральної прокуратури України.

Також ОСОБА_5 достеменно відомо, що чинним законодавством примусове лікування осіб, які страждають на алкогольну залежність або залежність від ігроманії не передбачено.

Дані факти свідчать про схильність до порушень основоположних прав людини і підвищену суспільну небезпечність. Той факт, що підозрюваний ОСОБА_5 виконував дії по забезпеченню діяльності так званих «центрів реабілітації», для чого подолав велику відстань та приїхав до м. Рівне, де орендувались приміщення будинків, які зокрема були облаштовані для незаконного утримання осіб проти їх волі протягом тривалого часу (зняті ручки на дверях та вікнах, забезпечено цілодобову охорону) з метою вчинення злочинів та «легкої» наживи, перебував на посаді керівника реабілітаційного центру, входив до складу так званої «мотиваційної групи», особисто забезпечував цілодобову охорону потерпілих у «Центрі», дають підстави вважати, що ОСОБА_5 з метою уникнення покарання буде здійснювати тиск на потерпілих та свідків.

вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). Цей ризик є реальним зважаючи на те, з якою впевненістю, активністю та непорушністю було вчинено злочини у яких обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 та як він ретельно виконував дії щодо вчинення злочину за попередньою змовою із іншими співвиконавцями злочину.

Запобігти вказаним ризикам неможливо шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою тому, що дані ризики на даний час не зменшились, а реалізувати вказані ризики можливо лише перебуваючи на свободі.

Тому утримати ОСОБА_5 від здійснення перешкод кримінальному провадженню, ухилення від виконання процесуальних рішень може лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При вирішенні питання про продовження строку застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, враховуються вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, у тому числі відсутність постійного місця роботи та майновий стан.

Зважаючи на викладені обставини, в органах досудового розслідування є достатні підстави, що підозрюваний буде переховуватися від органів слідства і суду.

13.11.2020 на виконання вимоги ст. 290 КПК України слідчий за дорученням прокурора повідомив підозрюваним, його захисникам про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування та потерпілому про відкриття сторонами кримінального провадження. 19.11.2019 сторони кримінального провадження розпочали ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, в порядку передбаченого ст. 290 КПК.

Згідно ч. 3 ст. 219 КПК України строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження, в порядку передбаченого ст. 290 КПК, не включається у строки досудового розслідування.

Отже, строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_5 - закінчується 19.11.2020.

Разом з тим, 13.11.2020, на підставі ст.290 КПК України, досудове розслідування у даному кримінальному провадженні завершено та сторонам надано доступ до матеріалів кримінального провадження.

Із врахуванням викладеного, строку досудового розслідування у даному кримінальному провадженні залишилось 7 днів.

Відповідно до вимог ст. 9 КПК України, прокурор, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінальних правопорушень, виявити, як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваних, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують їх покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Крім цього, враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КК України, у слідчого судді при постановленні ухвали про продовження строку застосування запобіжного заходу тривання під вартою є всі підстави не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, оскільки потерпілі у кримінальному провадженні утримувались у шкідливих та здоров`я умовах, без можливості самовільно залишити так звані «центри реабілітації», їм неодноразово наносились тілесні ушкодження з боку осіб, які наглядали за діями так званих «реабілітантів», що рахується катуванням та мученням особи.

Прокурор та слідчий у судовому засіданні підтримав клопотання, просив його задоволити. Просили уточнити продовжити строк тримання під вартою на 30 днів.

Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_6 просили у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відмовити, застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, оскільки у підозрюваного місці соціальні зв`язки, а саме дружина та малолітня дитина на утриманні, крім того наявний договір оренди житла в смт. Квасилів.

Заслухавши думку прокурора, підозрюваного, адвокатів, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слідчий суддя прийшов до висновку, що в заклопотання слід відмовити.

Відповідно до ч.3 ст.197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до якого, зокрема, відноситься: верховенство права.

Згідно ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Узагальнююче визначення «обґрунтованість підозри» у вчиненні кримінального правопорушення, доведення якої, як одного з трьох обов`язкових елементів, визначених КПК України для можливості взагалі обрання запобіжного заходу, покладено на прокурора, сформульовано у правових позиціях Європейського суду з прав людини.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року вказав, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. ЄСПЛ в даному рішенні наголошує, що вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою.

Крім того, як зазначено у матеріалі ВССУ від 11.07.2016р. «захист прав людини у кримінальному провадженні: доказування та докази», передумовою для подання клопотання стороною обвинувачення про застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри про те, що особа вчинила кримінальне правопорушення. Слідчий, прокурор зобов`язані з належним обґрунтуванням викласти обставини, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначив, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню, знищення, сховати або спотворити річ, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризик незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення є недостатньою для обґрунтування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини, у справі «Бойченко проти Молдови» №41088/05, рішення від 11 липня 2006 року «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу».

Згідно ч. 2ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Слідчий, звертаючись з клопотанням про продовження застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні ним вказаних кримінальних правопорушень, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 10 років, однак достатніх доказів про існування всіх ризиків, про які зазначає у клопотанні слідчим не надано та не доведено у судовому засіданні.

Як передбаченост. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом.

Враховуючи тривалість проведення досудового розслідування кримінального провадження, а також час з якого підозрюваний утримується під вартою (20.05.2020), крім того 13.11.2020 на виконання вимоги ст. 290 КПК України слідчий за дорученням прокурора повідомив підозрюваним, його захисникам про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування та потерпілому про відкриття сторонами кримінального провадження. 19.11.2019 сторони кримінального провадження розпочали ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, в порядку передбаченого ст. 290 КПК, з урахуванням обставин, передбаченихст. 178 КПК України, продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у виді тримання під вартою є недоцільним так, як на даний час усі слідчі (розшукові) дії проведено, та за час перебування підозрюваного під вартою нових обставин не встановлено.

Відповідно до ч.5 ст.219 КПК України, строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченомустаттею 290цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею.

У відповідності до ч. 4ст. 194 КПК України, суд вважає, щодо підозрюваного ОСОБА_5 слід обрати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту. Оскільки саме цей запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч. 1ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Оскільки, 13.11.2020 року сторонам відкриті матеріали для ознайомлення, у кримінальному провадженні значна кількість підозрюваних та їх захисників, крім того значна кількість томів у кримінальному провадженні, а саме більше 35 томів, за таких обставин слідчий суддя вважає за можливе обрати домашній арешт строком 1 місяць.

З урахуванням обставин справи, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 цілодобовий домашній арешт, та відповідно до ч. 5ст. 194 КПК Українипокласти на нього такі обов`язки, а саме: прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду; не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає без дозволу слідчого, прокурора; повідомляти слідчого про зміну свого місця проживання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.176-178,181,183,193-194,197,199, 201,205,309,395,376 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання відмовити.

Застосувати щодопідозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м.Харків,зареєстрованого в АДРЕСА_1 ,українця,громадянина України,не працюючого,раніше несудимого,підозрюваного увчиненні кримінальнихправопорушень передбаченихч.2ст.27,ч.3ст.146,ч.2ст.27,ч.3ст.28, ч.2ст.127КК України запобіжний захід у виді цілодобового домашнього до 18 грудня 2020 року.

Заборонити ОСОБА_5 залишати житло за адресою АДРЕСА_8 .

Покластина підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду,

- не відлучатисяіз свогофактичного місцяпроживання без дозволу слідчого, суду;

- повідомляти слідчого про зміну свого місця проживання.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту передати на виконанняСУ ГУНП в Рівненській області.

Встановити строк дії ухвали та термін дії обов`язків, покладених судом до 18 грудня 2020 року.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя