Рішення

від 28.10.2020 по справі 640/8607/16-ц

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/8607/16-ц

н/п 2/953/24/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Зуб Г.А.

за участю секретаря Черниш О.М.,

за участю представника відповідача Ставрова С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Укравтотранс Плюс , ОСОБА_2 , третя особа - приватне акціонерне товариство Страхова компанія Статус про стягнення суми відновлювального ремонту та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди , -

ВСТАНОВИВ:

30.05.2016 року до Київського районного суду м. Харкова надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача ТОВ Укравтотранс Плюс на свою користь суму вартості відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ (матеріальної шкоди) у розмірі 35688,98 грн.; з відповідача ОСОБА_2 суму моральної шкоди в розмірі 5000 грн.; та стягнути судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані наступним. 04.11.2012 року о 18.00 год. водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом MAN NL 202 р.н. НОМЕР_1 , невірно обрав безпечну швидкість руху, не врахував дорожньої обстановки при виникненні перешкоди, не зупинився та безпечно не об`їхав перешкоду, зіткнувся з автомобілем TOYOTA р.н. НОМЕР_2 під керуванням позивача. Після зіткнення обидва автомобілі отримали значні механічні пошкодження. Власником транспортного засобу TOYOTA р.н. НОМЕР_2 є позивач. Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.11.2012 року встановлено, що відповідач ОСОБА_2 працює водієм у ТОВ Укравтотранс Плюс , та його було визнано винним у здійсненій ДТП. Цивільно-правова відповідальність водія ТЗ MAN NL 202 р.н. НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована в ПрАТ СК Статус за полісом №АВ/3430043. Потерпілій особі як кредитору належить право вимоги як і до страховика, так і до особи, яка завдала шкоди. Відповідно до складеного Звіту №706-11-12 від 09.11.2012 року сума вартості відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ в результаті вищевказаного ДТП без урахування коефіцієнта фізичного зносу складає 35688,98 грн., які позивач просить стягнути з роботодавця винної особи - ТОВ Укравтотранс Плюс . Також вказаної ДТП позивачу була заподіяна моральна шкоду, яку він оцінює в 5000 грн., та просить стягнути безпосередньо з винуватця ДТП ОСОБА_2

07.09.2018 року, тобто з пропущенням встановленого строку, представником відповідача ТОВ Укравтотранс Плюс подано відзив на вказану позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 не перебував у трудових відносинах із ТОВ Укравтотранс плюс на момент настання ДТП, просив застосувати строки позовної давності, та сума вартості відновлювального ремонту розрахована без урахування коефіцієнта фізичного зносу, що протирічить вимогам чинного законодавства. Вказаний відзив суд враховує як пояснення по справі.

21.11.2018 року позивачем надіслано відповідь на відзив, в якому він зазначає, що постанова Дзержинського районного суду м. Харкова була отримана позивачем в 2014 році, та надано до суду клопотання про поновлення пропущеного строку, та розрахунок збитків відповідає положенням ст. 1192 ЦК України, та відповідач вводить в оману суд, що ОСОБА_2 не перебував у трудових відносинах з ТОВ Укравтотранс Плюс , оскільки ОСОБА_2 керував ТЗ, який був міським транспортом, та не виконувати службові обов`язки останній не міг. Вказана відповідь надіслана до суду з пропущенням встановленого строку, тому суд її враховує як пояснення по справі.

Представником відповідача ТОВ Укравтотранс Плюс надані до суду заперечення, в яких він зазначає, що відповідач ОСОБА_2 не перебував у трудових відносинах із

ТОВ Укравтотранс плюс на момент настання ДТП, просив застосувати строки позовної давності, вказує, що відшкодуванню підлягають витрати з урахуванням зносу, та доказів того, що страховою компанією не сплачене страхове відшкодування матеріали справи не містять. Вказані заперечення надіслані до суду з пропущенням встановленого строку, тому суд їх враховує як пояснення по справі.

Позивач в судове засідання не з`явився, від представника позивача ОСОБА_3 надійшла до суду заява, в якій просить суд розглянути справу за відсутністю позивача та його представника, позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити, та при ухваленні рішення просила врахувати всі надані до суду пояснення, заперечення проти застосування строків позовної давності тощо.

