Постанова

від 17.11.2020 по справі 657/2940/17

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 657/2940/17 Головуючий в І інстанції: Скригун В.В.

Номер провадження: №22-ц/819/1585/20 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Майданіка В.В.,

суддів: Кутурланової О.В.,

Орловської Н.В.,

секретар Литвиненко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 28 серпня 2020 року, у складі судді Скригун В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємця фізичної особи ОСОБА_2 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державний реєстратор Комунального підприємства "Херсонське бюро технічної інвентаризації" Херсонської обласної ради Херсонської області Кравченко Тетяна Валеріївна) про визнання договору оренди землі недійсним,

В С Т А Н О В И В :

08 грудня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати недійсним договір оренди землі від 25 жовтня 2013 року, укладений між ним і приватним підприємцем ОСОБА_2 та зареєстрований державним реєстратором Кравченко Тетяною Валеріївною Комунального підприємства «Херсонське бюро технічної інвентаризації" Херсонської обласної ради Херсонської області, номер запису про інше речове право 23198433 від 31 жовтня 2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ХС № 006237 від 19 березня 2002 року він є власником земельної ділянки цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 19,50 га.

Отримавши 30 жовтня 2017 року на належну йому земельну ділянку кадастровий номер 6523255100:02:001:0573, він з метою державної реєстрації права власності на земельну ділянку 09 листопада 2017 року звернувся до державного реєстратора виконавчого комітету Каланчацької селищної ради Херсонської області з заявою про державну реєстрацію земельної ділянки.

Рішенням державного реєстратора від 15 листопада 2017 року у державній реєстрації земельної ділянки позивачу було відмовлено, оскільки таке право вже було зареєстровано і крім того на належну йому земельну ділянку зареєстровано право оренди.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна позивачу стало відомо, що відповідач 31 жовтня 2017 року зареєстрував на його ім`я право власності на земельну ділянку, а також право оренди на належну йому земельну ділянку на підставі договору оренди землі від 25 жовтня 2013 року строком на 7 років.

На такі дії він відповідача не уповноважував, а стали вони можливими з тих підстав, що у жовтні 2013 року між ними було укладено договір оренди належної позивачу земельної ділянки строком на п`ять років, проте вказаний договір не набув чинності з підстав, визначених у ст.125 Земельного кодексу України та ст.17 Закону України «Про оренду землі» .

Використовуючи вказані обставини (наявність договору від 25.10.2013 року, Витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку), відповідач зареєстрував право оренди по вказаному договору, який є недійсним, не ставлячи позивача до відома.

На письмову вимогу надати йому копію вказаного договору відповідач не відреагував.

На підставі викладеного просив задовольнити позов.

У своєму відзиві на позовну заяву представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову. Зокрема зазначив, що між позивачем та відповідачем 25.10.2013 року строком на 7 років було укладено договір оренди землі. Всі сторони договору, які його уклали, на момент укладення мали необхідний обсяг дієздатності, досягли згоди з усіх істотних умов, визначених змістом договору, прошили його, скріпивши печаткою приватного підприємця. Реєстрація права оренди земельної ділянки на час укладення договору була неможлива внаслідок того, що позивач не здійснив державну реєстрацію своєї земельної ділянки в Державному земельному кадастрі України.

Реєстрацію вказаної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі України проведено відділом Держгеокадастру в Каланчацькому районі 30.10.2017 року на підставі технічної документації із землеустрою, розробленої за заявою позивача, лише 25.09.2017 року.

За заявою відповідача від 31.10.2017 року, державним реєстратором Кравченко Тетяною Валеріївною 06.11.2017 року прийнято рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, що виникло на підставі договору б/н від 25.10.2013 року строком на 7 років.

Отже, відповідач 25.10.2013 року на підставі договору набув право оренди строком на 7 років до 25.10.2020 року.

