Рішення

від 27.10.2020 по справі 910/956/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.10.2020Справа № 910/956/20

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко - Легких Г. П.,

за участю секретаря - Гольцової М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи

За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Тверська (Єжі Гедройця), буд. 5, Мсп 680, Південна Частина Києва, м. Київ, 03680; ідентифікаційний код 41303988)

до Публічного акціонерного товариства "Банк Інвестицій та Заощаджень" (04119, вул. Юрія Іллєнка, б. 83-Д, м. Київ 119, 04119; ідентифікаційний код 33695095)

За участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактика-Тест" (01042, м. Київ, вул. Чигоріна, б.12; ідентифікаційний код 38346361)

про стягнення 547 126, 04 грн

За участі представників сторін:

Від позивача: Прохоров Ю. Г. (довіреність № 1Ц/6-45/305-19 від 23.12.2019);

Від відповідача: Єфремова І. В. (довіреність № 05-1/07-70 від 08.01.2020);

Від третьої особи: Швець О. В. (довіреність № 09/07-03 від 19.07.2020).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська Залізниця" в особі філії "Центр діагностики залізничної інфраструктури" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (далі-відповідач) про стягнення 547 126, 04 грн. банківської гарантії.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач зазначає, що банківською гарантією забезпечення виконання зобов`язань № 18091/18-ГВ від 18.09.2018 відповідач забезпечував перед позивачем належне виконання боржником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Галактика-Тест" умов договору № ЦДЗІ-18/22 від 18.09.2018 про надання послуг з капітального ремонту дефектоскопного обладнання вагонів-дефектоскопів ВД-1МТ5К.

Пунктами 9.1 та 9.2 Договору передбачено надання виконавцем забезпечення належного виконання договору у формі банківської гарантії в розмірі 3 % від вартості договору, що становить 547 126, 04 грн.

Виконуючи умови договору виконавець надав банківську гарантію № 18091/18-ГВ від 18.09.2018, відповідно до умов якої гарант безумовно і безвідклично зобов`язався протягом 5 банківських днів заплатити бенефіціару гарантійну суму після отримання вимоги.

Так, 29.12.2018 позивач листом № ЦДЗІ-10/3734 звернувся до відповідача з вимогою сплатити грошові кошти у визначеному гарантією розмірі. Проте, відповідач відмовив у виплаті коштів, мотивуючи відмову передчасним зверненням бенефіціара, тобто до настання гарантійного випадку, а саме до закінчення строку виконання принципалом (виконавцем) зобов`язань за договором.

Позивач зазначає, що всупереч умовам договору виконавець прострочив надання послуг на 32 дні, що підтверджується актом здачі-приймання наданих послуг від 01.02.2019 за № 01/19 Дон.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем права позивача на отримання компенсаційної виплати, у зв`язку з неналежним виконанням третьою особою зобов`язання, забезпеченого гарантією.

У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму забезпечення договору в розмірі 547 126, 04 грн. Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2020 залишено позовну заяву Акціонерного товариства "Українська Залізниця" в особі філії "Центр діагностики залізничної інфраструктури" без руху. Встановлено позивачеві строк на усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду докази направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу (а саме опису вкладення із номером поштової накладеної), а також копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на позивача; зазначити щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попереднього (орієнтовний) розрахунку суми судових витрат; зазначити підстави залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактика-Тест" у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

10.02.2020 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, якою останній усунув недоліки, встановлені даною ухвалою суду.

У поданій заяві про усунення недоліків позовної заяви представник позивача зазначає, що прийняте рішення суду по справі №910/956/20 фактично вплине на права та обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактика-Тест" та просить суд розглядати зазначену справу із залученням Товариства з обмеженою відповідальністю "Галактика-Тест" до розгляду справи.

24.02.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати у порядку загального позовного провадження, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Галактика - Тест та призначив підготовче засідання у справі на 24.03.2020, про що постановив відповідну ухвалу, в якій навів мотиви та обґрунтування прийнятих процесуальних рішень.

Розгляд даної справи, призначений на 24.03.2020 не відбувся, оскільки з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України корона вірусу COVID-19" від 11.03.2020 №211, з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України від 16.03.2020 9/рс-186/20, засідання Господарського суду міста Києва у складі судді Бондаренко Г.П., призначені на 24.03.2020, були зняті з розгляду, про що було розміщено відповідне оголошення на сайті Судової влади України.

