Постанова

від 10.02.2021 по справі 910/7566/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2021 р. Справа№ 910/7566/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Брагар А.А.,

від відповідача - Пушкарьов О.О.,

від третьої особи - не з`явився.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс - Стандарт"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 (повний текст рішення складено 19.11.2020)

у справі № 910/7566/20 (суддя Літвінова М.Є.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс - Стандарт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік - ЮА"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарад Енерго"

про зобов`язання вчинити дії, заборону чинити перешкоди та стягнення 583 048, 80 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У 2020 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс - Стандарт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік - ЮА" про зобов`язання вчинити дії, заборону чинити перешкоди та стягнення 583 048, 80 грн.

Позов обґрунтовано тим, що на думку позивача договір про дольову участь від 08.11.2018 року є договором сервітуту, а тому після отримання права власності до ТОВ Логістик-ЮА на трансформаторну підстанцію, до відповідача перейшли також права та обов`язки , як сторони про дольову участь. Крім того, у зв`язку з невиконанням відповідачем сервітутних зобов`язань, що продовжують існувати на підставі договору від 08.11.2018 року, позивач просить суд стягнути з ТОВ Логістик-ЮА 583 048, 80 грн. збитків.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять доказів чинення перешкод відповідачем, а тому відсутні підстави для застосування позовних вимог щодо зобов`язання відповідача не чинити перешкоди для позивача отримувати через РУ - 0, 4 кВ трансформаторної підстанції № 6507, що знаходиться за адресою м. Київ, Народного Ополчення, буд. 25 електроенергію на умовах погодженого 08.02.2019 ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" проекту 34/18-ПР.ЕП.1 з електропостачання адміністративного будинку зі складськими приміщеннями. Також місцевий господарський зазначив, що позивачем не надано до матеріалів справи підтвердження фактів завдання шкоди позивачу, саме діями відповідача, а також висновків щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та діями відповідача.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс - Стандарт" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним у зв`язку із неправильним застосуванням норм місцевим господарським судом норм матеріального права, що виразилося у неправильному їх тлумаченні, застосуванні одних норм в той час, як до розглядуваних спірних правовідносин мали б застосовуватись зовсім інші норми. Окрім того, на думку скаржника судом першої інстанції не прийнято належні та допустимі докази подані стороною позивача, котрі засвідчували важливі фактичні обставини у справі. Як наслідок, скаржник вважає, що в оскаржуваному рішенні зроблено неправильні висновки щодо природи правовідносин між сторонами та фактів, викладених у мотивувальній частині рішення. Зокрема скаржник наголошує, що в оскаржуваному рішенні не дано правової оцінки тому, що укладений 08.11.2018 року договір є за своєю природою (суттю) договором сервітуту, тобто договором про встановлення умов користування чужим нерухомим майном. Також позивач вважає, що в даному випадку не підлягає застосуванню Закон України Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів , оскільки даний Закону регулює правовідносини щодо використання земель енергетики, однак в даній справ відсутні обставини землекористування. Крім того скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги докази намагання позивача завчасного попередження відповідач про необхідність надання допуску у визначені часи та дні, які були надані позивачем. Окрім того скаржник зазначає, що майнова вимога позивача про стягнення з відповідача фактично понесених і підтверджених позивачем збитків у сумі 583 048, 80 грн., є похідною вимогою від обставин встановлення наявності чи відсутності сервітутного зобов06язання для відповідача на умовах договору від 17.09.2018 року.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2020 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Чорногуз М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс - Стандарт" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 року у справі №910/7566/20, розгляд справи призначено на 20.01.2021 року.

13.01.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарад Енерго", третьої особи у справі, надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі представника третьої особи.

19.01.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік - ЮА"і, відповідача у справі, надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 року розгляд справи відкладено на 10.02.2021 року.

В судовому засіданні 10.02.2021 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, просив здійснювати розгляд справи без участі представника.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, а також заяву третьої особи про розгляд справи без участі представника, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника третьої особи.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 17.09.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс-Стандарт" (замовник) та ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" (виконавець послуг) укладено Договір про нестандартне приєднання ("під ключ") до електричних мереж системи розподілу № ЦН 1-978-18/101778. (а.с. 41-42).

