Рішення

від 05.10.2020 по справі 910/7566/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.10.2020Справа № 910/7566/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс - Стандарт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік - ЮА"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарад Енерго"

про зобов`язання вчинити дії, заборону чинити перешкоди та стягнення 583 048, 80 грн.

Представники учасників справи:

Від позивача: Шененко В.В.; Брагар А.А.;

Від відповідача: не з`явився;

Від третьої особи: Григоренко С.А.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс - Стандарт" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік - ЮА" (далі - відповідач) про:

- зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістік-ЮА" (ідентифікаційний код 42821787; 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення буд. 25) надати можливість представникам Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Стандарт" (ідент. код 21697949; 03048, м. Київ, вул. Медова, буд. 4А) здійснити електромонтажні роботи щодо підключення електричних кабелів до РУ-0,4 кВ трансформаторної підстанції №6507, що знаходиться за адресою місцезнаходження товариства, а саме м. Київ, вул. Народного Ополчення 25 в строк до 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили;

- заборону Товариству з обмеженою відповідальністю "Логістік-ЮА" (ідентифікаційний код 42821787; 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення буд. 25) чинити перешкоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Альянс-Стандарт" (іденифікаційний код 21697949; 03048, м. Київ, вул. Медова, буд. 4А) отримувати через РУ - 04 кВ трансформаторної підстанції №6507, що знаходиться за адресою місцезнаходження товариства, а саме м. Київ, вул. Народного Ополчення 25 електроенергію на умовах погодженого 08.02.2019р. ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" проекту 34/18-ПР.ЕП.1 з електропостачання адміністративного будинку зі складськими приміщеннями за адресою м. Київ, вул. Медова 4А;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік-ЮА" (ідентифікаційний код 42821787; 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення буд. 25) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс-Стандарт" (ідентифікаційний код 21697949; 03048, м. Київ, вул. Медова, буд. 4А) понесені збитки у сумі 583 048 (п`ятсот вісімдесят три тисячі сорок вісім) грн. 80 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справу третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарад Енерго", підготовче засідання призначено на 01.07.2020.

26.06.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника третьої особи надійшли пояснення, в яких третьої особа підтримала заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у підготовче засідання 01.07.2020 не з`явився, конверт з ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 повернувся до суду відділенням поштового зв`язку із відміткою "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2020, яку занесено до протоколу судового засідання відкладено підготовче засідання на 29.07.2020.

Представник відповідача у підготовче засідання 29.07.2020 не з`явився, конверт з ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 повернувся до суду відділенням поштового зв`язку із відміткою "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2020, яку занесено до протоколу судового засідання продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 17.08.2020.

11.08.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представник відповідача у підготовче засідання 17.08.2020 не з`явився, конверт з ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2020 повернувся до суду відділенням поштового зв`язку із відміткою "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи № 910/7566/20 по суті на 16.09.2020.

У судовому засіданні 16.09.2020 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник третьої особи у судовому засіданні 16.09.2020 підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання 16.09.2020 не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2020, яку занесено до протоколу судового засідання оголошено перерву до 05.10.2020.

Представник відповідача у судове засідання 05.10.2020 не з`явився, конверт з ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 повернувся до суду відділенням поштового зв`язку із відміткою "адресат відсутній ".

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За змістом п.п.114, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 одержувач може відмовитися від одержання поштового відправлення, про що на поштовому відправленні або повідомленні про надходження поштового відправлення робиться відповідна позначка, яка засвідчується його підписом. Підпис представника юридичної особи, уповноваженого на одержання пошти, скріплюється печаткою (за наявності) цієї юридичної особи. Такі поштові відправлення, поштові перекази повертаються за зворотною адресою. У разі коли одержувач відмовляється засвідчити своїм підписом факт відмови від одержання поштового відправлення, таке поштове відправлення зберігається в приміщенні об`єкта поштового зв`язку протягом установленого пунктом 116 цих Правил строку (крім рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка"), після закінчення якого - повертаються поштовим оператором за зворотною адресою. У разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення "EMS" - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод. За письмовою заявою відправника/адресата строк зберігання поштових відправлень, внутрішніх поштових переказів може бути продовжений за додаткову плату до двох місяців з дня надходження до об`єкта поштового зв`язку місця призначення. У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причини невручення. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання відповідачем кореспонденції суду з ухвалами по справі № 910/7566/20 та їх повернення відправнику відділенням поштового зв`язку із відмітками "за закінченням терміну зберігання" є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання, тобто є власною волею відповідача.