В оголошенні розміщеному на сайті Судової влади України зазначалося, що для подальшого забезпечення права на участь в засіданнях, про дати і час судових засідань учасники справ будуть повідомлені відповідно до вимог статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Суд повідомив учасників справи про призначення розгляду справи на 19.05.2020 ухвалою від 14.04.2020.

15.04.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

18.05.2020 від третьої особи надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку та відкладення розгляду справи та клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 19.05.2020 суд на місці ухвалив поновити строк для подачі відповіді на відзив, встановив позивачу строк для подачі такої відповіді до 01.06.2020, ухвалив відкласти підготовче засідання на 16.06.2020, та встановив третій особі строк для надання пояснень до 01.06.2020 щодо відзиву.

21.05.2020 через відділ канцелярії суду від третьої особи надійшли письмові пояснення.

01.06.2020 та 09.06.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив.

В судовому засіданні 16.06.2020 суд встановив відповідачу строк для подачі заперечень до 30.06.2020 та оголосив перерву до 04.08.2020.

30.06.2020 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

В судовому засіданні 04.08.2020 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 08.09.2020.

В судовому засіданні 08.09.2020 суд на місці ухвалив відкласти судове засідання на 27.10.2020.

В судове засідання 27.10.2020 учасники справи прибули та надали суду усні пояснення по суті справи, в яких позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, а відповідач та третя особа проти задоволення позовних вимог заперечили.

Заслухавши в судовому засіданні 27.10.2020 пояснення учасників справи, з`ясувавши обставини, на які позивач, відповідач та третя особа посилаються як на підставу своїх вимог, заперечень, пояснень та дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, Суд

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 18.09.2020 між позивачем, як замовником та третьою особою, як виконавцем був укладений договір № ЦДЗІ-18/22 від 18.09.2018(далі за текстом договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов`язується надати послуги з капітального ремонту дефектоскопного обладнання вагонів - дефектоскопів ВД-1МТ5К код ДК 021:2015 50220000-3 Послуги з ремонту, технічного обслуговування залізничного транспорту і пов`язаного обладнання та супутні послуги (вагон - дефектоскоп № 046) на умовах цього договору та згідно специфікації (додаток 1).

Загальна вартість послуг становить 18 237 534, 59 грн (п.3.1. договору).

В п. 5.1. договору сторони погодили, що виконавець зобов`язаний надати послуги протягом 30 робочих днів з дня перерахування замовником попередньої оплати, але не пізніше 30.12.2018.

Здавання - приймання обладнання для надання послуг проводиться на території замовника шляхом підписання акту здавання - приймання обладнання представниками виконавця та замовника (п. 5.4. договору).

Сторони також погодили, що з метою забезпечення належного виконання договору виконавець вносить забезпечення виконання договору у формі банківської гарантії (п. 9.1. договору).

Забезпечення виконання договору здійснюється шляхом внесення в розмірі 3 % від вартості договору, що становить 547 126, 04 грн (п. 9.2. договору).

Зазначений договір був укладений за результатами переговорної процедури в результаті визнання третьої особи переможцем переговорної процедури на закупівлю Капітального ремонту дефектоскопного обладнання вагонів - дефектоскопів ВД - 1МТ5К (ідентифікатор закупівлі UA- 2018- 09- 04- 002252-а544е6f75607449d0bdb9af4d56b769a5).

Банківська гарантія - забезпечення виконання зобов`язань № 18091/18-ГВ від 18.09.2018 (далі - гарантія) була надана банком-гарантом - Публічним акціонерним товариством Банк інвестицій та заощаджень на забезпечення виконання третьою особою відповідних зобов`язань за договором № ЦДЗІ-18/22 від 18.09.2018.

Даною гарантією покриті лише можливі вимоги позивача (бенефіціара) щодо виконання принципалом (третьою особою) своїх зобов`язань щодо договору і не розповсюджуються на виплати штрафних санкцій та відшкодування збитків у будь - якому вигляді, а також комісійні виплати, передбачені або не передбачені договором та додатковими угодами до нього.