Згідно умов договору до електричних систем розподілу приєднується адміністративний будинок зі складським приміщенням, місце розташування м. Київ вул. Медова 4 А, що розташований на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:72:260:0003. Місце забезпечення потужності встановлюється на РУ-0,4кВ ТП-6507, точка приєднання на наконечниках кабелів 0,4 кВ живлення ввідно-розподільчого пункту об`єкта РУ-0,4кВ ТП-6507, величина потужності 100 кВт (п. 1.1,1.2, 1.3, 1.4 Договору).

Додатком №1 від 17.09.2018р. до договору про нестандартне приєднання ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" надано технічні умови нестандартного приєднання до електричних мереж установок. (а.с. 43-44).

Також 01.08.2019 року видано технічне рішення нестандартного приєднання до електричних мереж електроустановок, згідно якого встановлено конкретні вимоги до електроустановок ТОВ "Альянс-Стандарт" та оператора системи розподілу і постачання. (а.с. 45).

Згодом, 15.08.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс-Стандарт" звернулось до ПрАТ АК "Укртранс" з заявою №02-3 з проханням погодити підключення електропостачання складських приміщень, що належить Товариству за адресою вул. Медова 4а загальною потужністю 100 кВт від РУ-0,4 кВ ТП-6507. (а.с. 38).

08.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс Стандарт" (сторона - 2) та Приватним акціонерним товариством "Автомобільна компанія "Укртранс" (сторона - 1) укладено Договір про дольову участь. (а.с. 40).

Відповідно до п. 1.1. договору сторони домовились про співробітництво щодо дольової участі в Трансформаторній підстанції - 10/0, 4 кВ № 6507, за адресою: вул. Народного Ополчення, 25, в м. Києві (далі іменується "ТП -6507").

Згідно з п. 1.2. договору на момент укладення Договору сторона -1 повідомила, що володіє трансформаторною підстанцією ТП - 6507 загальною дозволеною потужністю 519, 6 кВт згідно Технічного рішення № 11463 від 18.11.2005, виданого АЕК "Київенерго" та укладеним Договором № 10454 в ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі".

Пунктом 1.3. договору встановлено, що Сторона - 2 зобов`язується в порядку дольової участі виконати власними силами та коштами підключення до РУ - 0, 4 кВ ТП - 6507 згідно Технічних умов нестандартного приєднання № ЦН1-978-18 від 17.09.2018 року.

Відповідно до п. 1.4. договору після виконання Стороною - 2 проекту За електропостачання згідно Технічних умов нестандартного приєднання № ЦН1-978-18 від 17.09.2018, Сторона - 1 зобов`язується:

- передати Стороні - 2 право на підключення адміністративної бази зі складськими приміщеннями по вул. Медова 4А загальною потужністю 100 кВт II категорії електропостачання, за рахунок дозволеної потужності 519, 6 кВт Сторони -1 з наданням усіх необхідних документів для укладання договору на електропостачання з ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" ;

- надати Стороні - 2 після виконання п. 1.5. Договору технічну можливість підключитися до РУ-0,4 кВ ТП-6507 для отримання електроенергії на умовах, що будуть визначені Технічним рішенням ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" та погодити проектно - технічну документацію на приєднання до електричних мереж;

- не перешкоджати Стороні - 2 отримувати через РУ-0,4 кВ ТП-6507 електроенергію на умовах, що будуть визначені Технічним рішенням ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі".

Також згідно з п. 1.5. договору не пізніше ніж за 3 (три) місяці до початку робіт по підключенню до ТП-6507 Сторона - 2 зобов`язується надати Стороні - 1 1 (один) екземпляр затвердженого ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" проекту приєднання до електричних мереж та погодити з Стороною - 1 терміни виконання робіт в РУ - 0, 4 КВ ТП -6507.

В розділі 2 договору сторони встановили відповідальність сторін за порушення договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (п. 3.3. договору).

15.11.2018 року ПрАТ "АК "Укртранс" надало письмове погодження підключення електропостачання адміністративно-складських приміщень ТОВ "Альянс-Стандарт" за адресою вул. Медова 4 А загальною потужністю 100 кВт від РУ-0,4 кВ ТП-6507 за рахунок власної потужності. (а.с. 39).

Як зазначає позивач, 29.06.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс-Стандарт" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр М.Т.К." (орендар) укладено Договір №17/33 оренди нежитлового приміщення. (а.с. 98-99).

Згідно п. 1.1. договору об`єктом оренди є нерухоме майно, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Медова 4А.