При цьому, суд враховує, що відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідач не повідомляв суд про зміну свого місцезнаходження, відзиву на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи № 910/7566/20 Господарським судом міста Києва.

З огляду на наведене та керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень відповідача про причини неявки в судові засідання, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В судовому засіданні 05.10.2020 судом завершено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

17.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Альянс-Стандарт (замовник) та ПрАТ ДТЕК Київські електромережі (виконавець послуг) укладено Договір про нестандартне приєднання ( під ключ ) до електричних мереж системи розподілу № ЦН 1-978-18/101778.

Згідно умов договору до електричних систем розподілу приєднується адміністративний будинок зі складським приміщенням, місце розташування м. Київ вул. Медова 4 А, що розташований на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:72:260:0003. Місце забезпечення потужності встановлюється на РУ-0,4кВ ТП-6507, точка приєднання на наконечниках кабелів 0,4 кВ живлення ввідно-розподільчого пункту об`єкта РУ-0,4кВ ТП-6507, величина потужності 100 кВт (п. 1.1,1.2, 1.3, 1.4 Договору).

Додатком №1 від 17.09.2018р. до договору про нестандартне приєднання ПрАТ ДТЕК Київські електромережі надано технічні умови нестандартного приєднання до електричних мереж установок.

01.08.2019 видано технічне рішення нестандартного приєднання до електричних мереж електроустановок, згідно якого встановлено конкретні вимоги до електроустановок ТОВ Альянс-Стандарт та оператора системи розподілу і постачання.

15.08.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю Альянс-Стандарт звернулось до ПрАТ АК Укртранс з заявою №02-3 з проханням погодити підключення електропостачання складських приміщень, що належить Товариству за адресою вул. Медова 4а загальною потужністю 100 кВт від РУ-0,4 кВ ТП-6507.

15.11.2018 ПрАТ АК Укртранс надало письмове погодження підключення електропостачання адміністративно-складських приміщень ТОВ Альянс-Стандарт за адресою вул. Медова 4 А загальною потужністю 100 кВт від РУ-0,4 кВ ТП-6507 за рахунок власної потужності.

08.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Альянс Стандарт (сторона - 2) та Приватним акціонерним товариством Автомобільна компанія Укртранс (сторона - 1) укладено Договір про дольову участь.

Відповідно до п. 1.1. Договору сторони домовились про співробітництво щодо дольової участі в Трансформаторній підстанції - 10/0, 4 кВ № 6507, за адресою: вул. Народного Ополчення, 25, в м. Києві (далі іменується ТП -6507 ).

На момент укладення Договору сторона -1 повідомила, що володіє трансформаторною підстанцією ТП - 6507 загальною дозволеною потужністю 519, 6 кВт згідно Технічного рішення № 11463 від 18.11.2005, виданого АЕК Київенерго та укладеним Договором № 10454 в ПрАТ ДТЕК Київські електромережі (п. 1.2 Договору).

Як встановлено п. 1.4. Договору Сторона - 2 зобов`язується в порядку дольової участі виконати власними силами та коштами підключення до РУ - 0, 4 кВ ТП - 6507 згідно Технічних умов нестандартного приєднання № ЦН1-978-18 від 17.09.2018 (п. 1.3. Договору).