Гарант цією гарантією безумовно і безвідклично зобов`язується протягом 5 (п`яти) банківських днів заплатити бенефіціару суму у розмірі, що не перевищує 547 126, 04 грн, після отримання від бенефіціара письмової вимоги, з посиланням на цю гарантію, яка підписана уповноваженою особою та скріплена відбитком печатки бенефіціара, із зазначенням у вимозі, що сума, яку бенефіціар вимагає сплатити, має бути виплачена бенефіціару, у зв`язку з невиконанням принципалом своїх зобов`язань у відповідності до договору.

Такі письмові вимоги бенефіціара повинні бути надані гаранту не пізніше 31.12.2018 включно.

При цьому гарант не несе відповідальності у разі затримки в наданні вищезазначених документів з вини служб засобів зв`язку, а також затримки при оформленні відповідних документів.

Зобов`язання гаранта перед бенефіціаром за цією гарантією обмежуються загальною сумою, що не перевищує гарантійну суму та закінчується повністю і автоматично 31.12.2018.

Ця гарантія набуває чинності з моменту підписання її гарантом і діє до 31.12.2018 включно. Будь - яка вимога повинна бути отримана гарантом не пізніше вищевказаної дати, після настання якої ці гарантія втрачає чинність незалежно від того, чи буде вона повернута для анулювання, чи ні.

29.12.2018 позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити грошові кошті у визначеному гарантією розмірі 547 126,04 грн, яка містила твердження, що виконавець послуги, у визначений договором строк, не надав, акти здачі-приймання наданих послуг не підписувалися, що є невиконанням зобов`язань за договором про закупівлю та підставою для сплати коштів за гарантією.

24.01.2019 відповідач листом № 05-1/2/271 від 18.01.2019 відмовив у задоволенні вимоги щодо сплати грошових коштів за гарантією, у зв`язку з тим, що бенефіціар звернувся до гаранта з вимогою про сплату гарантійної суми передчасно, тобто до настання гарантійного випадку, а саме: до закінчення строку виконання принципалом (виконавцем) зобов`язань за договором. В тому числі, відповідач зазначив, що не вважається порушенням умов договору, не надання виконавцем послуг 29.12.2018, адже договором передбачено строк надання послуг - не пізніше 30.12.2018.

Як зазначає позивач, всупереч умовам договору виконавець прострочив надання послуг на 32 дні, що підтверджується актом здачі-приймання наданих послуг від 01.02.2019 за № 01/19 Дон. Станом на 29.12.2018 (останній робочий день року) виконавець приступив до надання послуг, проте не завершив їх надання, що і стало підставою для звернення бо відповідача із вимогою щодо сплати по гарантії.

На думку позивача, відмова відповідача сплатити кошти за гарантією порушує права позивача на отримання компенсаційної виплати у випадку порушення зобов`язань за договором про закупівлю.

Предметом позову є вимога позивача до відповідача про стягнення з останнього суми забезпечення за гарантією в розмірі 547 126, 04 грн.

Відповідач та третя особа проти задоволення позовних вимог заперечують, з підстав звернення до гаранта з вимогою сплатити гарантійну суму до закінчення строку виконання принципалом (виконавцем) зобов`язань за договором, тобто до настання гарантійного випадку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.

Згідно зі ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Суд зазначає, що гарантія може забезпечувати як грошове так і не грошове зобов`язання боржника, оскільки законом не встановлено будь-яких обмежень щодо можливості застосування такого способу забезпечення в залежності від правової природи основного зобов`язання.

При цьому, відповідальність гаранта перед кредитором носить виключно грошовий характер. При порушенні боржником основного зобов`язання гарант повинен лише сплатити грошову суму відповідно до умов гарантії, а не виконати забезпечене зобов`язання в натурі (передати товар, виконати роботи, надати послуги, тощо).

Відповідно до п. 2 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою НБУ 15.12.2004 № 639 (надалі - Положення) гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант (банк, який надає гарантію на користь бенефіціара) бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (особа, на користь якої надається гарантія) сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Відповідно до п. 5 розділу 1 Положення банк-гарант може надавати такі види гарантій: платіжні гарантії, гарантії повернення авансового платежу, тендерні гарантії (гарантії забезпечення пропозиції), гарантії виконання, гарантії повернення позики тощо.