Згідно Додаткової угоди № 1 від 03.06.2019 року до Договору № 17/33 оренди нежитлового приміщення орендодавець повинен був збільшити потужність електропостачання не пізніше 01 квітня 2020 року (п. 4). (а.с. 101).

Також позивач зазначає, що 04.03.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "М.Т.К." (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарад Енерго" (підрядник) укладено Договір підряду №МР-04/03-19 на виконання електромонтажних робіт. (а.с. 66-68).

Згідно предмету Договору підрядник взяв зобов`язання виконати електромонтажні роботи з зовнішнього електропостачання адміністративно-складських приміщень, що знаходяться за адресою вул. Медова 4 А в м. Києві (п. 1.1).

Згідно п.2.1. Договору загальна вартість робіт становить 1 128 312,55 грн..

Як вказує позивач, роботи були виконані за договором своєчасно та у повному об`ємі, за винятком завершальної стадії щодо фактично підключення в трансформаторній підстанції, проведення випробувань та влаштування засобу обліку.

Також, позивач зазначає, що 03.09.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс-Стандарт" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарад Енерго" (виконавець) було укладено Договір №ПР-03/09-18 на виконання проектних робіт. (а.с. 74-75).

Згідно предмету договору виконавець зобов`язався за завданням замовника виконати роботи по розробці проекту зовнішнього електропостачання адміністративно-складських приміщень по вул. Медова 4 А у м. Києві.

Роботи по розробці проекту зовнішнього електропостачання об`єкта здійснювались відповідно до технічного завдання замовника.

Згідно п. 2.1. Договору загальна договірна ціна робіт становила 65 000,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарад Енерго" розроблено проект на електропостачання 34/18-ПР.ЕП.1 та здійснено будівельні роботи. (а.с. 46-65), який 22.11.2018 року Головою правління ПрАТ "АК "Укртранс" Гудзенко С.Г. погоджено.

В подальшому, 08.02.2019 року проект на електропостачання був розглянутий та погоджений Департаментом з технічного забезпечення продажів ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі". Окремо проект було погоджено з ПАТ "Київгаз" та КК "Київавтодор".

26.03.2019 року між ТОВ "Альянс-Стандарт" (замовник) та ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" (виконавець послуг) укладено Додаткову угоду №1 до Договору нестандартного приєднання ("під ключ") до електричних мереж системи розподілу від 17.09.2018р. №ЦН 1-978- 18/101778. (а.с. 79).

Також 26.03.2019 року ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" та ТОВ "Альянс - Стандарт" підписано рішення про коригування технічних умов №1/03/ДепТП/1/ЦН1-978-18/113682 та вказано, прогнозований рік уведення об`єкта в експлуатацію - 2019 р. (а.с. 80).

В подальшому. 05.09.2019 року ТОВ "Альянс-Стандарт" звернулось до ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" з заявою № 02-19 з проханням надати довідку про виконання Технічних умов №ЦН 1-978-18 нестандартного приєднання до електричних мереж згідно Договору про приєднання до електричних мереж від 17.09.2018 № ЦН 1- 978-18/101778. (а.с. 81).

В довідці №1/ЦН 1-978-18/120128 від 11.09.2019 року вказано про готовність електромереж ПрАТ "Київські електромережі" до підключення електроустановок замовника, що є є підставою для укладання замовником договорів. Запропоновано звернутися до центру обслуговування клієнтів (ЦОК) із заявою-приєднанням та документами, передбаченими п. 2.1.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії, для приєднання до умов публічного договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії. (а.с. 82).

Всі вище викладені дії, позивач здійснював задля досягнення завершальної стадії нестандартного електричного підключення ТОВ "Альянс-Стандарт" до ТП-6507, а саме приєднання кабельних вводів до наконечників живильної лінії, про що складається однолінійна схема. Порядок приєднання та виконані роботи згідно схеми перевіряються інспектором ОСР. Після цього силами замовника встановлюються індивідуальний засіб обліку електроенергії та узгоджується акт розмежування балансової належності електроустановок між субспоживачем та ОСР.

Втім, як вказує позивач, у жовтні - грудні 2019 року вчинити вказані дії представникам ТОВ "Альянс-Стандарт" разом із співробітниками ТОВ "Фарад Енерго" не дав можливості новий власник будівлі за адресою вул. Народного Ополчення 25, а саме - ТОВ "Логістік- ЮА".