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що після виконання Стороною - 2 проекту За електропостачання згідно Технічних умов нестандартного приєднання № ЦН1-978-18 від 17.09.2018, Сторона - 1 зобов`язується :

- передати Стороні - 2 право на підключення адміністративної бази зі складськими приміщеннями по вул. Медова 4А загальною потужністю 100 кВт II категорії електропостачання, за рахунок дозволеної потужності 519, 6 кВт Сторони -1 з наданням усіх необхідних документів для укладання договору на електропостачання з ПрАТ ДТЕК Київські електромережі ;

- надати Стороні - 2 після виконання п. 1.5. Договору технічну можливість підключитися до РУ-0,4 кВ ТП-6507 для отримання електроенергії на умовах, що будуть визначені Технічним рішенням ПрАТ ДТЕК Київські електромережі та погодити проектно - технічну документацію на приєднання до електричних мереж;

- не перешкоджати Стороні - 2 отримувати через РУ-0,4 кВ ТП-6507 електроенергію на умовах, що будуть визначені Технічним рішенням ПрАТ ДТЕК Київські електромережі .

Відповідно до п. 1.5. Договору не пізніше ніж за 3 (три) місяці до початку робіт по підключенню до ТП-6507 Сторона - 2 зобов`язується надати Стороні - 1 1 (один) екземпляр затвердженого ПрАТ ДТЕК Київські електромережі проекту приєднання до електричних мереж та погодити з Стороною - 1 терміни виконання робіт в РУ - 0, 4 КВ ТП -6507 .

Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (п. 3.3. Договору).

В подальшому, 29.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Альянс-Стандарт (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Медичний центр М.Т.К. (орендар) укладено Договір №17/33 оренди нежитлового приміщення.

Згідно п. 1.1. Договору об`єктом оренди є нерухоме майно, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Медова 4А.

Згідно Додаткової угоди № 1 від 03.06.2019 до Договору № 17/33 оренди нежитлового приміщення орендодавець повинен був збільшити потужність електропостачання не пізніше 01 квітня 2020 року (п. 4).

04.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Медичний центр М.Т.К. (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фарад Енерго (підрядник) укладено Договір підряду №МР-04/03-19 на виконання електромонтажних робіт.

Згідно предмету Договору підрядник взяв зобов`язання виконати електромонтажні роботи з зовнішнього електропостачання адміністративно-складських приміщень, що знаходяться за адресою вул. Медова 4 А в м. Києві (п. 1.1).

Згідно п.2.1. Договору загальна вартість робіт становить 1 128 312,55 грн..

Як вказує позивач, роботи були виконані за договором своєчасно та у повному об`ємі, за вийнятком завершальної стадії щодо фактично підключення в трансформаторній підстанції, проведення випробувань та влаштування засобу обліку.

03.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Альянс-Стандарт (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фарад Енерго (виконавець) було укладено Договір №ПР-03/09-18 на виконання проектних робіт.

Згідно предмету договору виконавець зобов`язався за завданням замовника виконати роботи по розробці проекту зовнішнього електропостачання адміністративно-складських приміщень по вул. Медова 4 А у м. Києві.

Роботи по розробці проекту зовнішнього електропостачання об`єкта здійснювались відповідно до технічного завдання замовника.

Згідно п. 2.1. Договору загальна договірна ціна робіт становила 65 000,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю Фарад Енерго розроблено проект на електропостачання 34/18-ПР.ЕП.1 та здійснено будівельні роботи.

22.11.2018 Головою правління ПрАТ АК Укртранс Гудзенко С.Г. погоджено проект на електропостачання 34/18-ПР.ЕП.1.

В подальшому, 08.02.2019 проект на електропостачання був розглянутий та погоджений Департаментом з технічного забезпечення продажів ПрАТ ДТЕК Київські електромережі . Окремо проект було погоджено з ПАТ Київгаз та КК Київавтодор

26.03.2019 між ТОВ Альянс-Стандарт (замовник) та ПрАТ ДТЕК Київські електромережі (виконавець послуг) укладено Додаткову угоду №1 до Договору нестандартного приєднання ( під ключ ) до електричних мереж системи розподілу від 17.09.2018р. №ЦН 1-978- 18/101778.

26.03.2019 ПрАТ ДТЕК Київські електромережі та ТОВ Альянс - Стандарт підписано рішення про коригування технічних умов №1/03/ДепТП/1/ЦН1-978-18/113682 та вказано, прогнозований рік уведення об`єкта в експлуатацію - 2019р.