Відповідно до ст. 562 Цивільного кодексу України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Суд зазначає, що гарант відповідає перед кредитором за порушення основного зобов`язання боржником. Проте, особливістю гарантії є те, що її чинність не залежить від дійсності або чинності основного зобов`язання, що забезпечується гарантією. Отже, гарантійне зобов`язання носить самостійний характер по відношенню до основного зобов`язання.

Водночас, оскільки гарант відповідає перед кредитором за порушення основного зобов`язання боржником, законне право вимоги кредитора до гаранта може виникнути лише у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 561 Цивільного кодексу України, гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Згідно з п. 5 глави 2 розділу 2 Положення гарантія вважається чинною з дати її видачі, якщо в ній не зазначено інше. Датою видачі гарантії вважається день надіслання бенефіціару або банку бенефіціара, або візуючому банку, або банкам-кореспондентам повідомлення із зазначенням умов гарантії або дата, зазначена на поштовій квитанції, що свідчить про надіслання гарантії поштовим зв`язком, або день передавання її представнику бенефіціара або принципала для подальшого передавання її бенефіціару. Облік наданої гарантії здійснюється в день набрання нею чинності за відповідними позабалансовими рахунками.

Судом встановлено, що 18.09.2018 Публічним акціонерним товариством "Банк інвестицій та заощаджень" було видано банківську гарантію забезпечення виконання зобов`язань № 18091/18-ГВ.

Вказаною гарантією визначено, що відповідач безумовно і безвідклично зобов`язується заплатити бенефіціару протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара, передбаченою цією гарантією, грошову суму, що складає 547126, 04 грн у випадку невиконання принципалом зобов`язань за договором.

Письмова вимога бенефіціара повинна бути надана гаранту не пізніше 31.12.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Таким чином, зобов`язання гаранта здійснити його виконання відповідно до умов гарантії виникає лише після порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією. При цьому, для пред`явлення гаранту вимоги кредиторові достатньо лише факту порушення боржником виконання основного зобов`язання.

Отже, враховуючи зміст банківської гарантії № 18091/18-ГВ від 18.09.2018, суд дійшов висновку, що останньою було забезпечено належне виконання боржником (принципалом) не грошового зобов`язання, а саме зобов`язання з надання послуг за договором №ЦДЗІ-18/22 від 18.09.2018 (предметом якого є надання послуг з капітального ремонту обладнання вагонів).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, згідно п. 5.1. договору виконавець зобов`язаний надати послуги протягом 30 робочих днів з дня перерахування змовником попередньої оплати, але не пізніше 30.12.2018.

Пунктом 5.4. договору внормовано, що здавання - приймання обладнання для надання послуг проводиться на території замовника шляхом підписання акту здавання - приймання обладнання представниками виконавця та замовника.

При цьому, станом на 29.12.2018 зобов`язання третьої особи за договором виконані не були, і доказів іншого матеріали справи не містять. Водночас 29.12.2018 був останній робочий день в 2018 році, що давало позивачу підстави вважати, що у строк, визначений договором виконавец,ь не виконає свої зобов`язання.

Оскільки матеріали справи містять підписаний замовником і виконавцем Акт № 01/19Дон здачі-приймання наданих послуг від 01.02.2019, суд дійшов висновку, що виконавець порушив виконання зобов`язань щодо надання послуг у встановлений договором строк, адже послуги були надані у строк до 01.02.2019, а не - 30.12.2018, як визначено в договорі.

За таких обставин, оскільки принципал порушив свої зобов`язання та умови договору з надання послуг у встановлені строки, а виконання принципалом зобов`язання було забезпечено банківською гарантією № 18091/18-ГВ від 18.09.2018, наданою Публічним акціонерним товариством "Банк інвестицій та заощаджень", враховуючи положення ч. 1 ст. 563 Господарського процесуального кодексу України, у відповідача, як гаранта, виник обов`язок сплатити позивачу (кредитору) грошову суму відповідно до умов гарантії.