Представник відповідача ТОВ Укравтотранс Плюс - адвокат Ставров С.Ю. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову у зв`язку з тим, що на момент настання ДТП відповідач ОСОБА_2 не перебував у трудових відносинах із ТОВ Укравтотранс плюс , та просив застосувати строки позовної давності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, повідомлявся у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомив.

Представник третьої особи ПрАТ СК Статус в судове засідання не з`явився, повідомлявся у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомив.

30.05.2016 року до Київського районного суду м. Харкова надійшла вказана позовна заява, яка розподілена судді Сенаторову В.М.

31.05.2016 року судом надано запит до відділу АДР ГУ ДМС України в Харківській області для встановлення місцеперебування відповідача ОСОБА_2 , відповідь на який надійшов до суду - 08.06.2016 року.

Ухвалою судді від 09.06.2016 року відкрито судове провадження по вказаній справі, та призначено судове засідання.

Ухвалою суду від 05.07.2016 року доручено Суворовському районному суду м. Одеси забезпечити проведення відео-конференції за участю позивача або його представника по вказаній справі.

Ухвалою суду від 17.10.2016 року зупинено провадження по справі.

Ухвалою судді від 21.02.2017 року відновлено провадження по вказаній справі.

Ухвалою суду від 23.07.2018 року залучено до участі у вказаній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ПрАТ СК Статус .

08.04.2020 року здійснено повторний автоматизований розподіл вказаної справи, справу перерозподілено судді Зуб Г.А.

Ухвалою судді від 16.04.2020 року прийнято вказану справу до провадження судді, та призначено судове засідання по справі.

Судом встановлено, що 04.11.2012 року о 18 год. 00 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем MAN NL 202 д.з. НОМЕР_3 , який належить АТ Герць рухався у м. Харкові по пр. Перемоги напроти буд. 55, невірно обрав безпечну швидкість руху, не урахував дорожньої обстановки при виникненні перешкоди, не зупинився та безпечно не об`їхав перешкоду, зіткнувся з автомобілем Тойота д.н. НОМЕР_4 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим заподіяна матеріальна шкода.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.11.2012 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 400 грн.

Власником автомобіля марки Тойота д.н. НОМЕР_4 є позивач.

Згідно звіту №706-11-12 про визначення величини матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля Toyota Avensis р.н. НОМЕР_5 , власник - ОСОБА_1 станом на 09.11.2012 року, виготовленого на замовлення позивача суб`єктом оціночної діяльності КАРЕКС ГРУПП, вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля Toyota Avensis р.н. НОМЕР_5 в результаті пошкодження при ДТП, що складає на 09.11.2012 року - 25693,89 грн. (з ПДВ крім робіт). Вартість ремонту складає 35688,98 грн.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частинами другою, п`ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Судом встановлено, що водій ОСОБА_2 в момент ДТП керував автомобілем MAN NL 202 д.з. НОМЕР_3 , що належить на праві власності АТ Герць . Доказів, що вказаний транспортний засіб на момент ДТП знаходиться в оперативному управлінні, користуванні тощо відповідача ТОВ Укравтотранс плюс , та ОСОБА_2 працював водієм в ТОВ Укравтотранс плюс матеріали справи не містять. Натомість, представником відповідача ТОВ Укравтотранс плюс надано до суду копію наказу №51/вк від 25 лютого 2013 року, відповідно до якого ОСОБА_2 призначено водієм автотранспортного засобу категорії D в ТОВ Укравтотранс плюс з 25.02.2013 року з окладом згідно штатного розгляду, та звільнено його з посади з 16.09.2015 року за власним бажанням наказом №307/вк від 16.09.2015 року (т. 2, а.с. 26-27). Вказані накази стороною позивача спростовані не були, а лише посилання на те, що вказані відомості зазначені в постанові суду від 23.11.2012 року, яка була постановлена судом за відсутності водія ОСОБА_2 .

Відповідно до ч.5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до ч. ч. 6,7 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду лише в питанні чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

За вказаних обставин, посилання представника позивача на те, що вказаний факт встановлений постановою суду є необгрунтованим, та таким, що спростовується наданими до суду наказами.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 1187 ЦК України особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Відповідальність юридичної особи або фізичної особи настає у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода заподіяна нею у зв`язку з виконанням трудових (службових) обов`язків.

При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, яка на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків правцівника.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.76, ч.1,2 ст.77, ч.2 ст.78, ч.1 ст.95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини справи, які зазакономможуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.6 ст.81, ч.1 ст.89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, аналізуючи надані до суду докази, суд погоджується з доводами представника відповідача, що водій ОСОБА_2 в момент ДТП не перебував у трудових відносинах з ТОВ Укравтотранс плюс , та не використовував транспортний засіб останнього, а тому обов`язок щодо

відшкодування завданої матеріальної шкоди саме відповідачем ТОВ Укравтотранс плюс стороною позивача не доведений.

Разом із тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності зазначений Закон у статті 3 визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

За змістом вказаного Закону (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до статті 16 Закону України Про страхування договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтями 1, 17 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховий поліс є єдиною формою внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору, та документом суворого обліку.

Вдповідно до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Так, в судовому засіданні встановлено, що відповідно до поліса №АВ/3430043 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, транспортний засіб MAN NL 202 д.з. НОМЕР_3 на момент ДТП був забезпечений (т.1, а.с. 8).

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що позивач звертався з відповідним позовом до страховика ПрАТ СК Статус про стягнення страхового відшкодування, однак вказаний позов був залишений ухвалою суду від 07.12.2016 року на підставі заяви позивача (т. 1, а.с. 75). Доказів відмови у виплаті страхового відшкодування третьою особою матеріали справи не містять.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) вказала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ).

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Позивач звернувся до суду відповідно до приписів ст. 1166, 1172, 1187 ЦК України, а не відповідно ст. 1194 ЦК України, та заявляє вимоги щодо стягнення всього розміру завданої шкоди саме з відповідача ТОВ Укравтотранс плюс , посилаючись на те постанову Верховного Суду України від 20.01.2016 року по справі № 6-2808цс15.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Саме такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

Зазначеним судовим рішенням Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України, відповідно до якого право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована, визнавши, що наведений правовий висновок не відповідає змісту та сенсу чинного законодавства.

Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

За таких обставин, у разі якщо позивач (особа, якій завдана шкода) не звертався до страховика відповідача (завдавач шкоди) та не отримував його відмову у виплаті страхового відшкодування, а пред`явив відразу вимогу до особи, відповідальної за шкоду, то відсутні передбачені законом підстави для задоволення його позовних вимог.

Зазначене відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2019 року, справа №640/12615/15-ц, провадження № 61-31141св18; у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року, справа № 369/8675/16-ц, провадження № 61-25447св18; у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року, справа № 759/9261/15-ц, провадження № 61-15093св18.

З викладеного вбачається, що обов`язок страховика відшкодувати заподіяну страхувальником шкоду виникає із самого факту заподіяння застрахованою особою у результаті дорожньо-транспортної пригоди такої шкоди.

Отже, зобов`язаною особою внаслідок заподіяних ОСОБА_2 у результаті дорожньо-транспортної пригоди збитків, є страховик.

Таким чином, враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність відповідача на час настання страхового випадку була застрахована, позивач мав самостійно звернутись до страхової компанії з вимогою про виплату страхового відшкодування за полісом.

Визначення різниці між фактичним розміром шкоди та розміром страхового відшкодування, яка підлягає стягненню з винної особи, можливо лише після здійснення страховиком виплати страхового відшкодування.

Однак, матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування та отримував відмову або будь-які виплати.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) сформульовано висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Разом з тим, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду (частина п`ята статті 12, частина друга статті 197 ЦПК України).

Суд не має повноважень з власної ініціативи залучати до участі у справі іншу особу - належного відповідача.

Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Положеннями статті 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтями 28, 29 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) комплекс операцій щодо відновлення справності або працездатності КТЗ чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.

Вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ.

Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Див. п.п. 1.6, 2.3, 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції та Фонду державного майна від 24.11.2003 №142/5/2092.

Крім того, позивачем не було надано до суду доказів здійснення відновлювального ремонту його автомобіля із використанням нових вузлів та агрегатів саме на суму 35688,98 грн.

За вищевикладених обставин, суд вважає, що в даній частині позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Щодо позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди слід зазначити наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При цьому, згідно із ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди (далі - Постанова) роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності

(в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

В пункті 9 Постанови визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

В обґрунтування наявності підстав для відшкодування моральної шкоди, позивач посилається на наявність негативних наслідків в результаті ДТП як безпосередньо під час вчинення адміністративного правопорушення, так і після нього. До негативних наслідків відносить нервовий стрес, глибокі переживання, погіршення гармонічних адаптованих умов життєдіяльності. Для відновлення нормального душевного стану позивачу потрібен тривалий час, тому просить стягнути завдану моральну шкоду, яку оцінює в розмірі 5000 грн., безпосередньо з винуватця ДТП.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності стосовно завданої позивачу моральної шкоди, суд враховує душевні страждання та стрес, яких позивач зазнав у зв`язку із пошкодженням його власного автомобіля, вимушеність змін у повсякденному житті тощо.

Однак, представником відповідача заявлено клопотання про застосування до вказаних позовних вимог строків позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що обставини про особу, яка здійснила ДТП позивачу стало відомо в день самої ДТП, а саме 04.11.2012 року.

У статті 267 ЦК України закріплено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом статей 256, 261 і 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц ( провадження № 14-96цс18).

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення ЄСПЛ від 20 грудня 2007 року за заявою № 23890/02 у справі Фінікарідов проти Кіпру ).

Порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Судом встановлено, що ДТП, внаслідок якої позивачу завдано моральної шкоди, сталось 04.11.2012 року, постанова Дзержинського районного суду м. Харкова відносно ОСОБА_2 була постановлена 23.11.2012 року, однак з позовом позивач звернувся лише відповідно до штампу на конверті - 25.05.2016 року, тобто поза межами визначеного законом трирічного строку звернення до суду. Позивач просить визнати поважними причини прощення позовної давності, посилаючись на те, що постанова суду була отримана ним лише в травні 2014 року, та з тексту самої постанови позивач дізнався, що ОСОБА_2 перебував у трудових стосунках із ТОВ Укравтотранс Плюс , а тому для з`ясування відповідного кола учасників позивач звертався з відповідними запитами, скаргами в 2014 році, а тому не дочекавшись відповідей звернувся до суду в 2016 році.

Таким чином, суд, враховуючи викладене, та встановивши, що позивач дізнався про порушення свого права та про особу, яка його порушила (водія, що спричинив ДТП) 04.11.2012 року, тобто в день скоєння ДТП, внаслідок якої пошкоджено автомобіль, і йому завдано шкоди, а тому саме із цього часу у ОСОБА_1 виникло право вимоги до безпосереднього заподіювача шкоди, та враховуючи те, що до суду за захистом свого порушеного права позивач звернувся 25 травня 2016 року - зі спливом позовної давності, приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у частині стягнення моральної шкоди у зв`язку з пропуском позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у справі. Докази, які б вказували на те, що позивач не міг дізнатись про відповідача та отримати постанову суду раніше - відсутні, а тому підстав вважати наведені позивачем причини пропуску вказаного строку поважними не існує.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору компенсуються за рахунок держави, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а витрати на правничу допомогу компенсуються за рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 7677,81, 141, 206,263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Укравтотранс Плюс , ОСОБА_2 , третя особа - приватне акціонерне товариство Страхова компанія Статус про стягнення суми відновлювального ремонту та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення.

Позивач - ОСОБА_1 , місцеперебування: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_6 .

Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю Укравтотранс плюс , місцезнаходження: м. Харків, вул. Мельникова, буд. 23, код ЄДРПОУ 37875689.

Відповідач - ОСОБА_2 , місцеперебування: АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. або серія та номер паспорта не відомі.

Третя особа - приватне акціонерне товариство Страхова компанія Статус , місцезнаходження: м. Полтава, вул. Фрунзе, буд. 225/Ветеринарна 22, код ЄДРПОУ 31201694.

Повний текст рішення виготовлено 19 листопада 2020 року.

СУДДЯ Г.А. ЗУБ