В позовній заяв позивача зазначає, що комплекс будівель автомобільно-транспортного підприємства, загальною площею 4211, 60 кв.м., на території якого розташована ТП-6507 належало ПрАТ "АК "Укртранс" на підставі свідоцтва про право власності від 28.12.2007 року серія САВ №552501, виданого Головним управлінням комунальної власності у м. Києві. Трансформаторна підстанція згідно технічного паспорту має площу 72, 6 кв.м. та згідно експлікації входить до складу будівлі під літерою "Б".

В подальшому, 21.12.2018 року на підставі свідоцтва виданого приватним нотаріусом КМНО Манойло Н.Г. Товариство з обмеженою відповідальністю "Такт-Біз" отримало у власність нерухоме майно за адресою вул. Народного Ополчення 25 у м. Києві (літери А, Б, В, Г, Д).

У подальшому, комплекс будівель вдруге змінив власника на підставі Акту приймання-передачі нерухомого майна від 26.02.2019 року на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік-ЮА". Тобто на момент розгляду справи нерухоме майно ТП - 6507 належить ТОВ Логістик-ЮА .

При цьому, позивач зазначає, що він звертався з повідомленням від 05.03.2020 року до ТОВ "Логістік-ЮА" в якому просив на підставі пункту 1.4. Договору про дольову участь від 08.11.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістік - ЮА" надати технічну можливість підключитись до ТП-6507 та встановити розрахунковий засіб обліку електроенергії, пропонувало визначити день для організації робіт 19.03.2020 о 10 год. 00 хв. та забезпечити участь уповноважених представників підприємства для здійснення контролю виконання робіт та підписання актів опломбування. (а.с. 88).

На підтвердження направлення повідомлення від 05.03.2020 року позивачем надано накладну № 0304804167489 від 10.03.2020 року (а.с. 89), опис вкладення у цінний лист №0304804167489 від 10.03.2020 року (а.с 90) та копію експрес-накладної №59000495472329 від 16.03.2020 року про направлення кур`єрською доставкою компанії "Нова Пошта" документів на адресу м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 25. (а.с. 91).

Втім, зі слів позивача відповідач не допустив позивача до трансформаторної підстанції, що вбачається з акту про недопуск до трансформаторної підстанції 6507 РУ - 0, 4 Кв від 19.03.2020 року, який складено в односторонньому порядку представниками ТОВ "Альнс - Стандарт". (а.с. 92).

Зі змісту акта від 19.03.2020 року вбачається, що охоронець, який представився як ОСОБА_1 заборонив прохід до ТП-6507 для підключення електропостачання. Трансформаторна підстанція розташована всередині огородженої території автомобільно-транспортного підприємства. Причину відмови у наданні доступу пояснив, як відсутність вказівки керівництва. Під час пропозиції надати доступ до ТП-6507 та надання охоронцем пояснень здійснювалась відеофіксація обставин.

Також, позивач в подальшому направив відповідачу повторне повідомлення від 19.03.2020 року в якому на підставі пункту 1.4. Договору про дольову участь від 08.11.2018 просило Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістік - ЮА" надати технічну можливість підключитись до ТП-6507 та встановити розрахунковий засіб обліку електроенергії, пропонувало визначити день для організації робіт 19.03.2020 року о 10 год. 00 хв. та забезпечити участь уповноважених представників підприємства для здійснення контролю виконання робіт та підписання актів опломбування. (а.с. 93).

На підтвердження направлення повідомлення позивачем надано накладну № 0304804171354 від 19.03.2020 року, опис вкладення у цінний лист № 0304804171354 від 10.03.2020 року (а.с. 94) та копію експрес-накладної №59000497194996 від 23.03.2020 року про направлення кур`єрською доставкою компанії "Нова Пошта" документів на адресу м. Київ, просп. Степана Бандери (Московський), буд. 32, оф. 14. (а.с. 95).

Втім, як зазначає позивач відповідач вдруге не допустив позивача до трансформаторної підстанції, що вбачається з акту про недопуск до трансформаторної підстанції 6507 РУ - 0, 4 Кв від 27.03.2020 року, який складено в односторонньому порядку представниками ТОВ "Альнс - Стандарт". (а.с. 96).