Заперечення відповідача про те, що вимога була заявлена бенефіціаром 29.12.2018, в той час як термін надання послуг встановлений договором до 30.12.2018, судом визнані необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, умовами банківської гарантії чітко встановлено, що гарант приймає на себе зобов`язання заплатити бенефіціару грошову суму, що складає 547 126, 04 грн, у випадку порушення принципалом зобов`язань за договором.

Станом на дату вимоги - 29.12.2018, що була останнім робочим днем 2018 року і ця обставина не потребує доведення в силу положень ч. 3 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки є загальновідомим фактом, зобов`язання за договором принципалом виконане не було, про свідчить підписаний сторонами Акт № 01/19 Дон здачі-приймання наданих послуг від 01.02.2019.

Ні відповідачем, ні третьою особою не спростовується факт підписання Акт № 01/19 Дон здачі-приймання наданих послуг саме 01.02.2019, а не 30.12.2018.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши договір, третя особа взяла на себе зобов`язання з надання послуг у строк до 30.12.2018 , а отже, і вчинення всіх необхідних дій для цього.

Враховуючи викладене та з огляду на строк дії гарантії до 31.12.2018 включно, суд погоджується, що позивач обґрунтовано звернувся до відповідача з вимогою саме 29.12.2018 (в останній робочий день 2018 року). При цьому, суд врахував, що умовами гарантії чітко визначено, що гарант не несе відповідальності у разі затримки в наданні вищевказаних документів з вини служб засобів зв`язку. Тобто за наведених умов, єдиною можливістю позивача пред`явити гаранту вимогу у строк визначений гарантією, була подача такої вимоги саме 29.12.2018.

Твердження відповідача, що виходячи з умов договору та банківської гарантії позивач міг звернутися з вимогою про сплату суми гарантії тільки, починаючи з 31.12.2018, є помилковим, оскільки термін дії цієї гарантії минає 31.12.2018 і вимога за цією гарантією повинна бути отримана гарантом не пізніше зазначеної дати.

Враховуючи правову природу гарантії (її автономність та відсутність залежності від обставин припинення основного зобов`язання, про що, зокрема, свідчать також положення ч. 3 ст. 565 та ст. 568 Цивільного кодексу України) та характер основного зобов`язання, яке забезпечене гарантією (негрошове зобов`язання) - виплата гарантом суми, на яку видано гарантію, жодним чином не може зараховуватись в рахунок виконання основного зобов`язання та відповідно впливати на його чинність/припинення. При цьому, враховуючи умови гарантії - одного лише факту наявності прострочення виконання основного зобов`язання (незалежно від періоду та обсягу простроченого зобов`язання) достатньо для заявлення бенефіціаром вимоги до гаранта про виплату відповідного забезпечення; а отже фактичне виконання у повному обсязі основного зобов`язання в майбутньому жодним чином не впливає на обов`язок з виплати гарантійної суми, який виник у зв`язку з настанням гарантійного випадку в межах, обумовлених гарантією.

Згідно з ч. 2-4 ст. 563 Цивільного кодексу України вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Отже, вимога позивача від 29.12.2018 №ЦДЗI-10/3734 була надана ним у порядку, передбаченому банківською гарантією, відповідає вимогам, встановленим у банківській гарантії та направлена у строки, встановлені гарантією.

Відповідно до ч. 2 ст. 564 Цивільного кодексу України гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Відповідно до ст. 565 Цивільного кодексу України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.

Відповідно до п. 1 глави 4 розділу 2 Положення банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, має переконатися в достовірності цієї вимоги. У разі отримання вимоги від бенефіціара банк-гарант (резидент) повинен перевірити справжність підписів на вимозі або в разі отримання повідомлення від іншого банку про виставлення бенефіціаром вимоги - перевірити ключі, підписи, формат SWIFT. У разі потреби банк-гарант (резидент) надсилає запит до банку бенефіціара або іншого банку, через який було передано вимогу, для уточнення достовірності цієї вимоги/повідомлення. Банк-гарант (резидент) приймає вимогу, яка відповідає умовам гарантії, надсилає копію цієї вимоги принципалу (разом з копіями документів, якими вона супроводжувалась, якщо подання таких документів передбачалось умовами гарантії) після отримання відповідних уточнень, що підтверджують її достовірність, або до отримання таких уточнень. Якщо після подання копії вимоги принципалу банк-гарант отримує письмове підтвердження недостовірності пред`явленої вимоги, то банк-гарант надсилає письмове повідомлення про такий факт принципалу та бенефіціару.

Згідно з п. 2 глави 4 розділу 2 Положення одержана вимога/повідомлення бенефіціара або банку бенефіціара є достатньою умовою для банку-гаранта (резидента) сплатити кошти бенефіціару за гарантією, якщо вимога/повідомлення та документи, обумовлені в гарантії, відповідатимуть умовам, які містяться в наданій гарантії, а також отримані банком-гарантом (резидентом) протягом строку дії гарантії і способом, зазначеним у гарантії.

Відповідно до п. 3 глави 4 розділу 2 Положення сплата за вимогою/повідомленням коштів бенефіціару за гарантією здійснюється банком-гарантом (резидентом) на умовах і в строки, передбачені гарантією для оплати вимоги/повідомлення, та згідно з інструкціями і реквізитами, зазначеними в тексті гарантії та/або у вимозі/повідомленні, отриманими від бенефіціара/банку бенефіціара або іншого банку. Банк-гарант (резидент) здійснює перерахування коштів з рахунку, на якому обліковувалися кошти принципала для грошового забезпечення (покриття) гарантії, або з інших відповідних рахунків банку-гаранта (резидента). Якщо гарантія надавалася за рахунок іншого забезпечення, прийнятного для банку, то банк-гарант вирішує питання щодо погашення заборгованості принципала шляхом звернення стягнення на предмет застави або договірного списання коштів з поточних/депозитних рахунків принципала, або шляхом проведення інших дій, передбачених законодавством України (за умови, якщо це передбачено договором).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач направив позивачу відповідь від 18.01.2019 за № 05-1/2/271, в якій відмовив у задоволенні вимоги щодо сплати гарантії.

Підставами, на які відповідач посилався для відмови у виплаті грошових коштів за гарантією було звернення позивача з вимогою до 31.12.2018.

Суд зазначає, що вимога позивача про плату гарантії повністю відповідає вимогам гарантії: письмова вимога містить твердження, що принципал не виконав свої зобов`язання за договором про закупівлю, а саме не надав послуги згідно умов договору; вимога є своєчасною, оскільки подана не пізніше 31.12.2018, як це обумовлено умовами гарантії.

Враховуючи викладене, суд визнає доводи відповідача та третьої особи безпідставними та необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним, оскільки умовою виплати гарантії є допущення порушення принципалом зобов`язань за договором, яке у даному випадку мало місце, встановлене судом та не спростоване учасниками процесу.

Інших підстав для відмови у виплаті гарантії за гарантією № 18091/18-ГВ від 18.09.2018 відповідачем у листі від 18.01.2019 за №05-1/2/271 та під час розгляду справи у суді наведено не було.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували твердження позивача та підтверджували факт належного виконання з боку третьої особи її зобов`язань, обумовлених договором у строк, визначений договором або спростовували наявність у відповідача зобов`язань сплатити гарантію.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, оскільки судом встановлено факт настання гарантійного випадку за гарантією № 18091/18-ГВ від 18.09.2018 (порушення виконання принципалом зобов`язання з надання послуг у строк, визначений договором) та невиконання відповідачем (гарантом) обов`язку з виплати грошової суми у розмірі 547 126, 04 грн відповідно до гарантії № 18091/18-ГВ від 18.09.2018 у строки, встановлені у гарантії, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" про стягнення 547 126, 04 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому, суд звертає увагу сторін, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Публічного акціонерного товариства "Банк Інвестицій та Заощаджень" про стягнення 547 126, 04 грн задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк Інвестицій та Заощаджень" (04119, вул. Юрія Іллєнка, б. 83-Д, м. Київ 119, 04119; ідентифікаційний код 33695095) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Тверська (Єжі Гедройця), буд. 5, Мсп 680, Південна Частина Києва, м. Київ, 03680; ідентифікаційний код 41303988) 547 126 (п`ятсот сорок сім тисяч сто двадцять шість) грн 04 коп. основного боргу та 8 206 (вісім тисяч двісті шість) грн 89 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19.11.2020.

Суддя Г. П. Бондаренко - Легких