Постанова

від 18.11.2020 по справі 195/73/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9569/20 Справа № 195/73/20 Суддя у 1-й інстанції - Кондус Л. А. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, без повідомлення учасників справи, в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Семенюка Леоніда Романовича» про стягнення матеріальної шкоди, завданої невиконанням умов договору оренди земельної ділянки, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Семенюка Леоніда Романовича» про стягнення матеріальної шкоди, завданої невиконанням умов договору оренди земельної ділянки.

Вказувала, що вона являється спадкоємцем майна, що належало ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , - земельної ділянки з кадастровим номером 1225483500:01:001:0133, призначенням - для ведення сільськогосподарського виробництва, загальною площею - 7,28 га, що розташована на території Кисличуватої сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області.

Вказувала також на те, що ця земельна ділянка належить їй на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03 жовтня 2016 року, виданого приватним нотаріусом Томаківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Рудим М.Є.

Зазначала, що за життя ОСОБА_2 уклав договір оренди земельної ділянки з СФГ Семенюка Леоніда Романовича . Договір був укладений 01 листопада 2012 року, зареєстрований відділом Держкомзему в Томаківському районі 30 грудня 2012 року за №122540004003877, строком на 10 (десять років). Відповідно до п.1.4 договору оренди, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 146 627,00 грн.

Зазначала також, що з моменту вступу у спадкові права, вона протягом 2016-2018 року не отримувала плати за оренду земельної ділянки.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила суд стягнути з СФГ «Семенюк Леонід Романович» на її користь за договором оренди земельної ділянки 21 574,71 грн., а саме: орендну плату за 2016 рік у розмірі 6 592,73 грн. та пеню у розмірі 6 462,61 грн.; недоотриману орендну плату за 2017 рік у розмірі 2 194 грн. та пеню у розмірі 5 519,07 грн., недоотриману орендну плату за 2019 рік у розмірі 2 194 грн. та пеню у розмірі 3 000 грн.

Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що у відповіді орендар не навів заперечень щодо недоотримання дідусем позивача орендної плати; починаючи з моменту укладення договору відбулось збільшення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, орендна плата,сплачена іншій особі складала більше 6 000 грн.; звернення до орендаря вчинено в межах позовної давності, місцевий суд неправомірно задовольнив заяву про застосування строку позовної давності.

Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України).

Зважаючи на те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення змінити в частині, виходячи з наступного.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 03 жовтня 2016 року, ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва площею 7,2800 га, кадастровий номер земельної ділянки -12255483500:01:001:0133, що належала спадкодавцю ОСОБА_2 на підставі державного акта на право приватної власності на землю III-ДП №118969, виданого 18 червня 2002 року Томаківською районною державною адміністрацією Томаківського району Дніпропетровської області (а.с.16).

За життя ОСОБА_2 та СФГ «Семенюка Леоніда Романовича « 01 листопада 2011 року укладено договір оренди належної йому земельної ділянки строком на 10 років, зареєстрований відділом Держкомзему в Томаківському районі 30 грудня 2012 року (а.с.18-22) .

Будь-яких додаткових угод, або змін до вищевказаного договору не реєструвалося.

Згідно пункту 4.1 договору - орендна плата сплачується орендарем (відповідачем) щорічно у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки: 4 399,14 грн. за мінусом утриманого податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до п.11.3.5 договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи- орендаря не є підставою зміни умов або розірвання договору.

22 жовтня 2018 року позивач письмово звернулася до відповідача з проханням достроково розірвати договір оренди (а.с.26) .

На дане звернення відповідач надав письмове повідомлення з пропозицією позивачу отримати орендну плату та проведення розрахунків (а.с.29)

Відповідно двох копій видаткових касових ордерів від 14 березня 2019 року ОСОБА_1 отримала орендну плату за 2017 рік - 5 307,36 грн. та за 2018 рік - 5 307,15 грн. (а.с.30).

Відповідно до акта приймання-передачі від 14 листопада 2019 року позивач отримала від відповідача орендну плату за 2019 рік, де зазначено, що сторони погоджуються про те, що умови договору з розрахунків за оренду вказаної земельної ділянки за 2019 рік є виконаними в повному обсязі та претензій щодо розрахунків не мають (а.с.64).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що орендар виплатив позивачці орендну плату за 2017-2018 роки у грошовій формі, сума якої значно перевищує розмір орендної плати, встановленої договором; доказів чи пояснень на підтримання своїх позовних вимог щодо невиконання умов договору за 2019 рік, позивач не навела; підлягає застосуванню строк позовної давності до позовних вимог за 2016 рік.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України,ЦК України, цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі: є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

З матеріалів справи вбачається, що позивач вважає, що відповідач не виконав свого обов`язку зі сплати орендної плати в повному обсязі та наполягала на тому, що розмір орендних платежів має бути більшим, втім матеріали справи таке твердження спростовують.

Згідно пункту 4.1 договору оренди земельної ділянки від 01 листопада 2012 року орендна плата сплачується орендарем (відповідачем) щорічно у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки: 4 399,14 грн. за мінусом утриманого податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до пункту 4.4 вказаного договору після сплати податків орендар гарантує виплату 3 739 грн. в грошовому виразі або в натуральному; 2 000 кг зерна; 100 кг соняшника; 1 т соломи.

Пунктом 4.9 зазначеного договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається щорічно шляхом укладання додаткової угоди у випадках і з моменту: при проведенні індексації грошової оцінки земельної ділянки згідно до чинного законодавства; погіршення стану земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документально; збільшення розмірів ставки земельного податку, або введення нових податків; зміни умов господарювання; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Таким чином, натуральну або грошову форму орендної плати, розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю сторони договору встановили в договорі оренди. Вони також дійшли згоди про обчислення розміру орендної плати за землю та порядок її зміни шляхом укладання додаткової угоди.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що обчислення розміру орендної плати на землю підлягає здійсненню з урахуванням збільшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки незалежно від того, що зазначено в укладеному договорі оренди землі, є необґрунтованими, оскільки сторони в договорі дійшли згоди про обчислення розміру орендної плати за землю та порядок її зміни шляхом укладання додаткової угоди, матеріали справи свідчать про те, що позивач не зверталася до відповідача з заявою про перегляд розміру орендної плати відповідно до п.4.9 укладеного договору від 01 листопада 2012 року.

Зміна орендної плати в установленому законом порядку проведена не була, отже, місцевий суд обґрунтовано виходив з розміру та умов орендної плати, встановлених за згодою сторін у договорі оренди землі від 01 листопада 2012 року.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду, а зводяться до переоцінки доказів і є наслідком помилкового трактування позивачем застосованих судом першої інстанції норм матеріального права.

Разом з тим, відповідно до п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України 18 грудня 2009 року N14 встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Оскільки судом першої інстанції зроблено висновок про недоведеність позовних вимог, помилковою є одночасна відмова з підстав застосування позовної давності та недоведеності позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення зміні шляхом виключення з мотивувальної частини оскаржуваного рішення посилання на пропуск позивачами позовної давності та застосування її наслідків.

В іншій частині рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права,тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Виключити з мотивувальної частини рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2020 року посилання на пропуск позивачем позовної давності та застосування її наслідків.

В решті рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 18 листопада 2020 року.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.