Отже, спір у справі на думку позивача виник у зв`язку з тим, що діями представників ТОВ "Логістік-ЮА" щодо ненадання технічної можливості підключення до ТП-6507 та створення перешкод у доступі на територію порушуються зобов`язання визначені п. 1.4. Договору про дольову участь від 08.11.2018 року, оскільки як вважає позивач, після отримання права власності до ТОВ "Логістік- ЮА" перейшли права та обов`язки як сторони договору про дольову участь. При цьому, на думку позивача договір про дольову участь від 08.11.2018 року є договором сервітуту, а тому відповідач в порушення вимог статей 396, 403, 404, 526 Цивільного кодексу України не визнає взаємних зобов`язань, що продовжують існувати на підставі договору сервітуту від 08.11.2018 року.

При цьому, позивач зазначив, що він поніс збитки у зв`язку з невиконанням останнім сервітутних зобов`язань з посиланням на ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України в розмірі 583 048, 80 грн., які позивач перерахував ТОВ Медичний центр М.Т.К. в якості неустойки, оскільки ТОВ Альянс-Стандарт взяло на себе зобов`язання за договором оренди нежитлового приміщення №17/33 від 29.06.2018 року збільшити потужність електропостачання на 100кВт, які позивач не виконав з вини відповідача.

Місцевий господарський суд відмовляючи у задоволенні позову встановив, що матеріали справи не містять доказів чинення перешкод відповідачем, а тому відсутні підстави для застосування позовних вимог щодо зобов`язання відповідача не чинити перешкоди для позивача отримувати через РУ - 0, 4 кВ трансформаторної підстанції № 6507, що знаходиться за адресою м. Київ, Народного Ополчення, буд. 25 електроенергію на умовах погодженого 08.02.2019 року ПрАТ "ДТЕК Київські електромережі" проекту 34/18-ПР.ЕП.1 з електропостачання адміністративного будинку зі складськими приміщеннями, а також судом першої інстанції зазначено, що позивачем не надано до матеріалів справи підтвердження фактів завдання шкоди позивачу, саме діями відповідача, а також висновків щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та діями відповідача.

Колегія суддів, повно та всебічно дослідивши обставини справи, давши їм належну правову оцінку погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. У цьому висновку Суд спирається на подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17).

За змістом положень вказаних норм суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси, які порушені або оспорюються.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Колегія суддів зазначає, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно також зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У п. 145 рішення від 15.11.1996р. у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 року (заява № 38722/02)).

Тобто, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Звертаючись до господарського суду, позивач повинен вказати у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто самостійно визначити, яке його право, на його суб`єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.

Вирішуючи спір, суд має з`ясувати наявність порушеного права позивача та відповідність обраного ним способу захисту порушеного права способам, визначеним у законодавстві.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Щодо доводів позивача, що договір про дольову участь за своєю природою є договором сервітуту, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 395 ЦК України визначено, що речовими правами на чуже майно є право користування (сервітут).

За своїм змістом сервітут є правом на чужу річ і його сутність полягає в обмеженому користуванні чужою річчю у межах та спосіб, встановлених законами чи договором між сервітуарієм та власником речі або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Статтею 401 ЦК України визначено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Статтею 403 ЦК України визначено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатацію ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації, тощо (ч.1 ст.404 ЦК України).

Отже, сервітут - це право обмеженого користування чужим майном (земельною ділянкою, іншими природними ресурсами, нерухомим майном). Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом. Таким чином, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту.

Тобто, сервітут є речовим правом на чуже майно.

З аналізу вказаних вище норм вбачається, що істотними умовами сервітуту є: предмет договору (умови про обмежене право користування, вид та конкретний зміст сервітуту, відомості про обтяжена майно, для забезпечення користування якого встановлюється сервітут (місце розташування)); строк дії сервітуту (якщо договір строковий); ціну договору (плата за користування майном, індексації, виду, форми, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату); права та обов`язки сторін договору, тобто обсяг прав щодо користування особою чужим майном.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачає, що державній реєстрації прав підлягають зокрема право користування (сервітут).

Згідно з ч. 1, ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі , обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації .

Відповідно до ч. 4, ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Колегією суддів встановлено, що договір про дольову участь від 08.11.2018 року не містить всіх умов передбачених ст. 403 Цивільного кодексу України та право користування (сервітут) позивача на трансформаторну підстанцію № 6507, що знаходиться за адресою м. Київ, Народного Ополчення, буд. 25 не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Крім цього, зі змісту договору про дольову участь від 08.11.2018 року вбачається, що його умовами не встановленого будь-якого посилання на сервітут, а в п. 1.1. договору вказано про те, що сторони домовились про співробітництво щодо дольової участі в трансформаторній підстанції.