У своїх письмових поясненнях третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державний реєстратор Комунального підприємства "Херсонське бюро технічної інвентаризації" Херсонської обласної ради Херсонської області Кравченко Тетяна Валеріївна зазначила, що реєстрація права оренди одночасно з державною реєстрацією права власності здійснена відповідно до п.1 ст.29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Також зазначила, що заявником був фізична особа підприємець ОСОБА_2 , як набувач похідного речового права відповідно до п.2 ст.29 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Рішенням Каланчацького районного суду Херсонської області від 28 серпня 2020 року в задоволенні позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема, зазначив , що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірний договір оренди землі від 25 жовтня 2013 року є законним (дійсним), оскільки, як вважає скаржник, згідно ч.1. ст.15 Закону України «Про оренду землі" істотними умовами договору є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), а також дата укладення договору та строк його дії. Отже, з огляду на дату укладення договору 25 жовтня 2013 року та отримання кадастрового номеру на земельну ділянку 30 жовтня 2017 року, цей договір за відсутності в ньому кадастрового номеру був нікчемним згідно ст.215 ЦК України. Також вказав , що посилання суду першої інстанції на розписки (щодо отримання орендної плати), як на доказ визнання позивачем договору, є неправомірними, оскільки предметом позову є визнання договору недійсним, а не спір щодо отримання або неотримання орендної плати. Крім того у вказаних розписках відсутні посилання на конкретний договір. Всі виплати були ним отримані в період нікчемності вказаного договору, тобто без набуття відповідачем права оренди землі та сплачувалися за ініціативи відповідача. Крім того , судом не враховано, що пунктом 39 спірного договору передбачено набуття ним законної сили з моменту підписання, однак в договорі відсутня дата підписання. Також передбачено, що договір набуває законної сили з моменту його державної реєстрації, але доказів такої реєстрації відповідачем не надано.

У своєму відзиві відповідач ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Справу вдруге було призначено до апеляційного розгляду на 17.11.2020 року о 14-30 годині, однак скаржник ОСОБА_1 та третя особа , які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з`явилися й жодних заяв не подали. Справу було призначено в режимі відеоконференції й за доповіддю секретаря судових засідань Семеренко Олександр Кириловичприбув до суду першої інстанції, зареєструвався, проте, вже після призначеного часу розгляду, не дочекавшись початку розгляду цієї справи, покинув приміщення суду першої інстанції. При цьому до апеляційного суду жодних заяв від нього не надходило. У зв`язку з цим апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання вказаних осіб неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка вказаних осіб не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Згідно державного акту на право приватної власності на землю серії IV-XC №006237 від 19.03.2002 року позивачу на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 19,50 га, яка розташована на території Каланчацької селищної ради Каланчацького району (а.с.6).

Із Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-6503241342017, наданого за заяву ОСОБА_1 , вбачається, що датою державної реєстрації вказаної земельної ділянки є 30.10.2017 року, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 25.09.2017 року, кадастровий номер вказаної земельної ділянки 6523255100:02:001:0573 (а.с.7-9).

Рішенням про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень відмовлено у державній реєстрації права власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: Херсонська обл., Каланчацький р-н., сщ/рада Каланчацька, кадастровий номер 6523255100:02:001:0573, за суб`єктом: ОСОБА_1 , у зв`язку із тим, що заявником подані ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право відповідної земельної ділянки вже зареєстровано за заявником у Державному реєстрі прав (а.с.10).

Згідно з Інформацією від 17.11.2017 року з різних реєстрів щодо об`єкта нерухомого майна (з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ) 31.10.2017 року державним реєстратором комунального підприємства "Херсонське бюро технічної інвентаризації" Херсонської обласної ради Херсонської області Кравченко Тетяною Валеріївною проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: Херсонська обл., Каланчацький р-н., сщ/рада Каланчацька, кадастровий номер 6523255100:02:001:0573, належної ОСОБА_1 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 19.03.2002 року виданого Каланчацькою РДА.

Також вказаним державним реєстратором проведено державну реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки, на підставі договору оренди землі б/н від 25.10.2013 року за ОСОБА_2 , строком на 7 років з правом пролонгації (а.с.11).

Відповідно до договору оренди землі від 25 жовтня 2013 року, укладеного між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 , позивач передав в строкове платне користування строком на 7 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в адміністративних межах Каланчацької селищної ради Каланчацького району Херсонської області, загальною площею 19,50 га, у тому числі рілля 19,50 га, що належить орендодавцю згідно державного акту на право приватної власності на землю серії IV-XC №006237 виданого Каланчацькою селищною радою 19.03.2002 року, кадастровий номер земельної ділянки 6523255100:02:001:0573 (а.с.30-32).

Пунктом 8 Договору сторони погодили, що договір укладено на сім років і після закінчення його дії орендар має переважне право поновлення договору на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору письмово повідомити орендодавця про намір продовжити його дію та надати орендодавцю проект додаткової угоди.

За п.9 Договору розмір орендної плати встановлено в 9089,66грн за рік.

Згідно п.39 договір набирає законної сили з моменту його підписання та до його державної реєстрації. Цей договір укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один знаходиться в орендодавця, другий в орендаря, третій в органі який провів державну реєстрацію (Реєстраційний відділ у Каланчацькому районі Херсонської області).

Невід`ємними частинами договору є:

- план або схема земельної ділянки;

- акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- акт приймання-передачі об`єкта оренди;

- кадастровий план земельної ділянки.

Згідно Акту прийому-передачі земельної ділянки в натурі від 25.10.2013 року ОСОБА_1 передав фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку в розмірі 19,5000га (рілля). Вказаний акт підписано ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 (скріплено печаткою) (а.с.35).

Відповідно до відомостей видачі грошових коштів по орендній платі, ОСОБА_1 отримував орендну плату за 2014 рік (9000грн), за 2015 рік (12000грн), за 2016 рік (13621,02грн), що підтверджується його підписами у вказаних відомостях (а.с.36-38).

Із розписок ОСОБА_1 від 19.04.2018 року вбачається, що він 19.04.2018 року отримав орендну плату за належну йому вищевказану земельну ділянку, у сумі 27 242грн за 2017-2018 роки (а.с.191-192).

У своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОСОБА_2 зазначив, що реєстрація права оренди була неможлива внаслідок того, що позивач не здійснив державну реєстрацію своєї земельної ділянки в державному земельному кадастрі. При апеляційному розгляді справи адвокат Бєла Є.Ю., діюча від імені ОСОБА_2 , підтвердила зазначене й вказала, що після укладення 25.10.2013 року договору оренди позивач уповноважив відповідача здійснити державну реєстрацію земельної ділянки з отриманням кадастрового номеру та зареєструвати право оренди. Зазначені дії здійснювалися відповідачем, який навіть, діючи від імені позивача, вимушений був приймати участь у судах з державними органами щодо спірної земельної ділянки. Після всього за заявою відповідача нарешті було зареєстровано 31.10.2017 року право оренди спірної земельної ділянки.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сторони, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, склали і підписали відповідний письмовий документ, надаючи угоді встановленої форми. Факт підписання договору позивачем не оспорюється, крім того надано відповідні розписки, згідно яких вбачається, що будь-яких претензій щодо умов договору позивач немає.

Також суд виходив з того , що жодними доказами не підтверджено посилання позивача на укладання договору оренди на 5, а не на 7 років, а також те, що зміни до умов договору були внесені відповідачем в односторонньому порядку без згоди позивача.

Крім того, суд виходив з того, що посилання позивача на отримання ним кадастрового номеру земельної ділянки лише у 2017 році та на те, що він не давав згоди відповідачу на реєстрацію права власності та права оренди, спростовуються положеннями ст.29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки до нього він дійшов при повному та всебічному дослідженні обставин справи та давши належну оцінку зібраним у справі доказам. Суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував до цих правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, і вирішив справу з дотриманням норм процесуального права.

За ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ч.1 ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 №9 обумовлено, що:

--- згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства;

--- відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

В п.8 вказаної постанови вказано таке: відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п`ятої ЦК.

За положеннями ст.792 ЦК України:

--- за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (ч.1);

--- відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ч.2).

Згідно ст.1 Закону України "Про оренду землі" у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 ст.2 вказаного Закону в зазначеній редакції визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч.1 ст.13 вказаного Закону в зазначеній редакції, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законом як істотні.

При цьому, до істотних слід віднести і ті умови, які хоч і не названі як істотні в законі, але є необхідними і достатніми для договорів певного виду.

Вказана норма закону пов`язує укладення договору не лише з досягненням сторонами згоди з усіх істотних умов договору, але і з наданням цій згоді належної форми. Тобто процес укладення договору розпадається на кілька етапів: спершу необхідно досягти згоди з усіх істотних умов договору (консенсус), після чого надати цій згоді необхідної форми. Такими є етапи укладення консенсуального договору, до яких зокрема відноситься і договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до положень ст.15 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на час укладення договору оренди від 25.10.2013 року:

--- істотними умовами договору оренди землі є:

- об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

- строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

- умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

- умови збереження стану об`єкта оренди;

- умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

- умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

- існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини;

- відповідальність сторін;

- умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки (ч.1);

--- відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (ч.2);

--- за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов`язань сторін, порядок страхування об`єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об`єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо (ч.3);

--- невід`ємною частиною договору оренди землі є:

- план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

- кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

- акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- акт приймання-передачі об`єкта оренди;

- проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом (ч.4).

Відповідно до п.1 ст.29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції, чинній на час реєстрації права оренди вказаної земельної ділянки (31.10.2017 року):

--- державна реєстрація похідного речового права на земельну ділянку, право власності на яку виникло та оформлено в установленому порядку до 1 січня 2013 року, здійснюється одночасно з державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку (крім випадків, коли право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав) на підставі заяви про державну реєстрацію прав (ч.1);

--- державна реєстрація права власності на земельну ділянку у разі подання заяви про державну реєстрацію прав набувачем похідного речового права на таку земельну ділянку може здійснюватися без подання заявником документа, на підставі якого виникло право власності, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі та до моменту автоматизованого перенесення до Державного реєстру прав записів (відомостей) про речові права та обтяження на земельні ділянки з Державного реєстру земель (ч.2).

Переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване рішення, перш за все слід зазначити про таке.

Підставою позову про визнання договору оренди землі недійсним є відсутність кадастрового номеру на земельну ділянку на час укладення спірного договору, отримання кадастрового номеру на земельну ділянку лише 30 жовтня 2017 року, а також реєстрація відповідачем 31 жовтня 2017 року на ім`я позивача права власності на належну позивачу земельну ділянку та права оренди на підставі спірного договору оренди землі за відсутності волевиявлення позивача.

Згідно із ч.1 ст.15 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст.ст.4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Разом з тим ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Отже, якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивача з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання його прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав.

Саме такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 21.09.2016 року у справі № 6-1512цс16.

Аналогічні висновки зроблено і в інших постановах Верховного Суду України, Верховного Суду, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17.

У своєму позові позивач не вказав, в чому полягає порушення його прав у зв`язку з відсутністю кадастрового номеру на земельну ділянку на час укладення спірного договору та кадастрового номеру земельної ділянки в оспорюваному договорі оренди, у зв`язку з отриманням кадастрового номеру на земельну ділянку лише 30 жовтня 2017 року та у зв`язку з відсутністю волевиявлення позивача на реєстрацію відповідачем 31 жовтня 2017 року на ім`я позивача права власності на належну позивачу земельну ділянку та права оренди на підставі спірного договору оренди землі, позивач не довів належними доказами унеможливлення виконання оспорюваного договору такими фактами.

Таким чином, відсутність в оспорюваному договорі оренди кадастрового номеру земельної ділянки та взагалі кадастрового номеру на земельну ділянку на час укладення спірного договору, отримання позивачем кадастрового номеру на земельну ділянку 30 жовтня 2017 року та реєстрацію відповідачем 31 жовтня 2017 року на ім`я позивача права власності на вказану земельну ділянку та права оренди, за відсутності доказів порушення самими цими фактами прав позивача не може слугувати підставою для визнання оспорюваного договору оренди недійсним.

Позивач не заперечує справжність свого підпису на оспорюваному договорі, а тому вважається, що оспорюваний договір оренди є укладеним. Що ж до посилань позивача про укладення договору на 5, а не на 7 років, то вони жодними доказами не підтверджуються.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваного договору оренди землі недійсним.

Прийшовши до такого висновку, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не обґрунтовані вимогами закону, не підтверджені належними доказами та є такі, що висновків суду не спростовують.

Зокрема, не можуть бути прийняті до уваги посилання скаржника на те, що з огляду на дату укладення договору 25 жовтня 2013 року та отримання кадастрового номеру на земельну ділянку 30 жовтня 2017 року, спірний договір за відсутності в ньому кадастрового номеру був нікчемним згідно ст.215 ЦК України, а також на помилковість висновку суду, що оспорюваний договір є законним (дійсним). При цьому апеляційний суд враховує те, що скаржник не вказав в чому полягає порушення його прав у зв`язку з відсутністю кадастрового номеру на земельну ділянку на час укладення спірного договору, не довів унеможливлення виконання оспорюваного договору таким фактом.

Також підлягають відхиленню посилання скаржника на неправомірність висновку суду про визнання позивачем договору з огляду на наявність розписок про отримання орендної плати. При цьому апеляційний суд враховує те, що наявність вказаних розписок підтверджує погодження позивачем з умовами спірного договору та відсутністю порушення прав позивача вказаним договором, зокрема, відсутністю в оспорюваному договорі оренди кадастрового номеру земельної ділянки.

Крім того, не можуть бути прийняті до уваги посилання на відсутність у оспорюваному договорі оренди дати його підписання та доказів його реєстрації. При цьому апеляційний суд виходить з того, що датою підписання вказаного договору є датою його укладення (25.10.2013 року), а право оренди зареєстровано 31.10.2017 року. Щодо реєстрації спірного договору оренди, то така не могла бути здійснена, оскільки з 01.01.2013 року було виключено статтю 18 Закону України "Про оренду землі" ("Чинність договору оренди землі"), яка передбачала, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Оскільки суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України це є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 28 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 19 листопада 2020 року .

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.В. Кутурланова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Н.В. Орловська