05.09.2019 ТОВ Альянс-Стандарт звернулось до ПрАТ ДТЕК Київські електромережі з заявою № 02-19 з проханням надати довідку про виконання Технічних умов №ЦН 1-978-18 нестандартного приєднання до електричних мереж згідно Договору про приєднання до електричних мереж від 17.09.2018 № ЦН 1- 978-18/101778.

В довідці №1/ЦН 1-978-18/120128 від 11.09.2019 вказано про готовність електромереж ПрАТ Київські електромережі до підключення електроустановок замовника, що є є підставою для укладання замовником договорів. Запропоновано звернутися до центру обслуговування клієнтів (ЦОК) із заявою-приєднанням та документами, передбаченими п. 2.1.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії, для приєднання до умов публічного договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.

Як вказує позивач у позовній заяві, завершальною стадією нестандартного електричного підключення ТОВ Альянс-Стандарт до ТП-6507 мало бути: приєднання кабельних вводів до наконечників живильної лінії, про що складається однолінійна схема. Порядок приєднання та виконані роботи згідно схеми перевіряються інспектором ОСР. Після цього силами замовника встановлюються індивідуальний засіб обліку електроенергії та узгоджується акт розмежування балансової належності електроустановок між субспоживачем та ОСР.

Проте, за доводами позивача, у жовтні - грудні 2019 вчинити вказані дії представникам ТОВ Альянс-Стандарт разом із співробітниками ТОВ Фарад Енерго не дав можливості новий власник будівлі за адресою вул. Народного Ополчення 25, а саме - ТОВ Логістік- ЮА . Комплекс будівель автомобільно-транспортного підприємства, загальною площею 4211, 60 кв.м., на території якого розташована ТП-6507 належало ПрАТ АК Укртранс на підставі свідоцтва про право власності від 28.12.2007 серія САВ №552501, виданого Головним управлінням комунальної власності у м. Києві. Трансформаторна підстанція згідно технічного паспорту має площу 72, 6 кв.м. та згідно експлікації входить до складу будівлі під літерою Б .

21.12.2018 на підставі свідоцтва виданого приватним нотаріусом КМНО Манойло Н.Г. Товариство з обмеженою відповідальністю Такт-Біз отримало у власність нерухоме майно за адресою вул. Народного Ополчення 25 у м. Києві (літери А, Б, В, Г, Д).

У подальшому, комплекс будівель вдруге змінив власника на підставі Акту приймання-передачі нерухомого майна від 26.02.2019 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Логістік-ЮА .

Як зазначає позивач, протягом жовтня - грудня 2020 керівник ТОВ Альянс- Стандарт - Шененко В.В. звертався до представника ТОВ Логістік-ЮА з метою узгодження створення можливості та конкретної дати проведення завершальних електромонтажних робіт по підключенню електроустановки в ТП-6507.

В повідомленні від 05.03.2020 ТОВ Альянс-Стандарт на підставі пункту 1.4. Договору про дольову участь від 08.11.2018 просило Товариство з обмеженою відповідальністю Логістік - ЮА :

- надати технічну можливість підключитись до ТП-6507 та встановити розрахунковий засіб обліку електроенергії, пропонувало визначити день для організації робіт 19.03.2020 о 10 год. 00 хв.;

- забезпечити участь уповноважених представників підприємства для здійснення контролю виконання робіт та підписання актів опломбування.

На підтвердження направлення повідомлення позивачем надано накладну № 0304804167489 від 10.03.2020, опис вкладення у цінний лист № 0304804167489 від 10.03.2020, копію експрес-накладної №59000495472329 від 16.03.2020 про направлення кур`єрською доставкою компанії Нова Пошта документів на адресу м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 25.

19.03.2020 представниками ТОВ Альнс - Стандарт складено акт про недопуск до трансформаторної підстанції 6507 РУ - 0, 4 Кв.

В акті вказано, що охоронець, який представився як ОСОБА_1 заборонив прохід до ТП-6507 для підключення електропостачання. Трансформаторна підстанція розташована всередині огородженої території автомобільно-транспортного підприємства. Причину відмови у наданні доступу пояснив, як відсутність вказівки керівництва. Під час пропозиції надати доступ до ТП-6507 та надання охоронцем пояснень здійснювалась відеофіксація обставин.

Повторний вихід з метою проведення електромонтажних робіт заплановано на 27.03.2020 про що повідомлено охоронця.

Повідомлення від 19.03.2020 ТОВ Альянс-Стандарт на підставі пункту 1.4. Договору про дольову участь від 08.11.2018 просило Товариство з обмеженою відповідальністю Логістік - ЮА :

- надати технічну можливість підключитись до ТП-6507 та встановити розрахунковий засіб обліку електроенергії, пропонувало визначити день для організації робіт 19.03.2020 о 10 год. 00 хв.;

- забезпечити участь уповноважених представників підприємства для здійснення контролю виконання робіт та підписання актів опломбування.

На підтвердження направлення повідомлення позивачем надано накладну № 0304804171354 від 19.03.2020, опис вкладення у цінний лист № 0304804171354 від 10.03.2020, копію експрес-накладної №59000497194996 від 23.03.2020 про направлення кур`єрською доставкою компанії Нова Пошта документів на адресу м. Київ, просп. Степана Бандери (Московський), буд. 32, оф. 14.

27.03.2020 представниками ТОВ Альнс - Стандарт складено акт про недопуск до трансформаторної підстанції 6507 РУ - 0, 4 Кв.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що після отримання права власності до ТОВ Логістік- ЮА перейшли права та обов`язки як сторони Договору про дольову участь.

Позивач вказав на те, що діями представників ТОВ Логістік-ЮА щодо ненадання технічної можливості підключення до ТП-6507 та створення перешкод у доступі на територію порушуються зобов`язання визначені п. 1.4. Договору про дольову участь від 08.11.2018.

В підтвердження своєї позиції позивач посилався на ст. 396, 403, 404, 526 Цивільного кодексу України та вкотре зазначив, що ТОВ Логістік ЮА не визнає взаємних зобов`язань, що продовжують існувати на підставі Договору сервітуту від 08.11.2018.

Крім того, позивач у позовній заяві просить суд стягнути з ТОВ Альянс-Стандарт

суму у розмірі 583 048, 80 грн. як збитки у зв`язку з невиконанням останнім сервітутних зобов`язань з посиланням на ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборогу, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Згідно зі ст. 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Дослідивши Акти про недопуск до транспортної підстанції 6507 РУ - 0, 4 кВт від 19.03.2020 та від 27.03.2020, суд зазначає, що останні були підписані керівником ТОВ Альянс- Стандарт Шененко В.В., представником ТОВ Альянс-Стандарт адвокатом Брагар А.А., представником електромонтажної організації ТОВ Фарад Енерго - Кусіком О.Ф. , свідками гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 .

Водночас, суд не приймає дані акти саме як належний доказ засвідчення певних обставин, оскільки дані акти складено в односторонньому порядку без залучення представника відповідача.

У відповідності до частини 1 статті 401 Цивільного кодексу України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Згідно частини 1 статті 402 Цивільного кодексу України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

В силу дії статі 403 Цивільного кодексу України, сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном; сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку; особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду; сервітут не підлягає відчуженню; сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном; сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений.

Згідно частини 1 статті 404 Цивільного кодексу України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Відповідно до частини 3 статті 404 Цивільного кодексу України, право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).

Як зазначає позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Логістік ЮА не визнає взаємних зобов`язань, що продовжують існувати на підставі Договору сервітуту від 08.11.2018.

Проте, суд зазначає, що Договір про дольову участь від 08.11.2018 укладався між Товариством з обмеженою відповідальністю Альянс Стандарт та Приватним акціонерним товариством Автомобільна компанія Укртранс .

Як встановлено судом, ПрАТ Автомобільна компанія Укртранс на момент укладення Договору про дольову участь від 08.11.2018 володіла трансформаторною підстанцією ТП - 6507 загальною дозволеною потужністю 519, 6 кВт згідно Технічного рішення № 11463 від 18.11.2005, виданого АЕК Київенерго та укладеним Договором № 10454 в ПрАТ ДТЕК Київські електромережі

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю Логістік - ЮА зареєстровано право власності (комплекс будівель автомобільно - транспортного підприємства, загальною площею 4211, 6 кв. м) на підставі акту приймання - передачі нерухомого майна б/н від 26.02.2019, видавник: ТОВ Тактік - Біз , адреса: м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 25, дата та час реєстрації: 01.03.2019.

Суд звертає увагу на ту обставину, що дані роботи щодо підключення електричних кабелів до РУ - 0, 4 кВ трансформаторної підстанції № 6507 за адресою м. Київ, Народного Ополчення, буд. 25 мають проводитись на території, котра перебуває у приватній власності відповідача.

Договірних відносин, а саме договору, який би регулював порядок підключення до РУ-0,4 кВ ТП-6507 для отримання електроенергії на умовах, що визначені Технічним рішенням ПрАТ ДТЕК Київські електромережі та погодження проектно - технічної документації на приєднання до електричних мереж між Товариством з обмеженою відповідальністю Альянс - Стандарт та Товариством з обмеженою відповідальністю Логістік - ЮА матеріали справи не містять.

В Договорі про дольову участь від 08.11.2018 не передбачено таких умов, що у випадку передання права власності ПрАТ Автомобільна компанія Укртранс на підстанцію ТП - 6507 загальною дозволеною потужністю 519, 6 кВт іншій особі передаються права та обов`язки, визначені Договором від 08.11.2018.

Відповідно до статті 16 Закону України Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів підприємства, які будують чи експлуатують об`єкти енергетики та передачі електричної енергії, мають право використовувати земельні ділянки за договором про встановлення земельного сервітуту з власником чи користувачем земельної ділянки для розміщення об`єктів, зазначених у частині четвертій цієї статті, на праві постійних або строкових земельних сервітутів.

Постійні земельні сервітути можуть встановлюватися для розміщення споруд опорних конструкцій повітряних ліній електропередачі, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів, пристроїв і споруд.

Строкові земельні сервітути можуть встановлюватися на період будівництва чи проведення планових ремонтних робіт об`єктів передачі електричної енергії.

Постійні або строкові земельні сервітути можуть встановлюватися для:

будівництва, реконструкції, капітального ремонту, розміщення споруд опорних конструкцій повітряних ліній електропередачі, трансформаторних підстанцій, розподільних пунктів та пристроїв;

проходу, проїзду, а також перевезення будівельних та інших матеріалів через земельну ділянку для будівництва і експлуатації ліній електропередачі;

розміщення на земельній ділянці інформаційних щитів, попереджувальних знаків, які стосуються будівництва та експлуатації ліній електропередачі;

проведення вишукувальних, дослідних та інших робіт для будівництва ліній електропередачі.

Земельні сервітути щодо права будівництва та обслуговування об`єктів передачі електричної енергії встановлюються на підставі договору про встановлення земельного сервітуту між експлуатуючим підприємством та власниками чи постійними користувачами земельних ділянок, укладеному в порядку, встановленому Цивільним кодексом України.

Строк дії земельного сервітуту визначається у договорі про встановлення земельного сервітуту.

У договорі про встановлення земельного сервітуту для розміщення об`єктів енергетики та передачі електричної енергії зазначаються: зміст земельного сервітуту, кадастровий номер земельної ділянки, щодо якої встановлюється земельний сервітут (за наявності), площа земельної ділянки, на яку поширюється дія земельного сервітуту, дані про земельну ділянку, на якій встановлюється земельний сервітут.

У разі недосягнення згоди щодо встановлення земельного сервітуту земельна ділянка може бути відчужена в порядку, встановленому Законом України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності".

Межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія земельного сервітуту, наносяться на кадастровий план земельної ділянки і за необхідності переносяться в натуру (на місцевість) та закріплюються відповідними межовими знаками.

Право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації.

У разі якщо встановлення земельного сервітуту призводить до неможливості використання земельної ділянки (її частини), власник чи користувач земельної ділянки має право вимагати вилучення (викупу) земельної ділянки (її частини) для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а орендар такої ділянки має право вимагати розірвання договору оренди земельної ділянки.

Фінансування робіт із землеустрою, необхідних для встановлення сервітутів, та їх державна реєстрація здійснюються за рахунок коштів осіб, на користь яких встановлений сервітут.

Дія сервітуту, встановленого відповідно до цієї статті, зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлено сервітут, до іншої особи, а також у разі зміни осіб, на користь яких встановлено сервітут. У таких випадках до раніше укладених договорів про встановлення сервітутів можуть вноситися відповідні зміни, якщо інше не передбачено договором.

Встановлене право земельного сервітуту щодо будівництва об`єктів передачі електричної та теплової енергії є підставою для запровадження обмежень у використанні земельної ділянки, а також отримання дозволу на початок проведення робіт з будівництва таких об`єктів.

Позивач з ініціативою про встановлення сервітуту до відповідача не звертався.

Відповідно до ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відтак, зважаючи на відхилення доказу, поданого позивачем, щодо підтвердження того, що відповідачем чиняться перешкоди у виконанні позивачем відповідних робіт, суд зважаючи на предмет спору констатує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, котрі б підтверджували обставини щодо вчинення будь-яких перешкод зі сторони відповідача для позивача у виконанні ним Робочого проекту.

Крім того, позивач не подав і у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази щодо незаконності дій відповідача, як юридичної особи, станом на час розгляду справи в суді.

Поряд з тим, з матеріалів справи не вбачається доказів вчинення відповідачем (чи її особою) будь-якого кримінального чи адміністративного правопорушення, в тому числі щодо чинення перешкод для позивача, відсутність підтвердження органами правопорядку складу злочину чи адміністративного правопорушення.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність факту чинення перешкод та про відсутність підстав для застосування позовних вимог щодо зобов`язання відповідача не чинити перешкоди для позивача отримувати через РУ - 0, 4 кВ трансформаторної підстанції № 6507, що знаходиться за адресою м. Київ, Народного Ополчення, буд. 25 електроенергію на умовах погодженого 08.02.2019 ПрАТ ДТЕК Київські електромережі проекту 34/18-ПР.ЕП.1 з електропостачання адміністративного будинку зі складськими приміщеннями, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача суми у розмірі 583 048, 80 грн. як збитків у зв`язку з невиконанням останнім сервітутних зобов`язань з посиланням на ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. 2. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.06.2010 № 6-469св10.

Як встановлено судом, позивачем 29.06.2018 як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю Медичний центр М.Т.К. (орендар) укладено Договір №17/33 оренди нежитлового приміщення.

Згідно п. 1.1. Договору об`єктом оренди є нерухоме майно, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Медова 4А.

Згідно Додаткової угоди № 1 від 03.06.2019 до Договору № 17/33 оренди нежитлового приміщення орендодавець повинен був збільшити потужність електропостачання не пізніше 01 квітня 2020 року (п. 4).

ТОВ Альянс - Стандарт вчасно не виконало умови Договору № 17/33 оренди нежитлового приміщення в частині збільшення потужності електропостачання до 01.04.2020, у зв`язку з чим останній перерахував ТОВ Медичний центр М.Т.К. неустойку у розмірі 583 048, 80 грн, яку позивач наразі просить стягнути з відповідача, як збитки, які завдані діями, бездіяльністю, невиконання відповідачем Договору про дольову участь від 08.11.2018.

Суд зазначає, що позивачем не надано до матеріалів справи підтвердження фактів завдання шкоди позивачу, саме діями відповідача, а також висновків щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та діями відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбаченим цим Кодексом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen), N 37801/97,п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не впливають на висновки суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс-Стандарт відмовити повністю.

2. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Згідно з п.п.17.5 п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 19.11.2020.

Суддя М.Є.Літвінова