Комплексний аналіз укладеного між ПрАТ Автомобільна компанія Укртранс та ТОВ Альянс-Стандарт договору про дольову участь від 08.11.2018 року дає підстави вважати, що даний договір не є в правовому розумінні договором сервітуту, як помилково вважає позивач, оскільки по-перше вказане не зазначено в самому договорі, а по-друге, зміст умов договору не встановлює будь-яких застережень щодо користування саме нерухомим майном трансформаторною підстанцією № 6507, що знаходиться за адресою м. Київ, Народного Ополчення, буд. 25, не здійснена державна реєстрація права користування.

Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна (ст. 396 ЦК України).

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства на підставі ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦК України. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 21.05.2012 року у справі № 6-20цс11, оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що між позивачем та відповідачем не існує будь-яких правовідносин, а договір про дольову участь від 08.11.2018 року на який, як на підставу виникнення зобов`язань у відповідача, посилається позивач не передбачає будь-яких умов передачі зобов`язань за договором наступному власнику трансформаторної підстанції.

Також, матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався до відповідача з ініціативою про встановлення сервітуту, при цьому у відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що в разі звернення позивача до ТОВ Логістик-ЮА з приводу розгляду питання щодо врегулювання сторонами спірних відносин шляхом встановлення сервітуту, відповідач обов`язково розглянув би таке звернення в терміни та порядку визначені чинним законодавством України.

При цьому, посилання скаржника в апеляційній скарзі на невірне застосування до спірних правовідносин Закон України Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об`єктів жодним чином не спростовує відсутності будь-яких цивільних правовідносин між позивачем та відповідачем.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що з матеріалів справи не вбачається доказів вчинення відповідачем (чи її особою) будь-якого кримінального чи адміністративного правопорушення, в тому числі щодо чинення перешкод для позивача, відсутність підтвердження органами правопорядку складу злочину чи адміністративного правопорушення.

Щодо посилань скаржника в апеляційній скарзі на наявні в матеріалах справи повідомлень відповідача про надання можливості підключитися до трансформаторної підстанції та забезпечити участь уповноважених представників підприємства для здійснення контролю виконання робіт та підписання актів опломбування від 05.03.2020 року (а.с. 88) та від 19.03.2020 року (а.с. 93), колегія суддів зазначає, що долучені позивачем докази надсилання зазначених повідомлень не можуть бути належними та допустимими доказами повідомлення відповідача, оскільки здійснивши відстеження поштових відправлень за номерами накладних та експерс-накладних №0304804167489, №59000495472329, №0304804171354 та №59000497194996 колегія суддів встановила, що експрес-накладні та поштові відправлення за вказаними номерами станом на 05.02.2021 року відсутні, у доказ чого до матеріалів справи долучені скріншоті з сайту Укрпошти, а також сайту Нової пошти.

Колегія суддів також звертає увагу, що поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в процесуальних та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Колегія суддів зауважує, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06 2018 у справі № 338/180/17).

Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факту порушення його прав чи інтересів з боку відповідача.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача суми у розмірі 583 048, 80 грн. як збитків у зв`язку з невиконанням останнім сервітутних зобов`язань з посиланням на ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. 2. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.06.2010 № 6-469св10.

Як вже було вище встановлено, позивачем не доведено факту порушення його прав чи інтересів з боку відповідача, а місцевий господарський суд вірно встановив, що позивачем не надано до матеріалів справи підтвердження фактів завдання шкоди позивачу, саме діями відповідача, а також висновків щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та діями відповідача.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутися за захистом своїх прав до Приватного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Укртранс" з яким було укладено договір про дольову участь від 08.11.2018 року, оскільки саме Приватним акціонерним товариством "Автомобільна компанія "Укртранс" було взято на себе зобов`язання щодо передачі позивача права на підключення адміністративної бази зі складськими приміщеннями, технічної можливості підключитися до РУ-0,4 кВ ТП-6507 для отримання електроенергії, а не перешкоджати позивачу отримувати через РУ-0,4 кВ ТП-6507 електроенергію.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано позивачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс - Стандарт" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 року у справі №910/7566/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 року у справі № 910/7566/20 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7566/20.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 10.02.2021 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз